Постанова № 29521813, 25.02.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/28/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого –судді Ковтюк В.О., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України м.Чернівцях до спільного українсько-французького підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «БФБ» про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях (позивач) звернулося з адміністративним позовом до спільного українсько-французького підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «БФБ» (відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску сумі 9544,99 грн.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України, відповідачу було направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження та запропоновано подати заперечення на позов, або заяву про визнання позову. Проте, у зв’язку із закінченням терміну зберігання, конверт повернувся на адресу суду.

Виходячи із ч.8 ст.35 КАСУ, вважається що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Окрім того, ч.11 ст.35 КАСУ, передбачає, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Судом встановлено, що відповідач відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 08.12.99р. зареєстрований як суб’єкт господарювання (а.с.7-8) та з 13.12.99р. взятий на облік як платник страхових внесків (а.с.6).

Відповідач подавав до органів управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за липень-вересень 2012 року за стовкою 38,10% відповідно на суми 3486,28 грн.; 3048,05 грн.; 3010,66 грн. (а.с.9-15).

Заборгованість відповідача підтверджується розрахунком суми позову, а саме недоїмка за липень-вересень 2012 року за ставкою 38,10% складає 9544,99 грн. (а.с.4).

01 листопада 2012 року на адресу відповідача направлено вимогу №Ю-41/622 про сплату заборгованості, факт отримання вимоги підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.5).

На день розгляду справи від відповідача доказів про погашення заборгованості до суду не надходило.

Відповідно до п.2 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10р.№2464 (далі – Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частина 2 ст.9 Закону №2464 передбачає, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Пункт 8 ст.9 Закону №2464 передбачає, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Частиною 12 ст. 9 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону №2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте відповідач не надав доказів по сплаті заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, 183-2 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з спільного українсько-французького підприємства товариство з обмеженою відповідальністю «БФБ» (58000, вул. Хотинська, 43, м. Чернівці, інд.код. 30671470) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях – 9544 (дев’ять тисяч п’ятсот сорок чотири) грн. 99 коп.

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 183-2, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Ковтюк