Рішення № 29529628, 11.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/16656-2012

11.02.13

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Професійний стандарт"

про

стягнення 3 489,37 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:

не з'явився

від відповідача:

не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" (надалі – ТОВ "ДК "Славутич") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Професійний стандарт" (надалі – ТОВ "ФК "Професійний стандарт") про стягнення 23 039,37 грн.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.12.2012 р. обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки продукції №7446 від 19.04.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 282,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 173,74 грн. та 3% річних у розмірі 33,63 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.12.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. у зв’язку із перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці справу №5011-48/16656-2012 передано для розгляду судді Джарти В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. прийнято до провадження справу №5011-48/16656-2012 та призначено її до розгляду на 24.12.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.12.2012 р. справу №5011-48/16656-2012 передано для розгляду судді Бойка Р.В. у зв’язку із його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2012 р. справу №5011-48/16656-2012 прийнято до провадження.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 24.12.2012 р. та від 17.01.2013 р. у зв’язку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладався до 17.01.2013 р. та 11.02.2013 р. відповідно.

Позивач та відповідач, повідомлені про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Місцезнаходження позивача за адресою: 01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А, та відповідача за адресою: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 11/11, на які було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які містяться на веб-сайті Єдиного державного реєстру http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, технічним адміністратором якого є Державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр", доступ до якої впроваджено відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 р., та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач та відповідач були належним чином повідомлені, то на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2012 р. між ТОВ "ДК "Славутич" (постачальник) та ТОВ "ФК "Професійний стандарт" (покупець) було укладено договір поставки продукції №7446 (надалі – "Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Договору постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що найменування та кількість товару зазначається в додатках або, накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

За змістом п. 3.3 Договору встановлено, що покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом (але не пізніше) семи календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

У відповідності до п. 4.5 Договору вся тара (фірмовий ящик Славутич; кега 30 л.; 50 л.; та 30 л. Гіннес) багаторазового використання підлягає поверненню в узгоджуваний сторонами строк.

Положеннями п. 8.5 Договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

На виконання умов Договору 05.05.2012 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 282,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №ВДК-014037 від 05.05.2012 р.

29.08.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за поставлений згідно Договору товар у розмірі 3 282,00 грн. та повернути тару, загальна вартість якої становить 19 550,00 грн.

Відповідно до накладної №3 від 30.10.2012 р. відповідач повернув, а позивач прийняв тару загальною вартістю 19 550,00 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого за Договором товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 3 282,00 грн. за поставлений згідно товарно-транспортної накладної №ВДК-014037 від 05.05.2012 р. товар.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (товарно-транспортна накладна) підтверджується поставка позивачем та отримання відповідачу товару за Договором вартістю 3 282,00 грн.

Товарно-транспортна накладна №ВДК-014037 від 05.05.2012 р. містить підпис повноважного представника та відтиск печатки відповідача, а доказів наявності будь-яких претензій щодо отриманого товару відповідачем не надано.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3 Договору та дату поставки спірного товару грошове зобов’язання відповідача по оплаті отриманого за Договором згідно товарно-транспортної накладної №ВДК-014037 від 05.05.2012 р. товару у розмірі 3 282,00 грн. мало бути виконано до 14.05.2012 р., у зв’язку з тим, що останній день строку виконання наведеного грошового зобов'язання припадає на вихідний день (12.05.2012 р. – субота), то в силу положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України днем його закінчення є перший за ним робочий день (14.05.2012 р. – понеділок).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 3 282,00 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "ФК "Професійний стандарт" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "ДК "Славутич" про стягнення з ТОВ "ФК "Професійний стандарт" заборгованості у розмірі 3 282,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 173,74 грн. та 3% річних у розмірі 33,63 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 13.05.2012 р. по 26.09.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що останнім днем виконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого за Договором товару є 14.05.2012 р., а тому правомірним є нарахування пені за прострочення по оплаті поставленого згідно товарно-транспортної накладної №ВДК-014037 від 05.05.2012 р. товару з 15.05.2012 р.

Отже, з урахуванням викладеного та визначеного позивачем в розрахунку останнього дня нарахування пені (26.09.2012 р.), розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно товарно-транспортної накладної №ВДК-014037 від 05.05.2012 р. товару у розмірі 3 282,00 грн., становить 181,59 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду з урахуванням встановленого судом дня, з якого відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, та наданого позивачем розрахунку, розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті поставленого згідно товарно-транспортної накладної №ВДК-014037 від 05.05.2012 р. товару у розмірі 3 282,00 грн., становить 36,42 грн.

Оскільки за перерахунком суду розміри пені та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання спірного грошового зобов’язання, є більшими ніж заявлено позивачем до стягнення, то за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог, вимоги про стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню у заявлених до стягнення розмірах (173,74 грн. та 33,63 відповідно).

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "ДК "Славутич" про стягнення з ТОВ "ФК "Професійний стандарт" суми основного боргу у розмірі 3 282,00 грн., пені у розмірі 173,74 грн. та 3% річних у розмірі 33,63 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Професійний стандарт" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 11/11; ідентифікаційний код 36049847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10, літ. А; ідентифікаційний код 33403739) суму основного боргу у розмірі 3 282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 00 коп., пеню у розмірі 173 (сто сімдесят три) грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 33 (тридцять три) 63 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення – 15.02.2013 р.

Суддя Р.В. Бойко