Рішення № 29522018, 25.02.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

25.02.2013 Єдиний унікальний номер 422/5821/12

Провадження №2/205/450/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої О.А.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Автогаз плюс», про визнання угоди недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Автогаз плюс», про визнання угоди недійсною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуваючи із ОСОБА_5 (далі - Відповідач-2) у зареєстрованому шлюбі, за кошти, які були спільною сумісною власністю, вони придбали автомобіль «Кіа Серато», 2009року випуску, д/н НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 11.08.2011 року. Однак, 31.01.2012 року шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області. Після розірвання шлюбу, скориставшись тим, що вказаний автомобіль був зареєстрований на Відповідача-2, останній в порушення норм Сімейного кодексу України, зняв автомобіль з обліку з метою його продажу, що підтверджується Довідкою Дніпродзержинського відділення реєстраційно - екзаменаційної роботи Управління ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 29.03.2012 року за № 3796. Далі, позивач зазначає, що згідно з довідкою - рахунком серії ДПІ № 530613 від 15.03.2012 року Відповідач-2, без її згоди, продав спірний автомобіль ОСОБА_4 ( далі - Відповідач-1). У зв'язку з чим, позивач змушена звернутися до суду та просити суд визнати недійсним Договір купівлі - продажу автомобіля «Кіа Серато», 2009року випуску, д/н НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 11.08.2011 року, проданий ОСОБА_5 громадянці ОСОБА_4, 11.11.1972р.н. згідно з довідкою - рахунком серії ДПІ № 530613 від 15.03.2012 року виданою Приватним підприємством «Автогаз плюс»(ЄДРПОУ 33770397) з моменту його вчинення, а також, витребувати у ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 безпідставно набуте майно, а саме: автомобіля «Кіа Серато», 2009року випуску, д/н НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 11.08.2011 року.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в у задоволені позову відмовити з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлялась належним чином, надала суду письмову заяву в якій просила розглядати справу у її відсутність, в позові відмовити.

Представник третьої особи ПП «Автогаз плюс» в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань від них до суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення осоіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Так, судом встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 вересня 2002 року по 17 січня 2012 року (а.с.5). В судовому засіданні встановлено, а сторонами не спростовувались та фактично визнані, що судом, зважаючи на положення ст. 61 ЦПК України, приймаються доведеними фактами, що не підлягають доказуванню, що під час перебування у шлюбі вказане подружжя придбали автомобіль «Кіа Серато», 2009 року випуску, д/н НОМЕР_1. Отже, сторони є співвласниками вказаного спірного майна.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу, а саме 31.01.2012 року спірний автомобіль Кіа Серато», 2009 року випуску, д/н НОМЕР_1, було продано відповідачем ОСОБА_5 шляхом укладання договору купівлі-продажу з покупцем ОСОБА_4.

В силу ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, лише в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до змісту норм ст. ст. 3, 4, 11, 27, 31 ЦПК України право визначати предмет і підставу позову та спосіб захисту порушеного права належить позивачеві.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Так із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що 17 січня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був розірваний.

Відповідно до вимог ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно ч.1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено між ними, та ч.2 ст. 63 СК України у разі не здійснення одним із подружжя права спільної сумісної власності не припиняє його прав на подружнє майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Разом з цим, нормами ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, частки майна чоловіка і дружини є рівними.

Судом встановлено, що рішенням Царичанського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2012 року було поділено спільне майно подружжя, а саме: автомобіль «Кіа Серато», 2009 року випуску, д/н НОМЕР_1. Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення частка позивача ОСОБА_3 у спільній власності подружжя у розмірі 6713 грн. 88 коп., була стягнена на її користь з відповідача ОСОБА_5.

Вказане рішення набуло чинності у встановленому законом порядку.

У відповідності до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна право спільної сумісної власності співвласників на нього припиняється.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, їх спільне із відповідачем майно вже було поділено між ними у спосіб сплати відповідачем на її користь компенсації за вартість її частки у такому майні, внаслідок чого право позивача на таке майно припинилося.

За вказаних обставин та вимог чинного законодавства, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 є неналежним позивачем по справі, оскільки вже не є власником спірного майна, як наслідок, в неї відсутнє право вимоги за таким позовом.

З огляду на вказані вимоги чинного законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст., 16, 369, 372 ЦК України, ст.ст. 65, 69, 70 СК України, ст.ст. 11,60,61,213, 208-223 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Автогаз плюс», про визнання угоди недійсною - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. В. Мовчан