Ухвала суду № 29531880, 18.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-7882/11/0170/14

18.02.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 16.10.2012 у справі № 2а-7882/11/0170/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (вул. Севастопольська, 31, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003132301 від 12.04.2011 та № 0007152301 від 01.07.2011,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0003132301 від 12.04.2011 та № 0007152301 від 01.07.2011, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2012 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статі 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач), з урахуванням збільшених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 12.04.2011 № 0003132301 в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64782,00 грн. та 16195,00 штрафних санкцій, а всього на суму 80 977,50 грн., від 01.07.2011 №0007152301.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт здійснення господарської операції, пов'язаних з формуванням податкового кредиту, при виконанні позивачем обов'язків по договору з його контрагентом, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку і податкової звітності.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що з урахуванням адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкової повідомлення-рішення: від 12.04.2011 №0003132301 про нарахування грошових зобов'язань у сумі 134 388,75 грн., у тому числі 107 511,00 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість та 26 877,75 грн. штрафних санкцій та № 0007152301 від 01.07.2011 про нарахування грошових зобов'язань у сумі 80 977,50 грн., у тому числі 64 782,00 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість та 16 195,50 грн. - штрафних санкцій.

Передумовою нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість ста акт №3790/23-7/32624767 від 05.04.2011 позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Тріада Сістем» за грудень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення:підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 14.1.191 статті 14, пункту 185.1 статті 185, статті 188, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 107 511 за грудень 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (далі-покупець) та ТОВ «Тріада систем» (далі-продавець) 01.01.2006 було укладено Договір постачання № 010106, відповідно до якого покупець купляє плодоовочеву продукцію в асортименті, покупець приймає товар за кількістю згідно накладної, моментом настання права власності на товар є оформлення акту приймання-передачі товару.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що у грудні 2010 року позивач отримав від ТОВ «Тріада систем» плодоовочеву продукцію вартістю 388 692,00 грн., у тому числі 64 782,00 грн. податок на додану вартість, що підтверджується товарно-транспортною накладною, прибутковою накладною та актом приймання-передачі товару.Відповідно до приписів підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 01.12.2010 ТОВ «Тріада систем» склало та надало позивачу, а позивач отримав та зареєстрував в Реєстрі податкових накладних (за порядковим номером 887 Розділу І «Отримані податкові накладні») податкову накладну № 9890 на суму податку на додану вартість - 64 782,00 грн.

Умовами для включення нарахованої (сплаченої) суми податку на додану вартість у склад податкового кредиту є наявність документального підтвердження використання витрат підприємства в його господарської діяльності та наявність належно заповнених податкових накладних.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що продавець - ТОВ «Тріада систем» мало право на складання податкових накладних відповідно до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як за даними офіційного сайту Державної податкової служби України був зареєстрованим платником податку на додану вартість на момент складання податкової накладної.Зазначена податкова накладна на суму податку на додану вартість - 64 782,00 грн. відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що за період січень-лютий 2011 року позивач перерахував ТОВ «Тріада систем» у сплату вартості отриманого товару (плодоовочева продукція) 388 692,00 грн. у тому числі 64782,00 грн.податок на додану вартість, що підтверджується виписками банку.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Тому у грудні 2010 року у покупця- позивача за датою отримання від продавця - ТОВ «Тріада сістем» податкової накладної, що засвідчує факт отримання товару, виникло право на податковий кредит у сумі 64 782,00 грн., що повністю узгоджується з вимогами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже на підставі податкової накладної № 9890, отриманої від ТОВ «Тріада сістем» у грудні 2010 року, згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач нарахував податковий кредит у сумі 64 782,00 грн. та відобразив його у податковій декларації за грудень 2010 року.

Підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (стаття 44 Господарського кодексу України ).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за період січень-лютий 2011 року позивач перерахував ТОВ «Тріада систем» у сплату вартості отриманого товару (плодоовочева продукція) 388 692,00 грн. у тому числі 64 782,00 грн. податок на додану вартість, що підтверджується виписками банку. Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, зокрема, податковою накладною, платіжним дорученням, декларацією, актом приймання-передачі, у повному обсязі підтверджуються фактичне виконання зобов'язань та їх оплата за господарською операцією з ТОВ «Тріада сістем» за грудень 2010 року, що є підтвердженням товарності цієї господарської операції підприємства і правильності нарахування суми податку на додану вартість, яка увійшла у склад податкового кредиту за період, що перевірявся.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що факт здійснення господарської операції, пов'язаних з формуванням податкового кредиту, при виконанні позивачем обов'язків по договору з його контрагентом, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку і податкової звітності. Також, згідно висновку судово-економічної експертизи № 242/11 від 28.08.20122/11/0170/14 встановлено, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача у повному обсязі не підтверджуються висновки, викладені в акті відповідача від 05.04.2011 №3790/23-7/32624767, стосовно заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 64 782,00 грн. за грудень 2010 року, що було підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень: №0003132301 від 12.04.2011(в оскаржуваній частині) та №0007152301 від 01.07.2011.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення щодо правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2012 у справі № 2а-7882/11/0170/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко