Постанова № 29523463, 18.02.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/119/13-a

"18" лютого 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

судді Осташа А. В

при секретарі судового засідання Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача: Гураля Р.В.

представника відповідача: Рацина Р.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 8 січня 2013 року № 0000012250, №0000022250 та №0000032250,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник» (далі - позивач, ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник») звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Тернопільська ОДПІ) про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 січня 2013 року № 0000012250, №0000022250 та №0000032250.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник» Тернопільською ОДПІ встановлено ряд порушень, які відображені в акті перевірки від 17.12.2012 року №6627/22-50/33198605. На підставі зазначеного акта перевірки Тернопільською ОДПІ 08.01.2013 року прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000022250 - зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача на суму 32866 грн., №0000012250 - збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 262866 грн. основного платежу та 54 714 грн. штрафних санкцій, №0000032250 - збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 353311 гри. основного платежу та 55 280 грн. штрафних санкцій. З підстав наведених у позовній заяві позивач не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями від 08.01.2013 року №0000012250, №0000022250 та частково з податковим повідомленням - рішенням №0000032250, вважає їх такими, що суперечать вимогам закону та просить суд скасувати їх.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, з мотивів викладених в письмових запереченнях проти позову, пояснив, що за результатами перевірки Тернопільської ОДПІ прийнято цілком правомірні податкові повідомлення - рішення від 08.01.2013 року №0000012250, №0000022250, №0000032250, а тому, вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Захід Підшипник», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

За результати перевірки складено акт від 17.12.2012 року № 6627/22-50/33198605.

Згідно висновку акта перевірки встановлено порушення TOB «Тернопіль Захід Підшипник»:

- п.4.1. ст.4, пп. 11.3.1. п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку Підприємств» занижено суму валового доходу в сумі 2247 грн., в тому числі за IV квартал 2009 року в сумі 1160 грн., за 1 квартал 2011 року - 1087 грн.

- пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України, товариством занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 9352 грн. за 4-й квартал 2011 року.

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством завищено валові витрати в сумі 697470 грн. в тому числі по періодах 1 кв. 2010р. - 85415 грн., 2 кв. 2010р. - 83605 грн., 3 кв. 2010р. - 182170 грн., 4 кв. 2010р. - 234840 грн. , 1 кв.2011р.-111440 грн.

- п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на суму 785342 грн., в тому числі: за 2 квартал 2011 року - 199000 грн., за 3 квартал 2011 року - 229985грн., а 4 квартал 2011 року - 136405 грн., за 1 квартал 2012 року -51652 грн., за 2 квартал 2012 року - 3970 грн., за 3 квартал 2012 року - 164330 грн.

- пп.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість за жовтень 2009 р. в сумі 232 грн.

- п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» по взаємовідносинах з TOB «АРП», чим завищено суму податкового кредиту в сумі 117206 грн., в тому числі за січень 2010р. у сумі - 10293 грн., за лютий 2010р. - 2323 грн., за березень 2010р. - 4467 грн., за квітень 2010р. - 5234 грн., за травень 2010р. - 6064 грн., за червень 2010р. - 5423 грн., за липень 2010р. - 10716 грн., за серпень 2010р. - 7389 грн., за вересень 2010р. - 18329 грн.,за жовтень 2010р. - 24188 грн., за листопад 2010р. - 7135 грн., за грудень 2010 р.- 15645 грн.

- п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, по взаємовідносинах з TOB «АРП», чим завищено суму податкового кредиту в сумі 178437 грн., в тому числі за січень 2011р. у сумі - 1206 грн., за лютий 2011р. - 14774 грн.,за березень 2011р. - 6308 грн., за квітень 2011р. - 15509 грн., за травень 2011р. - 11785 грн., за червень 2011р. -12506 грн., за липень 2011р. - 9222 грн., за серпень 2011р. - 18094 грн.,за вересень 2011р. - 18681 грн.,за жовтень 2011р. - 7708 грн., за листопад 2011р. - 12958 грн., за грудень 2011 р. - 6615 грн., за січень 2012р. - 10205 грн., за серпень 2012 р. - 16373 грн., за вересень - 16493 грн.

- п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті допущених порушень, що відображені у п.3.2.1,п.3.2.2 розділу 3 даного акту, чим завищено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 52380,0 грн.., в тому числі за жовтень 2009 року - 94 грн., січень 2011 року - 1160 грн., лютий 2011 року - 751 грн., квітень 2011 року - 17509 грн., серпень 2012 року - 16373,0 грн., вересень 2012 року - 16493,0 грн.

- пункту 164.5 статті 164 розділу IV, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 розділу IV, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункт 169.1.4 пункту 169.1 статті 169, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 1312,56 грн.; .

- підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003р. № 889 -IV "Про податок з доходів фізичних осіб", із змінами та доповненнями, а саме несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб (податку на доходи фізичних осіб) за період з 27.10.2009р. по 28.12.2010р., в результаті чого нараховано пеню в сумі 37,72 грн.

На підставі акта перевірки та встановлених порушень Тернопільською ОДПІ прийнято оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення від 08.01.2013 року:

- №0000022250, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача на суму 32866 грн., за порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-Vl від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями);

- №0000012250, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 262866 грн. основного платежу та 54714 грн. штрафних санкцій, за порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.97 року, п.198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями);

- №0000032250, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 353311 гри. основного платежу та 55280 грн. штрафних санкцій за порушення п.4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п 11.3 ст. 11, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97 від 22.05.97 року, п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135. п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями).

Перевіряючи вищевказаний висновок на його відповідність дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, суд приходить до наступного.

Як зазначено у акті перевірки податковим органом встановлювалась достовірність відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

Так, перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97 від 22.05.97 року позивачем завищено валові витрати в сумі 697470 грн. в тому числі по періодах 1 квартал 2010 року -85415 грн., 2 квартал 2010 року - 83605 гри., 3 квартал 2010 року -182170 грн., 4 квартал 2010 року - 234840 гри., 1 квартал 2011 року - 111440 грн. Також, в порушення п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010 року позивачем завищено витрати на суму 785342 гри., в тому числі за 2 квартал 2011 року -199000 грн., за 3 квартал 2011 року -229985 грн., за 4 квартал 2011 року -136405 грн., за 1 квартал 2012 року -51025 грн., за 3 квартал 2012 року -164330 грн.

Крім цього, перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №160/97 від 03.04.97 року позивачем завищено податковий кредит в сумі 117206 грн., в тому числі: за січень 2010 року -10293 грн., за лютий 2010 року - 2323 грн., за березень 2010 року - 4467 грн., за квітень 2010 року -5234грн., за травень 2010 року -6064 грн., за червень 2010 року - 5423 грн., за липень 2010 року - 10716 грн., за серпень 2010 року -7389 грн., за вересень 2010 року -18329 грн., за жовтень 2010 року -24188 грн., за листопад 2010 року -7135 грн., за грудень 2010 року - 15645 грн. Також, в порушення п.198.1, п 198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010 року позивачем завищено податковий кредит в сумі 178437 грн., в тому числі: за січень 2011 року - 1206 грн., за лютий 2011 року -14774 грн., за березень 2011 року - 6308 грн., за квітень 2011 року - 15509 грн., за травень 2011 року - 11785 грн., за червень 2011 року - 1 2506 грн., за липень 2011 року -9222 грн., за серпень 2011 року - 18094 грн., за вересень 2011 року -18681 грн., за жовтень 2011 року - 7708 грн., за листопад 2011 року - 12958 гри., за грудень 2011 року - 6615 грн., за січень 2012 року - 10205 гри., за серпень 2012 року -16373 грн., за вересень 2012 року -16493 грн.

Однак, як слідує з акту перевірки, основною підставою для відображення показників у поданих деклараціях є наслідок здійснення операції за договором поставки від 02.11.2009 року №2-11/09, що укладений між ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник» та ТОВ «АРП» (ід.к. 30654978) (продавець), відповідно до якого ТОВ «АРП» зобов'язується поставити товар (підшипники, запчастини до сільгосптехніки) згідно заявки покупця.

Як видно з матеріалів справи, підставою для висновків перевірки про допущені TOB «Тернопіль Захід Підшипник» порушення послужили твердження, що завищення валових витрат та податкового кредиту відбулися внаслідок не додержання взаємовідносин між контрагентом ТОВ «АРП», а саме внаслідок прийняття і проведення по бухгалтерському обліку позивача первинних документів, складених TOB «АРП» з порушенням вимог законодавства, внаслідок чого вони не мають юридичної сили та доказовості.

У позовній заяві позивач зазначає, а відповідач у своєму запереченні підтверджує, що вищезазначений висновок Тернопільською ОДПІ зроблено поряд з іншим і на підставі наступних документів:

- акта Індустріальної МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби від 22.03.2012 року №33/23-212/30654978, про результати проведення позапланової невиїзної перевірки TOB «АРП» (код 30654978) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Опт-Торгспецзапчастина», TOB «Тех-Агроремпоставка», TOB «Техно-Асавир», ТОВ«Тех.-Агромаркетинг», TOB «Промспец консалтинг», TOB «Візнес-консалтинг плюс», TOB «Пром-техноопт» за період з 31.01.2010 по 31.01.2012 року;

- акта Індустріальної МДПІ м.Харкова Харківської області Державної податкової служби від 30.10.2010 року №823/22-207/30654978, про результати проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «АРП» щодо підтвердження господарських відносин з TOB «Інформ-Прогрес Сервіс» за серпень 2012 року;

- акта Індустріальної МДПІ від 05.12.2010 року №3424/22-207/30654978 про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання TOB «АРП» щодо підтвердження господарських відносин з TOB «Інформ-Прогрес Сервіс» за вересень 2012 року.

З вищенаведених актів, Тернопільська ОДПІ робить висновок про неспроможність ТОВ «АРП» проводити господарські операції і з позивачем.

З такими висновками суд категорично не погоджується, оскільки по-перше, дані акти не мають жодного відношення до господарських відносин які існували між позивачем та ТОВ «АРП», а по друге висновки вищенаведених актів перевірок спростовуються судовим рішенням яке набрало законної сили, а саме: постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року по справі № 2-а-17518/11/2070 за позовом TOB «АРП» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, встановлено, що TOB «АРП» має власний автотранспорт та складські приміщення для зберігання товару за адресою: м. Харків, прос. 50-Річчя СРСР, 171.

З урахуванням вищезазначених актів, Тернопільською ОДПІ встановлено, що правочин укладений даним суб'єктом господарювання, носить фіктивний характер, оскільки не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання товарно-матеріальних цінностей, тобто не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Самі операції на думку податкового органу мають статус безтоварних, отже не можуть бути враховані при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім цього, проведеною відповідачем перевіркою не виявлено актів приймання - передачі та товарно-транспортних накладних; документів, які підтверджують перевезення вантажу залізницею; сертифікатів відповідності.

Наведене вище дало підстави вважати, що надані для перевірки видаткові накладні, отримані позивачем від TOB «АРП» на виконання договору поставки від 02.11.2009 року складені без фактичного здійснення господарської діяльності і відповідно не дають права для формування валових витрат в період 2010 року - 1 кварталу 2011 року та витрат в 2 -4 кварталах 2011 року, 1 та 3 кварталах 2012 року, а податкові накладні не дають права на включення зазначених у них сум до складу податкового кредиту.

Виходячи з положень п.5 ст.17 та п.12 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», єдиними відомостями про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації є відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які формуються, в тому числі за повідомленням органів податкової служби. На момент звернення позивача до суду у вказаному реєстрі є дані про ТОВ «АРП», крім того, у матеріалах справи долучено витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 27.06.2012 року, який підтверджує відомості по юридичній особі ТОВ «АРП».

Суд зазначає, що на час здійснення господарської операції (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Така ж правова позиція викладена Вищим адміністративним судом у Інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10.

Виходячи з вищевстановленого, суд приходить до переконання, що Тернопільською ОДПІ неправомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 08.01.2013 року №0000012250, №0000022250, №0000032250 виходячи з наступного.

Оскільки, перевіркою охоплено період 2010-2012 років до спірних відносин слід застосовувати Закон України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону № 283/97-ВР від 22.05.1997р. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР від 22.05.1997р. не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом IJ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп.7.2. 4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 даного Закону.

Відповідно до п.198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (надалі - Положення №88), відповідно до яких, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (надалі - Закон № 996) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порушень у правильності заповнення реквізитів первинних документів наданих для перевірки відповідачем не встановлено. При цьому, з акту перевірки слідує, що позивачем було представлено для перевірки видаткові накладні в загальній кількості 117 штук (абзац 3 с.9 та абзац 5 с.16 Акту перевірки). Вказані накладні були отримані на виконання договору поставки №2-11/09 від 02.11.2009 року укладеного між позивачем та ТОВ «АРП» та підтверджують поставку підшипників та запчастин до сільськогосподарської техніки. Банківські виписки за період з 18.01.2010 року по 13.09.2012 року (наявні у матеріалах справи) підтверджують проведення оплати ТОВ «АРП» за товар, заборгованість по якій станом на 30.09.2012 року становила 82443,85 грн., а станом на 31.12.2012 скоротилася до 16720 грн.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду від 20.07.2010 №1112/11/13-10 відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

З іншого боку, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж. Таким чином, заповнення та використання товарно-транспортної накладної при перевезенні продукції власним транспортом є необов'язковим.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до договору позички транспортного засобу від 26.10.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 542, гр. ОСОБА_4 передав TOB «Тернопіль Захід Підшипник» в тимчасове безоплатне користування строком на 5 років належний йому транспортний засіб: автомобіль марки FORI) модель ESCORT 1,8 типу - фургон маловантажний. Вказаний транспортний засіб використовувався позивачем для перевезення поставленої TOB «АРП» продукції, що підтверджується, шляховими листами та посвідченнями про відрядження (наявними у матеріалах справи).

Як видно із матеріалів справи до 26.10.2010 року перевезення продукції здійснювалося частково транспортом постачальника, а частково перевізниками, що підтверджується актами наданих послуг та товарно-транспортними накладними.

Податковою перевіркою була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, за результатами якої не встановлено розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками. Вказана обставина свідчить, що товарно-матеріальні цінності, які були оприбутковані (відображені в бухгалтерському обліку) на підставі первинних документів, отриманих від TOB «АРП», були фактично отримані. В іншому випадку - в розмірі їх нереалізованого залишку була б виявлена нестача.

За період охоплений перевіркою позивачем подавалась податкова звітність, в якій була відображена реалізація отриманих від TOB «АРП» товарів, а податки від їх реалізації були перераховані до бюджету. Роблячи в Акті перевірки висновки про безтоварність господарських операцій з TOB «АРП» відповідачем не встановлено завищення доходу та податкових зобов'язань від продажу начебто не отриманої продукції.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій - визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Відомості про те, що контрагент позивача ТОВ «АРП» був позбавлений статусу платника податку на додану вартість та, як наслідок, не мав права на видачу податкових накладних, в матеріалах справи відсутні.

Згідно приписів частини 2 статті 71 КАСУ, яка регулює порядок доказування в адміністративному суді, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно обов'язок щодо доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на останнього і у справах про визнання його правового акта протиправним і його скасування.

Крім того, судова практика Верховного суду України, вказує на те, що суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно могли мати місце у майбутньому.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 8 січня 2013 року № 0000022250, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 32 866 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 8 січня 2013 року № 0000012250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 262 866 грн. основного платежу та 54 714 грн. штрафних санкцій.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 8 січня 2013 року № 0000032250 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 349 631, 90 грн. основного платежу та 54 898, 22 грн. штрафних санкцій.

5. Повернути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Захід Підшипник" 2 294 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 лютого 2013 р.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.