Ухвала суду № 29526078, 20.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"20" лютого 2013 р.Справа № 922/539/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Харків до Приватного підприємства "Норма-Н", м. Харків про стягнення коштів за участю :

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду із позовною заявою до Приватного підприємства "Норма-Н", в якій просить суд стягнути з відповідача 420 000, 0грн. заборгованості та 8 400,00 грн. судового збору, посилаючись на укладення договору від 03.01.2011 року про надання консультаційних послуг, відповідно до умов якого позивач надав у 2011-2012 роках відповідачеві відповідні послуги відповідачу, який прийняв зазначені послуги, підписавши відповідний акти здачі - приймання робіт від 31.12.2012 року, однак свої зобов'язання щодо сплати отриманих послуг не здійснив, в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2013 року порушено провадження у справі №5023/5896/12, розгляд справи призначено на 20.02.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію господарського суду за вх.№6207 від 18.02.2013р. надав правове обґрунтування позовних вимог та документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.02.2013 року визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію господарського суду за вх.№6729 від 20.02.2013 року надав відзив на позовну заяву, в якому посилається на не можливість погашення заборгованості, у зв'язку із важким фінансовим становищем та відсутність на підприємстві необхідних грошових коштів для погашення виниклої заборгованості.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання консультаційних послуг від 03.01.2011 року.

Згідно п.1.1. договору сторонами передбачено, що виконавець зобов'язується надати замовнику наступні консультаційні послуги:

- консультації по веденню та відновленню бухгалтерського обліку,

- консультації з питань оподаткування,

- консультації з питтань комерційної діяльності та керування,

- консультації з питань відповідності господарської діяльності вимогам законодавства України.

Розділом третім договору сторони передбачили оплату наданих послуг, а саме згідно з вимогами пунктів 3.1 договору сторони передбачили, що за надання виконавцем консультаційних послуг замовник здійснює оплату згідно укладеного акту - здачі виконаних робіт.

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов8язань за цим договором.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору від 03.01.2011 року про надання консультаційних послуг, позивач надав у 2011-2012 роках відповідачеві відповідні послуги відповідачу, який прийняв зазначені послуги, підписавши відповідний акти здачі - приймання робіт від 31.12.2012 року

Як зазначає позивач, станом на дату звернення з позовом до суду, відповідач борг не погасив, в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду із відповідною позовною заявою за захистом порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на момент розгляду справи відповідач 420 000,0 грн., заборгованості за отримані маркетингові послуги не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг на загальну суму 420 000,0 грн.

В судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, зазначив про скрутне фінансове становище та про відсутність грошових коштів для повернення їх позивачу, не заперечував проти розірвання договору.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, в зв'язку з чим, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 10 000,0 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Розгляд відкласти на "20" лютого 2013 р. о 12:10

Суддя Попович І.М.