Рішення № 29526099, 19.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/887/13 19.02.13За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави

в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Етьєн-Вєст»

2. Будівельної корпорації «УкрАзіаБуд»

про розірвання додаткової угоди, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Скляров Д.М. (представник за довіреністю №3/20-213 від 24.12.2012р.);

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: не з'явились;

від прокуратури: Коркішко В.М. (службове посвідчення №000729).

Обставини справи:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України (надалі - позивач) з позовом визнання недійсною Додаткової угоди №2 від 06.08.2008р. до Договору №206/4А/03 від 15.03.2006р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Етьєн-Вєст» (надалі - відповідач-1) та Будівельною корпорацією «УкрАзіаБуд» (надалі - відповідач-2) (разом - сторони).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір №206/4А/03 розірвано за рішенням Господарського суду міста Києва №18/490, а Додаткова угода №2, укладена сторонами як невід'ємна частина до цього Договору, є новою редакціє Договору. Зазначеною додатковою угодою позивач розраховував отримати від відповідача-1 компенсацію понесених ним витрат, яка станом на час подання позову не виплачена, окрім того, відповідач-1, в установлені строки, об'єкт угоди в експлуатацію не здав, а тому відповідачем-1 порушено істотні умови вказаної додаткової угоди, що відповідно до вимог ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, згідно якої позивачем заявлено такі вимоги:

- розірвати Додаткову угоду №2 від 06.08.2008р., укладену до Договору №206/4А/03 від 15.03.2006р.;

- визначити наступну вартість часток в об'єкті незавершеного будівництва, а саме: ГУВВ МВС України - 73 065 910,00 грн., ТОВ «Етьєн-Вєст» - 32 139 560,00 грн., БК «УкрАзіаБуд» 31 982 770,00 грн.

Однак, ухвалою від 05.02.2013р. судом було відмовлено в прийнятті до розгляду вказаної заяви позивача.

Позивачем також надано до матеріалів справи пояснення щодо того, що в тексті позову йде посилання на те, що вказана додаткова угода є новою редакцією договору від 15.03.2006р. №206/4А/03, який рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2012р. у справі №18/490 розірвано. У той же час, як вбачається із тексту рішення Господарського суду м. Києва від 10.07.2012р. у справі №18/490, розірваним визнано договір від 15.03.2006р. №4А/03/206. У преамбулі додаткової угоди від 06.08.2008р. №2 зазначено, що вона є додатковою угодою до договору від 15.03.2006р. №206/4А/03. На думку позивача, договір від 15.03.2006р. №4А/03/206, який рішенням від 10.07.2012р. у справі №18/490 визнано розірваним та договір від 15.03.2006р. №206/4А/03, який зазначено в додатковій угоді від 06.08.2008р. №2, є одним і тим самим договором, оскільки в ньому одні й ті самі сторони, один і той самий предмет та однакові істотні умови.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не надали, участь своїх представників в судових засіданнях забезпечили частково, про час та місце судових засідань повідомлені належним чином.

У відповідності з положеннями підпункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвали суду надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Окрім того, в матеріалах справи містяться зворотні повідомлення про вручення відповідачам ухвал суду, в яких наявні підписи повноважних осіб відповідачів на отримання кореспонденції від імені останніх.

Ухвалою від 18.01.2013р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження, справі присвоєно №910/887/13, розгляд був призначений на 05.02.2013р.

В судове засідання 05.02.2013р. представники відповідач-1 не з'явились, розгляд справи у зв'язку з цим було відкладено до 19.02.2013р.

В судове засідання 19.02.2013р. представники відповідачів не з'явились, вимог ухвал суду не виконали, додаткових заяв та клопотань до суду не надіслали.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи з огляду на наявність в матеріалах справи достатніх та допустимих доказів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19 лютого 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2006р. між Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (надалі також позивач, замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Етьєн-вест» (надалі також відповідач-1, забудовник) і Будівельною корпорацією «УкрАзіаБуд» (надалі також відповідач-2, дольовик) було укладено Договір №4А/03/206 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач з дати укладення цього договору передає відповідачу-1 виконання окремих функцій замовника для добудови об'єкта незавершеного будівництва, а саме: «Житлові будинки з монолітного залізобетону у 2-му мікрорайоні житлового масиву «Троєщина» у Ватутінському (нині Деснянському) районі м. Києва», а відповідач-2 приймає передані їй окремі функції замовника та зобов'язується здійснити добудову об'єкта та введення його в експлуатацію на умовах, передбачених договором. Відповідно до п. 1.2. Договору, передача окремих функцій замовника будівництва по цьому договору не передбачає набуття права власності (розпорядження, відчуження тощо) відповідачем-1 на об'єкт незавершеного будівництва, який споруджено на момент підписання цього Договору за рахунок позивача у сумі 127 521 306,00 грн. та відповідача-2 у сумі, яка буде визначена за окремою угодою між відповідачем-1 та відповідачем-2, відповідно до фактично виконаних відповідачем-2 робіт.

06 серпня 2008 року між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №206/4А/03 від 15.03.2006р. (надалі - Додаткова угода), відповідно до якої сторони домовились внести зміни до Договору, шляхом викладення його тексту в новій редакції.

Як встановлено судом, що підтверджується матеріалами справи, Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2012р. в справі №18/490 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етьєн-Вєст» та Будівельної корпорації «УкрАзіаБуд» про розірвання договору було розірвано Договір №4А/03/206 від 15.03.2006р. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012р. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012р. було залишено без змін.

Згідно із частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятковим встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, встановлені судом факти, щодо невиконанням умов Договору відповідачем-1 не підлягають повторному доказуванню та застосовуються судом при вирішенні даної справи.

Пунктом 1.1. Додаткової угоди сторонами встановлено, що позивач з дати укладення цього договору передає відповідачу-1 виконання функцій замовника, які передбачені цим Договором, для добудови об'єкта незавершеного будівництва, а саме: «Житлові будинки з монолітного залізобетону у 2-му мікрорайоні житлового масиву «Троєщина» у Ватутінському (нині Деснянському) районі м. Києва» з підземним паркінгом (надалі - Обєкт), який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, 9, корпуси 1-6, а відповідач-2 приймає передані йому функції замовника та зобов'язується здійснити добудову Обєкта та введення його в експлуатацію на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.7.1. Додаткової угоди, сторони встановили, що відповідач-1 зобов'язується виконувати функції замовника, які передані йому позивачем за цим Договором, зокрема: -забезпечити за рахунок власних та залучених від третіх осіб коштів, сил і засобів виконання необхідних загальнобудівельних, спеціальних та пусконалагоджувальних видів робіт для завершення будівництва Обєкта, - у терміни погоджені позивачем та відповідачем-1 у «Графіку виконання робіт на Обєкті» (Додаток №2 до Договору) з дати закінчений будівництвом Обєкт державній приймальній комісії та передати спільно із позивачем Обєкт на баланс експлуатуючих організацій.

Згідно Додатку №2 до Договору сторонами визначено наступний графік виконання робіт на Обєкті: будинок №5 до 01.03.2009р., будинок №6 до 01.04.2009р., будинки №№ 3,4 до 01.12.2009р., будинки №№ 1-2 до 01.03.2010р.

У термін до 31.01.2009р. відповідач-1 зобов'язаний здійснити компенсацію витрат (вартості виконаних робіт) позивача за будівництво паркінгу Обєкту у сумі 6 195 409,00 грн. шляхом перерахування зазначених коштів на рахунок позивача з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з дати прийняття виконаних робіт по дату перерахування коштів (п. 2.7.2. Додаткової угоди).

Відповідно до п. 2.7.3. Додаткової угоди, протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку від позивача відповідач-1 зобов'язаний перераховувати на рахунок позивача грошові кошти, пов'язані з відшкодуванням та/або сплатою витрат щодо:

- орендної плати за земельну ділянку, відведену під будівництво Обєкту, у розмірах та на умовах, передбачених договором оренди земельної ділянки від 25.08.2005р. №176, який укладено позивачем з Київською міською радою, з врахуванням штрафних санкцій, які виникли;

- платежів по пайовій участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, у обсязі, який не оплачений на дату укладення цього Договору, передбачених договором від 14.04.2005р. №238, який укладено позивачем з Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської держаної адміністрації, а також неустойку в разі якщо вона виникне;

- отримання та оновлення технічних умов, погоджень і дозволів для будівництва Обєкту у відповідних державних органах та органах місцевого самоврядування, інших зацікавлених організаціях, а також щодо вчинення інших дій, необхідних для ведення будівництва та здачі Обєкту в експлуатацію.

Пунктом 2.7.6. Додаткової угоди визначено, що відповідач-1 зобов'язався до підписання та затвердження Акту державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом Обєкта в експлуатацію, передати по акту констатації задовільного технічного стану позивачу частку в Обєкті, яку зазначено у п. 3.1.1. цього Договору, з оздоблювальними роботами згідно паспорту оздоблення приміщення.

Пунктом 3.1.1. Додаткової угоди визначено, що після прийняття закінченого будівництвом Обєкта в експлуатацію та його державної реєстрації у позивача виникає право власності на загальну площу в Обєкті в частині 431 квартири згідно Адресного переліку проектною площею 37 187,28 м.кв. загальної житлової площі квартир, які оплачені позивачем у повному обсязі на момент укладення цього Договору. Витрати позивача у будівництво Обєкта, які зазначені у пунктах 2.7.2., 2.7.3. цього Договору, не враховані у частку позивача, визначену абзацом 1 цього пункту, а компенсуються відповідачем-1 згідно з умовами пунктів 2.7.2., 2.7.3. цього Договору.

Після прийняття закінченого будівництвом Обєкта в експлуатацію та його державної реєстрації у відповідача-1 та відповідача-2 виникає право власності на загальну площу в Обєкті, а саме: - 37 490,66 м.кв. проектної загальної житлової площі квартир згідно Адресного переліку квартир відповідача-1 та відповідача-2; - 2 700,00 м.кв. проектної загальної площі вбудованих приміщень; - 100% м.кв. проектної загальної площі (паркомісць) паркінгу Обєкта за умови виконання вимог пунктів 2.7.2., 2.7.3. цього Договору (п. 3.1.2. Додаткової угоди).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Позивачем зазначено, що умови Додаткової угоди щодо вчасної здачі, в установлені терміни, в експлуатацію Об'єкту та виплати компенсації позивачу, відповідачем-1 не виконані.

Зазначені позивачем обставини підтверджуються, зокрема:

- довідкою головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України №3/23/2-5302 від 21.12.2012р., якою встановлено, що Обєкт «Житлові будинки з монолітного залізобетону у 2-му мікрорайоні житлового масиву «Троєщина» у Ватутінському (нині Деснянському) районі м. Києва» з підземним паркінгом (надалі - Обєкт), який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, 9, корпуси 1-6 в експлуатацію не здавався по причині не завершення його будівництва відповідно до нормативних документів, затвердженої проектно-кошторисної документації та графіку виконання робіт;

- довідкою головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України №3/23/2-5303 від 21.12.2012р. якою встановлено, що станом на 24.12.2012р. згідно з умовами Додаткової угоди до Договору, відповідач-1 компенсацію позивачу витрат на будівництво паркінгу згідно актів виконаних робіт КБ-2В та довідок про вартість виконаних робіт КБ-3 станом на 01.12.2012р. у розмірі 6 195 409,00 грн., не здійснював.

Також позивачем зазначено, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що останнім, в порушення умов п. 3.1. та п. 3.1.2. Додаткової угоди, зареєстровано за собою право власності на частину Обєкта незавершеного будівництва (11 032,11 м.кв. загальної площі квартир у будинках №№ 1,2,6; 2 075м.кв. загальної площі вбудованих (офісних) приміщень; 100% паркінгу, що складає 15 100 м.кв.).

Зазначене підтверджується довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації №32857 (И-2011) від 05.07.2011р. (належним чином засвічена копія міститься в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що відповідачем-1 не виконувалися належним чином умови Додаткової угоди і тому він просить суд розірвати її.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотне порушення умов договору в даному випадку виражається, на думку позивача в тому, що відповідач-1 порушив терміни вчасної, встановлені Додатковою угодою, здачі в експлуатацію Об'єкт та не виплатив позивачу компенсацію, належну до виплати останньому у відповідності до вимог п.п. 2.7.2., 2.7.3., що відповідно до вимог статті 611 та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Відповідно до графіків виконання робіт за договором, які знаходяться в матеріалах справи, кінцевий термін завершення робіт по будівництву Обєкту сплинув у березні 2010 року, а також термін виплати відповідачем-1 компенсації позивачу сплив 31.01.2009р.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач-1 здійснив компенсацію позивачеві частини вартості виконаних робіт на будівництво паркінгу. Окрім того, як встановлено матеріалами справи, відповідачем-1 зареєстровано за собою право власності на частину Обєкта незавершеного будівництва (11 032,11 м.кв. загальної площі квартир у будинках №№ 1,2,6; 2 075м.кв. загальної площі вбудованих (офісних) приміщень; 100% паркінгу, що складає 15 100 м.кв.) в порушення умов п. 3.1. та п. 3.1.2. Додаткової угоди.

Враховуючи все вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України, який звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивача повністю.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Також огляду на те, що спір в справі №910/887/13 виник в наслідок невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань, покладених на нього умовами Додаткової угоди, а також приймаючи до уваги, що відповідно до п. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді звільняться від сплати судового збору, то згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1 147,00 грн. покладається на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Додаткову угоду №2 від 06.08.2008р. до Договору №206/4А/03 від 15.03.2006р., укладену між Головним управлінням внутрішніх військ МВС України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Етьєн-Вєст» та Будівельною корпорацією «УкрАзіаБуд».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етьєн-Вєст» (код ЄДРПОУ 31169923, адреса: 03067, м. Київ, вул. Гарматна, 4, п/р 26008480121001 в Печерській філії АКБ «Приватбанк», МФО 300711) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) 1 147,00 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень 00 копійок) судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.02.2013р.

Суддя С.М. Морозов