Рішення № 29532343, 19.11.2012, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 1423/454/2012

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

І мя м У к р а ї н и

19 листопада 2012 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Вєтровій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В подальшому, позивач уточнив вимоги позову та просив про стягнення заборгованості за кредитним договором №2Ф-50 від 22.11.2006 року в розмірі 79552,39 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 41168,36 грн., заборгованості по відсоткам в сумі 20960,35 грн., та пені в сумі 17423,68 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок №49 по вул. Клубній в м. Миколаєві, переданий в іпотеку Банку ОСОБА_3 за договором від 22.11.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною продажу предмету іпотеки на підставі проведеної оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Представник позивача просив про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав.

Відповідач до судового засідання не зявилась, проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що її не було повідомлено про підвищення процентної ставки за кредитним договором, додаткових угод з Банком не підписувала. Окрім того, посилалась на невідповідність розрахунку заборгованості дійсності. Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки також заперечувала, посилаючись на те, що відсутня така можливість, оскільки іпотекодавець померла, спадщина після її смерті ніким не прийнята.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності учасників процесу.

Обставини справи, встановлені судом.

22.11.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 2Ф-50 (далі Договір) , згідно якого відповідачу було надано кредит в розмірі 10000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних, з кінцевим строком погашення до 21.11.2011 року.

Кредитним договором передбачено, що повернення кредиту буде здійснюватись в доларах США у готівковій або безготівковій формі на відкритий позичковий рахунок в сумі не меншій 167,00 дол. США щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, починаючи з грудня 2006 року (п. 2.3 кредитного договору).

У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати відсотків, визначене цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 договору, за кожен день прострочення виконання зобовязання, за реквізитами, зазначеними кредитодавцем (п. 4.2 договору).

У разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобовязань позичальник зобовязаний сплатити Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобовязання за весь час прострочення (п. 12.1 договору).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно приписів ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою /штрафом, пенею/ є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. На підставі ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до вимог ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно положень ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами /з розстроченням/, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_2А за кредитним договором в складається з із заборгованості за тілом кредиту в сумі 41168,36 грн. (що еквівалентно 5158,49 дол. США), заборгованості по відсоткам в сумі 20960,35 грн. (що еквівалентно 2626,38 дол. США), та пені в сумі 17423,68 грн.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що ОСОБА_2А порушені умови кредитного договору і взяті на себе зобовязання він не виконує належним чином, а тому права позивача підлягають судовому захисту, оскільки зобовязання не було виконано.

В забезпечення виконання зобовязання за вказаним вище кредитним договором, 22.11.2006 року між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1»та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №2323, за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку житловий будинок №49 по вул. Клубній у м. Миколаєві, що належав останній на праві власності.

Вказане відповідає вимогам ст. 261 ч. 5 ЦК України.

За домовленістю сторін на момент укладення вказаного іпотечного договору предмет іпотеки оцінено у сумі 80800,00 грн. (що еквівалентно 16000,00 дол. США).

Іпотека, це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. (ст.1 Закону України «Про іпотеку»N898-IV від 05.06.2003 р.)

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно у випадках порушення позичальником якого-небудь із зобовязань, передбачених умовами кредитного договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених договором, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку», на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязань по кредитному договору в порядку, встановленому ст.. 37 ЗУ «Про іпотеку»та умовами договору, продажу предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (п. 7.4 договору іпотеки).

21.11.2011 року позивачем надіслане боржнику письмове повідомлення з вимогою повернути суму кредиту в повному обсязі, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції та з попередженням наміру звернути стягнення на предмет іпотеки.

Однак, вказані вимоги ОСОБА_2 виконані не були.

Відповідно до приписів ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. (стаття 35 Закону України «Про іпотеку98-IV від 05.06.2003 р.)

Банком дотримано процедуру початку звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому ОСОБА_1 має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, та п. 42 Постанови Вищого Спеціалізованого Суду України з цивільних та кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30.03.2012 року.

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

ОСОБА_3 21.01.2008 року померла.

Згідно спадкової справи №543/2008, заведеної Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою 17.05.2008 року, з заявою про прийняття спадщини 17.05.2008 року звернулась ОСОБА_2, свідоцтво про право власності в порядку спадкування не видавалось.

У відповідності до ст. ст. 1268 1272 ЦК України, ОСОБА_2 є такою, що прийняла спадщину.

Згідно п. 36 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України "Про іпотеку").

Згідно п. 9 вказаної постанови, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Згідно ч.1 ст.39 Закону N898-IV від 05.06.2003 р. у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судові витрати в сумі 671,21 грн.

Керуючись ст. 526, 530,536,543,611 ЦК України, ст. ст. 10,60, 212-215 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1»заборгованість за кредитним договором №2Ф-50 від 22.11.2006 року в розмірі 79552,39 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 41168,36 грн., заборгованості по відсоткам в сумі 20960,35 грн., та пені в сумі 17423,68 грн.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок №49 по вул. Клубній в м. Миколаєві, переданий в іпотеку Банку ОСОБА_3 за договором іпотеки від 22.11.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною продажу предмету іпотеки на підставі проведеної оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» судові витрати у розмірі 671,21 грн.

Рішення може бути оскаржене в строки та в порядку, передбаченому ст.ст. 293-296 ЦПК України.

Суддя/підпис/ОСОБА_5

З оригіналом згідно. Суддя: