Постанова № 29520624, 21.02.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р. справа № 809/599/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника заявника: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську - Григоріва В.М.

представника відповідача: Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' про стягнення податкового боргу в сумі 944 417,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську (надалі по тексту - заявник) з підстав передбачених пунктом 3 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, 20.02.2013 року о 16:45 год. звернулася в суд з поданням до Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' (надалі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу з податку на прибуток підприємства в сумі 944 417,00 грн., самостійно задекларованих за ІІ-ІV квартали 2012 року.

Вимоги подання мотивовані тим, що відповідач в порушення частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 944 417,00 грн., самостійно задекларованих за ІІ-ІV квартали 2012 року податковою декларацією №9087283533. У зв'язку із наявною і непогашеною заборгованістю податкового зобов'язання, при безрозривній дії податкових вимог №1/1064/14760/24-1-205 від 12.05.2004 року та №2/1269/18768/10/24-1-205 від 14.06.2004 року заявник на підставі пункту 95.2 статті 95, пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України та статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до суду із поданням про стягнення вищевказаних коштів за податковим боргом, який, в свою чергу у силу вимог пункту 56.11 статті 56 коментованого Кодексу не підлягає оскарженню відповідачем і є узгодженим.

Судом 21 лютого 2013 року о 08:45 год. винесено ухвалу про відкриття провадження за даним поданням. В зв'язку з передбаченим частиною 7 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України скороченого строку розгляду даної категорії справ, розгляд подання призначено на 21 лютого 2013 року о 16:00 год. та повідомлено сторін телефонограмою, про що у матеріалах справи наявні відповідні докази.

В судовому засіданні представник заявника просив стягнути з Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить відповідачу в дохід бюджету узгоджене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 944 417,00 грн.

Від відповідача 21.02.2013 року на адресу суду до судового засідання надійшла заява, в якій він просить перенести розгляд справи у зв'язку із необхідністю ознайомленням з матеріалами справи та не отриманням самого тексту подання (а.с. 20). Судом 21.02.2013 року о 11:08 год. факсимільним зв'язком надіслано відповідачу копію подання заявника, про що в матеріалах справи наявні відповідне підтвердження (а.с. 21-22).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджує факсимільне повідомлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 17-18).

Відповідно до абзаців 1 і 3 частини 7 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання. За таких обставин, суд на підставі вказаної норми коментованого Кодексу вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню і вбачає за належне розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Розглянувши матеріали подання, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що подання обґрунтоване та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.02.1996 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'', що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.12.2012 року за №11-15/2111/2 (а.с. 7-8), та взятий на облік Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративної справи між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.1. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України являється платником податку на прибуток підприємств.

Щодо зобов'язань відповідача із податку на прибуток підприємств судом встановлено наступне.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За змістом вимог пункту 152.9 статті 152 вказаного Кодексу для цілей Розділу ІІІ ''Податок на прибуток підприємств'' використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.

Положеннями підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 Податкового кодексу України визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби декларацію №9087283533 з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартали 2012 року, в якій самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 944 417,00 грн. (а.с. 10-11). Однак, даних зобов'язань відповідачем не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказаний вище період становить 944 417,00 грн.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

З урахуванням вимог підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49, пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України останнім днем сплати податкових зобов'язань відповідача за декларацію №9087283533 було 19 лютого 2013 року. Від так, заявник у заявника 20.02.20013 року виникло право на звернення до суду в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартали 2012 року №9087283533 та довідкою заявника №4278/10/19-160/916 від 21.02.2013 року (а.с. 10-11, 25).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалися податкові вимоги форми ''Ю1'' за №1/1064/14760/24-1-205 від 12.05.2004 року та ''Ю2'' за №2/1269/18768/10/24-1-205 від 14.06.2004 року, які отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчить відповідний запис на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 12, зворотній бік а.с. 12). Відповідач вказані податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Податковим кодексом України, а тому сума грошового зобов'язання, яка є предметом стягнення, у відповідності до Закону є узгодженою.

Положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналогічна правова норма щодо порядку направлення вимоги і формування нового податкового боргу відображена у підпункті 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв до 01.01.2011 року.

Враховуючи те, що нормами матеріального права, до і після 2011 року, питання направлення податкової вимоги і звернення податкового органу на підставі неї до суду про стягнення заборгованості, врегульовані ідентично, а також враховуючи відсутність колізії між такими нормами Законів, і сам факт не відкликання позивачем вимог від 12.05.2004 року та 14.06.2004 рок як погашених, суд вважає підставним звернення заявника до суду по вказаних вимогах, без направлення нової вимоги за правилами Податкового кодексу України (а.с. 26).

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартали 2012 року в 944 417,00 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.2 статті 95 вказаного Кодексу визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги, що стало підставою звернення податкового органу до суду в порядку передбаченому Податковим Кодексом України та пунктом 3 частиною 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено податкове зобов'язання у терміни визначені із урахуванням підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49, пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податковим кодексом України та на підставі положень пункту 59.5 статті 59 вказаного Кодексу, то суд зазначає, що податковий орган звернувся до суду із поданням на стягнення 944 417,00 грн. у строк визначений пунктом 95.2. статті 95 вказаного Кодексу та статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до приписів пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене вимоги заявника про стягнення із Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' податкового боргу в сумі 944 417,00 грн. є обґрунтованими, а подання таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання задовольнити повністю.

Стягнути з Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' (ідентифікаційний код 03346058, вул. Б. Хмельницького, 59А, м. Івано-Франківськ, 76007) в дохід бюджету податковий борг в сумі 944 417 (дев'ятсот сорок чотири тисячі чотириста сімнадцять) гривень 00 копійок за рахунок готівки, що належить Державному міському підприємству ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'', та з його розрахункових рахунків, які є наявними у :

- Філія ''ПРРУ'' АТ ''Банк'' Фінанси та Кредити'', м. Івано-Франківськ, МФО 336235,

- р/р 26001313417980

- р/р 26005213417978

- р/р 26007113417980

- р/р 26041113417980;

- Івано-Франківська філія ВАТ ''КредоБанк'', МФО 336161,

- р/р 26003022901

- р/р 26039022901;

- Філія "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Івано-Франківськ", МФО 336354,

- р/р 26064301711388

- р/р 26027371711388;

- ПАТ "БТА Банк", МФО 321723,

- р/р 26001000101637;

- Філія Івано-Франківське обласне управління АТ "Ощадбанк", м. Івано-Франківськ, МФО 336503,

- р/р 26022301802;

- Філія ДН. РУ ПАТ КБ "Південкомбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305266,

- р/р 26006010104990;

- ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310,

- р/р 26009300021405;

- Івано-Франківська філія ПАТ КБ ''Приватбанк'', м. Івано-Франківськ, МФО336677,

- р/р 26005052504680

- р/р 26000060399031;

- Київська філія АКБ ''Новий'' у м. Києві, МФО 322670,

- р/р 26003310073201;

- Головному управлінні Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, МФО 322670

- р/р 37121674300002.

У відповідності до вимог частини 7 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України постанову суду звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статей 183-3, 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена о 10:00 год. 22.02.2013 року.