Постанова № 29525041, 21.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2013 року № 2а-13436/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Анід-Пак»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними дій щодо проведення перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2012 р. № 0005062208

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Анід-Пак» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2012 р. № 0005062208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Анід-Пак» з підстав не надання позивачем доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в сумі різниці між сумою, встановленою законодавством та фактично сплаченою сумою, а саме: 994,48 грн.

Вказана ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012 р. про залишення позовної заяви без руху була оскаржена ТОВ «Анід-Пак» до Київського апеляційного адміністративного суду.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р. по справі № 2а-13436/12/2670 було залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2012 р. про залишення позовної заяви без руху, та зазначена ухвала суду апеляційної інстанції набрала законної сили з моменту її проголошення.

Зважаючи на таке, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2012 р. було продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, що визначені в ухвалі суду від 03.10.2012 р. до 14.01.2013 р.

Так, 14.01.2013 р. позивачем до канцелярії суду було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено оригінал платіжного доручення № 3070 від 10.01.2013 р. про сплату судового збору в розмірі 994,48 грн.

Таким чином, позивачем у визначені строки були усунуті недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 03.10.2012 р.

Зважаючи на викладене, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-13436/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 07.02.2013 р.

В судовому засіданні 07.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо проведення документальної невиїзної перевірки, оформлені Актом № 322/22-8/32852159 від 31.05.2012 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 0005062208 від 20.06.2012 року про нарахування ТОВ «Анід-Пак» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102 667,00 грн., з яких 89 333,00 грн. - за основним платежем, 13 334,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 89 333,33 грн., з яких: за травень 2011 року - 36 000,00 грн., та жовтень 2011 року - 53 333,33 грн.

На думку позивача, у відповідача не було законодавчо визначених підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Анід-Пак», що було оформлено Актом № 322/22-8/32852159 від 31.05.2012 року, висновки якого, як вважає позивач, не відповідають дійсності і нормам чинного законодавства, а тому, на думку позивача, дії щодо проведення такої перевірки є неправомірними, а податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання 07.02.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на не прибуття відповідача в судове засідання 07.02.2013 р. та не скерування свого представника, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 2а-13436/12/2670 в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду справи № 2а-13436/12/2670 в поряду письмового провадження відповідач був належним чином повідомлений, про що представник відповідача 07.02.2013 р. розписався на журналі судового засідання.

Станом на 21.02.2013 р. інших документів від сторін по даній справі до суду не надходило.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 21.05.2012 р. по 25.05.2012 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, радником податкової служби III рангу Янченком Михайлом Івановичем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Анід-Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Еліт-Консалт» (код за ЄДРПОУ 37240898) за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року та за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.

За результатами даної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 322/22-8/32852159 від 31.05.2012 року, згідно висновків якого позивачем було порушено вимоги ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 89 333,33 грн., з яких: за травень 2011 року - 36 000,00 грн., та жовтень 2011 року - 53 333,33 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, 08.06.2012 року позивачем було подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС заперечення на зазначений Акт.

19.06.2012 року позивачем було отримано лист ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 3816/10/22-810 від 15.06.2012 року про розгляд заперечення до Акта перевірки, згідно якого висновки такого Акта залишено без змін.

Таким чином, на підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 0005062208 від 20.06.2012 року, згідно якого позивачу нараховано зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102 667,00 грн., з яких 89 333,00 грн. - за основним платежем, та 13 334,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням від 20.06.2012 року № 0005062208, позивачем до ДПС у м. Києві було подано первинну скаргу № 84 від 02.07.2012 року.

Рішенням ДПС у м. Києві № 5182/10/12-414 від 22.08.2012 року про результати розгляду первинної скарги, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а первинна скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, позивачем було подано до ДПС України повторну скаргу за № 152 від 03.09.2012 року.

Рішенням ДПС України № 2305/0/61-12/10-2115 від 21.09.2012 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача також було залишено без змін, а повторна скаргу - без задоволення.

Однак, вважаючи протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС пов'язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Анід-Пак», а також вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.06.2012 року № 0005062208, позивач оскаржив такі дії та зазначене податкове рішення в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади (в даному випадку податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок. Так, документальна позапланова перевірка може проводиться за наявності підстави, якщо наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Щодо порядку оформлення результатів перевірки, то згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, за наслідками перевірки контрагента позивача ТОВ «Еліт-Консалт» (Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еліт-Консалт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року»), контролюючим органом було виявлено факти, що свідчать про порушення таким платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (а саме встановлено, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, та взаємовідносини ТОВ «Еліт-Консалт» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків).

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не заперечувалося позивачем в позовній заяві, уповноваженим представником ТОВ «Анід-Пак» було під розписку отримано копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що у відповідності до вимог п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем до моменту початку проведення такої (документальної позапланової невиїзної) перевірки було надано позивачу під розписку копію рішення (наказу) про проведення зазначеної перевірки, тобто така перевірка без вручення позивачу відповідних, передбачених ПКУ документів, відповідачем не проводилася.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку порушень з боку контролюючого органу щодо підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Анід-Пак» - не було, а відтак позовні вимоги в цій частині (щодо протиправності дій, пов'язаних із проведенням перевірки) задоволенню не підлягають.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

В перевіряємому періоді (з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року та з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року) позивач мав взаємовідносини із контрагентом ТОВ «Еліт-Консалт» (код за ЄДРПОУ 37240898).

Так, взаємовідносини між ТОВ «Анід-Пак» та ТОВ «Еліт-Консалт» виникли на підставі Договору № 40 про надання рекламних послуг від 21.04.2011 року та Договору № 48 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 04.07.2011 року.

Згідно Додатку № 1 від 21.04.2011 року до Договору № 40 від 21.04.2011 року, ТОВ «Еліт-Консалт» зобов'язався надати на користь ТОВ «Анід-Пак» рекламні послуги з виготовлення рекламно-сувенірної продукції з логотипом (ручки, брелоки для ключів, комп'ютерні килимки, папки) та виготовлення рекламно-поліграфічної продукції (листівки, буклети) на загальну суму 216 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 36 000 грн.).

Згідно Додатку № 1 від 04.07.2011 року до Договору № 48 від 04.07.2011 року, ТОВ «Еліт-Консалт» зобов'язався надати на користь ТОВ «Анід-Пак» інформаційно-консультаційні послуги з виготовлення маркетингового дослідження: комплексного аналізу і прогнозування ринку медичної сировини в Європі і Україні на загальну суму 150 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000 грн.).

Згідно Додатку № 2 від 04.07.2011 року до Договору № 48 від 04.07.2011 року, ТОВ «Еліт-Консалт» зобов'язався надати на користь ТОВ «Анід-Пак» інформаційно-консультаційні послуги з виготовлення маркетингового дослідження щодо товарної, цінової, збутової та комунікаційної політики на загальну суму 474 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 79 000 грн.).

Таким чином, як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме формату та обсягу послуг, які повинні були бути надані контрагентом ТОВ «Еліт-Консалт» на користь позивача за Договорами про надання рекламних послуг (виготовлення рекламно-сувенірної продукції з логотипом, виготовлення рекламно-поліграфічної продукції) та про надання інформаційно-консультаційних послуг (виготовлення маркетингових досліджень), такий контрагент (виконавець) повинен був мати відповідні основні засоби, матеріальні та технічні можливості, а також трудові ресурси, що необхідні для здійснення такої господарської діяльності (надання рекламних, поліграфічних, маркетингових послуг у великих обсягах та на значні суми).

За наслідками зазначених правовідносин, та виписаних ТОВ «Еліт-Консалт» на користь позивача податкових накладних, ТОВ «Анід-Пак» в перевіряємому періоді було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 89 333,00 грн., а саме:

- в травні 2011 року - 36 000,00 грн.;

- в жовтні 2011 року - 53 333,33 грн.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі заперечено позивачем, за наслідками перевірки контрагента позивача ТОВ «Еліт-Консалт», контролюючим органом було виявлено факти, що свідчать про порушення таким платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (а саме встановлено, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, та взаємовідносини ТОВ «Еліт-Консалт» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків).

Так, ДПІ у Печерському районі м. Києва було складено Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еліт-Консалт» (код за ЄДРПОУ 37240898) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року» від 28.12.2011 р. № 1677/23-9/37240498.

Відповідно до вище зазначеного Акта, стан платника ТОВ «Еліт-Консалт» - «запит на встановлення місцезнаходження». Тобто вже через чотири місяці після укладення Договорів із позивачем на виконання великого обсягу рекламних та маркетингових робіт, такий контрагент за місцем його реєстрації не знаходився.

Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва було встановлено відсутність реальної можливості надання ТОВ «Еліт-Консалт» такого виду послуг, як виготовлення рекламної та поліграфічної продукції у великих обсягах, а також надання маркетингових послуг.

А саме, встановлено відсутність у ТОВ «Еліт-Консалт» будь-яких основних засобів, матеріальної та технічної можливості, а також відсутність трудових ресурсів, що необхідні для здійснення такої господарської діяльності, як надання рекламних, поліграфічних, маркетингових послуг у великих обсягах та на значні суми.

Отже, господарські операції між ТОВ «Еліт-Консалт» та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Враховуючи зазначене, та відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, вбачається, що такі угоди, укладені ТОВ «Еліт-Консалт» з контрагентами мають ознаки нікчемності.

Суд погоджується із висновком відповідача, що товариство, яке не має жодних матеріальних ресурсів та в штаті якої працює одна особа (Директор), - фактично не може виконувати роботи (надавати послуги) з виготовлення рекламно-сувенірної продукції з логотипом (ручки, брелоки для ключів, комп'ютерні килимки, папки) та виготовлення рекламно-поліграфічної продукції (листівки, буклети) на загальну суму 216 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 36 000 грн.), а також робити маркетингові дослідження на суму 150 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000 грн.) та на суму 474 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 79 000 грн.).

Зазначене, відповідно унеможливлювало здійснення ТОВ «Еліт-Консалт» такої господарської діяльності як надання рекламних, поліграфічних та маркетингових послуг (у великих обсягах та на значні суми), а отже це свідчить про те, що в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, ТОВ «Еліт-Консалт» не було створене з метою тривалої господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, у відповідності до вимог чинного законодавства, а навпаки здійснювало свою діяльність шляхом укладення безтоварних договорів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Доказів, щодо укладення ТОВ «Еліт-Консалт» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності основних фондів, устаткування та значних трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності - позивачем до суду надано також не було.

Крім того, позивачем до матеріалів справи не було надано жодних доказів на підтвердження фактичного виконання ТОВ «Еліт-Консалт» таких рекламних, поліграфічних та маркетингових послуг, а саме зрізків результатів таких наданих послуг: примірників сувенірної продукції з логотипом позивача, примірників поліграфічної продукції (листівок, буклетів), та паперових звітів про надання маркетингових послуг, обсяг яких міг би відповідати їх значній вартості 150 000 грн. та 474 000 грн.

Також, позивач не довів в судовому засіданні фактичної можливості надання його контрагентом ТОВ «Еліт-Консалт» послуг, що стосуються двох абсолютно різних видів господарської діяльності, та відповідно передбачають наявність кваліфікованого персоналу в двох різних сферах, а саме з виготовлення сувенірної та поліграфічної продукції, а також надання маркетингових послуг з такого специфічного виду діяльності, як виготовлення маркетингового дослідження: комплексного аналізу і прогнозування ринку медичної сировини в Європі і Україні.

З матеріалів справи не вбачається, що такий контрагент позивача ТОВ «Еліт-Консалт» спеціалізується на ринку медичної сировини в Європі і Україні, та зазначеного жодним чином не було доведено позивачем.

Матеріалами справи також жодним чином не підтверджується те, що фактичний обсяг таких маркетингових послуг міг би відповідати такій значній вартості як, 150 000 грн. та 474 000 грн., та позивачем не було доведено суду, що саме стало результатом таких маркетингових послуг, та яким чином такі маркетингові послуги були використані позивачем в його господарській діяльності, та чи дійсно вони були необхідні для отримання прибутку в подальшому.

Отже, доказами по справі підтверджується, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Еліт-Консалт» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Також, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, стан платника ТОВ «Еліт-Консалт» - «запит на встановлення місцезнаходження», а отже вже через чотири місяці після укладення Договорів із позивачем на виконання великого обсягу рекламних та маркетингових робіт, такий контрагент за місцем його реєстрації не знаходився та відповідно не проводив господарської діяльності.

Таким чином, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства ТОВ «Еліт-Консалт» (контрагента позивача), була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем його реєстрації контрагент позивача ТОВ «Еліт-Консалт» не знаходиться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема із позивачем) від ТОВ «Еліт-Консалт» отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Еліт-Консалт» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину (ч. 3 ст. 203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «Еліт-Консалт» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, законодавець передбачив правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, сторонами по справі не було доведено факту визначення контрагентом позивача ТОВ «Еліт-Консалт» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем у перевіряємому періоді, а навпаки в Акті перевірки позивача відповідачем зазначено про наявність розбіжності в сумі між сформованим позивачем податковим кредитом з ПДВ та визначеними контрагентом ТОВ «Еліт-Консалт» податковими зобов'язаннями по ПДВ в розмірі 89 333,33 грн.

Таким чином, за наслідками таких взаємовідносин позивача із ТОВ «Еліт-Консалт» було завдало шкоди Державному бюджету України.

Отже, згідно вимог податкового законодавства, немає підстав для отримання коштів з ПДВ (або шляхом відшкодування або шляхом формування податкового кредиту) при фактичному не поступленні таких коштів до Державного бюджету.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Еліт-Консалт» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Таким чином, висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, стосовно того, що такий контрагент позивача ТОВ «Еліт-Консалт» здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, та взаємовідносини ТОВ «Еліт-Консалт» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, не ґрунтувалися виключно на наявності кримінальної справи № 56-298 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Еліт-Консалт» (що в подальшому була закрита), як про це зазначає позивач, а ґрунтувалися саме на відсутності в такого контрагента матеріальної та адміністративної можливості для надання взагалі будь-яких послуг, а тим паче послуг з виготовлення рекламної та поліграфічної продукції та надання маркетингових послуг у великих обсягах та на значні суми, а також не декларуванням та не сплатою таким контрагентом ТОВ «Еліт-Консалт» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, внаслідок чого було завдано шкоди Державному бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Еліт-Консалт» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність вчинених ним дій, щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Анід-Пак», а також правомірність прийнятого за наслідками такої перевірки та встановлених в Акті перевірки порушень, податкового повідомлення-рішення від 20.06.2012 р. № 0005062208.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 21.02.2013 р.