Рішення № 29526009, 20.02.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.13р. Справа № 1/904/308/2013За позовом Концерна "СоюзЕнерго", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області

про стягнення 58 076 грн. 76 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Максименко С.В., дов. № 06/12 від 01.03.2012р.;

від відповідача: Касьян Л.Л., дов. № 30/1 від 02.01.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Концерн "СоюзЕнерго" звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість за поставлений товар у розмірі 58 076 грн. 76 коп., з яких: 54 036 грн. 00 коп. - основний борг, 673 грн. 24 коп. - 3% річних, 3 367 грн. 52 коп. - пеня

Позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 333 від 24.05.2012р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що в порушення п. 3.3 Договору позивач здійснив поставку товару без отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) відповідача, а обов'язок оплати поставленого товару виникає у відповідача у випадку належного виконання позивачем умов п. 3.3 Договору. Крім того, позивачем не надані докази направлення відповідачу рахунку-фактури та його отримання відповідачем. Просив в позові відмовити.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

24.05.12р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 333 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, вказується в специфікаціях (додатках) до Договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар в порядку і на умовах, передбаченим даним договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору разом с товаром, але не пізніше дати поставки товару постачальник надає покупцеві наступні документи, складені на українській мові: рахунок-фактура (оригінал); видаткова накладна (оригінал); товарно-транспортна накладна; паспорт та/або інструкція з експлуатації з зазначенням технічних характеристик; сертифікат якості виробника товару тощо.

Порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в Специфікаціях (додатках) до цього Договору (п. 4.6 Договору).

У випадку, якщо сторони, у порядку, визначеному п. 4.6 Договору, встановили термін оплати - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар після надання постачальником документів, зазначених в п.п. 3.4, 3.8 Договору. При простроченні надання документів, зазначених в п.п. 3.4, 3.8 Договору, термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів (п. 4.7 Договору).

На виконання умов Договору позивач 08.06.12р. поставив покупцю товар належної якості, узгоджений сторонами в Специфікації № 1 від 24.05.12р. до Договору, на загальну суму 54 036 грн. 00 коп., який був прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000632 від 08.06.2012р.

Згідно п. 4 Специфікації № 1 від 24.05.12р., сторони узгодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту передачі права власності на товар покупцю на підставі рахунку, накладної та податкової накладної, оформленої згідно до ст. ст. 187, 201 Податкового кодексу України.

Відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті вартості поставленої продукції не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі вартості поставленого товару в сумі 54 036 грн. 00 коп.

08.11.12р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 152 від 07.11.12р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 54 036 грн. 00 коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача суму 673 грн. 24 коп. 3 % річних за період з 16.06.12р. по 14.11.12р. та пеню в розмірі 3 367 грн. 52 коп. за вказаний період.

Заборгованість відповідача підтверджується: Договором з додатками, копіями видаткової накладної, рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, претензією від 07.11.12р. № 1512 тощо.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно із п. 9.2. Договору відповідальність за виконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань, не встановлена цим Договором, регламентується чинним законодавством України.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі - Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Отже, Законом передбачено обов'язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.

Сторонами у спірному договорі розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання покупцем не визначено.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 3 367 грн. 52 коп. задоволенню не підлягають.

Крім того, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 673 грн. 24 коп., з огляду на наступне.

Як зазначалося, за умовами п. 4.7 Договору, у випадку, якщо сторони, у порядку, визначеному п. 4.6 Договору, встановили термін оплати - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар після надання постачальником документів, зазначених в п.п. 3.4, 3.8 Договору. При простроченні надання документів, зазначених в п.п. 3.4, 3.8 Договору, термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів (п. 4.7 Договору).

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вручення позивачем відповідачу оригіналів рахунку-фактури та видаткової накладної, відповідно до вимог п. 3.4 Договору. Разом із претензією № 152 від 07.11.12р. на адресу відповідача направлені копії вказаних документів.

Таким чином, у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу 3% річних за прострочення оплати поставленого товару, у зв'язку із чим вимога Концерну „Союз Енерго" щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 673 грн. 24 коп. задоволенню не підлягає.

Одночасно, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження поставки позивачем товару та прийняття його повноважним представником відповідача, про що свідчать видаткова накладна № РН-0000632 від 08.06.12р., довіреність № 644 від 07.06.12р., товарно-транспортна накладна від 11.06.12р. (а.с. 12, 13, 15), факт отримання товару відповідачем не заперечується, у зв'язку із чим вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 54 036 грн. 00 коп. обґрунтована, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 00190911) на користь Концерна "СоюзЕнерго" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Спаська, 8, код ЄДРПОУ 31965106) 54 036 грн. 00 коп. (п'ятдесят чотири тисячі тридцять шість грн. 00 коп.) основного боргу, 1 497 грн. 52 коп. (одну тисячу чотириста дев'яносто сім грн. 52 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь Повне рішення складено -19.02.13р.