Рішення № 29526179, 04.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р.Справа № 5023/5984/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс", с. Старовірівка, Харківська область про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Тищенко Н.А. (дов. № 21/13 від 05.01.2013р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс", в якій просить суд стягнути з відповідача 223 630,49 грн. основного боргу, штраф в сумі 67 089,14 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 46 035,71 грн., та судові витрати, посилаючись на укладення між сторонами договору поставки пестицидів №ХВ-П-15 від 22.03.2012 року та специфікацій до вищевказаного договору, відповідно до яких позивач поставив відповідачеві товару по видатковим накладним № ЗП4192 від 24.04.2012 року на суму 13 135.50 грн., №ЗП4280 від 26.04.2012 року на суму 193 170,50 грн., №ЗП6625 від 14.05.2012 року на суму 9 809,97грн., №ЗП7803 від 21.05.2012 року на суму 12 974,84 грн., №ЗП8726 від 28.05.2012 року на суму 16 877,43 грн., №ЗП9852 від 13.06.2012 року на суму 33 623.55 грн., №ЗП10092 від15.06.2012 року на суму 30 679,70 грн., №ЗП11127 від10.07.2012 року на суму 220,0 грн., №ЗП11306 від17.07.2012 року на суму 1 250,0грн., №ЗП11979 від 17.08.2012 року на суму 42320,00 грн., №ЗП13740 від 24.09.2012 року на суму 10 980,0 грн., №ЗП14988 від 02.11.2012 року на суму 180,00 грн., на загальну суму 365 221,49 грн., проте, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив частково, станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача складає 223 630,49 грн. Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 27.12.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 21.01.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 04.02.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 04.02.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, через канцелярію господарського суду за вх. № 3088 від 28.01.2013р. надав пояснення щодо нарахуваних до стягнення штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2013 року не з'явився, документів витребуваних судом не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

22 березня 2012 року між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" укладено договір поставки пестицидів №ХВ-П-15.

Згідно з умовами п.1.1. договору сторонами передбачено, що у порядку, строки та на умовах, визначених договором та Специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива, а покупець зобов*язується приймати цей товар та оплачувати.

Згідно з умовами пунктів 2.1, 2.2. договору, найменування асортимент товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору, і не скасовує та не змінює дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Відповідно до пунктів 4.1.,4.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється EXW (згідно з Інкотермс у редакції 2010 року) - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш - Зоря, вул. Вокзальна, 2), якщо інше не буде визначено у Специфікаціях. Вказана умова поставки передбачає вибірку товару покупцем зі складу постачальника в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок. Адреса складу може змінюватися постачальником, про що він повинен завчасно повідомити покупця. Покупець повинен письмово повідомити постачальника не менш ніж два дні про подачу автотранспорту під завантаження. Дата поставки товару вказується в Специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності покупця в ньому, але не пізніше тридцяти календарних днів з моменту одержання постачальником заявки про поставку товару.

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в Специфікаціях, а також зобов'язується сплатити суму індексації ціни товару в порядку, визначеному цим договором. Якщо в специфікації не вказано дату (строк оплати) товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Ця умова також діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана Специфікація.

Відповідно до п.7.1.1. договору визначено обов'язки покупця щодо оплати товару ( у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару) в порядку, строки та в розмірах згідно з договором та Специфікаціями.

Матеріалами справи встановлено, що сторонами було підписано одинадцять специфікацій до договору, за якими передбачалась поставка відповідачу товару на загальну суму 401 685,99 грн., а саме:

Специфікацією №1 від 22.03.2012 року, згідно якого позивач зобов'язався в строк не пізніше 20.04.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 242 770,50 грн.,

Специфікацією №2 від 14.05.2012 року, згідно якого позивач зобов'язався в строк не пізніше 18.05.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 9 809,97 грн.,

Специфікацією №3 від 21.05.2012 року, згідно якого позивач зобов'язався в строк не пізніше 25.05.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 12 974,84 грн.,

Специфікацією №4 від 28.05.2012 року, згідно якого позивач зобов'язався в строк не пізніше 01.06.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 16 877,43 грн.,

Специфікацією №5 від 13.06.2012 року, згідно якого позивач зобов'язався в строк не пізніше 13.06.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 33 623,55 грн.,

Специфікацією №6 від 14.06.2012 року, згідно якого позивач зобов'язався в строк не пізніше 15.06.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 30 679,70 грн.,

Специфікацією №7 від 10.07.2012 року, згідно якого позивач зобов'язався в строк не пізніше 13.07.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 220,00 грн.,

Специфікацією №8 від 17.07.2012 року, згідно якого позивач зобов'язався в строк не пізніше 17.07.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 1 250,00 грн.,

Специфікацією №9 від 17.08.2012 року, згідно якого позивач зобов'язався в строк не пізніше 20.08.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 42 320,00 грн.,

Специфікацією №10 від 24.09.2012 року, згідно якого позивач зобов'язався в строк не пізніше 10.10.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 10 980,00 грн.,

Специфікацією №11 від 02.11.2012 року, згідно якого позивач зобов'язався в строк не пізніше 10.10.2012 року поставити відповідачу товар на загальну суму 180,00 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товару по видатковим накладним № ЗП4192 від 24.04.2012 року на суму 13 135.50 грн., №ЗП4280 від 26.04.2012 року на суму 193 170,50 грн., №ЗП6625 від 14.05.2012 року на суму 9 809,97грн., №ЗП7803 від 21.05.2012 року на суму 12 974,84 грн., №ЗП8726 від 28.05.2012 року на суму 16 877,43 грн., №ЗП9852 від 13.06.2012 року на суму 33 623.55 грн., №ЗП10092 від15.06.2012 року на суму 30 679,70 грн., №ЗП11127 від10.07.2012 року на суму 220,0 грн., №ЗП11306 від17.07.2012 року на суму 1 250,0грн., №ЗП11979 від 17.08.2012 року на суму 42320,00 грн., №ЗП13740 від 24.09.2012 року на суму 10 980,0 грн., №ЗП14988 від 02.11.2012 року на суму 180,00 грн., на загальну суму 365 221,49 грн., відповідач товар прийняв через своїх представників, що діяли за довіреностями №45 від 24.04.2012 року, №54 від 14.05.2012 року, № 58 від 21.05.2012 року, №61 від 28.05.2012 року, 364 від 13.06.2012 року, №75 від 10.07.2012 року, №77 від 17.07.2012 року, №88 від 17.08.2012 року, №112 від 24.09.2012 року, №136 від 01.11.2012 року.

На виконання своїх зобов*язань по оплаті товару, відповідач виконав свої грошові зобов*язання всього на суму 180,00 грн. перерахувавши їх позивачу 07.11.2012 року, що підтверджується банківською випискою від 07.11.12 р.

10.07.2012 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору поставки, згідно з якою відповідач повернув відповідачеві залишки товару на підставі накладної на повернення товарі від покупця №ЗП №286 від 10.07.2012 року на суму 89 026,0грн..

Без укладання додаткових угод до договору, відповідачем було повернуто залишки невикористаного ним товару на загальну суму 52 385,00 грн. на підставі накладних на повернення від покупця №ЗП 453 від 08.11.2012 року на суму 42 320,0грн., №ЗП 454 від 08.11.2012 року на суму 10 065,0грн.

Всього відповідачем було повернуто товар на суму 141 411,00 грн.

Між сторонами було підписано акт взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 р. - 04.12.2012 р., відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості перед виконавцем в сумі 223 630,49грн.

Як зазначає позивач, станом на дату звернення з позовом до суду, відповідач борг не погасив, в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду із відповідною позовною заявою за захистом порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що одним з головних обов'язків Покупця є оплата товару за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач 223 630,49 грн. заборгованості за отриманий за договором поставки товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 223 630,49 грн.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п.8.5. договору проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 40 035,71 грн. за сорок днів за період з 03.11.2012 року по 03.12.2012 року.

Згідно з вимогами п.8.5. договору сторонами передбачено, що згідно із ч.3 ст. 692 , ч. 5 ст.694, ст.536 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу за договором покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином:

СП= (СПП*0,5 *Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП- сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів простроченого платежу.

Згідно з вимогами ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розрахунок процентів перевірено судом самостійно та встановлено, що нараховані позивачем проценти відповідають наведеним законодавчим приписам, умовам договору та встановленим фактичним даним щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару в строк, в зв*язку з чим, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача процентів в сумі 46 035,71 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 30% штрафу в сумі 67 089,14 грн.

Відповідно до п.8.1.3. договору за прострочення строків виконання грошових зобов*язань покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 30% від простроченої суми.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (1) неустойка, 2) штраф, 3) пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частина шоста ст.231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції, за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Господарський суд зазначає, що договір поставки пестицидів №ХВ-П-15 від 22.03.2012 року укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, а тому має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Розрахунок штрафу перевірено судом самостійно та встановлено, що нарахований позивачем штраф відповідає наведеним законодавчим приписам та встановленим фактичним даним щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача штрафу в сумі 67 089,14 грн.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 6 735,11 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" (63631, Харківська область, Шевченківський район, село Старовірівка, код 31127574, п/р 2600001315205 в ВАТ "КБ Глобус", м. Київ, МФО 380526) на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (70605, Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Крупської, будинок 162, кв.11, код 34216986, п/р 260010230340 в ПАТ "БМ Банк", м. Київ, МФО 380913) - 223 630,49 грн. основного боргу, штрафу в сумі 67 089,14 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 46 035,71 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 6 735,11грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.02.2013 р.

Суддя Попович І.М.