Рішення № 29526189, 06.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р.Справа № 922/273/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного Акціонерного товариства "Зміївский експериментально - механічний завод "Зміївметалосервіс", смт. Комсомольське, Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Литво", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Осьмухін С.А. (дов. № 1 від 30.11.2012р.); Хоменко О.О. (дов. № 1 від 30.11.2012р.).

Представник відповідача - Стеценко О.Л. (дов. № 07/12 від 07.12.2012р.).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Зміївский експериментально - механічний завод "Зміївметалосервіс" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Литво", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 578 160,00 грн., штраф в сумі 310 000,00 грн., 30 % річних в сумі 5 686,82 грн. та судові витрати, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов'язань за договором поставки №ДПО-1210/30-2 від 30.10.2012 р. щодо повної та своєчасної сплати вартості товару за договором поставки.

Ухвалою господарського суду від 22.01.2013 року порушено провадження у справі №992/273/13, розгляд справи призначено на 06.02.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію господарського суду за вх. № 4528 від 05.02.2013р. надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.02.2013 року визнає суму заборгованості, але просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, в зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, викликане впливом економічної кризи на господарську діяльність відповідача.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

30.10.2012 року між ПАТ «Зміївський експериментально-механічний завод «Зміївметалосервіс» (Позивач) та ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» ( Відповідач) укладений Договір поставки № ДПО- 1210/30-2.

Відповідно до п.п 1.1. Договору, Продавець зобов'язаний передати у встановлений цим договором строк майно у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти майно у Продавця і сплатити за нього визначену цим договором грошову суму.

Відповідно п.п 1.2. Договору під майном у цьому договорі розуміється: модифікатор ФСМг9 фракція 10-30 мм (ТУ 14-5-134-2005).

Згідно п.п 1.3. договору сторонами передбачено базис поставки товару, асортимент та ціна товару, а також кількісні та якісні показники товару викладені сторонами у цьому договорі та/або у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1. передбачено, що ціну товару вказано у специфікації. Вартість тари та упаковки входить у вартість товару.

Відповідно до п.п.2.2. Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату товару у строк до 10 .11.2012 року.

Відповідно до п.п 2.4. договору загальна сума цього договору становить грошову суму, вказану у специфікації.

Згідно з п.3.1. договору продавець зобов'язаний поставити Товар на умовах: ЕХW (склад Продавця) - Інкотермс 2000. Склад Позивача розташований: Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, вул. Балаклійське шосе, 10.

Відповідно до п.3.2. Договору, Позивач зобов'язаний здійснити поставку у строк до 07 листопада 2012 року.

30.10.2012 року між ПАТ «Зміївський експериментально-механічний завод «Зміївметалосервіс» (Позивач) та ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» (Відповідач) укладена Специфікація № 1 до договору поставки №ДПО-1210/30-2.

Відповідно до п.1 Специфікації №1 позивач зобов*язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, а саме: Модифікатор ФСМг9 (фракція 10-30 мм) (ТУ 14-5-134-2005) на загальну суму 578 160,00 грн.

На виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідача Товар, що підтверджується видатковою накладною № 192 від 06.11.2012 р., а саме: модифікатор ФСМг9 фракція 10-30 мм (ТУ 14-5-134-2005) у кількості 18 000.00 кг на суму 578 160,00 грн., відповідний товар був прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис скріплений печаткою підприємства відповідача у видатковій накладній, проте відповідач у строк встановлений п.п.2.2. Договору, а саме, до 10.11.2012 року, не здійснив оплату поставленого товару позивачу, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед Позивачем у сумі 578 160,00 грн., в зв*язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що одним з головних обов'язків Покупця є оплата товару за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, зазначив про скрутне фінансове становище та про відсутність грошових коштів для повернення їх позивачу.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Станом на момент розгляду справи відповідач 578 160,00 грн. заборгованості за отриманий за договором поставки товар в повному обсязі не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 578 160,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань зі сплати товару у розмірі та строк, встановлені договором поставки, позивач просить суд стягнути на його користь штраф у розмірі 310 000,00 грн., та 30 процентів річних у розмірі 5 686,82 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.4. договору, покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання по цьому договору, на вимогу постачальника зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тридцять процентів річних від простроченої суми та штраф у сумі 310 000,00 грн.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами в договорі поставки №ДПО- 1210/30-2 від 30.10.2012 року визначено 30%річних .

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 30% річних, штрафу суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на невиконання своїх зобов*язань за договором поставки щодо оплати товару через економічну кризу на теориторії України, не приймається судом до уваги, оскільки економічна криза в країні має загальний характер і повною мірою стосується всіх договірних сторін, оскільки підприємництво - це самостійна, ініциативна, систиматична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб*єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати,пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 251, 253, 259, 526, 549, 550, 610, 611, 612, 625, 629, 691, 692 Цивільного кодексу України, статтями 173-175, 179, 193, 265 статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Литво" (61202, місто Харків, Дзержинський район, проспект Перемоги, будинок № 48, квартира № 78, поточний рахунок № 26003060382405 в ХГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" міста Харкова, МФО 351533, код ЄДРПОУ 36988620) на користь Публічного акціонерного товариства "Зміївский експериментально - механічний завод "Зміївметалосервіс" (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, вул. Балаклійське шосе, будинок № 10, поточний рахунок № 26003010171000 в АТ "УКРСИББАНК" міста Харкова, МФО 351005, код ЄДРПОУ 05393180) - заборгованість в розмірі 578 160,00 грн., штраф в сумі 310 000,00 грн., 30% річних у розмірі 5 686,82 грн. та судовий збір у розмірі 17 876,94 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.02.2013 р.

Суддя Попович І.М.