Рішення № 29526532, 21.02.2013, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 703/3111/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2013 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий суддя Оприск З.Л., при секретарях - Лемак А.М., Чернянчук К.П, за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3, представника органу опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області - ОСОБА_4, представника відповідача та третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_3, орган опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, виселення зі зняттям з реєстраційного обліку та відшкодування судових витрат, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, органу опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання кредитного та договору іпотеки недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, органу опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання кредитного договору частково недійсним, зменшення розміру неустойки

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником ПриватБанку (далі - Банк), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, виселення з будинку відповідача та інших зареєстрованих та/або проживаючих у ній осіб із зняттям з реєстраційного обліку, відшкодування судових витрат, мотивуючи свої вимоги порушенням кредитних зобов'язань.

ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання кредитного та договору іпотеки недійсним, в якому просила: у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити; визнати кредитний договір № МKV0GA 00006081 від 16 жовтня 2006 року про надання споживчого кредиту, укладений між ОСОБА_3, мешканцем АДРЕСА_1, недійсним; визнати іпотечний договір від 08 листопада 2006 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2, мешканкою АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу п. ОСОБА_7 та зареєстрований за реєстровим № 2508 недійсним; скасувати заборону відчуження нерухомого майна у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 площею 88,3 кв.м., житловою площею 67,8 кв.м., який належить ОСОБА_2, накладену приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу п. ОСОБА_7, реєстровий № 2510.

В подальшому ОСОБА_2 подала заяву про уточнення зустрічних позовних вимог, в якій просила позовні вимоги, викладені у пункті 5 зустрічного позову вважати викладеним так: в порядку застосування недійсності Договору іпотеки (майнової поруки), укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» 08 листопада 2006 року, зобов'язати нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу п. ОСОБА_7: виключити з Державного реєстру іпотеки запис за № 2508, зроблений від 08 листопада 2006 р.; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 2510, зроблений від 08 листопада 2006 року про державну реєстрацію заборони відчуження житлового будинку під АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта 2541928, що належить ОСОБА_2.

Також подала заяву про об'єднання уточнених та збільшених зустрічних позовних вимог, в якій просила наступне. У задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк»: звернути стягнення на будинок загальною площею 88,3 кв м. та земельну ділянку, розташовані за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки б/н від 08.11.2006р.). Публічному Акціонерному Товариству Комерційний Банк «Приватбанк», місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 з укладанням від її імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, примусового виселення її та інших осіб, які зареєстровані або проживають із вказаного житлового будинку, зі зняттям з реєстраційного обліку у Виноградівському ВГІРФО УМВС України Закарпатської області, відмовити. Визнати іпотечний договір без номеру, укладений 08 листопада 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», надалі переіменованого у ПАТ КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, вул Набережна Перемоги, № 50, код ЄДРПОУ 14360570, в особі керуючого Виноградівського відділення філії Закарпатське регіональне управління ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, мешканкою АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу п. ОСОБА_7 та зареєстрований за реєстровим № 2508, недійсним. В порядку застосування недійсності Договору іпотеки, укладеного 08 листопада 2006 року ЗАТ КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14366570 в особі керуючого Виноградівського відділення фонд Закарпатське регіональне управління ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_2, мешканка АДРЕСА_1 яка виступає майновим поручителем за кредитним зобов'язанням ОСОБА_3, мешканця АДРЕСА_1 зобов'язати нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу п. ОСОБА_7: виключити із реєстру іпотеки запис за № 2508 зроблений від 08 листопада 2006 р.; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 2510, зроблений від 08 листопада 2006 року про державну реєстрацію заборони відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта - 2541928, що належить ОСОБА_2. Від решти раніше заявлених зустрічних позовних вимог відмовилась.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання кредитного договору частково недійсним, зменшення розміру неустойки, в якому просив: визнати пункти 1.1., 2.3.1 кредитного Договору № MKVOGA 00006081, укладеного 16 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та закритим акціонерним товариством комерційного банку «Приватбанк», надалі переіменованого в Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк», недійсними, застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» зробити перерахунок з 17.10.2008 року і зарахувати платежі, сплачені за дії банку на його користь незаконно та платежі, які складають різницю між процентною ставкою 10,08 % річних та 20,23 % річних, в рахунок погашення фактичної заборгованості ОСОБА_3 за кредитом; у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення із житла зі зняттям із реєстраційного обліку, відмовити; прийняти рішення, яким зменшити розмір неустойки, відповідно до вимог статей 551, 616 ЦК України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

В подальшому ОСОБА_3 подав заяву про уточнення зустрічних позовних вимог, в якій просив: змінити позовні вимоги, викладені в зустрічному позові, уточнити їх та викласти так: визнати дії Відкритого Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк», переіменованого надалі в Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк» щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом з 10,8 % до 20,23% в односторонньому порядку з 17 жовтня 2008 року незаконними, застосувати наслідки недійсності правочину, залишити процентну ставку за користування кредитом, узгоджену між сторонами на момент підписання кредитного договору № MKVOGA00006081 від 16 жовтня 2006 року без змін; зобов'язати відповідача за зустрічним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» зробити перерахунок з 17.10.2008 року заборгованості за кредитом, яку надати на розгляд суду. Зарахувати платежі ОСОБА_3, нараховані Приватбанком незаконно, сплачені на користь банку та платежі, які складають різницю між процентною ставкою 10,8 % та 20,23% в рахунок погашення заборгованості за кредитом; визнати з 9.01.2009р. недійсною умову підпункту 2.3.3 пункту 2.3 кредитного договору в частині щодо такої події як право Приватбанка при виникненні кожної з наступних подій, зокрема відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п.2.2.7 даного Договору Приватбанк, згідно статті 651 Цивільного кодексу України має право здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення та що у зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним; у зв'язку зі спливом строку позовної давності, застосувати до пені, нарахованої ПАТ КБ «Приватбанк» наслідки, встановлені ст. 267 ЦК України; прийняти рішення про відмову ПАТ КБ «Приватбанк» в задоволенні позову; решту зустрічних позовних вимог щодо зменшення розміру неустойки залишити без змін.

Також ОСОБА_3 подав заяву про збільшення розміру уточнених зустрічних позовних вимог, в якій просив прийняти рішення, яким вважати кредитний договір № MKVOGA00006081, укладений представником Виноградівської філії ВАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого став ПАТ КБ «Приватбанк», з ОСОБА_3 16 жовтня 2006 року, розірваним.

Окрім цього ОСОБА_3 подав заяву про об'єднання уточнених та збільшених зустрічних позовних вимог, в якій просив наступне. Визнати дії Відкритого Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк», перейменованого надалі в Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк» щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом з 10,8 % до 20,23 % в односторонньому порядку за користування кредитом з 17 жовтня 2008 року незаконними. Залишити процентну ставку за користування кредитом, узгоджену між сторонами на момент підписання кредитного договору № MKVOGA00006081 від 16 жовтня 2006 року без змін. Зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» зробити перерахунок з 17.10.2008 року розміру заборгованості ОСОБА_3 за кредитом. Зарахувати платежі ОСОБА_3, нараховані Приватбанком незаконно, сплачені за дії банку на його користь та платежі, які складають різницю між процентною ставкою 10,8% та 20,23% в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитом. У зв'язку зі спливом строку позовної давності стягнення неустойки, пені 16.10.2011р., застосувати до решти неустойки, пені, нарахованої ПАТ КБ «Приватбанк» наслідки, встановлені ч.4 ст.267 ЦК України, визнати розрахунок заборгованості ОСОБА_3, наданий Позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» до суду нечинним. У зв'язку з порушенням вимог статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», статті 203 ЦК України при укладанні договору іпотеки, застосувати положення ч. 1 ст.215 ЦК України та визнати договір іпотеки без номеру, укладений 08 листопада 2006 року між ВАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого став Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом п. ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 2508 недійсним; зобов'язати приватного нотаріуса Виноградівського нотаріального округу п. ОСОБА_7. скасувати заборону відчуження житлового будинку загальною площею 88,30 м. кв., розташованого за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта 2541928. У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до Відповідачки ОСОБА_2, ОСОБА_3 , як третьої особи у справі без самостійних вимог на предмет спору, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення Відповідачки ОСОБА_2 із житла зі зняттям із реєстраційного обліку, відмовити у повному обсязі. Визнати недійсною умову підпункту 2.3.3 пункту 2.3 кредитного договору в частині щодо такої події як право Приватбанка при виникненні кожної з наступних подій, зокрема відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п.2.2.7 даного Договору Приватбанк, згідно статті 651 Цивільного кодексу України має право здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення та що у зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. Від інших раніше заявлених зустрічних позовних вимог відмовився.

Ухвалою суду від 29.08.2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено орган опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області.

При розгляді справи в судовому засіданні представник ПАТ КБ «Приватбанк» підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені в позовній заяві, та зазначив, що відповідно до укладеного договору № MKV0GA00006081 від 16.10.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 15954,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.10.2010 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно було здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісії, а також інших витрат. У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 07.03.2011 року виникла заборгованість - 39780,67 доларів США, яка складається з наступного: 14919,64 доларів США - заборгованість за кредитом; 15117,47 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 358,08 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 9385,48 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 08.11.2006 року уклали договір іпотеки № б/н (надалі - договір іпотеки). Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 88.30 м. кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2005року, реєстраційний номер об'єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 2541928. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 165 000 грн. 00 коп. В установленому порядку і строки відповідач повідомлявся службовими особами Банку про факт виникнення заборгованості, її розмір та про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і необхідність добровільно разом з мешканцями звільнити квартиру. Між тим, дотепер кредитна заборгованість ним не погашена, предмет іпотеки - будинок - не звільнено.

Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідача, якими суттєво порушуються законні права кредитора, представник ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» просить суд: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKV0GA00006081 від 16.10.2006 року в розмірі 39780,67 доларів США звернути стягнення на будинок загальною площею 88.30 кв. м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 08.11.2006 року) публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача (-ів) договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку, стягнути з відповідача судові витрати.

Зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представник позивача не визнав, посилаючись на безпідставність та невідповідність фактичним обставинам. Зазначив, що Банк всі дії щодо збільшення відсотків, здійснення нарахувань та звернення стягнення на предмет іпотеки здійснював у відповідності до вимог чинного законодавства України.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник заявлені позовні вимоги ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» не визнали з підстав, викладених у зустрічному позові та заявах, а саме з наступного. При передачі будинку в іпотеку без попередньої згоди Виноградівського районного відділу опіки та піклування ПАТ КБ «Приватбанк» не витребувано довідку про склад осіб, які проживають у будинку, внаслідок чого були порушенні права та законні інтереси неповнолітніх ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, які мають право на користування житловим приміщенням вказаного будинку. При укладанні іпотечного договору, ураховуючи наявність у будинку, що передається у заставу неповнолітніх дітей, слід було отримати на укладання договорів за основним та додатковим зобов'язаннями попередню згоду органу опіки і піклування. З 17.10.2008 року Приватбанком в односторонньому порядку збільшено процентну ставку за кредитом, більш як вдвічі, з 10,08 % до 20,23%. ОСОБА_2 як поручителя - іпотекодавця протягом 7 календарних днів кредитодавець про таку зміну основного кредитного зобов'язання письмово не попередив. Тому вважає, що, не повідомивши письмово про збільшення більш як удвічі з 17.10.2008 року процентної ставки, Приватбанк грубо порушив умови іпотечного Договору, права поручителя-іпотекодавця ОСОБА_2 Також вважає, що порука припинилась, посилаючись на приписи частини четвертої ст.559 ЦК України, згідно якої порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Окрім цього вказує, що предметом іпотечного договору є житловий будинок з надвірними спорудами. Земельна ділянка, на якій він розташований до договору не включена, проте позивач просить суд звернути стягнення і на неї, вартість якої не визначена. Відтак вважає, що звернення стягнення на земельну ділянку, не зазначену умовами іпотечного договору, без оцінки її вартості буде незаконним.

За таких обставин ОСОБА_2 та її представник просили у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволити у повному обсязі.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник заявлені позовні вимоги ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» не визнали з підстав, викладених у зустрічному позові та заявах, а саме з наступного. Розмір коштів, отриманих за кредитним договором ОСОБА_3 у судовому засіданні визнав, однак із сумою боргу, нарахованою позивачем не погодились. Вважають, що заборгованість нарахована з грубим порушенням вимог статей 3, 13, 258, 549, ч.2 ст.550 ЦК України. Розрахунок заборгованості не відповідає вимогам статей 10,60 ЦПК, оскільки за своїм змістом, це суто бухгалтерський облік проведених операцій банком, в якому не зазначена база здійсненого Приватбанком розрахунку, не зазначені дати, суми повернення боргу, суми, на підставі яких зроблено розрахунок, виходячи із терміну порушення зобов'язання та решти боргу тощо, викликає сумнів відносно законності дій банку щодо дотримання вимоги ст.258 ЦК України, якою встановлено спеціальну позовну давність її нарахування та ч.2 ст.550 ЦК України, якою нарахування процентів на неустойку заборонено. За несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, порушення строків погашення кредиту та відсотків Приватбанком нарахована пеня в сумі 9385,48 доларів США та заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 15 117,47 дол. США. З огляду на розмір отриманого споживчого кредиту 15 954 доларів США, ураховуючи решту непогашеного боргу у 13116,38 доларів США, вважає, що заявлена позивачем сума у розмірі 39780,67 доларів США не співмірна зі збитками кредитора, не відповідає вимогам загальних засад цивільного законодавства, визначених змістом ст. 3 ЦК України. Також вказує, що пеня є неустойкою, яка підлягає оплаті винятково у гривні. Вона не може бути стягнута із розрахунку на день звернення Позивача до суду, оскільки за Законом пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення виконання, тому вона і повинна обчислюватися у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання (ч.3 ст.549 ЦК України) і тільки за період порушення зобов'язання боржником. Оскільки курс долара щоденно коливається, а за період з 2008-2009 рр. він значно зріс з 5,05 грн. з дня укладення Договору і понад 8,00 грн. на день заявлення позову, - наявна істотна зміна обставин, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Стверджує, що вказані дії позивача значно погіршують його фінансовий стан, тому вимогу стягнення пені на день звернення до суду, вважає незаконною, умову такого пункту у Договорі - нікчемною, відповідно до змісту ст. 548 ЦК України, та ч. 6 ст. 3, ст. 15 ЦК України. Також послався на те, що відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин які мають істотне значення. Згідно ч.1 ст.616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Окрім цього, стверджує, що наданий позивачем список № 3 не може вважатися належним і достатнім доказом відправлення повідомлення, так як в ньому відсутній підпис про отримання рекомендованого листа з повідомленням про вручення, а таке повідомлення не було отримане. Вказує, що з жовтня 2006 року по вересень 2009 року в цілому умови кредитного Договору виконувались належним чином, він систематично погашався, у разі затримки чергового платежу сплачувалися проценти за користування кредитом та пеня. За цей період повернуто Приватбанку понад 2837, 62 дол. США, сплачено пені та процентів понад 5014 грн., решта боргу в сумі 13116,38 доларів США залишилася непогашеною. З огляду на те, що кредитор ПАТ КБ «Приватбанк» відмовився прийняти належне виконання, своєчасно не вчинив дій, встановлених договором, або які випливають із суті зобов'язання, вважає, що негативних наслідків невиконання взятого зобов'язання для банку не наступило, наявне прострочення кредитора, наслідки якого встановлені ст.613 ЦК України. Вказує, що у жовтні 2009 року, при спробі сплатити борг з кредиту, касир банку відмовилася прийняти черговий платіж, заявила про наявність боргу у розмірі 3 тис. дол. США і те, що до його погашення приймання банком платежів за діючою програмою здійснюватися не може. Тому вважає наявною агресивну підприємницьку практику працівників позивача, яка унеможливила належне виконання кредитного договору. Посилається на приписи ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», де зазначено, що права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, та/або порушуються принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач, будь-яким чином обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації. Вважає незаконним п.1.1. кредитного договору, яким передбачено обов'язок сплатити страхові платежі на користь банку, сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту одноразово у момент надання кредиту, сплатити винагороду за проведення банком додаткового моніторингу, згідно п.6.2 Договору, тобто за дії, які споживач фактично здійснив чи буде здійснювати на користь банку за здійснення банківських послуг, тобто, за виконання його обов'язків щодо обслуговування кредиту, а правочин щодо такої сплати - нікчемним, який не порушує ніяких юридичних наслідків, оскільки є суттєвим порушенням прав споживача (ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»). Також вказує, що відповідно до вимог підпункту 2.3.1. пункту 2.3. кредитного Договору № MKVOGA00006081 від 16 жовтня 2006 року Приватбанк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при настанні декількох умов, зазначених Договором, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, при зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % , у порівнянні з курсом долара США тощо, проте, згідно закону та умовам договору це збільшення можливе тільки в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, або змінився розмір відрахувань у страховий фонд, змінилася середньозважена ставка по кредитах, або пропорційно курсу долара США, тобто така зміна (збільшення процентної ставки) можлива тільки за умови дотримання певних правил та процедури, прописаних умовами Договору та встановлених Законом. Тобто, банку, як стороні договору, належить лише право ініціювання зміни процентної ставки, оскільки зміна процентної ставки значно збільшує обсяг фінансової відповідальності позичальника, вона є правочином, дійсність якого визначається не тільки змістом домовленості сторін, але й дотриманням сторонами договору визначеного Законом порядку, правил і процедури її укладання. Тому приходить до висновку, що вказані вимоги чинного законодавства ПАТ КБ «Приватбанк» грубо порушені, наслідком чого є нікчемність цього правочину. На момент підписання сторонами кредитного договору діяла Постанова Національного банку України, згідно якої розмір облікової ставки становив 8%. Згідно Постанови правління Національного банку України № 492 від 29.12.2007 року, розмір облікової ставки змінився і став 10% , а після введення Постанови № 107 від 21.04.2008р. «Про регулювання грошово-кредитного ринку» облікова ставка з 20.04.2008 року була змінена до 12 %. Відповідно до п.п.2.3.1. п 2.3 кредитного договору збільшення процентної ставки Банком можливо в границях у кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. Проте матеріали справи не містять такого обґрунтування позивачем. Тому вважає, що «Приватбанк» міг ініціювати (мав право) збільшення відсоткової ставки за користування кредитом лише в межах кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, чого він не дотримався. Тим більше, що відповідно до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, (що набула чинності 09.01.2009 року), встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Проте, як свідчить розрахунок, наданий позивачем, навіть після набрання чинності ч.2 ст.1056-1 ЦК України, Приватбанк нараховував проценти за користування кредитом, що вважає незаконним. Також вказує, що Приватбанком порушені й інші норми банківського права та права споживача. Відповідно до вступної частини Постанови Національного банку України № 168 від 10.05.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», вказані Правила прийняті з метою захисту прав споживачів як під час укладання договорів про надання споживчих кредитів так і в період їх виконання, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації. Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (при зміні кредитної політики банку). Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ, передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складову частину кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена тільки на підставах і в порядку, передбачених законодавством. Вказав, що всупереч вимозі п.3.5 Правил, при збільшенні процентної ставки за користування кредитом з 17 жовтня 2008 року Приватбанк не надав достовірну інформацію щодо причин та обґрунтованого розрахунку її збільшення, чим грубо порушив вимоги ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.3.5 зазначених Правил, п.2.3.1 Договору та права споживача. Зміна процентної ставки, відповідно до ст. 641,642 ЦК України та вимог 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні тих обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, відповідно до яких і в межах правил, встановлених договором та Законом, мав діяти Приватбанк, чого не відбулося, оскільки відповідно п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» Приватбанк зобов'язаний був протягом семи календарних днів з дати її зміни, направити лист повідомлення щодо зміни відсоткової ставки із відповідним обґрунтуванням, чого він не зробив. Вказав, що без такого повідомлення, оскільки згоди на підвищення процентної ставки не було, будь-яка зміна Приватбанком процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, оскільки зроблена всупереч вимогам статей 629,639, 641,642,1055 ЦК України, є недійсною. З огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін, робить висновок, що правочин, здійснений Приватбанком в порушення вимог, передбачених п.п.2.3.1 п.2.3 кредитного договору щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом з 10,08 % до 20,23 % є нікчемним, який з 17 жовтня 2008 року не створює ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка, встановлена на момент підписання кредитного договору його умовами повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов Договору обома сторонами. Вважає, що виходячи із змісту ст. 99 Конституції України, якою встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та в порядку, встановлених законом. Тому саме Приватбанк, як фінансова установа і позивач відповідно до ч.2,3 ст.27, ч.1-4 ст.60 ЦПК України має довести суду, що мав право укласти кредитний Договір в іноземній валюті, тобто, станом на 16 жовтня 2006року він отримав у визначеному законом порядку (статей 19, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій, або письмовий дозвіл НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями. Оскільки матеріали справи таких документів не містять, відтак, стверджує, що позов Приватбанку задоволенню не підлягає, а кредитний договір № MKVOGA 00006081 від 16.10.2006 року є недійсним.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається. Як встановлено у п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Тому вважає, що зі змісту п.п.2.3.3 кредитного договору, відповідно до якого ПАТ КБ «Приватбанк» на власний розсуд має право згідно ст. 651 ЦК України в односторонньому порядку розірвати договір у разі відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного Договору вбачається, що положення п.п.2.3.3 кредитного Договору порушують права та законні інтереси, містять дискримінаційні правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору (такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника).

Звернуто увагу суду і на грубе порушення Приватбанком вимоги ст.49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно якої Приватбанк не мав права видавати кредит взагалі, якщо щомісячний платіж складає понад 50% заробітної плати, вказаної у довідці з місця роботи.

За таких обставин ОСОБА_3 та його представник просили у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволити у повному обсязі.

Представник органу опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області в судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволити у повному обсязі з огляду на те, що при укладенні договору іпотеки у разі проживання у будинку, що є предметом іпотеки, неповнолітньої дитини, необхідно було отримати дозвіл органу опіки та піклування.

Приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 на судове засідання не з'явилась, заяв та клопотань до суду не подавала. Інші учасники судового розгляду не заперечили щодо розгляду справи у відсутності приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_7

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами частини 1 статті 1054 цього Кодексу встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

16 жовтня 2006 року юридична особа - ПриватБанк (кредитор), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», і ОСОБА_3 (позичальник) уклали кредитний договір № MKVOGA00006081, за яким банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівкою через касу на строк до 18 жовтня 2010 року включно у розмірі 15954,00 доларів США на наступні цілі: споживчі цілі (купівля будинку), з виплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84 % у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати та винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 2,0 % від суми виданого кредиту одноразово у момент надання кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту та винагорода за проведення додаткового моніторингу (п.1.1) (а.с. 13).

Зазначений кредитний договір укладений в письмовій формі, підписаний уповноваженою на це посадовою особою ПриватБанку та особисто ОСОБА_3 У судовому засіданні ОСОБА_3 визнав отримання грошових коштів по кредитному договору у розмірі, визначеному в розрахунку заборгованості. Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визнані законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 536 і 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

У відповідності до статті 651 ЦК України дозволяється в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору.

Кредитним договором № MKVOGA00006081 від 16.10.2006 року - у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 розділу 2 передбачено право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

Умовами спірного договору кредиту підписання з цього питання додаткової угоди кредитором та позичальником не передбачене.

За правилами статей 10 і 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормою частини 4 статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1203-ХІІ (з відповідними змінами) «Про захист прав споживачів» встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.

Дії кредитора щодо підвищення процентної ставки підлягають оцінці в контексті положень статті 652 ЦК України й Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, згідно з якими банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише у разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку та банки мають право змінювати кредитну ставку за кредитами у зв'язку з волевиявленням однієї зі сторін.

Постановою правління Національного банку України від 21 квітня 2008 року №107 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 30.04.2008 було змінено облікову ставку НБУ до 12% річних. У зв'язку з фінансовою кризою курс долара США до гривні підвищився більш ніж на 10%.

Таким чином, унаслідок зміни облікової ставки Національного банк України та зміни курсу долара США у позивача за первісним позовом виникло право збільшити відсоткову ставку по кредиту.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правилами статті 654 ЦК України визначено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Умовами договору кредиту, які були погоджені з ОСОБА_3, передбачено право банку щодо збільшення процентної ставки. Своє право банк реалізував.

Посилання сторони відповідача на норму статті 1056-1 ЦК України як підставу визнання нікчемності спірного кредитного договору суд визнає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України та частини 1 статті 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 28 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснив, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 р. № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», якими передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 р. (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (не укладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Банк підвищив процентну ставку по кредитному договору 17.10.2008 року, тобто до набрання чинності законом від 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (10 січня 2009 року), яким ЦК України доповнено статтею 1056-1, а тому зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, збільшення процентної ставки за договором про іпотечний кредит в односторонньому порядку було правомірним, оскільки договір укладено сторонами на власний розсуд із дотриманням вимог чинного на той час законодавства.

Згідно ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" № 2623-IV від 02.06.2005р. в редакції, що діяла на момент укладення договору іпотеки б/н від 08.11.2006 року, для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Доводи ОСОБА_2 про те, що ПАТ КБ «Приватбанк» не було витребувано довідку про склад осіб, які проживають у будинку, не підтверджено доказами.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, народились після укладення договору іпотеки, тому вказана обставина не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування. Як вбачається з довідки Веряцької сільської ради № 1046 від 19.11.2012 року, ОСОБА_10, який народився 21.06.2000 року з дня народження і по сьогоднішній день проживає в АДРЕСА_1 Однак суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 повідомляли Банк про те, що у будинку АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_10, який має право користування житловим приміщенням вказаного будинку. Також суду не надано доказів того, що Банку було відомо про те, що у будинку АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, який має право на користування житловим приміщенням вказаного будинку. А у відповідності до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 44 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Як вбачається з договору іпотеки № б/н від 08.11.2006 року ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 88.30 м. кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19). У відповідності до приписів ст. 6 Закону України «Про іпотеку» якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею). З договору іпотеки № б/н від 08.11.2006 року не вбачається того, що земельна ділянка належала іпотекодавцю на праві власності та була передана в іпотеку разом з будинком. В судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пояснили, що державний акт на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не виготовлявся. В разі звернення стягнення на будинок за адресою: АДРЕСА_1, новий власник набуде права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею). Тому позовна вимога про звернення стягнення на земельну ділянку за адресою Закарпатська область, АДРЕСА_1 є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Доводи ОСОБА_3 про те, що розрахунок заборгованості не відповідає вимогам статей 10,60 ЦПК, в ньому не зазначена база здійсненого Приватбанком розрахунку, не зазначені дати, суми повернення боргу, суми, на підставі яких зроблено розрахунок, виходячи із терміну порушення зобов'язання та решти боргу тощо спростовуються розрахунком заборгованості за договором № MKVOGA00006081 від 16.10.2006 року (а.с. 8,9,10).

Доводи ОСОБА_3 про відмову касира банку в прийнятті чергового платежу не підтверджено доказами.

Доводи ОСОБА_3 про невиконання банком вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання є безпідставними, оскільки у відповідності до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 37 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Недоведеними доказами є твердження ОСОБА_3 про те, що порушення зобов'язання сталося з вини кредитора. Тому безпідставним є посилання ОСОБА_3 на приписи ч.1 ст.616 ЦК України.

Пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 9385,48 доларів США не є такою, що значно перевищує збитки у розмірі: 14919,64 доларів США - заборгованість за кредитом; 15117,47 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 358,08 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом. Тому доводи ОСОБА_3 про зменшення розміру неустойки, так як він значно перевищує розмір збитків, є безпідставними.

Згідно п. 4.1 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № MKVOGA00006081 від 16.10.2006 року (графа «заг. заборг. з пені (накопич)») позивачем нараховувалась пеня, починаючи з 20.04.2007 року в загальній сумі 9574,41 доларів США. З врахуванням часткового погашення пені в сумі 189,23 долари США, заборгованість по пені склала 9385,48 доларів США.

Згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). У відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ОСОБА_3 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій просив у зв'язку зі спливом строку позовної давності застосувати до пені наслідки, встановлені ч.4 ст. 267 ЦК України. Відтак, розрахунок пені слід здійснювати за період 25.07.2011 року - 25.07.2012 року. Сума простроченого платежу станом на 25.07.2011 року становить 14919,64 долари США, що з розрахунку офіційного курсу НБУ станом на 25.07.2011 року (100 доларів США/797,11 грн.) становить 118925,94 грн. З врахуванням встановленого в п.4.1 кредитного договору розміру пені - 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки, пеня складає 65468,73 грн.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно довідки-розрахунку ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість ОСОБА_3 за спірним кредитним договором станом на 07.03.2011 року становить - 39780,67 доларів США, яка складається з наступного: 14919,64 доларів США - заборгованість за кредитом; 15117,47 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 358.08 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 9385,48 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором

Позичальником ОСОБА_3 періодично здійснювались платежі згідно умов кредитного договору, але сума щомісячної проплати була меншою встановленого банком розміру мінімально необхідного платежу у місяць по погашенню кредиту.

Суду не надано об'єктивних доказів щодо неправильності розрахунку розміру заборгованості за заборгованість за кредитом, заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованість по комісії за користуванням кредитом за зміненим договором кредиту.

Суд визнає правильним представлений публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» розрахунок суми і періоду заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № MKVOGA00006081 від 16 жовтня 2006 року в частині 14919,64 доларів США - заборгованість за кредитом; 15117,47 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 358.08 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 порушив умови укладеного договору з своєчасного повернення суми кредиту та сплаті відсотків за користування ним, унаслідок чого утворилась заборгованість. Позичальник не довів у судовому засіданні, що порушення ним умов договору сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 ЦК України).

Частиною першою статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За договором іпотеки № б/н від 08.11.2006 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № MKVOGA00006081 від 16 жовтня 2006 року ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 88.30 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Умовами пункту 22 договору іпотеки встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя здійснюється з додержанням встановленого чинного законодавства, зокрема шляхом продажу іпотекодержателем предмету іпотеки з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою - покупцем або на публічних торгах, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання іпотекодержателем договору купівлі-продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця. (а.с.20, 21).

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (частина перша статті 575 ЦК України). У частині третій статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (з відповідними змінами) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користування іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Предметом іпотеки, як передбачено в статті 5 цього Закону, можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За приписами статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, як встановлено в частині 1 вказаного закону, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

ПАТ КБ «Приватбанк» направив ОСОБА_3 лист від 03.09.2011р., що підтверджується списком № 3 (а.с.24-26), в якому повідомив про порушення ним зобов'язань за кредитним договором та розмір простроченої заборгованості - 32328,08 доларів США. Банк вимагав від ОСОБА_3 повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нараховані на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги. З посиланням на вимоги цивільного законодавства Банк попереджав, що у випадку невиконання або неналежного виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, має намір продати предмет іпотеки, уклавши відповідний договір купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, або звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який інший спосіб, передбачений законодавством України, кредитним договором або договором іпотеки (а.с. 22).

Вимога Банку до позичальника про повернення заборгованості не виконана.

ПАТ КБ «Приватбанк» направив ОСОБА_2 лист від 03.09.2011р., що підтверджується списком № 3 (а.с.24-26), в якому повідомив ОСОБА_2 про порушення зобов'язань за кредитним договором та розмірі простроченої заборгованості - 32328,08 доларів США. Банк вимагав від ОСОБА_3 повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нараховані на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги. З посиланням на вимоги цивільного законодавства Банк попереджав, що у випадку невиконання або неналежного виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги має намір продати предмет іпотеки, уклавши відповідний договір купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, або звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який інший спосіб, передбачений законодавством України, кредитним договором або договором іпотеки (а.с. 23).

Ухвалою суду від 20.11.2012 року клопотання представника позивачів за зустрічним позовом про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи задоволено.

З Львівського НДІ судових експертиз було повернуто подані на дослідження матеріали без виконання ухвали суду з тієї підстави, що станом на 14.01.2013 року оплату не проведено (а.с.205).

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 подав клопотання про заміну суб'єкта проведення судово-бухгалтерської експертизи, в якому просив замінити суб'єкт проведення судово-бухгалтерської експертизи, яку доручити атестованому судовому експерту ОСОБА_12.

В силу приписів ч.2 ст. 143 ЦПК України якщо сторони домовилися про залучення експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості.

Однак представник позивача за первісним позовом заперечив проти даного клопотання, вказав, що клопотання представника позивачів за зустрічними позовами про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи вже було задоволено, однак подані на дослідження матеріали було повернуто без виконання через несплату, що розцінив як затягування розгляду справи.

З огляду на вищевказане ухвалою суду від 20.02.2013 року в задоволенні клопотання відмовлено.

У відповідності до приписів ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Тому суд приходить до висновку, що визнання позивачем за зустрічним позовом заборгованості лише у розмірі 11355,34 доларів США, викладеної в контр розрахунках (а.с. 171, 171 зворот, 172, 173) не доведена належними доказами.

З огляду на вищевказане суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про: визнання іпотечного договору без номеру, укладеного 08 листопада 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», надалі переіменованого у ПАТ КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, № 50, код ЄДРПОУ 14366570, в особі керуючого Виноградівського відділення філії Закарпатське регіональне управління ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, мешканкою АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу п. ОСОБА_7 та зареєстрований за реєстровим № 2508, недійсним, зобов'язання нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу п. ОСОБА_7 виключити із реєстру іпотеки запис за № 2508 зроблений від 08 листопада 2006 р., виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 2510, зроблений від 08 листопада 2006 року про державну реєстрацію заборони відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта - 2541928, що належить ОСОБА_2, слід відмовити.

З огляду на вищевказане суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3: про визнання дій Відкритого Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк», переіменованого надалі в Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк» щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом з 10,8 % до 20,23 % в односторонньому порядку за користування кредитом з 17 жовтня 2008 року незаконними; про залишення процентної ставки за користування кредитом, узгодженої між сторонами на момент підписання кредитного договору № МКУОСА00006081 від 16 жовтня 2006 року без змін; про зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» зробити перерахунок з 17.10.2008 року розміру заборгованості ОСОБА_3 за кредитом; про зарахування платежів ОСОБА_3, нарахованих Приватбанком незаконно, сплачених за дії банку на його користь та платежі, які складають різницю між процентною ставкою 10,8% та 20,23 % в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитом; визнати розрахунок заборгованості ОСОБА_3 наданий ПАТ КБ «Приватбанк» до суду нечинним; про застосування положення ч.1 ст.215 ЦК України та визнати договір іпотеки без номеру, укладений 08 листопада 2006 року між ВАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого став позивач ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом п. ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 2508 недійсним; про зобов'язання приватного нотаріуса Виноградівського нотаріального округу п.ОСОБА_7 скасувати заборону відчуження житлового будинку загальною площею 88,30 м.кв., розташованого за адресою АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта 2541928; про визнання недійсною умову підпункту 2.3.3 пункту 2.3 кредитного договору в частині щодо такої події як право Приватбанка при виникненні кожної з наступних подій, зокрема відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п.2.2.7 даного Договору Приватбанк, згідно статті 651 Цивільного кодексу України має право здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення та що у зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним слід відмовити.

Враховуючи викладені обставини, оцінивши представлені сторонами в порядку статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, а Банк виконав вимоги чинного законодавства щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, тому вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» у частині звернення стягнення шляхом надання іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 39 Закону «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За договором іпотеки б/н від 08 листопада 2006 року сторонами визначено, що вартість предмета іпотеки складає 165000,00 грн. (а.с. 19).

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Як вбачається з довідки Веряцької сільської ради № 770 від 27.08.2012 року сім'я ОСОБА_2, мешканки АДРЕСА_1 складається з ОСОБА_9 Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Дії банку з вирішення питання про виселення мешканців визначені в частинах другій і третій вказаної статті Закону «Про іпотеку», яка передбачає наступне: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, вимогами закону встановлені певні умови і порядок примусового виселення на підставі рішення суду мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, на яке звернене стягнення як на предмет іпотеки, у зв'язку з чим такі позовні вимоги одночасно із зверненням стягнення на предмет іпотеки не можуть бути задоволені, оскільки наявні в матеріалах справи листи від 03.09.2011 року є вимогою про усунення порушень (абзац 11), а не письмовою вимогою Банку, направленою після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок.

За таких обставин суд вважає, що ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом про виселення звернувся передчасно, тому зазначені вимоги не підлягають задоволенню.

Положеннями статей 3 і 6 Закону України від 11 грудня 2012 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані зареєструвати місце свого проживання. Реєстрація місця проживання або місця перебування особи це внесення відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси одного житла особи чи адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, військової частини до визначених цим Законом документів та до реєстраційного обліку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб (далі - орган реєстрації).

Зняття з реєстрації місця проживання особи, як визначено в статті 7 цього Закону, здійснюється на підставі, зокрема: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що у задоволенні позову ПАТ КБ Комерційний банк «Приватбанк» про виселення мешканців відмовлено, суд визнає, що позовні вимоги про зняття з реєстрації відповідачів по справі не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.

В силу приписів ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Представником ПАТ КБ «Приватбанк» у судовому засіданні заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до позовної вимоги про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним. Судом не встановлено наявність порушеного права або інтересу, тому, у відповідності до ст. 256 ЦК України, не має підстав для застосування спливу строків позовної давності.

У частині 1 статі 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем документально підтверджені відповідними платіжними дорученнями сплата при зверненні з майновим позовом до суду судового збору в розмірі 3284,46 грн. (а.с. 1), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 256, 509, 525, 526, 536, 546, 575, 610, 611, 629, 638, 642, 651, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 11, 60, 88, 212-215, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKV0GA00006081 від 16.10.2006 року в розмірі 14919,64 доларів США - заборгованість за кредитом; 15117,47 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 358,08 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, в сумі - 30395,19 доларів США, що станом на день винесення рішення (100 доларів США = 799,30 грн.) становить 242948,75 грн. та 65468,73 грн. - пені, разом - 308417,48 грн. (триста вісім тисяч чотириста сімнадцять грн. 48 коп.) звернути стягнення на будинок загальною площею 88,30 м. кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 08.11.2006 року) публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача (-ів) договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, з початковою ціною для її подальшої реалізації 165000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3284,46 грн.

У задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийЗ. Л. Оприск