Рішення № 29523130, 18.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.13 р. Справа № 905/595/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс"

до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

про стягнення заборгованості у розмірі 175106,15грн.

представники сторін:

від позивача: Акулов Р.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс" до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення заборгованості у розмірі 175106,15грн., у тому числі основного боргу у розмірі 165360,00грн., пені у розмірі 7341,98грн., 3% річних у розмірі 1924,68грн. та інфляційних втрат у розмірі 479,49грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №06/144-225 від 30.07.2012 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 165360,00грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №06/144-225 від 30.07.2012; специфікації №1 (додаток) від 06.02.2012 до договору №06/144-225 від 30.07.2012; реєстру документів №1 від 14.08.2012; видаткових накладних №866 від 14.08.2012, №867 від 14.08.2012; довіреності №8061 від 13.08.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей; актів прийому-передачі продукції (товару) №866 від 14.08.2012, №867 від 14.08.2012; товарно-транспортних накладних №РБ866 від 14.08.2012, №РБ867 від 14.08.2012; претензії №35 вих. №004176 від 24.12.2012; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.12.2012.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

30.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатекс", як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь", як покупцем (відповідач) укладено договір №06/144-225 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали (далі - товар).

Згідно п. 2.1. договору кількість, номенклатура товару вказується в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з постачанням товару (п. 4.1 договору).

Пунктом 5.2 договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюватиметься протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту поставки товару та надання документів, зазначених в п. 6.4 даного договору.

Датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунка покупця (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання товару оригінали наступних документів:

- рахунок на оплату товару;

- транспортні та супровідні документи;

- сертифікат або паспорт якості постачальника чи виробника (у разі, якщо постачальник не є виробником);

- пакувальні документи;

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках); - акт прийому-передачі товару (у 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника.

Постачальник зобов'язаний надати покупцю рекомендованим листом або під розписку в отриманні податкову накладну на всю суму виникли у постачальника податкових зобов'язань у день виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.

Згідно п. 10.4 договору цей договір набирає чинності з 30.07.2012, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, що мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог).

Відповідно до п. 10.5 договору цей договір діє до 31.12.2013 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.

Одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано специфікацію №1 від 30.07.2012 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти бабіт марки Б-16 чушка (виробник ТОВ "Мегатекс") ГОСТ 1320-74 у кількості 2600 кг за ціною 53,00грн. (без ПДВ), вартість товару, що поставляється відповідно до даної специфікації становить 137800,00грн. (без ПДВ), ПДВ 20% 27560,00грн., разом з ПДВ 165360,00грн.

Відповідно до п. 2 специфікації №1 від 30.07.2012 до договору товар поставляється на умовах поставки СРТ, склад покупця у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року. Оплата доставки здійснюється продавцем.

Строк поставки: до 15.08.2012 (п. 4 специфікації №1 від 30.07.2012 до договору).

Пунктом 5 специфікації №1 від 30.07.2012 до договору визначено термін та умови оплати поставленого товару: оплата протягом 20-ти календарних днів з дати поставки товару та отримання покупцем пакета документів згідно п. 6.4 договору.

Датою поставки вважається дата передачі товару представником продавця на складі покупця відповідно до товарно-транспортної та видаткової накладними з відміткою в товарно-транспортної та видаткової накладних (п. 7 специфікації №1 від 30.07.2012 до договору).

Договір та специфікація №1 від 30.07.2012 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікації №1 від 30.07.2012 до договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 165360,00грн., що підтверджується видатковими накладними: №866 від 14.08.2012 на суму 94115,28грн., №867 від 14.08.2012 на суму 71244,72грн.; актами прийому-передачі продукції (товару) №866 від 14.08.2012, №867 від 14.08.2012; товарно-транспортними накладними №РБ866 від 14.08.2012, №РБ867 від 14.08.2012; довіреністю №8061 від 13.08.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких надані позивачем до матеріалів справи та містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, разом з товаром позивач надав відповідачу документи, передбачені п. 6.4 договору, що підтверджується реєстром документів №1 від 14.08.2012, згідно договору №06/144-225 від 30.07.2012, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних здійснювалась на виконання договору №06/144-225.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Для оплати поставленого товару відповідачу разом з видатковими накладними було надано рахунок-фактуру №1032 від 14.08.2012 на суму 165360,00грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, вартість отриманого товару не оплатив, заборгованість становить 165360,00грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З метою досудового врегулювання спору, 25.12.2012 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №35 вих. №004176 від 24.12.2012 від 12.03.2012 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 171841,20грн., що підтверджується копіями фіскального чеку №3292 від 25.12.2012 поштової установи, які містяться в матеріалах справи. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав, заборгованість позивачу не перерахував.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем не оплачена, станом на теперішній час заборгованість становить 165360,00грн., доказів зворотнього сторонами не надано.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 165360,00грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 04.10.2012 по 22.01.2013 у розмірі 7341,98грн.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати товару, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 7341,98грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1924,68рн. за період з 04.09.2012 по 22.01.2013 та інфляційних втрат у розмірі 479,49грн. за період з 04.09.2012 2012 по 31.12.2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 20%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд визнає його не вірним. оскільки позивачем невірно зазначений індекс інфляції у листопаді 2012.

За розрахунком суду здійсненим з урахуванням Методики розрахунку інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, наведеної у Листі Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р, суд дійшов висновку, що позивачем зроблено арифметичну помилку при вирахуванні середнього індексу інфляції за спірний період, який має складати 100,1998998%, отже розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача складає 330,55грн. (165360,00 х 100,1998998% - 165360,00грн.)

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем неправильно розраховано кількість днів прострочення грошового зобов'язання.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою програми "Законодавство" розмір 3% річних за період з 04.09.2012 по 22.01.2013 становить 1911,94грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вул. Лепорського, буд. 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс" (вул. Калініна, буд. 1А, м. Костянтинівка, Донецька область, 85102, ЄДРПОУ 20338741) суму основного боргу у розмірі 165360 (сто шістдесят п'ять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 7341 (сім тисяч триста сорок одна) грн. 98 коп., 3% річних в розмірі 1911 (одна тисяча дев'ятсот одинадцять) грн. 94 коп., інфляційних втрат у розмірі 330 (триста тридцять) грн. 55 коп., судовий збір у розмірі 3498 (три тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн. 89 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 25.02.2013.