Рішення № 29526056, 05.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2013 р. Справа № 6/138-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" та 2. Фізичної особи-підприємця Грищенко Олександра Миколайовича про стягнення суми,

за участю представників:

позивача : не з'явився,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2 : не з'явився,

третьої особи 1: не з'явився,

третьої особи 2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (далі - відповідач 1.) та 2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка (далі - відповідач 2.) про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 2. своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу № 1-Д/08/1 від 14.02.2008 щодо проведення розрахунку за отриманий товар перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", та неналежне виконання відповідачем 1. своїх обов'язків за договором поруки № 21-08-2012-14 від 21.08.2012 щодо виконання обов'язку відповідачем 2. При цьому, позивач вказує, що він набув права на звернення до суду за захистом своїх прав на підставі угоди № 34/07-12 про зміну кредитора у зобов'язанні, на підставі якого старий кредитор передав йому свої права, як новому кредитору (позивачу).

У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача 1. та відповідача 2. на його користь 7 324,44 грн 3% річних; стягнути з відповідача 2: 170565,85 грн курсової різниці; 55988,46 грн пені; 35571,42 грн інфляційних втрат; стягнути солідарно з відповідача 1. та відповідача 2. 12000 грн адвокатських витрат та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2012 порушено провадження у справі № 6/138-12 та призначено її до розгляду на 21.01.2013. Крім того, цією ухвалою було залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" та 2. Фізичну особу-підприємця Грищенко Олександра Миколайовича.

21.01.2013 через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача 1. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд слухати справу без участі представника відповідача 1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2013 суд відклав розгляд справи на 05.02.2013 у зв'язку з неявкою в судове засідання 21.01.2013 представників відповідачів та третьої особи 1., неподанням сторонами та третіми особами витребуваних доказів.

04.02.2013 через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання в якому віз зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить суд розгляну справу за відсутності його представника за наявними матеріалами справи.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

14.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Устименка було укладено договір купівлі - продажу № 1-Д/08/1 (далі - договір), відповідно до якого (п. 1.1. договору) визначає умови купівлі - продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу (далі - товар).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п. 11.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" поставило а Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Устименка за довіреностями отримано товар згідно з наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: № РН-ЧК00013 від 03.04.2008 на суму 305 100,79 грн, № РН-ЧК00015 від 09.04.2008 на суму 93420 грн, № РН-ЧК00020 від 12.04.2008 на суму 5405,52 грн, № РН-ЧК00050 від 08.05.2008 на суму 26691,88 грн та № РН-ЧК00066 від 22.05.2008 на суму 727,20 грн, які підписані обома сторонами договору та завірені їх печатками. Всього, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Устименка отримано товару на загальну суму разом з ПДВ - 431345,39 грн.

За видатковою накладною № ВН-0000001 від 26.05.2008 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Устименка повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" частину товару на суму 71 672,83 грн.

Проте в порушення умов договору відповідач 2. не належним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару за договором купівлі - продажу № 1-Д/08/1 від 14.02.2008, сплативши 65693,87 грн, що підтверджується банківською випискою від 31.03.2008.

Викладені вище обставини встановлені рішенням господарського суду Черкаської області від 24.02.2009 у справі № 13/299 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" до Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Устименка.

За наслідками розгляду справи № 13/299 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка задоволено. Стягнуто з відповідача 2. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" 293978,69 грн богу; 1084,95 грн 3% річних за період з 01.11.2008 по 15.12.2008; 4409,68 грн інфляційних втрат за листопад 2008 року та судових витрат.

Згідно частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини другої статті 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання рішення господарського суду Черкаської області від 24.02.2009 у справі № 13/299 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" до Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Устименка про стягнення коштів відповідачем було виконано свій обов'язок по оплаті присуджених на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" грошових коштів 16.10.2009, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

Проте, звертаючись до господарського суду Київської області, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" не належним чином виконало свій обов'язок з оплати отриманого товару за договором купівлі - продажу № 1-Д/08/1 від 14.02.2008 з тих підстав, що останнім не враховано курсову різницю на день оплати, згідно додатку № 1 від 14.02.2008 до договору купівлі - продажу № 1-Д/08/1 від 14.02.2008.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Системний аналіз вище зазначених норм права свідчить, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання з припиненням грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача 2. курсової різниці згідно договору купівлі-продажу № 1-Д/08/1 від 14.02.2008 у розмірі 170565,85 грн.

Відповідно до додатку № 1 від 14.02.2008 до договору купівлі - продажу № 1-Д/08/1 від 14.02.2008 сторони визначили курс долара США на момент укладання договору купівлі-продажу та передбачили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, то для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовується наступна формула: S=(A1/A2)*B, де S - ціна на момент проплати; B - ціна на момент підписання; A2 - курс (НБУ) долара до гривні на день підписання договору; A1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей. Середнім показником курсу долара США, яку погодили сторони згідно договору купівлі-продажу, є 5,05 грн/дол США.

Згідно з приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положеннями статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, господарським судом Київської області встановлено, що у додатку № 1 до договору купівлі-продажу сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погодженні ними, що вказує на принцип свободи договору.

Фактично за такою умовою договору сторони визначили особливості формування ціни договору. Так, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу долару США на день такої оплати.

Однак як свідчать матеріали справи станом на день перерахування відповідачем 2. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" суми боргу, першим не було враховано курс долару США який складав 7,98 грн/дол. США, згідно довідки головного управління Національного Банку України по м. Києву і Київської області № 09-011/571 від 10.01.2013.

Перевіривши заявлену до стягнення суму як різниці між ціною договору на момент укладення та ціною договору на момент оплати, вимоги статей 524, 533, 632 Цивільного кодексу України, умови додаткової угоди № 1 до договору господарський суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок недоплати ціни договору є арифметично вірним та складає 170565,85 грн.

Таким чином, на час вирішення спору у даній справі борг відповідачем 2. за договором становить 170565,85 грн.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Аналогічна норма викладена у часині першій статті 174 Господарського кодексу України.

Положеннями статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Так, згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень частини першої та частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст.ст. 251, 252 ЦК України).

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд зазначає, що факт проведення відповідачем 2. розрахунків за договорами повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема, відповідними розрахунковими документами: чи то платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, платіжними вимогами, чи іншими документами.

Однак, доказів сплати повної вартості отриманого товару з урахуванням умов щодо формування ціни договору на момент оплати за договором відповідач 2. суду не надав, а відтак факт прострочення виконання відповідачем 2. своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" щодо оплати взятих на себе договірних зобов'язань доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу в сумі 170565,85 грн відповідачем 2. надано не було, в розумінні статтей 1087, 1888 Цивільного кодексу України та пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

В силу частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем 2. вартості отриманого товару з урахуванням умов щодо формування ціни договору, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача 2. перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" за період поставки (з 03.04.2008 по 22.052008 по договору становить - 170565,85 грн.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" відступило новому кредиторові (Фізичній особі - підприємцю Грищенку Олександру Миколайовичу) право вимоги виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Устименка зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, інфляційних витрат та 3% річних набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі - продажу № 1-Д/08/1 від 14.02.2008, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2. грошового зобов'язання згідно цього договору, що підтверджується п. 1.1. угоди № 67-ТА (про заміну кредитора у зобов'язанні) від 26.01.2011, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (первісний кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Грищенком Олександром Миколайовичем (новий кредитор) (далі - угода).

За змістом цієї угоди первісний кредитор відступив згідно договору купівлі - продажу № 1-Д/08/1 від 14.02.2008, новому кредитору право вимагати грошову суму у розмірі 269455,17 грн, з яких: 170565,85 грн курсова різниця, 35571,42 грн втрати від інфляції, 55988,46 грн пеня та 7329,44 грн 3% річних (стаття 2 Угоди).

Відповідно до п. 6.1. угоди вона набирає чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов вищезазначеної угоди, а саме: п. 4.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" передало Фізичній особі - підприємцю Грищенко О.М. документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Устименка, згідно акту прийому-передачі документів від 26.01.2011; п. 4.3. угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" направило на адресу Сільськогосподарського товариством з обмеженою відповідальністю імені Устименка повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

В подальшому, 02.07.2012 між Фізичною особою - підприємцем Грищенком Олександром Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" було укладено угоду № 34/07-12 про зміну кредитора у зобов'язані.

Статтею 2 даної угоди, встановлено, що первісний кредитор (Фізична особа - підприємець Грищенко Олександр Миколайович) відступив новому кредитору (ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС") право вимоги виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Устименка зобов'язання щодо сплати сум: 170565,85 грн курсової різниці, 35571,42 грн втрат від інфляції, 55988,46 грн пені та 7329,44 грн 3% річних набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі - продажу № 1-Д/08/1 від 14.02.2008 та згідно угоди № 67-ТА від 26.01.2011 (про заміну кредитора у зобов'язанні), у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно цього договору.

Згідно з статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 511 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 1 частини першої стаття 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом перевірено та встановлено, що відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор передав новому кредиторові документи які засвідчують права, що передаються, та інформацію яка є важливою для їх здійснення, та згідно частини другої статті 518 Цивільного кодексу України боржник був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови укладеної сторонами угоди та враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за укладеною угодою (про заміну кредитора у зобов'язанні) відбулася заміна нового кредитора у розумінні пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України з дотриманням порядку такої заміни, що відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України свідчить про перехід прав до нового кредитора у зобов'язані, позивача у даній справі.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідач всупереч положень вищезазначених статей, доказів повної чи часткової оплати боргу суду не надав.

Згідно з статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" щодо стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка боргу у розмірі 170565,85 грн підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем 2. зобов'язань щодо проведення оплати за отриманий товар у повній мірі, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2. втрат від інфляції у розмірі 35571,42 грн за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено, що заявляючи до стягнення суму втрат від інфляції за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року позивачем правильно враховано заявлений період, який не був заявлений у справі № 13/299 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" до Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Устименка, що підтверджується рішенням господарського суду Черкаської області від 24.02.2009, наявною у матеріалах справи копією позовної заяви та розрахунками до неї у справі 13/299.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін, в тому числі й у разі безпідставного одержання, збереження коштів, і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу з вказаний період.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення сум втрат від інфляції та враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, періоди нарахування, заявлені позивачем, частину другу статті 625 Цивільного кодексу України, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції є арифметично вірним та правильним.

Відтак, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка втрат від інфляції у сумі 35571,42 грн.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідача 1. та відповідача 2. 3% річних у сумі 7324,44 грн суд зазначає наступне.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 34/07-12 (про заміну кредитора у зобов'язанні) від 02.07.2012, 21.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (кредитор, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (поручитель, відповідач 1. у справі) було укладено договір поруки № 21-08-2012-14 (далі - договір поруки).

За умовами договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Устименка, щодо виконання грошового зобов'язання зі сплати 3% річних, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі - продажу та угоди, передбаченими п. 1.1. договором поруки).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 34/07-12 про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги у порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012.

Пунктом 3.1. договору поруки сторони передбачили відповідальність поручителя перед кредитором, що обмежується сплатою суми 3% річних у розмірі 7324,44 грн.

У разі порушення боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1. договору поруки).

За змістом п. 6.1. договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу приписів статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Положеннями статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, господарським судом встановлено, що зобов'язання щодо сплати 3% річних за договором № 1-Д/08/1 купівлі-продажу від 14.02.2008 повинно бути виконано солідарно Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Устименка та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП".

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних на суму боргу.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, періоди нарахування 3% річних, заявлені позивачем, частину другу статті 625 Цивільного кодексу України, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним.

З таких обставин господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП"3% річних у сумі 7324,44 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка 55988,46 грн пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2. грошового зобов'язання за договорами купівлі - продажу № 1-Д/08/1 від 14.02.2008 на підставі статті 8 договору.

Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів визначено статтями 216-234 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Проте, як вбачається з положень пунктів 8.1. - 8.5. договору сторонами хоча і передбачено, що за порушення умов договору останні несуть відповідальність згідно з чинним законодавством, однак, не визначено виду такої відповідальності як сплата пені, її правової природи, що не дає можливість встановити суду, що сторонами погоджено господарсько-правову відповідальність у вигляді пені, про наявність якої стверджує позивач.

Разом з тим слід зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням змісту статті 547 та частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, а також статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру пені, остання стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

До нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу можна віднести випадки, зокрема, передбачені статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації".

Отже, однією з умов за якою можливе стягнення пені є визначений сторонами договору її розміру.

Обов'язковим при звернені до суду з певною матеріально - правовою вимогою є доведення, зокрема, позивачем, під час розгляду справи фактів порушення, невизнання, оспорювання своїх прав та законних інтересів, на захист яких заявлено позов. Факт доведення має відбуватися в порядку, передбаченому розділом 5 Господарського процесуального кодексу України.

Уявлення позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача 2. суми пені не є підставою для такого стягнення, оскільки відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України особа звертається до суду саме за захистом свої порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи, що умови договору за якої настають несприятливі наслідки для відповідача 2. у вигляді пені відсутні, у зв'язку з тим, що сторонами не погоджено конкретного виду господарсько-правової відповідальності, її розміру, тому суд вважає, що і підстави для стягнення пені відсутні. У зв'язку з цим заявлена до стягнення пені задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення солідарно з відповідачів судових витрат та адвокатських послуг у розмірі 12000 грн.

Так, позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось за адвокатською допомогою до адвоката Грищенка О.М., що підтверджується договором про надання адвокатської допомоги № 26-07/12-7 від 26.07.2012 та додаткової угоди № 1 від 01.10.2012 та сплатило останньому 12000 грн за адвокатські послуги.

Згідно з статтею 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат і, згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, стягується з відповідача.

Статями 2, 12 Закону України "Про адвокатуру" судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами.

Таким чином, враховуючи те, що вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" адвокатських послуг підтверджується договором про надання адвокатської допомоги № 26-07/12-7 від 26.07.2012 та додатковою угодою № 1 від 01.10.2012 та платіжним дорученням № 98 від 26.07.2012, позивач просить суд стягнути з відповідача 12000 грн витрат на послуги адвоката.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно з нормою частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Частиною третьою статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статі 2 Закону України "Про адвокатуру" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статті 4 цього Закону .

Згідно з статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Господарським судом встановлено, що 26.07.2012 між позивачем та адвокатом Грищенко О.М., що діє на підставі свідоцтва № 3888 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого на підставі рішення № 35-8-36 Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.10.2009, укладено договір № 26-07/12-7 від 26.07.2012 про надання адвокатських послуг (правової допомоги).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору (в редакції згідно додаткової угоди № 1 від 01.10.2012) Грищенко О.М. зобов'язується надати позивачу правову допомогу щодо аналізу правовідносин між позивачем, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Устименка та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП", які виникли на підставі договору № 1-Д/08/1 купівлі-продажу від 14.02.2008 та угоди № 34/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та на підставі договору поруки № 21-08-2012-14 від 21.08.2012, підготувати та написати від імені позивача до господарського суду позовну заяву, представляти інтересів позивача у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснювати інші процесуальні заходи, направлені на виконання умов та обов'язків Грищенко О.М. за даним договором.

Пунктом 3.1 вказаного договору встановлено, що розмір оплати послуг адвоката Грищенко О.М. за даним договором становить 12000 грн.

Суму зазначену у п. 3.1. договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" повинно сплатити в строк до 31.08.2012 (п. 3.2. договору).

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України 02-5/78 від 04.03.98 N "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Господарським судом встановлено, що 26.07.2012 позивачем сплачено суму винагороди у повному обсязі у розмірі 12000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 98.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відшкодування судових витрат, сплачених відповідачем за отримання послуг адвоката Грищенко О.М. за договором № 26-07/12-7 про надання адвокатських послуг від 26.07.2012, підлягає задоволенню в розмірі 12000 грн.

Відповідно до частини другої статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2. 170565,85 грн боргу та 35571,42 грн втрат від інфляції, та про стягнення солідарно з відповідачів 7324,44 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка (код ЄДРПОУ 03793679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (код ЄДРПОУ 38039872) 170565,85 грн боргу та 35571,42 грн втрат від інфляції.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" (код ЄДРПОУ 38267861) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка (код ЄДРПОУ 03793679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (код ЄДРПОУ 38039872) 7324,44 грн 3% річних, а також 12000 грн витрат на адвокатські послуги та 4269,23 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В частині позовних вимог про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка (код ЄДРПОУ 03793679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (код ЄДРПОУ 38039872) 55988,46 грн пені відмовити.

Суддя А.Ф. Черногуз