Постанова № 29519549, 25.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2013 року 16:12 Справа № 0870/10805/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства «Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», м. Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області державної податкової служби,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Голубєв М.В., за довіреністю № 02 від 08.01.2013,

Шиніберова І.В., за довіреністю № 023 від 25.12.2012,

від відповідача: Панцаков С.Ю., за довіреністю №2526/10-014 від 13.08.2012,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - позивач, ДП «Запоріжжястандартметрологія») звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002352211 та №0002362211, прийняті відповідачем 06.11.2012.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що з боку відповідача відсутні порушення вимог Податкового кодексу України. Наведені у акті перевірки висновки перевіряючих про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «НВП Металелектромаш» і ПП «Флоксис» не відбулися, не відповідають дійсності.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягають на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. № 1350 від 15.01.2013р. посилається на результати зустрічних звірок ТОВ «НВП Металелектромаш» та ПП «Флоксис», згідно яких не підтверджено взаємовідносини позивача з наведеними контрагентами.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №836 від 06.09.2012 посадовими особами відповідача у період з 06.09.2012р. по 19.09.2012р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Запоріжжястандартметрологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої було складено акт перевірки № 245/22-1109/04725958 від 03.10.2012.

Перевіркою встановлено порушення ДП «Запоріжжястандартметрологія»:

- п. 144.1 ст. 144, п.п. 145.1.2, 145.1.5 ст. 145, п. 146.3 ст. 146 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 3418 грн., у тому числі за 2-3 квартали 2011 року - 291 грн., з 2-4 квартали 2011р. - 581 грн., 1 квартал 2012 року - 1109 грн., півріччя 2012 року - 2837 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 32920 грн., в тому числі: за червень 2011р. - 5050 грн., грудень 2011р. - 16070 грн., січень 2012р. - 11800 грн.

06.11.2012р. на підставі акта перевірки № 245/22-1109/04725958 від 03.10.2012 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002352211, яким ДП «Запоріжжястандартметрологія» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 2966,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 2431 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 535,25 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0002362211, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39888,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 32920 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6968,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ДП «Запоріжжястандартметрологія» звернулося до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

На стр. 7 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. встановлено їх завищення на загальну суму 16037 грн., в т.ч. по періодам: 2-3 квартали 2011р. - 1263 грн., 2-4 квартали 2011р. - 2526 грн., 1 квартал 12012р. - 5280 грн., півріччя 2012р. - 13511 грн. при цьому далі за змістом акту не зазначається, у зв'язку з якими обставинами встановлено таке завищення та відсутнє посилання на порушення відповідних норм ПК України.

Натомість на стр. 9 акту перевірки зазначено, що в порушення вимог п.п. 145.1.2, 145.1.5 ст. 145, п. 146.3 ст. 146 ПК України підприємством позивача неправомірно завищено суму амортизаційних відрахувань за перевіряємий період у розмірі 16307 грн., в т.ч. по періодам: 2-3 квартали 2011р. - 1263 грн., 2-4 квартали 2011р. - 2526 грн., 1 квартал 2012р. - 5280 грн., півріччя 2012р. - 13511 грн.

Згідно п. 144.1 ст. 144 ПК України, амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145 ПК України, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Згідно п.п. 145.1.5 п. 145. 1 ст. 145 ПК України, амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Відповідно до п. 146.3 ст. 146 ПК України, амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Так, перевіркою було встановлено, що позивачем придбавалися основні фонди у наступних постачальників:

- договір №277-11 від 15.11.2011, укладений з ТОВ «НВП Металелектромаш» на поставку обладнання «Універсальне калібрувальне устаткування крутного моменту;

- договір №2412-11 від 20.01.2012, укладений з ТОВ «НВП Металелектромаш» на поставку обладнання «міра довжини штрихова тип 1А клас 0»;

- договір №142-11 від 14.06.2011, укладений з ПП «Флоксис» на поставку обладнання «Пристрій для повірки тестерів моменту сили».

Протягом перевіряємого періоду позивачем на зазначені основні засоби нараховувались амортизаційні відрахування.

Як зазначено у акті перевірки, для підтвердження факту постачання ТМЦ відповідачем до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було направлено запит про проведення зустрічної звірки ПП «Флоксис», на який було отримано відповідь №22696/7/22-421 від 19.09.2012р. про надіслання довідки зустрічної звірки ПП «Флоксис» за результатами якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, кількість та розрахунки, а встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення. При цьому жодних з наведених документів відповідачем суду не було надано, хоча ухвалою суду про відкриття провадження по справі відповідача було зобов'язано надати суду документи та докази, на підставі яких були встановлені порушення, також у судовому засіданні 15.01.2013р. судом оголошувалася перерва у розгляді справи і зокрема представника відповідача було зобов'язано у наступне судове засідання надати зазначені документи, але про причини ненадання таких документів суд відповідачем не повідомлено.

У акті ж перевірки далі зокрема зазначено, що службовою запискою ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська в рамках відпрацювання підприємства надано матеріали відпрацювання підприємства ПП «Флоксис». Директор підприємства є ОСОБА_1 Підтверджено участь ОСОБА_1 в процедурі реєстрації підприємства у державного реєстратора та постановці його на облік в ДПІ. Отримані пояснення від директора ПП «Флоксис» ОСОБА_1, згідно яких він підтвердив свою причетність до здійснення господарської діяльності підприємства, але надати документи відмовився. Інформація щодо порушених кримінальних справ відносно посадових осіб ПП «Флоксис» відсутня. Згідно матеріалів висновку ознаки фіктивності визначені ГК України стосовно ПП «Флоксис» не встановлено, але реальність фінансово-господарських відносин не підтверджено. Фактично, згідно податкової звітності та проведених заходів ВПМ ДПІ встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Не підтверджено взаємовідносини з жодним контрагентом, який отримує від ПП «Флоксис» податковий кредит.

На підставі наведеного, на стр. 13 акту перевірки № 245/22-1109/04725958 від 03.10.2012 відповідачем зроблено висновок про те, що зустрічною звіркою ПП «Флоксис» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП «Флоксис» по ланцюгу постачання.

Крім того, на стр. 13 акту перевірки відповідачем зазначено, що на підтвердження факту постачання ТМЦ до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська направлено запит про проведення зустрічної звірки №3518/7/22-1103. Далі у акті відповідач посилається на отриману відповідь про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП Металелектромаш» щодо документального підтвердження господарських відносин, якою тим не менш були встановлені певні обставини: зазначений контрагент позивача знаходиться на обліку у ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ зі станом 14 - визнано банкрутом; відповідно до довідки по формі 1ДФ за 1 квартал 2012 року кількість працюючих на підприємстві у І кварталі 2012р. становить 5 осіб, яка враховуючи реальні можливості, фізично не могла здійснювати обсяг роботи, відображений підприємством в податковій звітності; інформація щодо транспортування продукції та здійснення вантажних робіт під час проведення звірки не надана, за юридичною адресою директор ТОВ «НВП Металелектромаш» відсутній, фактичне місце здійснення діяльності ТОВ «НВП Металелектромаш» встановити немає можливості, враховуючи наведене, по ТОВ «НВП Металелектромаш» відсутній факт реального здійснення господарських операцій.

Також на стр. 17 акту перевірки відповідач зазначає про той факт, що ПП «Флоксис» та ТОВ «НВП Металелектромаш» зареєстровано за однією адресою м. Запоріжжя, вул. Каховська, директор, головний бухгалтер та засновник ТОВ «НВП Металелектромаш» є одна особа - ОСОБА_2, директор, головний бухгалтер та засновник ПП «Флоксис» є одна особа - ОСОБА_1

Далі на стр. 19 акту перевірки відповідач наводить висновок про те, що в ході перевірки не підтверджено факту поставок обладнання від ПП «Флоксис» та ТОВ «НВП Металелектромаш» на адресу позивача, отже зазначений правочин є нікчемним та не створює юридичних наслідків крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

Після чого відповідач зазначає про те, що операції ДП «Запоріжжястандартметрологія» та підприємствами постачальниками ПП «Флоксис» та ТОВ «НВП Металелектромаш» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, знаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, та іншого майна економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності. В зв'язку з чим посадові особи зазначених контрагентів не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходженням майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З урахуванням наведеного на стр. 20 акту перевірки зроблено висновок про встановлення порушення позивачем вимог п.п. 145.1.2, 145.1.5 ст. 145, п. 146.3 ст. 146 ПК України, - неправомірно завищено розмір амортизаційних відрахувань за перевіряємий період на 16037 грн.

При цьому на стр. 22 у розділі 3.1.2 «Амортизаційні відрахування» акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.07.2009 по 30.06.2012р. не встановлено їх заниження або завищення. Тобто акт містить два взаємовиключних висновки.

З приводу встановленого порушення у вигляді завищення амортизаційних відрахувань у зв'язку з не підтвердженням факту придбання відповідних основних засобів у відповідних постачальників суд зазначає, що по-перше, наведені у акті перевірки доводи носять характер припущень і не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, якими на думку суду можуть бути зокрема такі, що набрали законної сили, рішення суду про визнання відповідних правочинів недійсними або вирок суду у кримінальній справі.

Натомість позивачем були надані як суду так і відповідачу під час перевірки первинні документи на підтвердження реальності здійснення правочинів, як то: копії договорів поставки, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів складського обліку, вимог на отримання обладнання зі складу для подальшого введення в експлуатацію, наказів про введення в експлуатацію та зарахування на баланс підприємства основних засобів, актів введення в експлуатацію форми ОС-1, інвентарних карток обліку основних засобів форми ОС-6, технічна документація на придбані ТМЦ.

По-друге, під час проведення перевірки на підставі наказу № 508 від 17.09.2012р. було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, за результатами якої складено інвентаризаційний опис №1 станом на 17.09.2012р., в якому зазначено, що обладнання, придбане згідно наданих позивачем первинних документів у ТОВ «НВП Металелектромаш» та ПП «Флоксис» є в наявності в повному обсязі. Інвентаризація проведена в присутності перевіряючих, що засвідчено їх підписами у інвентаризаційному описі. З огляду на встановлену наявність відповідних основних засобів, на думку суду у відповідача взагалі були відсутні підстави для висновку про завищення амортизаційних відрахувань, нарахованих на такі основні засоби, через не встановлення фату їх придбання.

Щодо встановленого відповідачем порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 32920 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно д п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач фактично дійшов висновків про заниження відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з твердженням про фактичне нездійснення тих самих господарських операцій з ТОВ «НВП Металелектромаш» та ПП «Флоксис» і з тих самих підстав, що послугували підставою для висновку відповідача про завищення амортизаційних відрахувань та заниження зобов'язань з податку на прибуток. З урахуванням вищенаведеного висновку суду з приводу відповідних господарських операцій суд не погоджується з висновками перевіряючих про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість по спірним господарським операціям.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Натомість позивачем як під час перевірки так і суду під час судового розгляду справи були надані копії первинних документів в підтвердження здійснення відповідних господарських операцій. Жодних зауважень до невідповідностей, які містяться у зазначених документах відповідачем ні у акті перевірки ані суду не було зазначено.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам. Контрагенти позивача - ТОВ «НВП Металелектромаш» та ПП «Флоксис», на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані як юридичні особи, як платники податку на додану вартість.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся податку на прибуток та податку на додану вартість, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області державної податкової служби № 0002352211 від 06 листопада 2012 року та № 0002362211 від 06 листопада 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» 428 гривень 54 копійки судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова