Постанова № 29523327, 20.02.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа№ 5011-12/10090-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз"

на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012р.

у справі № 5011-12/10090-2012 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз"

до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна"

про стягнення 309 499,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Сервіс Солюшнз» (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до ПрАТ «МТС Україна» (далі - відповідач) про стягнення 309 499,13 грн. за договором № 1-ВТУ/2011 від01.05.2011р. з надання комплексу послуг по підтримці температурного режиму, технічному обслуговуванню, ремонту, перенесенню та встановленню систем кондиціювання повітря в приміщеннях базових станцій (БС) та технічних центрів ПрАТ «МТС Україна» та технічному обслуговуванню приміщень БС ПрАТ «МТС Україна».

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2012р. у справі № 5011-12/10090-2012 у позові відмовлено повністю. Вказане рішення вмотивовано тим, що позивачем не було вжито всі можливі дії для своєчасного оформлення та направлення відповідачеві Актів приймання-передачі виконаних робіт та Актів технічного обстеження у межах строків, встановлених умовами договору, а зобов'язання відповідача щодо оплати наданих послуг є похідними від обов'язку позивача вчасно направити вказані документи відповідачу. Суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 530, 513, 626 ЦК України та умови договору, дійшов висновку про те, що строк оплати наданих позивачем робіт у розмірі 263 391`грн. не настав, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012р. у справі № 5011-12/10090-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що ним були реально надані послуги відповідно до договору, а у відповідача виник обов'язок ці послуги оплатити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. у справі № 5011-12/10090-2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз» на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012р. прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 05.02.2013 р.

В судовому засіданні 05.02.2013р. оголошувалася перерва до 20.02.2013р.

В судовому засіданні 20.02.2013р. представник позивача підтримав скаргу та просив її задовольнити, представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2011р. між ТОВ "Сервіс Солюшнз" (виконавець) та ПрАТ "МТС Україна" (замовник) укладено Договір № 1-ВТУ/2011 з надання комплексу послуг по підтримці температурного режиму, технічному обслуговуванню, ремонту, перенесенню та встановленню систем кондиціювання повітря в приміщеннях базових станцій (БС) та технічних центрів ПрАТ «МТС Україна» та технічному обслуговуванню приміщень БС ПрАТ «МТС Україна» (далі -договір, т. 1, а.с. 12-16).

Згідно з п.2.1 договору, предметом договору є надання виконавцем за плату послуг з підтримання температурного режиму у приміщеннях базових станцій мобільного зв'язку та у приміщеннях технічних центрів, які знаходяться в експлуатації Східного територіального управління відповідача. До послуг по підтримання температурного режиму у приміщеннях базових станцій входять наступні основні обсяги робіт: підтримка необхідного температурного режиму всередині приміщень БС та технічних центрів, періодичне міжсезонне технічне обслуговування всіх типів систем кондиціювання повітря, які встановлені та експлуатуються в приміщеннях БС, але не рідше одного разу на півроку згідно узгодженого сторонами плану-графіку; ремонт систем кондиціювання повітря в приміщеннях БС та технічних центрів замовника.

Відповідно до п. 2.3 Договору замовник приймає та оплачує виконані роботи та надані послуги на умовах цього договору.

Згідно з п. 5.9 Договору загальна вартість договору визначається сумарною вартістю всіх послуг і робіт, наданих та виконаних виконавцем, відповідного до цього договору, переліків, замовлень, графіків, додаткових угод та прийнятих за актами робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.

Сторони в договорі узгодили наступний порядок приймання-здачі робіт з підтримання температурного режиму на об'єктах замовника: виконані, відповідно до п.2.1 договору, роботи приймаються щомісяця шляхом підписання Акта приймання-передачі робіт. Виконавець надає замовнику такий акт до 5-го числа місяця наступного за звітним місяцем. Замовник протягом 10 робочих днів з дати отримання такого акта підписує його або надає мотивовану відмову від підписання. (п.6.1.1 Договору).

31.05.2011р. позивачем складено та підписано Акт № 546 приймання-здачі виконаних робіт з підтримання температурного режиму за травень 2011 р. на загальну суму 131 634 грн. (т.1, а.с. 24-34).

23.06.2011р. між сторонами підписано Графік № 1 від 01.05.2011р. до договору на проведення робіт за п. 2.1.2 договору (т.1, а.с.142-144).

30.06.2011р. позивачем складено та підписано Акт № 560 приймання-здачі виконаних робіт з підтримання температурного режиму за червень 2011 р. на загальну суму 131 757,60 грн. (т.1, а.с. 38-49).

На підставі зазначених актів позивачем складено рахунки-фактури № д-00000569 від 31.05.2011р. на суму 131 634 грн. (т.1, а.с.35) та № д-00000622 від 30.06.2011р. на суму 131 757,60 грн. (т.1, а.с.50).

15.07.2011р. позивач разом з супровідним листом передав кур'єрській службі доставки Express Mail Акти № 546 приймання-здачі виконаних робіт з підтримання температурного режиму за травень 2011р., № 560 приймання-здачі виконаних робіт з підтримання температурного режиму за червень 2011 р. та зазначені вище рахунки-фактури, для відправлення на адресу м. Донецьк, проспект Ілліча, 11 Б адресату МТС Україна (ВТУ) Медуниця Олег (т.1, а.с.51,52). Відмітки про отримання вказаної кореспонденції адресатом накладна служби кур'єрської доставки не містить.

11.11.2011р. зазначені вище Акти № 546 та № 560 з рахунками-фактурами позивачем повторно передані кур'єрській службі доставки Express Mail для відправлення на адресу м. Київ, пр. Перемоги, 49/2, оф.312 адресату МТС Україна Путінцеву В.Н. (т.1, а.с.36,37), та 11.11.2011р. отримані за вказаною адресою Рибка А.М. під розпис.

Як вбачається з переписки між сторонами, Путінцев В.Н. за посадою є технічним директором ПрАТ «МТС Україна» (т.1, а.с. 69, 148, 150), А. Рибка працівником відповідача (т.1, а.с. 69).

В обґрунтування заявлених вимог у даній справі, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати за надані послуги у сумі 263 391 грн. згідно з Актами приймання-передачі робіт за травень-червень 2011р., у зв'язку з цим позивач вважає, що відповідачем порушено умови договору та відповідно до ст. 625 ЦК України нараховує 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у сумі 7 156,73 грн., пеню у розмірі 20635,88 грн. згідно п. 8.5 договору, а також на підставі ст. 1214 ЦК України, просить стягнути 18315,52 грн. за безпідставне одержання та зберігання грошей.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог та відсутність підстав для задоволення позову повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було вжито всі можливі дії для своєчасного оформлення та направлення відповідачеві Актів приймання-передачі виконаних робіт та Актів технічного обстеження у межах строків, встановлених умовами договору, а оскільки зобов'язання відповідача щодо оплати наданих послуг є похідними від обов'язку позивача вчасно направити вказані документи відповідачу, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично обов'язок відповідача оплатити ці послуги та строк оплати не настав.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням судом всіх обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено правову природу укладеного між сторонами спору договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг з елементами договору підряду, тобто містить ознаки змішаного договору.

Таким чином, щодо правовідносин, які виникають з цього договору, мають застосовуватися норми матеріального права, що регулюють відносини надання послуг та підряду у відповідній його частині.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У цьому контексті судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи відповідача стосовно того, що усі документи позивач мав направляти за адресою відповідача, яка визначена у п.14 договору та зареєстрована в ЄДРПОУ, але доказів направлення позивачем на адресу відповідача актів чи рахунків-фактур, на думку відповідача, не надано.

Позивач зазначає, що відповідні документи на оплату виконаних робіт направлялися та були отримані за місцем знаходження Київського територіального управління ПрАТ «МТС Україна» за адресою: м. Київ, пр. Перемоги 49/2, оф. 312.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що дійсно у п.14 договору, де зазначені реквізити сторін, вказано адресу відповідача як 01601, м. Київ, вул. Лепцизька, 15. Водночас, умови договору не містять вимог щодо надіслання усіх документів за договором саме на вказану юридичну адресу відповідача.

Натомість, з наданих позивачем документів вбачається, що за цією адресою знаходиться відокремлений підрозділ ПрАТ «МТС Україна», що підтверджується наданою роздруківкою з офіційного сайту ПрАТ «МТС Україна» www.mts.com.ua.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» місцезнаходження юридичної особи це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Крім того, з наявної у матеріалах справи роздруківки електронної переписки між сторонами вбачається, що приміщення за вказаною адресою, використовувалося для переговорів між сторонами, пов'язаних із виконанням Договору.

До того ж, як раніше вже було встановлено судом, з письмової переписки між позивачем та відповідачем вбачається, що позивачем два Акти виконаних робіт за травень-червень 2011р. разом з рахунками-фактурами було надіслано за адресою: м. Київ, пр. Перемоги 49/2, оф. 312 на ім'я Путінцева В.Н. 11.11.2011р., та отримано в той же день під розпис працівником відповідача Рибка А.М.

Доказів того, що сторони дійшли згоди у встановленому порядку про направлення документів за договором за певною адресою, зокрема, юридичною адресою центрального офісу по вул. Лейпцизькій, 15, відповідачем суду не надано.

Відтак слід погодитися з позивачем, що документи (Акти виконаних робіт та рахунки-фактури) ним надсилались відповідачу за належною адресою.

Відповідно до п. 6.1.1 договору передача-приймання робіт з підтримання температурного режиму об'єктів замовника (п.2.1 договору), здійснюється у наступному порядку, роботи, відповідно до п. 2.1 договору, приймаються щомісяця шляхом підписання Акта приймання-передачі робіт. Виконавець надає замовнику такий акт до 5-го числа місяця наступного за звітним місяцем. Замовник протягом 10 робочих днів з дати отримання такого акта підписує його або надає мотивовану відмову від підписання.

Відповідно до п. 6.2.1 оплата виконаних робіт, відповідно до п. 2.1, здійснюється щомісячно протягом 45 календарних днів з дати підписання Акту передачі-приймання виконаних робіт на підставі виставленого рахунку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 11.11.2011р. відповідачем було отримано відповідні Акти №№ 546, 560 від 31.05.2011р. та 30.06.2011р. приймання-здачі виконаних робіт з підтримання температурного режиму за травень-червень 2011 р. на загальну суму 131 634 грн. і 131 757,60 грн. відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в обумовлений п. 6.1.1 договору строк не надав замовнику зазначених Актів, проте зазначена обставина за умовами договору та положеннями ЦК України, що регулюють відносини з договору про надання послуг, не є підставою для відмови замовника від оплати наданих послуг. До того ж, недотримання виконавцем строку надання Актів приймання-здачі виконаних робіт не припиняє обов'язку замовника щодо оплати робіт (послуг).

З урахуванням викладеного у п. 6.1.1 договору, замовник (відповідач) повинен був не пізніше 21.11.2011р. підписати зазначені Акти або надати виконавцю (позивачу) вмотивовану відмову від їх підписання.

Матеріали справи свідчать, що Акти №№ 546, 560 від 31.05.2011р. та 30.06.2011р. приймання-здачі виконаних робіт з підтримання температурного режиму за травень-червень 2011 р. на загальну суму 131 634 грн. і 131 757,60 грн. підписані в односторонньому порядку лише виконавцем (позивач). Докази вмотивованої відмови від їх підписання матеріали справи не містять і відповідачем таких доказів не надано.

Отже, послуги та роботи, визначені у зазначених Актах, є такими, що виконані Виконавцем та прийняті Замовником.

Крім того, надання послуг та виконання робіт підтверджуються наявними у матеріалах справи реєстром СТУ ПрАТ «МТС Україна» із переліком та статусом всіх заявок, направлених СТУ ПрАТ «МТС Україна», актами технічного дослідження систем кондиціонування на об'єктах СТУ ПрАТ «МТС Україна», у результаті яких відповідачем вимагалася заміна комплектуючих або кондиціонера, що не покривалася платою за абонентське обслуговування, а також документами стосовно особи співробітників позивача, що були задіяні у виконанні Договору, маршрутними листами сервісного персоналу з вказівкою витрати пального для виконання Договору, проїзними документами.

За таких обставин слід дійти висновку, що на підставі п. 6.2.1 договору оплата виконаних робіт відповідно до п. 2.1 повинна була б бути здійснена відповідачем протягом 45 календарних днів, починаючи з 21.11.2011р., тобто до 05.01.2012р. включно, а відтак обов'язок оплатити за надані послуги у відповідача є таким, що настав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Доказів оплати вартості наданих послуг за договором у відповідності до Актів №№ 546, 560 від 31.05.2011р. та 30.06.2011р. приймання-здачі виконаних робіт з підтримання температурного режиму за травень-червень 2011 р. на загальну суму 263 391,60 грн., відповідачем суду не надано.

У зв'язку з викладеним, вимоги про стягнення 263 391 грн. заборгованості за договором є обґрунтованими, позивачем доведені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в межах заявленого позову.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені та 3 % річних колегія суддів зазначає таке.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.5 договору замовник сплачує виконавцю за невчасну оплату рахунків пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем нарахована пеня у розмірі 20635,88 грн. згідно п. 8.5 договору за несвоєчасну оплату за період з 16.07.2011р. до 16.01.2012р. на суму 131 634 грн. та з 16.08.2011р. до 16.02.2011р. на суму 131 757 грн.

Водночас, у відповідності до наведених положень закону та умов договору, колегією суддів здійснено перерахунок вказаних сум пені та з урахуванням того, що термін виконання основного зобов'язання у відповідача закінчився 05.01.2012р., а тому вказані суми пені нараховані позивачем помилково. Стягненню ж, в межах заявленого періоду, підлягає пеня за період з 06.01.2012р. по 16.01.2012р. по Акту за травень та з 06.01.2012р.по16.02.2012р. по Акту за червень, яка становить 2956,76 грн. (613,21 + 2 343,55). Отже, в задоволенні решти вимог про стягнення пені слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані 3 % річних у розмірі 7 156,73 грн. від простроченої суми заборгованості за період з 16.07.2011р. по 26.06.2012р.

Колегія суддів здійснивши власний розрахунок 3% річних в межах заявленого періоду, враховує, що термін виконання основного зобов'язання у відповідача закінчився 05.01.2012р., а тому вказана сума 3% річних нарахована позивачем помилково. У зв'язку з цим, стягненню в межах заявленого періоду, підлягають 3 % річних за період з 06.01.2012р. по 26.06.2012р., що становить 3 745,20 грн. А тому, в задоволенні решти вимог про стягнення 3 % річних слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Також, позивач, на підставі ст. 1214 ЦК України, нараховує проценти за безпідставне одержання і зберігання грошей та просить стягнути з відповідача 18 315,52 грн.

За приписами ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Колегія суддів, враховуючи приписи вказаної статті та встановлені у даній справі обставини, вважає, що задоволенні вказаних вимог слід відмовити, у зв'язку з недоведеністю позивачем наявності тих обставин (безпідставне одержання чи зберігання грошей позивача, факт користування відповідачем грошима позивача), з якими вказана норма закону надає особі право нараховувати та заявляти вимогу про стягнення процентів, на підставі ч.2 ст. 1214 ЦК України, яка регулює позадоговірні відносини.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Позивач просить стягнути 5 500 грн. витрат за послуги адвоката.

Надання послуг адвокатом Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери» підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, договором про надання адвокатських послуг № 8/2011 від 25.01.2011р. (т.1, а.с.53-55). Факт надання послуг саме адвокатом підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідченням адвоката (т.1,а.с.56, 57). Згідно з платіжним дорученням № 10046 від 19.06.2012р. позивачем було сплачено 6600 грн. згідно з рахунком № 19/2012-8/2011, з яких: 5500 грн. оплата за адвокатські послуги та 1100 грн. ПДВ. (т.1, а.с.60,61).

Згідно зі ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Колегія суддів вважає, що судові витрати позивача на послуги адвоката в сумі 5 500 грн., позивачем доведені належними доказами і підлягають розподілу згідно ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, оскільки неповно з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим прийняв неправильне рішення, відмовивши в задоволенні позовних вимог повністю, що відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для часткового скасування рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012р. у справі №5011-12/10090-2012 та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову. Заперечення відповідача суд вважає необґрунтованими з огляду на вищенаведене.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги, а також на оплату послуг адвоката відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012р. у справі № 5011-12/10090-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2012р. у справі

№ 5011-12/10090-2012 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (код 14333937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз» (код ЄДРПОУ 31648153) 263 391 грн. заборгованості, 2 956,76 грн. - пені та 3 745,20 грн. - 3 % річних.

В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (код 14333937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз» (код ЄДРПОУ 31648153) 5 402,75 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подання позову до господарського суду та 4 799, 43 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (код 14333937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз» (код ЄДРПОУ 31648153) 2 700,94 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

8. Матеріали справи № 5011-12/10090-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 22.02.2013р.