Ухвала суду № 29527452, 18.02.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/6902/2012

Провадженя№ 4-с/266/2/13

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2013 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі

головуючого судді - Курбанової Н.М.

при секретарі - Екзархо К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі скаргу ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції неправомірними, скасування постанов про арешт майна боржника, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору та стягнення сум виконавчого збору і витрат,-

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою, в якій просить поновити строк звернення до суду, визнати дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції неправомірними, скасувати постанови про арешт майна боржника, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору та стягнення сум виконавчого збору і витрат, стягнути на її користь виконавчий збір у розмірі 1154,66 гривень та витрати по виконавчому провадженню у розмірі 35, 70 гривень.

В судовому засіданні заявниця, підтримуючи доводи своєї скарги пояснила, що згідно з рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області з неї було стягнено на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» заборгованість за договором у розмірі 11546,68 грн., а також судовий збір у сумі 115,47грн. Строк для виконання у рішенні суду не було обумовлено. Відповідно до вищезазначеного договору та рішення суду заявниця частково сплачувала заборгованість. Згідно свідоцтво про реєстрацію ТЗ ЯНВ №204720 вона є власницею автобусу ПАЗ 32054 СПГ держномер № НОМЕР_1. Це єдине джерело отримання грошей її родиною, водієм на автобусу працює її чоловік.. 23 листопада 2012 року її чоловік, як завжди, вийшов на роботу та працював в режимі маршрутного таксі на їх автобусі. Приблизно об 10-16 годині на кінцеву зупинку автобусу, без попередження приїхала група осіб у складі колектора Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк», ОСОБА_3, дільничого інспектора міліції, державного виконавця Магдалець В.В., та примусово забрали в них автобус і поставила на стоянку Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк. До цих подій їй не було відомо про наявність виконавчого провадження. Суму боргу заявницею було сплачено у повному обсязі 26 листопада 2012 року, тобто через 3 дні, як вона дізналася про наявність виконавчого провадження. Ніяких постанов від Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ по виконавчому листу на її адресу не надходило. Вважає, що вона не була належним чином повідомлена про відкриття виконавчого провадження та про встановлення терміну для добровільного виконання рішення суду. Крім того, вважає, що арешт було накладено на її автобус, вартість якого у декілька разів перевищує суму боргу, яку було стягнуто за виконавчим провадженням та який необхідний для особистих професійних занять. На її думку, вищезазначені дії призвели до збитків приблизно у сумі 3532грн., оскільки у період з 17 листопада 2012 року по 22 листопад 2012 року її валовий дохід склав 5882грн., а витрати на горючий матеріал складали 2350грн. Крім того вважає, що незаконними діями орган державної виконавчої служби змусив її сплатити виконавчий збір у сумі 1154,66грн. та витрати по виконавчому провадженню у сумі 35,70грн. Вважає, що орган державної виконавчої служби грубо порушив її права як боржника та ч. 2 ст. 1 Закону України "Про держану виконавчу службу". Просить визнати дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції неправомірними, скасувати постанови про арешт майна боржника, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору та стягнути суми виконавчого збору у розмірі 1154, 66 гривень і 35, 70 гривень витрат по виконавчому провадженню на її користь, задовольнити скаргу у повному обсязі.

Представник Приморський ВДВС Маріупольського МУЮ в особі ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, скаргу ОСОБА_1 не визнав та заперечував проти її задоволення, пояснивши в судовому засіданні, що 22 лютого 2012 року на адресу Приморського ВДВС ММУЮ надійшов виконавчий лист № 2-2135 від 14 лютого 2012 року, виданий Приморським судом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суми боргу 11546,68 грн. 23 лютого 2012 року державним виконавцем, на підставі заяви стягувача, було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все майно боржника у розмірі суми боргу. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що засвідчує реєстр про відправлення рекомендованої кореспонденції від 27 лютого 2012 року засвідчений печаткою Укрпошти та фіскальний чек від 28 лютого 2012 року № 1757, але сам лист, направлений рекомендованою кореспонденцію повернувся до Приморського ВДВС ММУЮ у зв'язку з закінченням терміну зберігання, одже боржник відмовився його отримувати. На підставі викладеного вважає, що державним виконавцем дотримано вимоги Закону та відкрито виконавче провадження без порушення чинного законодавства, разом з тим арешт накладено постановою про відкриття виконавчого провадження, що передбачено Законом та боржник був повідомлений про відкриття виконавчого провадження належним чином. Проте боржником було вчинено дії, які ускладнювали виконання рішення, окрім того що боржник відмовлялась отримувати рекомендовану пошту, вона не надавала транспортні засоби для опису та арешту. Так, 28 березня 2012 року державним виконавцем при виході за адресою мешкання боржника встановлено факт відсутності майна, яке підлягає опису і арешту, постанова про розшук майна боржника від 02 жовтня 2012 року не змусила заявницю надати у добровільному порядку транспортні засоби для опису і арешту, тобто вона умисно перешкоджала проведенню опису, приховувала майно від відділу державної виконавчої служби, у звязку з чим довелось долучити органи МВС України для розшуку майна боржника. 23 листопада 2012 року представниками стягувача було надано інформацію стосовно місця знаходження одного транспортного засобу ПАЗ 32054, державний номерний знак НОМЕР_2, тому державний виконавець разом з представниками стягувача виїхали за місцем знаходження майна для проведення опису й арешту, вилучення майна боржника, яке знаходиться у розшуку. З'явившись на місце знаходження майна, державний виконавець запросив представника міліції - дільничного Приморського РВ та інспектора ДАІ, та у присутності понятих склав акт опису й арешту майна боржника, від підпису та отримання копії акту опису й арешту майна боржник відмовився, про що державним виконавцем було зроблено відповідну відмітку у акті опису й арешту майна. У зв,язку з тим, що боржниця перешкоджала виконанню рішення суду та раніше вже приховувала майно від ДВС, державним виконавцем було вирішено безоплатно (тобто в інтересах боржника) залишити транспортний засіб на відповідальне зберігання представнику стягувача. 26 листопада2012 року від боржника надійшла заяв про зняття арешту з майна боржника, проте ОСОБА_1 не надала квитанцій, які б підтверджували повне фактичне виконання рішення суду, тому після отримання підтвердження від 27 листопада 2012 року про проведення повної оплати від представника стягувача, державним виконавцем було закрито виконавче провадження на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», постановою про закінчення виконавчого провадження було знято арешти з усього майна боржника, того ж дня у присутності понятих та сторін виконавчого провадження боржнику повернуто транспортний засіб, про що складено акт державного виконавця, в якому зазначено, що сторони не мають претензій Просить скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Суд, вислухавши думку заявниці, представника Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 383 ЦПК України,сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або

бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника про, що виноситься відповідна постанова.

Згідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 604-14 редакція 2007 року) на яку посилається скаржник в такій редакції є втратившою силу з 08 березня 2011 року та не може бути застосована у даному випадку тому що вже не діяла на момент відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до п. 2.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого 25 грудня 2008 року наказом Міністерства юстиції № 2274/5, вихідна кореспонденція відправляється через діловода не пізніше наступного робочого дня після підписання (затвердження) документа (супровідного листа).

Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з: 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику, а отже сума вартості майна на яке звертається стягнення може бути більшою за суму боргу та звернення стягнення проводиться лише у суми потрібній для коштів виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 23 лютого 2012 року за заявою стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження одночасно з накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення по виконанню виконавчого листа № 2-2135, виданого 14 лютого 2012 року Приморським районним судом м.Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у сумі 11546,68 грн, на підставі відповідної заяви стягувача. (а.с. 21, 27).

Згідно реєстру про відправлення рекомендованої кореспонденції від 27 лютого 2012 року, засвідчений печаткою «Укрпошти» та фіскального чеку від 28 лютого 2012 року № 1757 ОСОБА_1 надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.22-24).

Згідно довідки «Укрпошти» станом на 29 березня 2012 року поштовий конверт повернувся до Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ у звязку з закінченням терміну зберігання (а.с. 25), таким чином державний виконавець належним чином повідомив заявницю про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно та не отримання нею відповідного листа не може вважатися неналежним її повідомленням та порушенням її прав, як боржника за виконавчим провадженням.

Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі необхідному для забезпечення вимог стягувачів, з рахуванням виконавчого збору, витрат, та штрафів покладених на боржника, так розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій, у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми, у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Згідно довідки 2-го ВРЕР м.Маріуполя при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій облиті 02 березня 2012 року на транспортні засоби ПАЗ 672 номерний знак НОМЕР_3, ПАЗ 32054 державний номер № НОМЕР_1, власником яких є ОСОБА_6, накладено арешт (а.с.26).

Згідно акту державного виконавця від 28 березня 2012 року, складеного у присутності двох понятих, державним виконавцем Мадалиць В.В. при виході за адресою майна належного боржнику на яке можливо звернути стягнення не виявлено. (а.с. 28).

Відповідно ч. 1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

02 жовтня 2012 року постановою державного виконавця оголошено розшук транспортного засобу ПАЗ 672 номерний знак НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_6. Копію постанови надіслано боржнику та відповідним органам які здійснюють розшук транспортних засобів (а.с. 29-30).

23 листопада 2012 державним виконавцем у присутності двох понятих, дільничого інспектора, представника стягувача складено акт опису й арешту майна боржника, а саме транспортного засобу ПАЗ 672 номерний знак НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_6, який залишений на відповідальне зберігання представнику ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 31-34).

Згідно заяви від 26 листопада 2012 року ОСОБА_1 просить зняти арешт з транспортного засобу ПАЗ 672 номерний знак НОМЕР_3, у звязку з сплатою суми боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а.с.36).

Відповідно п.8 ч. 1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

27 листопада 2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у звязку з виконанням у повному обсязі на підставі ст. 49 п.8 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.38).

Згідно акту державного виконавця від 27 листопада 2012 року боржнику повернуто транспортний засіб ПАЗ 672 номерний знак НОМЕР_3, державний номерний знак 02624ЕА (2 шт.), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЯНВ №204720 від 06 лютого 2004 року (а.с.39).

Згідно повідомлення 2-го ВРЕР м.Маріуполя при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій облиті 12 лютого 2013 року знято арешт з транспортного засобу ПАЗ 32054 державний номер № НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_6.

При таких конкретних обставинах суд приходить до висновку, що державним виконавцем Приморським ВДВС Маріупольського МУЮ були прийняті всі заходи щодо належного виконання рішення суду, рішення суду виконано примусово відповідно до вимог закону, порушень з боку державного виконавця при виконанні рішення суду примусово судом не встановлено, таким чином, права ОСОБА_1, як боржниці по виконавчому провадженню, порушені не були.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 383 ЦПК України, ст. 12, 25 ,28, 31, 40, 43, 49, 50, 52 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги.

Ухвала суду може бути оскаржена через Приморський районний суд м. Маріуполя до Апеляційного суду Донецької області на протязі п,яти днів з дня оголошення ухвали суду.

Суддя