Постанова № 29519562, 18.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року № 813/200/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Берестецького Т.Б., представника відповідача Берези І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Темпо» до Городоцької міжрайонної Державної податкової інспекції Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2013р. №0000052200 та №0000062200 -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу «Темпо» (далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Городоцької міжрайонної Державної податкової інспекції Львівської області ДПС (далі-ДПІ) та з врахуванням поданих уточнень просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013р. №0000052200 та №0000062200. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті виїзної позапланової перевірки Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту та валових витрат при взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К» за період з 01.12.2009р. по 31.01.2010р. про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, основних засобів у контрагента Товариства є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами, по факту придбання харчових складників та жиру молочного і документами про реалізацію таких контрагентам Товариства, внаслідок чого отримано прибуток з якого сплачено податок до бюджету. Зазначило, що Товариство постійно знаходиться за адресою вказаною у свідоцтві, для ведення господарської діяльності є необхідні умови, засоби та трудові ресурси.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в уточненому позові та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та зазначив, що взаємовідносини Товариства та ПП «Львівкомфортгруп-К» мають ознаки нікчемності, оскільки в ході проведення перевірки ПП «Львівкомфортгруп-К» встановлено, що таке не володіє власними офісними та складськими приміщеннями, транспортними засобами, землями та спорудами, таким чином не могло здійснювати господарську діяльність; відображало господарські операції, щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались. Під час перевірки ПП «Львівкомфортгруп-К» не надано жодних первинних документів, що підтверджує відсутність фактичного отримання, здійснення робіт, послуг та відвантаження товарів ПП «Львівкомфортгруп-К». Оскільки податкові зобов'язання ПП «Львівкомфортгруп-К» анульовано, а отже Товариство не мало права на податковий кредит та права на формування валових витрат. Відсутність факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Акціонерне товариство закритого типу «Темпо» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 24.11.1993р. Взято на податковий облік в ДПІ 29.10.1998р. за №1580. В період що перевірявся було платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту та валових витрат при взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К» за період з 01.12.2009р. по 31.01.2010р., за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених Товариством в грудні 2009 року та в січні 2010 року при придбанні товарів в ПП «Львівкомфортгруп-К»; п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334 із змінами та доповненнями (далі-Закон №334): занижено податок на прибуток на суму 385 947,00грн. в тому числі за IV кв. 2009 року на 289 346,00грн. та за I кв. 2010 року на 96 601,00грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168): занижено податок на додану вартість (далі-ПДВ) на загальну суму 308 758,00грн. в тому числі, за грудень 2009року на суму 231 477,00грн., за січень 2010 року на суму 77 281,00грн., що викладено в Акті перевірки від 29.12.2012р. №612/22-00/20785813.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013р. №0000052200, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 308 758,0грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 77 189,00грн. та від 15.01.2013р. №0000062200, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 385 947,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 96 487,00грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

В акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за перевірений період на підставі таких документів: 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 31 «Рахунки в банках», 644 «Податковий кредит», реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, виписки з банку, Договорів встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників Декларації з ПДВ у рядку 10.1 на 308 758,00грн. за рахунок визнання нікчемними угоди при взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К».

Окрім того, проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 04.1 Декларації «витрати придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за перевірений період на підставі таких документів: журнали-ордери і відомості по рахунках бухгалтерського обліку 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношуючі предмети», 28 «Товари», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», накладні, декларації, виписки банку, платіжні доручення та ін. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників Декларації з податку на прибуток у рядку 04.1 всього на суму 1 543 787,00грн. у тому числі за IV кв. 2009 року на 1 157 383,00грн. та за I кв. 2010 року на 386 404,00грн. за рахунок визнання нікчемними угоди при взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К».

Згідно акта перевірки №115/23-209/35383018 від 16.02.2011р. по ПП «Львівкомфортгруп-К» та акта перевірки №2268/23-209/35383018 від 26.09.2010р. по ПП «Львівкомфортгруп-К» складених ДПІ у Сихівському районі м.Львова встановлено відсутність платника податків за юридичною адресою, про що складено акт від 23.06.2010р. На лист щодо представлення підтверджуючих документів на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит по деклараціях з ПДВ, інформації не надано станом на 21.09.2010р. В ході проведенні перевірки встановлено, що підприємство не володіє власними офісними та складськими приміщеннями, транспортними засобами, землями та спорудами. Відповідно позапланова перевірка ПП «Львівкомфортгруп-К» проводилась на підставі даних податкової звітності, реєстраційних документів, звітів автоматизованої інформаційної системи обласного рівня (АІС ОР) системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання, системи ВЕСТ ЗВІТ. В ході перевірки встановлено що ПП «Львівкомфортгруп-К» фактично не здійснювало господарської діяльності та відобразило господарські операції, які фактично не відбувалися, а отже є нікчемними.

Враховуючи вищевикладені обставини ДПІ прийшла до висновку, що Товариство занизило податок на прибуток на суму 385 947,00грн., а також занизило ПДВ у сумі 308 758,0грн. по безтоварних операціях.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як вбачається з акта перевірки від 29.12.2012р. №612/22-00/20785813, який є предметом дослідження (ар. акта 6), правовідносини між Товариством та ПП «Львівкомфортгруп-К» вже були предметом дослідження податковим органом: перевірка податкового зобов'язання по ПДВ за грудень 2009 року відображена в акті № 1960/23-2/20785812 від 04.08.2010р., за січень 2010 року - в акті №144/23/20785812 від 19.04.2011р.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача Товариство здійснювало за обревізований період операції з придбання харчових складників та жиру молочного.

Так, згідно Договору №2 від 02.12.2009р., який укладений між ПП «Львівкомфортгруп-К» (Продавець) та Товариство (Покупець), Продавець поставляє Покупцю харчові складники. Товар поставляється окремими партіями в кількостях та асортименті згідно специфікацій до даного Договору. Доставка товару здійснюється зі складу Продавця за рахунок Продавця.

На виконання умов цього Договору були виписані Специфікації №1 від 10.12.2009р., №2 від 12.12.2009р., №3 від 14.12.2009р. та №4 від 14.01.2010р. на підставі яких виписані відповідно видаткові накладні: від 10.12.2009р. №0654, від 12.12.200р. №0655, від 14.12.2009р. №0656 та від 14.01.2010р. №0978, в яких зазначено ОСОБА_4 - особу відповідальну за отримання товару згідно Доручення Товариства №122 від 10.12.2009р. та №2 від 14.01.2010р.

Окрім того, від 10.12.2009р. №0742, від 12.12.200р. №0743, від 14.12.2009р. №0744 та від 14.01.2010р. №0274 виписані ПП «Львівкомфортгруп-К» податкові накладні на суму ПДВ відповідно 61 385,45грн., 69 000,00грн., 101 091,22грн., 77 280,77грн. та згідно номенклатури поставки товару яких зазначено «жир молочний AMF, Фермент FILTRASE NLC L 559, Фермент MAXAPAL C 10, Фермент MAXAPAL GO4», що відповідає назві товару, зазначеного у специфікаціях до Договору та у виписаних видаткових накладних.

До матеріалів справи представником позивача долучено платіжні доручення, згідно яких Товариство проводило оплату за придбаний у ПП «Львівкомфортгруп-К» товар та в яких призначення платежу зазначено - за харчові складники згідно договору №2 від 02.12.2009р.: від 08.12.2009р. №251 на суму 162 300,00грн., від 15.12.2009р. №287 на суму 241 360,00грн., від 23.12.2009р. №317 на суму 183 000,00грн., від 28.12.2009р. №336 на суму 197 200,00грн., від 30.12.2009р. №338 на суму 605 000,00грн., від 15.01.2010р. №380 на суму 201 148,68грн., від 25.01.2010р. №434 на суму 162 536,00грн., від 05.02.2010р. №501 на суму 100 000,00грн.

Суми ПДВ були відображені Товариством у податковому кредиті грудня 2009 року та січня 2010 року.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Висновки ДПІ про безтоварний характер вищезазначених господарських операцій, окрім того, спростовується наявними в матеріалах справи доказами:Договори поставки та Додатки до Договорів, податкові та видаткові накладні, довіреності, банківські виписки, які є первинними обліковими документами та доказами в обґрунтування реальності господарських операцій та засвідчують як факти придбання товарно-матеріальних цінностей (харчових складників) у ПП «Львівкомфортгруп-К» так і подальшої їх реалізації контрагентам Товариства: ЗАТ «АВК», ЗАТ «Оболонь», ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», внаслідок чого отримано прибуток, податок з якого задекларовано Товариством до сплати у Державний бюджет України, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні Деклараціями з податку на прибуток.

Аналізуючи видаткові та податкові накладні, платіжні доручення вбачається, що придбаний у ПП «Львівкомфортгруп-К» товар був реалізований контрагентам Товариства за цінами, які перевищували ціни придбання.

Реальність господарської діяльності, окрім того, підтверджується Договором оренди нежитлових приміщень №63 від 01.07.2009р., укладеного Товариством з ВАТ «Львівелектромаш» на предмет оренди нежитлового приміщення площею 1750 м кв. під складські приміщення, які знаходиться по вул. Городоцькій,355 у м.Львові, пролонгацією дії Договору оренди, актом прийому-передачі нежитлового приміщення, Договором від 19.01.2011р. укладеного Товариством (Замовник) та ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» (Виконавець) на предмет організації Виконавцем послуг пов'язаних з перевезенням вантажів.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбаний у ПП «Львівкомфортгруп-К» товар був проведений по бухгалтерському обліку: Дт 281 рах. «Товар на складі», Кт 631 рах. «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», що підтверджено долученими до матеріалів справи картками рахунків 281 та 631 та податковим органом не спростовано.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Львівкомфортгруп-К» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Товари, які були предметом договору, не обмежені в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону №334, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 308 758,0грн. до складу податкового кредиту, в тому числі за грудень 2009 року на суму 231 477,00грн., за січень 2010 року на суму 77 281,00грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні деклараціями з ПДВ за спірний період та Додатками 5 до них та сформувати валові витрати у сумі 1 543 787,00грн. в тому числі за IV кв. 2009 року на 1 157 383,00грн. та за I кв. 2010 року на 386 404,00грн.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Судом взято до уваги, що товар, що придбавався Товариством в межах дослідженого Договору, який в судовому порядку недійсним не визнавався, поставлявся та оплачувався протягом певного періоду часу, що дає суду підстави вважати, що такі господарські операції мали реальний характер.

Окрім того слід зазначити, що в деклараціях з податку на прибуток за 2009 рік та за I квартал 2010 року Товариство визначило суму податку до сплати у бюджет, що дає суду підстави вважати про реальність господарської діяльності останнього.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

Оскільки Товариство не відносило витрат по транспортуванню товару придбаного у ПП «Львівкомфортгруп-К» до валових, оскільки таких не понесло, а відтак у Товариства не має обов'язку зберігати товарно-транспортні накладні щодо транспортування останнього, що в свою чергу не може слугувати доказом нікчемності господарської операції.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 1993 року, поставка харчових складників, яка визначена у досліджених судом Договорі, узгоджується з предметом діяльності Товариства: неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в актах перевірки щодо ПП «Львівкомфортгруп-К», досліджувались декларації з ПДВ та декларації з податку на прибуток, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення» та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів контрагента Товариства по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Окрім того слід зазначити, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Товариство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ПП «Львівкомфортгруп-К» вищевказаних товарів мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Темпо» 2 294,00грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Городоцької міжрайонної Державної податкової інспекції Львівської області ДПС від 15.01.2013р. №0000052200 та від 15.01.2013р. №0000062200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Темпо» 2 294,00грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 23.02.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.