Рішення № 29523189, 20.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.02.13 р. Справа № 905/502/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Нова», м. Донецьк

до Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка

про стягнення 57347,62 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Гриневський В.В., довіреність б/н від 18.01.2013;

від відповідача - Гераськіна О.В., довіреність №08-81/33д від 02.01.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Нова» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля» (далі - відповідач) про стягнення 57347,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 30.03.2012 був укладений договір №315/06 на транспортне обслуговування (далі - договір). Позивачем відповідачу були надані послуги з організації перевезення за вказаним договором, але відповідач за надані послуги позивачем не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 57347,62 грн., в т.ч. сума основного боргу в розмірі 53048,13грн., пеня в розмірі 2637,87грн., 3% річних в розмірі 1661,62грн., яку позивач просить стягнути.

Відповідач надав відзив, зазначивши, що суму основного боргу визнає, нарахування пені та 3% річних не визнає, тому що, це не було узгоджено у договорі №315/06 на транспортне обслуговування.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

30.03.2012 між сторонами був укладений договір №315/06 на транспортне обслуговування, відповідно до якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується надати послуги по організації перевезення трудящих відповідача відповідно до узгодженого сторонами графіку руху автобусу та маршруту руху, який може бути змінено відповідачем письмовим повідомленням позивача, поданим не менше, ніж за 3 дні до передбачуваної дати введення у дію нового графіку чи у випадку необхідності за додатковою заявкою відповідача.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення, що підтверджується рахунками - фактури №СФ-0162, актами здачі - приймання наданих послуг (робіт), актами звірки взаємних розрахунків, маршрутними листами, дорожніми листами (а.с.10-11,16-22, 36-52, 95).

Згідно актам здачі - приймання наданих послуг (робіт) послуг, яки підписані обома сторонами, роботи виконані в строк та відповідають умовам договору. Сторони претензій та зауважень не мають.

На час прийняття рішення у справі заборгованість у сумі 57347, 62 грн. відповідачем не сплачена.

Пункт 1.1. Договору встановлює, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надавати послуги по організації перевезення трудящих Замовника відповідно погодженого сторонами графіку руху автобусу (ПАЗ АН 9834СА) та маршруту руху, який може бути змінено Замовником письмовим повідомленням Виконавця, поданим не менше, ніж за 3 дні до передбачуваної дати введення у дію нового графіку чи у випадку необхідності за додатковою заявкою відповідача.

Згідно п. 2.1. Договору оплата здійснюється Замовником щомісяця не пізніше 5-го числа місяця, наступний за звітним, відповідно калькуляції за договірними розцінками та підписаного акту виконаних робіт.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

В порушення вказаних вимог закону та договору, відповідач надані позивачем послуги в розмірі 53048,13 грн. не оплатив. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, оскільки між сторонами не існує домовленості щодо нарахування пені, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення нарахованої суми пені у розмірі 2637,87 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних від простроченої суми за період з 06 червня 2012 року по 15 лютого 2013 року (255 днів), суд дійшов висновку, що вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 1109,34 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, м. Макіївка, пл. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Нова» ( 83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 131, код ЄДРПОУ 35951762) 53048 грн. 13 коп. боргу, 1109 грн. 34 коп. - 3 % річних та 1624 грн. 79 коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 22 лютого 2013 року.

Суддя Говорун О.В.