Постанова № 29528009, 31.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2013 р. о 14 годин 35 хвилин

Справа №2а-9571/11/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренко Д.В., при секретарі Леоновій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податковою звітністю поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року;

- зобов’язання відповідача відобразити показники декларації позивача за червень 2011 року з податку на додану вартість в картці особового рахунку з податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не визнано податковою звітністю подану позивачем декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року з тієї підстави, що ТОВ «Спецпромрезерв» не зареєстроване платником податку на додану вартість. Позиція позивача обґрунтована тим, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.02.2010 року по справі № 2а-12145/09/9/0170, яка набрала законної сили, скасовано рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Спецпромрезерв», оформлене актом № 208/15-2 від 08.10.2009 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.08.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.09.2011 року провадження по справі зупинено до розгляду Вищим адміністративним судом України адміністративної справи 2а-9571/11/0170/5.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.01.2013 року провадження по справі поновлено та справу призначено до судового розгляду на 31.01.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.01.2013 року первинного відповідача по справі замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Позивач явку свого представника в судове засідання 31.01.2013 року не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. Раніше відповідачем були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Права позиція відповідача заснована на тому, що декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року, надана позивачем, не визнана податковою звітністю з законних підстав у зв’язку з тим, що позивач відсутній в Реєстрі платників ПДВ.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 14.02.2006 року проведено державну реєстрацію юридичної особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 437855 від 14.02.2006 (а.с.9)

Згідно з довідкою ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №1935/29-0 від 21.02.2006 року (а.с.12) позивач з 21.02.2006 року перебуває на податковому обліку за № 3118/29-0.

Як вбачається з матеріалів справи, в порядку податкової звітності позивачем 18.07.2011 року до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим подана декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року, що зареєстрована в податковому органі за № 146720.

Повідомленням № 31929/10/28-4 від 22.07.2011 року (а.с.7) відповідачем позивачу сповіщено про те, що надана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року (вх. № 146720 від 18.07.2011 року) не визнана податковою звітністю відповідно статей 48,49 Податкового кодексу України, у зв’язку з тим, що в порушення п. 10 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року №41,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за № 197/18935 дана декларація представлена ТОВ «Спецпромрезерв» (і.к.34058632), яке відсутнє у Реєстрі платників ПДВ.

Судом було перевірено правомірність та правове обґрунтування рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про невизнання наданої ТОВ «Спецпромрезерв» податкової декларації з податку на додану вартість податковою звітністю та встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту – ПК України).

Згідно із пунктом 46.1 статті 46 Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із підпунктом 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 ПК України юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи несуть відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

Пунктами 48.1 та 48.2 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п.49.8 ст. 49 ПК України).

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби (п.49.9 ст. 49 ПК України).

У відповідності до п.п.49.10. та 49.11 ст. 49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації (п.49.15 ст. 49 ПК України).

Згідно із пунктом 10 розділу І Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228, податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано.

Як вбачається зі змісту повідомлення № 31929/10/28-4 від 22.07.2011 року, саме відсутність позивача у Реєстрі платників ПДВ стало підставою для відмови у прийнятті наданої ним податкової звітності.

Однак, наявними в матеріалах справи документами спростовуються доводи відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.02.2010 року по справі № 2а-12145/09/9/0170 визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» оформлене актом № 208/15-2 від 08.10.2009 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 13.07.2010 року постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.02.2010 року по справі № 2а-12145/09/9/0170 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.12.2012 року постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.02.2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 року у справі №2а-12145/09/9/0170 залишено без змін

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ч. 1 ст. 255 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорювати ся в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За загальними правилами акт індивідуальної дії, яким є рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Спецпромрезерв», оформлене актом № 208/15-2 від 08.10.2009 року, визнається протиправним та скасовується судом з моменту його прийняття суб’єктом владних повноважень. Відтак, враховуючи набрання постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.02.2010 року по справі № 2а-12145/09/9/0170 законної сили, позивач є зареєстрованим платником ПДВ, оскільки відсутнє рішення щодо анулювання його реєстрації.

Приймаючи до уваги зазначене вище, а також враховуючи, що інших даних про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ відповідач не зазначив, суд дійшов висновку, що законних підстав вважати позивача особою, не зареєстрованою платником ПДВ у відповідача не існувало.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано, з порушенням норм закону, без врахування дійсних обставин, було відмовлено ТОВ «Спецпромрезерв» у прийнятті декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року.

В адміністративному позові позивач просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим з неприйняття як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Разом з тим, діями суб’єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень. В даному випадку, права позивача порушуються не сукупністю вчинків ДПС України, а відмовою в прийнятті податкової звітності, тобто рішенням суб’єкта владних повноважень, внаслідок чого суд вважає необхідним залишити вимоги про визнання протиправними дії без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи зазначене, а також необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправною відмову відповідача у прийнятті податкової звітності ТОВ «Спецпромрезерв» з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позову в іншій частині, суд зазначає наступне.

Пунктом 49.13 ст. 49 ПК України встановлено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Вищим адміністративним судом України у листі від 15.06.2012 року № 1503/12/13-12 надано роз’яснення норм Податкового кодексу України, які регулюють порядок оскарження рішень податкових органів щодо відмови у прийнятті податкових декларацій.

Так, у відповідності до вказаного листа задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

У позовній заяві позивач просить суд зобов’язати відповідача ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС відобразити показники декларації ТОВ «Спецпромрезерв» з податку на додану вартість за червень 2011 року у картці особового рахунку з ПДВ.

Частиною 2 ст.162 КАС України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є визнання податкової декларацій ТОВ «Спецпромрезерв» з податку на додану вартість за червень 2011 року поданою з 18.07.2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб’єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн., з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 31.01.2013 оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАСУ постанова оформлена та підписана 05.02.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим у прийнятті податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв»» з податку на додану вартість за червень 2011 року, викладену у листі № 31929/10/28-4 від 22.07.2011 року.

Визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» з податку на додану вартість за червень 2011 року поданою з 18.07.2011 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромрезерв» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.