Рішення № 29525949, 11.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р.Справа № 5023/5916/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехноНІКОЛЬ - Центр", м. Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Тавільжанка, Харківська область про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Кім Ю.Є. (дов. № 6 від 28.12.2012р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехноНІКОЛЬ - Центр", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача 20 291,22 грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн., посилаючись на поставку відповідачеві товару по видатковим накладним та невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару в повному обсязі, в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2012 року порушено провадження у справі № 5023/5916/12, розгляд справи призначено на 16.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 29.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2013 року, задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи на інший строк, розгляд справи відкладено до 11.02.2013 року.

Представник позивача за вх.№4112 від 04.02.2013року надав заяву про уточнення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача 11 410,68 грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн.

Господарський суд зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтею 22 цього Кодексу не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Розглянувши вищевказані уточнення позивача до позовної заяви, господарський суд кваліфікує їх як подання заяви про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2013 року підтримує зменшені позовні вимоги, з підстав заявлених в уточнених позовних вимогах.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів не надав, ухвала суду від 29.01.2013р., яка направлялась за адресою відповідача, що зазначена в позовній заяві та у витязі з ЄДРПОУ, повернулась до господарського суду з приміткою пошти "за відмовою адресата від одержання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач без укладення письмової угоди на підставі видаткових накладних передав товар (№ ХК00003020 від 20.07.12 року на суму 9748,17 грн., № ХК00003347 від 31.07.12 р. на суму 9115,86 грн., №ХК00003555 від 07.08.12 р. на суму 9282,00 грн., № ХК00003556 від 07.08.12 р. на суму 796,69 грн., № ХК00004056 від 21.08.12 р. на суму 1360,00 грн., № ХК00004137 від 23.08.12 р. на суму 634,92 грн., № ХК00004138 від 23.08.12 р. на суму 10055,9 грн., № ХК00004267 від 29.08.12 р. на суму 1010,00 грн., №ХК00004338 від 31.08.12 р. на суму 493,85 грн., № ХК00004750 від 11.09.12 р. на суму 11896,26 грн., № ХК00004751 від 11.09.12 р. на суму 203,35 грн., № ХК00004753 від 11.09.12 р. на суму 319,55 грн., № ХК00004972 від 15.09.12 р. на суму 2020,00 грн., № ХК00004974 від 15.09.12 р. на суму 437,88 грн., № ХК00005029 від 17.09.12 р. на суму 9091,60 грн., №ХК00005150 від 19.09.12 р. на суму 639,28 грн.,), всього на загальну суму 78 849,89 грн., відповідач товар прийняв, про що свідчить підпис та печатка підприємства відповідача в графі "отримав", проте останній свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі не здійснив.

06.11.2012 року позивачем було направлено відповідачу претензію з проханням у семиденний термін оплатити отриманий товар.

Відповідач відповіді на дану вимогу не надав, отриманий товар повністю не сплатив, в зв*язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Господарським судом встановлено, що фактично укладений між сторонами правочин на підставі видаткових накладних за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає положенням ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов*язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Таким чином, видаткова накладна є документом, що підтверджує виникнення у відповідача грошового зобов'язання.

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відповідач не надав суду доказів погашення суми заборгованостів сумі 11 410,68 грн., а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, в зв'язку з чим, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимогами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 655, 692, 712 ЦК України, 173, 174, 181, 265 ГК України, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноніколь-центр" (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Професора Підвисоцького/Драгомирова, буд.10/10, кімната 60-61, код 32046030) - 11 410,68 грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.02.2013 р.

Суддя Попович І.М.