Рішення № 29529843, 29.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 5023/5683/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБВ № 7", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інтерстрой", м. Харків про стягнення 976621,26 грн. за участю сторін:

Представник позивача - Пономаренко О.В. (дов. № 1000 від 21.12.2012р.); Максімова М.Є. (дов. № 999 від 21.12.2012р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБВ № 7" звернулось до господарського суд із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інтерстрой", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 962 383, 26 грн., проценти за користування грошовими коштами в сумі 2 373,00 грн., пені в сумі 11 865,00 грн., та судові витрати, посилаючись на укладення між сторонами договору поставки №01/12 від 01.12.2011 року, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачеві товар по видатковим накладним на загальну суму 962 383,26 грн., який був прийнятий відповідачем, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не здійснив, в зв'язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2012 року порушено провадження у справі №5023/5683/12, розгляд справи призначено на 24.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2012 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 14.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2013 року задоволено клопотання представника відповідача, яке надіслане на адресу суду від імені керівника ТОВ "СК Інтерстрой" про відкладання розгляду справи, в зв*язку з його хворобою, розгляд справи відкладено до 29.01.2013 року.

Представник позивача через канцелярію господарського суду за вх.№3480 від 29.01.2013 року звернувся до суду з клопотанням в порядку ст..22 ГПК України, в якому просить суд стягнути з відповідача 962 383,26 грн. основного боргу, 3%річних в сумі 711,90грн., пеню в сумі 3559,50 грн.

Відповідно до вимог передбачених частиною четвертою статті 22 ГПК України позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Постановою пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зауважено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків, позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Розглянувши вищевказане клопотання позивача, заявлене в порядку норм ст. 22 ГПК України, господарський суд кваліфікує його як подання позивачем заяви про зменшення заявлених позовних вимог та приймає до розгляду, як таке, що не суперечить правам та охоронюваним законом інтересам сторін..

В судовому засіданні 29.01.2013 року представник позивача підтримує зменшені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.01.2013 року не з'явився, через канцелярію господарського суду за вх.№3001 від 25.01.2013 року звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв*язку із тим, що директор ТОВ «СК Інтерстрой» О.І.Кавашов, не зможе прийняти участь у судовому засіданні, у зв*язку із терміновим відрядженням та просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Господарський суд розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на інший строк, вважає за необхідне відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання виходячи із наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Доводи директора ТОВ «СК Інтерстрой» О.І.Кавашова про відкладення розгляду справи через неможливість з'явитися у судове засідання, викладені у клопотанні, судом відхиляються, оскільки ТОВ «СК Інтерстрой» - є юридичною особою та не було позбавлене права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статі 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа своїх працівників.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що провадження у даній справі порушено 11.12.2012 року, тобто дана справа слухається судом досить тривалий час, в зв*язку з чим, сторони, зокрема, відповідач, мали достатньо часу для надання відповідних доказів по справі, ознайомлення з матеріалами справи, а тому враховуючи приписи статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), відповідно до якої кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону, суд не вбачає правових підстав для подальшого відкладання розгляду справи, оскільки наявних у матеріалах справи доказів достатньо для подальшого розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №01/12 від 01.12.2011 року, відповідно до умов п.1.1. якого, постачальник зобов'язується виготовити і передати у власність покупця залізобетонні вироби, товарний бетон, розчин (надалі продукція), згідно погодженої заявки покупця.

Відповідно п. 2.1 договору, відповідач проводить оплату на підставі рахунка у безготівковому порядку на поточний рахунок постачальника.

Пунктами 3.3., 3.4 договору встановлено, що перехід права власності відбувається у момент передачі зі складу постачальника відповідної партії продукції, що оформлюється видатковою накладною. Прийом - передача продукції здійснюється за видатковими накладними, що підписуються повноважними представниками сторін. Видаткові накладні засвідчують, що продукція відповідає вимогам даного договору і покупець не має до постачальника жодних претензій.

В пункті 7.1. договору сторонами передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. В разі якщо сторони не заявляють про намір розірвати договір за один календарний місяць до закінчення строку договору, договір вважається продовженим на один рік.

Матеріалами справи встановлено, що позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу товару по видатковим накладним №00-006943 вiд 01.11.2012 року, №00-006944 вiд 01.11.2012 року, №00-006963 вiд 01.11.2012 р., №00-006967 вiд 01.11.2012 р., №00-007026 вiд 01.11.2012 р., №00-007039 вiд 01.11.2012 р., №00-007062 вiд 01.11.2012 р., №00-007078 вiд 01.11.2012 року, №00-007079 вiд 01.11.2012 р., № 00-007109 вiд 01.11.2012 р., №00-007151 вiд 01.11.2012 р., №00-007164 вiд 01.11.2012 р., №00-07199 від 01.11.2012 р., №00-007209 від 01.11.2012 р., №00-007218 від 01.11.2012 р., №00-007219 вiд 01.11.2012 р., №00-007220 вiд 01.11.2012 р., №00-0О7267 вiд 01.11.2012 р., №00-07279 вiд 01.11.2012 р., №00-007308 вiд 01.11.2012 р., №00-007332 від 01.11.2012 р., №00-007384 вiд 01.11.2012 р., №00-007541 вiд 02.11.2012 р.. №00-0075З1 вiд 02.11.2012 р., №00-007542 вiд 02.11.2012 р., №00-007543 вiд 02.11.2012 р., №00-007553 вiд 02.11.2012 р., №00-007578 вiд 03.11.2012 р. №00-007569 вiд 05.11.2012 р., №00-00759З від 05.11.2012 р., № 00-007598 від 05.11.2012 р., № 00-007608 вiд 05.11.2012 р., № 00-007611 вiд 06.11.2012 р., №00-007612 від 07.11.2012 р., №00-007632 від 06.11.2012 р., №00-007637 від 07.11.2012 р., №00-007638 від 07.11.2012 р., №00-007639 вiд 07.11.2012 р., №00-007640 вiд 07.11.2012 р., №00-007671 вiд 07.11.2012 р., №00-007677 вiд 07.11.2012 р., № 00-007678 вiд 07.11.2012 р., та виставив відповідачеві рахунок - фактуру на оплату №00 -0001090 від 28.11.2012 року на суму 962 383,26 грн.

Відповідний товар був отриманий відповідачем через його представника, що діяв за довіреністю №179/1 від 01.11.2012 року, однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не здійснив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 962 383,26 грн., в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду із позовною заявою за захистом порушених прав.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити, що при дослідженні матеріалів справи №5683/12, господарським судом Харківської області було встановлено, що позивачем в підтвердження передачі товару за договором 01/12 від 01.12.2011 року були надані до матеріалів господарської справи видаткові накладні, в яких підставою для передачі товару зазначений зовсім інший договір №00-0011080 від 01.12.2011 року., однак дослідивши видаткові накладні та договір поставки 01/12 від 01.12.2011 року у сукупності, господарський вбачає, що товар який був поставлений по видатковим накладним відповідає умовам п. 1.1 договору, тобто співпадає з найменуванням товару визначеному у договорі поставки №01/12 від 01.12.2011 року, відповідно до умов якого, позивач був зобов*язаний виготовити та передати у власність залізобетонні вироби. Враховуючи вищевикладене, оскільки товар, який зазначений у відповідних видаткових накладних, підписаних сторонами та скріплених печатками підприємств, а саме "ПАЛІ" - є залізобетонним виробом, відповідно до додатку до сертифікату відповідності/ свідоцтва про визнання № 447665 серія №ГЕ від 25.06.2008 року Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, в зв*язку з чим, господарський суд проаналізувавши викладене зазначає, що поставка продукції позивачем здійснювалась по вищевказаним видатковим накладним саме на виконання умов договору поставки №01/12 від 01.12.2011 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов*язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов*язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов*язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу.

Таким чином, видаткова накладна є документом, що фіксує здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов*язку у відповідача щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов*язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов*язання, якщо не приступив до виконання зобов*язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов*язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач 962 383,26 грн. заборгованості за отриманий за договором поставки товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 962 383,26 грн..

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач за неналежне виконання основних зобов'язань за договором поставки, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3559,50грн. нарахованої до стягнення за період з 28.11.2012 року по 06.12.2012 року.

Відповідно до п.4.3. договору сторонами передбачено, що за прострочення строку платежу, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (1) неустойка, 2) штраф, 3) пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частина шоста ст.231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції, за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Господарський суд зазначає, що договір поставки №01/12 від 01/12 від 01.12.2012 року укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, а тому має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Розрахунок пені перевірено судом самостійно та встановлено, що нарахована позивачем пеня відповідає вимогам чинного законодавства та враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленої позивачем продукції, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 3559,50 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 711,90 грн. за період з 28.11.2012 року по 06.12.2012 року.

Гсподарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних в сумі 711,90 грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 19 333,09 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 530, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Інтерстрой» (61052, м. Харків, Ленінський район, провулок Мало -Панасівський, 4/7, код 33605698, п/р 26007000173553 в ПАТ "ФІДОБАНК", м. Київ, МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів № 7» (36007, Полтавська область, м. Полтава, пров. Шевченка, буд. 20, код 01270078, п/р 260095765 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489) - 962 383,26 грн. основного боргу, пеню в сумі 3559,50 грн., 3%річних в сумі 711,90 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 19 333,09 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 01.02.2013 р.

Суддя Попович І.М.