Постанова № 29528177, 15.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 лютого 2013 року 15 год. 30 хв. № 2а-15754/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом компанії "Астразенека Юк Лімітед" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, за участю прокуратури Подільського району міста Києва, про скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 15 листопада 2012 року надійшов позов компанії "Астразенека Юк Лімітед" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11 червня 2012 року № 0002002230 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно нарахував позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 5574111,00 грн.

Ухвалою суду від 16 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

До суду 12 грудня 2012 року надійшла письмова заява прокуратури Подільського району міста Києва про вступ у справу з метою захисту інтересів держави, яку судом задоволено на підставі ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України).

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 11 грудня 2012 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Прокурор у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи прокуратура Подільського району міста Києва повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшло.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи документів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 28 січня 2013 року, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що прокуратуру повідомлено письмово.

До суду 14 лютого 2013 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення по суті позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при постановленні судового рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 17 квітня по 10 травня 2012 року проведено перевірку представництва позивача (також далі за текстом - представництво), за результатами якої складено акт від 17 травня 2012 року № 163/22-30/21677356 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки представництва з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року (також далі за текстом - акт перевірки), згідно з висновками якого, представництвом занижено податок на прибуток у загальному розмірі 7319634,00 грн., у тому числі за: півріччя 2008 року - 501606,00 грн., 9 місяців 2008 року - 967073,00 грн., 2008 рік - 1838569,00 грн., І квартал 2009 року - 1021776,00 грн., півріччя 2009 року - 1935075,00 грн., 9 місяців 2009 року - 2995729,00 грн., 2009 рік - 4281810,00 грн., І квартал 2010 року - 1199255,00 грн., чим порушено п. 13.8 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (також далі за текстом - Закон).

На підставі акту перевірки, 11 червня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 4459289,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1114822,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами позивача та його представників щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У матеріалах справи міститься копія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі № 2а-5907/12/2670, якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2012 року та постановлено нову постанову, якою у задоволенні позову компанії "Астразенека Юк Лімітед" відмовлено повністю.

Зі змісту рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що правомірність проведення перевірки представництва, за результатами якої складено акт перевірки, встановлено у судовому порядку.

Згідно з ч. 5 ст. 254, ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 72 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стосовно порушення представництвом положень Закону суд зазначає наступне.

У судових засіданнях представники відповідача пояснили, що у ході перевірки представництва враховано обставини, виявлені попередньою перевіркою представництва, зазначені в акті перевірки від 03 грудня 2010 року № 100/22-10/21677356 про результати планової виїзної перевірки представництва з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року (також далі за текстом - акт перевірки від 03 грудня 2010 року).

Зі змісту акту перевірки від 03 грудня 2010 року, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що висновки про правильність обчислення податку на прибуток за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року будуть зроблені після отримання відповіді від Державної податкової адміністрації у місті Києві (також далі за текстом - ДПА у місті Києві) на запит від 01 грудня 2010 року № 2510/8/22-102.

Отримавши від ДПА у місті Києві відповідь про те, що представництво не має підстав для використання переваг Конвенції між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (дата підписання: 10 лютого 1993 року, дата набуття чинності: 11 серпня 1993 року) (також далі за текстом - Конвенція), відповідачем проведено перевірку позивача, якою виявлено, що у перевіряємому періоді представництво позивача не декларувало та не сплачувало податок на прибуток.

Представництво є резидентом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, що підтверджується довідками Державного управління Великої Британії у справах оподаткування та митних органів та Департаменту обслуговування крупних платників податків за 2008-2010 роки.

Відповідно до п.п. 1.17, 1.32 ст. 1, підпункту 2.1.4 п. 2.1 ст. 2, абзацу 1 п. 13.8 ст. 13 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Платниками податку є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Згідно з п.п. 1.4-1.6 розділу І Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого наказом ДПА України від 31 липня 1997 року № 274 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно визначає прибуток, одержаний нерезидентом від господарської діяльності, здійснюваної через постійне представництво. Для цілей цього Порядку та відповідно до визначень Закону господарська діяльність нерезидента, здійснювана через постійне представництво - це будь-яка діяльність постійного представництва, направлена на отримання нерезидентом доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Зокрема, діяльність постійного представництва полягає у виготовленні товарів (наданні послуг, здійсненні робіт), які підлягають продажу за контрактами, укладеними нерезидентом, або використовуються нерезидентом в процесі його господарської діяльності.

З метою оподаткування постійне представництво прирівнюється до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента. З врахуванням цього, прибутком, який нерезидент одержує від господарської діяльності, здійснюваної через постійне представництво, є прибуток, який постійне представництво одержало б від ведення своєї діяльності незалежно від нерезидента. У випадку, коли діяльність постійного представництва складається лише з надання послуг безпосередньо нерезиденту, оподатковуваним прибутком є прибуток, який постійне представництво могло б одержати, якби надавало такі ж послуги як самостійне підприємство.

Визначення оподатковуваного прибутку проводиться у загальному порядку з урахуванням наступного. Постійне представництво веде облік результатів своєї діяльності у натуральних вимірах та в узагальненому грошовому виразі шляхом безперервного, документального і взаємопов'язаного їх відображення. Документальне відображення результатів діяльності постійного представництва проводиться у відповідності до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та довіреності адміністрації (власника) на їх проведення. Власником постійного представництва виступає нерезидент. Копії звітів про діяльність, проведену постійним представництвом, які направляються нерезиденту, також є первинними документами. Облік ведеться незалежно від того, чи є реалізація товарів (робіт, послуг) повним або частковим виконанням зобов'язань нерезидента за укладеними ним контрактами та чи одержується винагорода за реалізовані товари (роботи, послуги) безпосередньо постійним представництвом або нерезидентом.

До перевірки позивачем не надано його Статуту, у зв'язку з чим відповідачем до ДПА у місті Києві направлено спеціальний запит про одержання інформації про види діяльності позивача. Положення про представництво до перевірки також не надано.

Листом ДПА у місті Києві від 26 липня 2011 року № 9904/7/22-305 відповідача повідомлено, що згідно з інформацією, отриманою від Королівської податкової та митної служби Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, основними видами діяльності позивача є проведення досліджень, впровадження, виробництво та продаж фармацевтичної продукції.

У ході перевірки виявлено, що метою діяльності представництва є організаційна допомога при реєстрації лікарських препаратів та підтримка при проведенні маркетингу продукції позивача на внутрішньому ринку України, а також організації рекламних кампаній на території України. При цьому, виявлено факт перерахування представництвом грошових коштів на розрахункові рахунки відповідних маркетингових компаній.

Згідно з підпунктом "е" п. 4 ст. 5 Конвенції, незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійне представництво" не розглядається як такий, що включає: утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, для цілей тлумачення договору поряд з контекстом враховуються: а) усяка наступна угода між учасниками щодо тлумачення договору або застосування його положень; b) наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення; с) будь-які відповідні норми міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

Згідно з наданими для перевірки документами виявлено, що представництво займалось в Україні реєстрацією та рекламною діяльністю лікарських препаратів, вироблених не лише позивачем (Великобританія), а й іншими компаніями, які є суб'єктами господарської діяльності інших країн, ніж визначено Конвенцією.

Крім того, представництвом на територію України на безоплатній основі імпортовано препарати, виробником яких є інші компанії, а не відповідач.

На підставі викладених положень та обставин відповідач прийшов до висновку, що представництво представляє на території України інтереси як позивача, так і інших виробників фармацевтичних препаратів.

Також виявлено, що представництво у перевіряємому періоді передало товариству з обмеженою відповідальністю "Елга" лікарські препарати, отримані згідно з наданими до перевірки вантажно-митними деклараціями (також далі за текстом - ВМД), для подальшої їх утилізації. Однак, листом Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України від 08 листопада 2010 року № 7778/9 відповідача повідомлено про невідповідність форми акту знищення лікарських засобів.

До перевірки представництвом не надано документів (у повному обсязі), які б підтвердили рух лікарських препаратів, а саме прибуткових, видаткових накладних, актів приймання або прибуткових ордерів, рахунків обліку товарно-матеріальних цінностей (також далі за текстом - ТМЦ) чи інших облікових документів, які застосовуються для обліку ТМЦ на складах, місцях зберігання, акту контрольної перевірки інвентаризації цінностей за 2008-2009 роки та, у разі наявності, за 1 квартал 2010 року, інвентаризаційного опису ТМЦ, відомостей про результати інвентаризації, книги реєстрації контрольних перевірок (інвентаризацій), що унеможливлює підтвердження передачі лікарських препаратів для проведення клінічних досліджень чи інших дій, які б, у свою чергу, підтвердили використання ТМЦ, отриманих представництвом у діяльності його представництва, а також виписки з промислової палати Великобританії, у якому зазначено види діяльності позивача.

Вказаних документів у ході розгляду справи суду також не надано.

У ході судового розгляду справи представники відповідача пояснили, що з метою визначення статусу представництва щодо оподаткування на території України, відповідачем направлено запит до ДПА у місті Києві, отримавши який, ДПА у місті Києві листом від 24 січня 2011 року № 105/7/22-206 повідомила відповідача, що виявлені факти господарських відносин представництва з виробниками фармацевтичних препаратів країн Німеччини та Пуерто-Ріко виключають можливість використання представництвом переваг Конвенції.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов компанії "Астразенека Юк Лімітед" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову компанії "Астразенека Юк Лімітед" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 11 червня 2012 року № 0002002230.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам та прокурору у порядку та строки, передбачені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин