Рішення № 29525954, 12.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р.Справа № 922/171/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест", м. Червоноград, Львівської області до Приватного підприємства "Агрофірма "Слобожанка Інвест", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Хрящевський Р.Й. (дов. № 255/12 від 12.12.2012р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Приватного підприємства "Агрофірма "Слобожанка Інвест", в якій просить суд стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 91 800,00 грн., посилаючись на укладення між сторонами договору поставки товарів №09/11 від 09.11.2012 року та здійснення позивачем на виконання умов договору попередньої оплати, згідно платіжних доручень №3055 від 12.11.2012 року на суму 20 000,00 грн., №3056 від 12.11.2012 року на суму 60 000,00 грн., №3083 від 14.11.2012 року на суму 5 000,00 грн., №3125 від 20.11.2012 року на суму 6 800,00 грн., на підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури №СФ-09/11 від 09.11.2012 року. Як зазначає позивач, станом на дату подання позову поставка товару відповідачем не здійснена, грошові кошти позивачу не повернуті, в зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.13 року розгляд справи відкладено до 12.02.13 року, в зв*язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.13 р. підтримує заявлені позовні вимоги, через канцелярію господарського суду за вх. № 3516 від 29.01.2013р. надав пояснення по справі, в яких зокрема посилається на те, що зі сторони відповідача станом на момент розгляду справи зобов*язання залишаються невиконаними. За вх. № 4333 від 05.02.2013р. надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме докази надіслання на адресу відповідача, зазначену в відомостях ЄДРПОУ копії позовної заяви з додатками.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.13 р. не з'явився, документів витребуваних судом не надав, ухвала суду від 30.01.2013р., яка була направлена за адресою відповідача, що зазначена в позовній заяві та у витягу з ЄДРПОУ, повернулась до господарського суду без вручення з приміткою пошти "організація відсутня".

Господарським судом при розгляді матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачем при зверненні до господарського суду з відповідним позовом направлено відповідачу копію позовної заяви разом з додатками на адресу: м. Харків, вул. Лозівська, 5/11, тобто, на адресу, яка відрізняється від адреси, що зазначена у відомостях з ЄДРПОУ, а саме: м. Харків, вул. Лозівська, 5, кімната 11. З врахуванням викладеного, суд зобов*язував позивача направити на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками за адресою, яка міститься у відомостях ЄДРПОУ та відповідні докази направлення надати суду.

За вх. № 4333 від 05.02.2013р. представник позивача надав клопотання до якого долучив докази надіслання копії позовної заяви з додатками на адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей з ЄДРПОУ.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

09 листопада 2012 року між Приватним підприємством "Агрофірма "Слобожанка Інвест" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро -Інвест "(Покупцеь) було укладено договір поставки №09/11.

Згідно з п.1.1. договору сторонами передбачено, що постачальник зобов'язується протягом терміну дії договору постачати у власність покупця товари (сировина тваринного походження). асортимент яких визначається сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплачувати товари згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.1., 3.2. договору визначено, що асортимент та кількість товару, що поставляється остаточно визначається у замовленні. Постачальник поставляє покупцеві товари виключно за замовленням. Покупець подає постачальнику замовлення у вигляді листа, факсу е-маил. У замовленні вказується: номер замовлення, вид товару та його кількість, артикул постачальника на товари, що замовляються та місце поставки.

В пункті 4.1. договору сторонами передбачено, що датою поставки товарів вважається дата підписання товарної (видаткової) накладної уповноваженими особами покупця, повноваження підтверджуються належним чином оформленою довіреністю .У разі прийняття товару особою уповноваженою діяти від імені покупця без довіреності разом із підписом такої особи на видатковій накладній проставляється печатка покупця, у такому випадку постачальник не зобов'язаний перевіряти повноваження особи, що отримала товари. Відповідальність за проставлення у видатковій накладній дати прийому товару несуть уповноважені особи покупця .

Відповідно пункту 12.8. договору сторони визначили строк дії договору до 30.12.2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свого зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами розгляду замовлення №21/11 на підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури №СФ-09/11 від 09.11.2012 року позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату на підставі платіжних доручень №3055 від 12.11.2012 року на суму 20 000,00 грн., №3056 від 12.11.2012 року на суму 60 000,00 грн., №3083 від 14.11.2012 року на суму 5 000,00 грн., №3125 від 20.11.2012 року на суму 6 800,00 грн., проте, незважаючи на отримання відповідачем коштів останній свої зобов'язання за договором щодо поставки товару не виконав, відповідний товар покупцю у визначений сторонами строк не передав.

30.11.2012 року позивачем було направлено відповідачу вимогу вих.№244/11, в якій вимагав від відповідача повернення грошових коштів в сумі 91800,00 грн., однак відповіді на вказаний лист відповідач не надав, суму попередньої оплати не повернув, вищевказані обставини стали причиною звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суду не надано доказів того, що відповідач проінформував позивача про можливість отримати товар, а також не надано будь-яких інших доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, зокрема товарної накладної, товарно-транспортної накладної щодо передання відповідного товару в розпорядження покупця.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами норм ст. 611 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема визначено, що зобов'язання припиняється внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено законом або договором.

В той же час, нормами ч. 3 ст. 612 ЦК України встановлено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Судом встановлено, факт отримання відповідачем 91 800,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується відповідними платіжним дорученнями, проте відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару в порушення вимог договору та ст. 693 ЦК України не виконав, в зв'язку з чим, покупець не отримав те, на що він розраховував при укладенні договору та подальше виконання зобов'язанняя втратило інтерес для позивача, а тому позовні вимоги про стягнення передплати сплаченої за договором в розмірі 91 800,00 грн. в силу ст. 693 ЦК України являються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимогами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 611, 612, 626, 664, 663, 665, 693, 712 ЦК України, 188 ГК України, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма "Слобожанка Інвест" (61017, Харківська область, місто Харків, Ленінський район, вулиця Лозівська, буд.5, кімната 11, код 37659569, п/р 26009392633000 в АТ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Інвест" (80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Львівська, буд.19, код 31228240, п/р 26007310022001 у філії АБ "Південний" в м. Львів, МФО 385532) - 91 800,00 грн. попередньої оплати, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 836,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.02.2013 р.

Суддя Попович І.М.