Постанова № 29520761, 15.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 лютого 2013 року Справа № 812/690/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Гончарової І.А.,

при секретарі: Майбороді С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Промсистема» до державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000062310 від 09.01.2013 року та № 0000052310 від 09.01.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2013 року позивач - приватне акціонерне товариство «Промсистема» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому, зокрема, послався на таке.

09.01.2013 року посадовими особами державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000062310 від 09.01.2013 року про донарахування ПрАТ «Промсистема» податку на додану вартість у сумі 90671 грн. 00 коп. з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17070 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення №0000052310 від 09.01.2013 року про донарахування ПрАТ «Промсистема» податку на прибуток у сумі 125839, 00 грн. з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31459,75 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби «Про результати виїзної документальної перевірки ПрАТ «Промсистема», код за ЄДРПОУ 24053113, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Іллекс Луганськ», код ЄДРПОУ 36827759, за період з 01.03.2010 року по 30.04.2010 року, з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року».

Позивач не погодився із правомірністю винесених податкових повідомлень-рішень № 0000062310 від 09.01.2013 року та № 0000052310 від 09.01.2013 року, у зв'язку із чим просив їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000062310 від 09.01.2013 року та № 0000052310 від 09.01.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти адміністративного позову. Зокрема, зазначив таке. ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганську було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Промсистема» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Іллекс Луганськ» за період з 01.03.2010 року по 30.04.2010 року, з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами перевірки складено акт № 2509/22/24053113, яким встановлені порушення позивачем п.п.7.2.6 п. 7.2; п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 90671 грн., та п. 5.1 п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток на 125839 грн.

На підставі вищезазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000062310 від 09.01.2013, яким донараховано податку на додану вартість у сумі 90671 грн. з застосуванням штрафних санкцій у розмірі 17070 грн., № 0000052310 від 09.01.2013, яким донараховано податок на прибуток у сумі 125839 грн. з застосуванням штрафних санкцій у розмірі 31459,75 грн.

Представник відповідача пояснив, що до ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганську надійшов вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року, в якому при розгляді справи № 1-291/2011р. зазначено, що особа відносно якої кримінальна справа виведена у окреме провадження у зв'язку з розшуком, діюче умисно з метою отримання незаконних доходів, здійснювала фіктивне підприємництво шляхом придбання та залучення раніше зареєстрованих на території міста Луганська суб'єктів підприємницької діяльності - ПП «Іллекс Луганськ» та ін. з метою покриття незаконної діяльності даних підприємств по формуванню права на податковий кредит.

З урахуванням наведеного, на думку відповідача, документи підписані від імені ПП «Іллекс Луганськ» на адресу ПрАТ «Промсистема» не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Промсистема».

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що приватне акціонерне товариство " Промсистема" (код ЄДРПОУ 24053113) зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради 12.03.1996 року за № 13821200000008947, місцезнаходження: 91055, Луганська область, м. Луганськ, вул. 23-а Лінія, буд. 6, перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 14.03.1996 року за №0 7151.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі направлення від 23.11.12 № 609, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС Гнєзділовою Юлією Костянтинівною - головним державним податковим ревізором - інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу та відповідно до наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС № 1202 від 22.11.2012 було проведено позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Промсистема» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства за період з 01.03.2010р. по 30.04.2010р., з 01.07.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами проведеної перевірки 13.12.2012 було складено акт № 2509/22/24053113 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Промсистема» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Іллекс Луганськ» за період з 01.03.2010р. по 30.04.2010р., з 01.07.2010р. по 31.12.2010р.», згідно якого встановлені порушення ПрАТ «Промсистема» п.п.7.2.6 п. 7.2; п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 90671 грн., а саме: за березень 2010р. на суму ПДВ 650 грн., за квітень 2010р. на суму ПДВ 11010 грн., за липень 2010р. на суму ПДВ 16090 грн., за серпень 2010р. на суму ПДВ 11000 грн., за вересень 2010р. на суму ПДВ 3494 грн., за листопад 2010р. на суму ПДВ 20900 грн., за грудень 2010р. на суму ПДВ 5132 грн., за січень 2011р. на суму ПДВ 22395 грн. та п. 5.1 п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток на 125839 грн., а саме: за І квартал 2010 р. у сумі 813 грн., за ІІ квартал 2010р. у сумі 13762 грн., за ІІІ квартал 2010р. у сумі 38230 грн., за IV квартал 2010р. у сумі 73034 грн. (а. с. 51-60).

На підставі акту перевірки № 2509/22/24053113 від 13.12.2012 року ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську було прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000062310 від 09.01.2013, яким донараховано податку на додану вартість у сумі 90671 грн. з застосуванням штрафних санкцій у розмірі 17070 грн. (а. с. 64), № 0000052310 від 09.01.2013, яким донараховано податок на прибуток у сумі 125839 грн. з застосуванням штрафних санкцій у розмірі 31459,75 грн. (а.с. 65).

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що складені на підставі акту перевірки №2509/22/24053113 від 13.12.2012 року податкові повідомлення-рішення № 0000062310 від 09.01.2013 та № 0000052310 від 09.01.2013року підлягають скасуванню як такі, що винесені необґрунтовано з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п.78.1.11 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У п.78.4. ПК України зазначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке

оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Правомірність проведення перевірки сторонами не заперечується.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу (який діє з 01.01.2011) Закон України «Про податок на додану вартість» № 168 (далі - Закон № 168) втратив чинність. Проте, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли вимоги Закону № 168, суд з урахуванням норм ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність дій податкового органу при визначенні позивачу податкового зобов'язання з ПДВ саме нормам Закону № 168.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Закон № 168 визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В силу пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

До 01.04.2011 порядок справляння податку на прибуток підприємств визначав Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон № 334), який втратив чинність (крім п. 1.20 статті 1, що діє до 01.01.2013 року), згідно з Податковим кодексом України.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли норми Закону №334, для визначення зобов'язання позивача з податку на прибуток необхідно керуватися нормами Закону №334.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно договору купівлі-продажу № 25 від 02 лютого 2010 р. (далі - Договір) укладеного між ПП «Іллекс Луганськ», (далі - Продавець) та ПрАТ «Промсистема», (далі - Покупець) Продавець зобов'язався поставити Покупцю обладнання та комплектуючі частини до нього згідно накладних. (а. с. 221).

Згідно п. 2.1 Договору товар поставляється окремими партіями, найменування і якість, визначається на підставі рахунку-фактури, що надається Продавцем для попередньої оплати, в подальшому оформлений видатковими та податковими накладними, які є доповненням даного Договору.

В підтвердження виконання вищевказаного договору купівлі-продажу позивачем надано податкові накладні та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання обладнання, платіжні доручення на перерахування коштів за отриманий товар (а. с. 131-210).

З матеріалів справи вбачається, що вартість товарів та обладнання, придбаних від ПП « Іллекс Луганськ» оплачена ПрАТ «Промсистема», а також у вартості придбаного сплачено податок на додану вартість, що підтверджено банківськими виписками з розрахункового рахунку ПрАТ «Промсистема» (а. с. 222-239).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у відповідності до ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що всі витрати, здійснені позивачем за відносинами з ПП «Іллекс Луганськ», підтверджені обов'язковою первинною документацією, необхідність ведення якої передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції в рамках Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ст. 44 Податкового кодексу України.

Суд критично оцінює посилання податкового орану в акті перевірки від 13.12.2012р. № 2509/22/24053113 на вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 у справі №1-291/2011, як на підставу визнання господарських операцій нікчемними, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у відношенні яких було постановлено вказаний вирок, ніколи не були ані засновниками, ані керівниками ПП "Іллекс Луганськ", ніякого відношення до створення та управління зазначеним підприємством не мали. В акті перевірки від 13.12.2012р. відсутні посилання на докази притягнення до кримінальної відповідальності засновника ПП «Іллекс Луганськ» за скоєння злочинів у сфері оподаткування. Інших підстав щодо обґрунтування нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП «Іллекс Луганськ», в акті перевірки від 13.12.2012р., не вказано. Вказаним вироком встановлено, що вказані особи не були засновниками чи посадовими особами ПП «Іллекс Луганськ», ніяких самостійних рішень щодо діяльності цих приватних підприємств не приймали.

В акті перевірки від 13.12.12 зроблено висновок, що операції з придбання товарів ПрАТ «Промсистема» у ПП «Іллекс Луганськ» не мали реального характеру, а отже є нікчемними, а тому права на податковий кредит та валові витрати у позивача не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів з метою їх використання у господарській діяльності.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції через їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, відсутні.

Здійснення господарських операцій між ПрАТ «Промсистема» та ПП «Іллекс Луганськ», знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи: договорами, рахунками-фактурами, податковими накладними, видатковими накладними, товаро-трансопртними накладними, банківськими виписками.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх дій, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим підлягають визнанню неправомірними та скасуванню податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську ДПС №0000062310 від 09 січня 2013 року про донарахування ПрАТ «Промсистема» податку на додану вартість у сумі 90671 грн. 00 коп. з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17070 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення №0000052310 Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську ДПС від 09.01.2013 року про донарахування ПрАТ «Промсистема» податку на прибуток у сумі 125839, 00 грн. з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31459,75 грн.

Згідно з ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною

був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Промсистема» підлягає стягненню судовий збір в сумі 2294 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Промсистема» до державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000062310 від 09.01.2013 року та № 0000052310 від 09.01.2013 року задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000062310 від 09.01.2013 року про донарахування ПрАТ «Промсистема» податку на додану вартість у сумі 90671 грн. 00 коп. з застосуванням штрафних (фінансових ) санкцій у розмірі 17070 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052310 від 09.01.2013 року про донарахування ПрАТ «Промсистема» податку на прибуток у сумі 125839, 00 грн. з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31459,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Промсистема» суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 2294 гривень 00 копійок (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підпсано у повному обсязі 20 лютого 2013 року.

Суддя І.А. Гончарова