Рішення № 29532867, 19.02.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0610/2-2227/11 Головуючий у 1-й інст. Загуменнова Н.М.

Категорія 19, 27 Доповідач Косигіна Л. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Жигановської О.С., Кочетова Л.Г.

при секретарі Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2011 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з позовом, в якому просило розірвати кредитний договір №014/1834/82/87420 укладений 25.07.2006 року між банком та ОСОБА_2 Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку кредитну заборгованість, яка утворилася станом на 31.01.2011 року в сумі 137168 грн. 65 коп. та судові витрати в сумі 1505 грн. 50 коп.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 09 липня 2012 року позов задоволено. Розірвано кредитний договір № 014/1834/82/87420 від 25.07.2006 року, укладений між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 кредитну заборгованість станом на 31.05.2011 року в сумі 137168 грн. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати по 501 грн. 83 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення неустойки в сумі 113831 грн. 65 коп. Зазначила, що судом безпідставно не застосовано річний строк позовної давності до вимог Банку про стягнення неустойки, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 258 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 25.07.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", на даний час - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (а.с. 10-12), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/1834/82/87420, за яким ОСОБА_2 отримав 15000 грн. у кредит на 36 місяців (з 25.07.2006 року до 24.07.2009 року) зі сплатою 20% річних. Відповідно до п. 9.1 Договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, Позичальник повинен сплатити Кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен місяць. (а.с. 13, 15).

В забезпечення виконання умов даного договору в цей же день між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 25635/1834/311528-2, за умовами якого Поручитель зобов'язувався відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань, взятих на себе Позичальником в тому ж об'ємі, що і Позичальник (а.с. 17, 19).

Також, 25.07.2006 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 25635/1834/311528-1, за умовами якого Поручитель зобов'язувався відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань, взятих на себе Позичальником в тому ж об'ємі, що і Позичальник (а.с. 20, 22).

Вищевказані договори підписані сторонами і ніким не оскаржені.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо повного і своєчасного погашення щомісячних платежів, станом на 31.05.2011 року утворилася заборгованість по тілу кредиту в сумі 12873 грн. 06 коп. та по відсотках за період з травня 2007 року по травень 2011 року в сумі 10464 грн. 26 коп. (а.с. 7). Вказана заборгованість визнана сторонами і ніким не заперечується.

Рішення в частині розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості по тілу кредиту і відсотках ніким не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

Крім того, за невиконання взятих на себе зобов'язань Банком нарахована пеня, відповідно до п. 9.1 кредитного договору №014/1834/82/87420, а саме:

- за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 75090 грн. 06 коп. за період з серпня 2006 року по липень 2009 року;

- за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 38741 грн. 27 коп. за період з березня 2007 року по травень 2011 року (а.с. 7 зворот - 8).

Стягуючи вищевказану неустойку у повному розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок відповідачами не заперечував та відповідає вимогам Кредитного договору. Проте, повністю погодитися з такими висновками не можна з таких підстав.

Статтею 257 ЦК України передбачено строк загальної позовної давності - три роки.

Відповідно до п. 1 ч .2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З п. 10.4 Кредитного договору вбачається, що до правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст.ст. 257, 259 ЦК України).

Отже, вищевказаним договором не передбачено збільшення строку позовної давності по вимогах про стягнення неустойки (пені) за невиконання кредитного зобов'язання. Окремий договір про збільшення позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки між сторонами не укладався. Суду не надано доказів про його існування.

За таких обставин, відповідачі мають нести відповідальність по сплаті пені в межах річного строку позовної давності. Банк звернувся до суду з позовом 05.07.2011 року, а тому пеня підлягає стягненню за період з липня 2010 року по 31.05.2011 року в межах заявлених вимог (а.с. 6).

Оскільки пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту нарахована Банком поза межами строку позовної давності (з серпня 2006 року по липень 2009 року), тому вона не підлягає стягненню. Пеня за несвоєчасну сплату відсотків стягується за період з липня 2010 року по 31.05.2011 року в сумі 14479 грн. 12 коп., згідно поданих Банком розрахунків (а.с. 8 зворот).

Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів становить 37816 грн. 44 коп.

Крім того, судом першої інстанції помилково стягнуто заборгованість зі всіх відповідачів у солідарному порядку.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд не звернув увагу на те, що зміст вказаної норми вбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак, така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями та лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, проте, в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується, оскільки поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю. За таких обставин, кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Отже, стягуючи з боржника і поручителів в солідарному порядку суму заборгованості за договором кредиту, суд першої інстанції, не звернув увагу на те, що в даному випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України не може бути застосована і поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не несуть солідарної відповідальності, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено окремі договори поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позовні вимоги Банку задоволено частково, тому розмір судових витрат підлягає зменшенню до 166 грн. 05 коп. з кожного відповідача ((120 грн. витрат на ІТЗ + 378 грн. 16 коп. судового збору) : 3 = 166 грн. 05 коп.).

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення кредитної заборгованості та судового збору, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2012 року скасувати в частині стягнення кредитної заборгованості і судового збору, та ухвалити нове рішення в цій частині про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №014/1834/82/87420 від 25.07.2006 року, що утворилася станом на 31.05.2011 року, в сумі 37816 грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/1834/82/87420 від 25.07.2006 року, що утворилася станом на 31.05.2011 року, в сумі 37816 грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" по 166 грн. 05 коп. судового збору з кожного.

Рішення в частині задоволення позову про розірвання кредитного договору залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча Судді