Рішення № 29525973, 18.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р.Справа № 5023/6057/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології", м. Київ до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, с. Гонтарівка, Харківської області про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - не з'явився.

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, с. Гонтарівка, Харківської області, в якій просить суд стягнути з відповідача 39 120,00 грн. основного боргу, адвокатські послуги в сумі 1300,00 грн., судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, посилаючись на поставку відповідачеві товару на загальну суму 69 120,00 грн., згідно видаткової накладної №РН-0000044 від 18.08.2009 року та часткове невиконання останнім своїх зобов'язань щодо оплати товару, в зв'язку з чим станом на дату складання позовної заяви неоплаченим залишився товар на суму 39 120,00 грн. Вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2012 року порушено провадження у справі №5023/6057/12, розгляд справи призначено на 21.01.2013 року.

Ухвалами господарського суду від 21.01.2013 року та від 04.02.2013 року, у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання розгляд справи відкладався.

Представник позивача в судове засідання 18.02.2013 року не з'явився, в процесі розгляду справи через канцелярію господарського суду за вх. № 4119 від 04.02.2013р. надав докази часткової сплати відповідачем заборгованості в сумі 15 120,00 грн., згідно платіжних доручень №43 від 18.01.2013 року на суму 5000,00 грн., №20 від 15.01.2013 року на суму 10 120,00 грн.. За вх.№5985 від 15.02.2013 року через канцелярію господарського суду звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд стягнути з відповідача 17 000,00 грн. основного боргу та припинити провадження у частині стягнення з відповідача 22120,00 грн. основного боргу, в зв*язку з оплатою відповідачем даної суми, про що надав відповідні додаткові докази часткової сплати відповідачем заборгованості в сумі 7 000,0 грн., згідно платіжного доручення №96 від 07.02.2013 року на суму 3000,0 грн., №65 від 29.01.2013 року на суму 4 000,0 грн.. Крім того, просив суд розглянути справу за додатково наданими документами без участі уповноваженого представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 18.02.2013 року не з'явився, документів витребуваних судом не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, що долучено до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на підставі виставленого рахунку - фактури №СФ-0000044 від 03.08.2009 року без укладення письмової угоди поставив відповідачеві товар на загальну суму 69 120,00 грн., згідно видаткової накладної №РН-0000044 від 18.08.2009 року, відповідач товар прийняв через свого представника, що діяв за довіреністю №427 від 19.08.2009 року, про те свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив частково, в зв'язку з чим станом на дату складання позовної заяви неоплаченим залишився товар на суму 39 120,00 грн.

06.12.2012 року позивачем було направлено відповідачу вимогу з проханням у семиденний термін оплатити отриманий товар.

Під час розгляду справи по суті, позивачем у клопотаннях зазначено про сплату суми частини основної заборгованості відповідачем після звернення позивача з позовом, згідно платіжних доручень №43 від 18.01.2013 року на суму 5000,00 грн., №20 від 15.01.2013 року на суму 10 120,00 грн., №96 від 07.02.2013 року на суму 3000,00 грн., №65 від 29.01.2013 року на суму 4 000,00 грн. в зв'язку з чим, позивач просить суд в цій частині позовних вимог припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Судом враховано п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 22120,00 грн. заборгованості, згідно п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 17 000,00 грн., суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Господарським судом встановлено, що фактично укладений між сторонами правочин на підставі видаткової накладної №РН-0000044 від 18.08.2009 року за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає положенням ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов*язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Таким чином, видаткова накладна є документом, що фіксує здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов*язку у відповідача щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов*язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов*язання, якщо не приступив до виконання зобов*язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов*язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач 17 000,00 грн. заборгованості за отриманий за договором поставки товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв*язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов*язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 17 000,00 грн..

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимогами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позовна вимога про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1300,00 грн., відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов"язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

ВГСУ в Інформаційному листі N 01-8/155 від 13.02.2002 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що відшкодування названих витрат не повинно бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 1300,0 грн., судових витрат, понесених у зв"язку з оплатою послуг адвоката, підтверджена належними доказами, а саме в обгрунтування вказаної позовної вимоги позивач надав суду - договір про надання адвокатських послуга від 03 грудня 2012 року; акт здачі- приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг від 24.12.012 року, оригінал платіжного доручення №348 від 05.12.2012 року, належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.04.2008 року № 3280 на ім"я Бонтлаб Василя Васильовича.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що сума компенсації з правової допомоги в розмірі 1300,00 грн., заявленої до стягнення позивачем з відповідача не перевищує граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006р. та є співрозмірним ціні позову, надання правової допомоги адвокатом підтверджено належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1300,0 грн. підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.11, 509, 655, 692, 712 ЦК України, 173,174, 181, 265 ГК України, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (62570, Харківська область, Вовчанський район, село Гонтарівка, вулиця Дмитрівська, буд.102, код 01203834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (03038, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Ямська, буд. 28 А, код 36376609) - 17 000,00 грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн.

В іншій частині провадження у справі припинити по п.1-1 ст.80 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.02.2013 р.

Суддя Попович І.М.