Ухвала суду № 29519025, 06.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2484/11/2770

06.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Сухобрус О.М.

за участю сторін:

представник позивача, Московського державного університету ім. М.В. в особі філії Московського державного університету ім. Ломоносова М.В. в м. Севастополі- Романенко Олексій Вікторович, довіреність № 25-13/401-05 від 22.01.13,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя- Харькова Олена Олексіївна, довіреність № 1836/9/10-0 від 26.06.12,

розглянувши матеріали справи № 2а-2484/11/2770 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Майсак О.І. ) від 22.08.12

за позовом Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова в особі філії Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова в м. Севастополі (вул.Гер.Севастополя, буд. 7, м.Севастополь, 99001)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул.Гер.Севастополя, буд.74, м.Севастополь, 99001)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Московський державний університет ім. М.В. Ломоносова в особі філії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополь з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092200/0, № 0000112200, №0000122200/0, № 0000381710 від 17.05.211 та № 0000212200, № 0000591710 від 29.07.11.

Позивачем було надано уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000212200 від 29 липня 2011 року, № 0000591710 від 29 липня 2011 року, №0000092200/0 від 17 травня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.08.12 у справі № 2а-2484/11/2770 адміністративний позов Московського державного університету ім.М.В.Ломоносова в особі філії Московського державного університету ім.М.В.Ломоносова в м. Севастополі до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000212200 від 29 липня 2011 року про застосування штрафних санкцій на суму 66656,52 грн., № 0000591710 від 29 липня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 215697,43 грн. штрафних санкцій на суму 53924,36 грн., № 0000092200/0 від 17 травня 2011 року про збільшення грошового зобов'язання на суму 158068,75 грн. штрафних санкцій на суму 39517,19 грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 6 лютого 2013 року з апеляційною скаргою не погодився, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 6 лютого 2013 року підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що період з 22.03.11 по 18.04.11 співробітниками ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя було проведено планову виїзну перевірку філії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 по 31.12.10.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 651/10/22-020/25750506/6 від 26.04.11.

Перевіркою було встановлено порушення з боку філії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі: пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п.5.3.9 п.5.3. п.п.5.4.4, 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7 955 228,00 грн., у тому числі: за півріччя 2009 року в сумі 1 187 038,00 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 2 399 068,00 грн., за 2009 рік в сумі 3 622 341,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 1 058 609,00 грн., за півріччя 2010 року в сумі 2 136 484,00 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 3 225 053,00 грн., за 2010 рік в сумі 4 332 887 грн.; п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. З, ч.2 п.4.3 ст.4, п.п. 6.1.1 п.6.1, п. «а» п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податку при імпортуванні робіт (послуг) всього у сумі 3 863,75 грн., в тому числі за вересень 2009 року у сумі 732,06 грн., за липень 2010 року у сумі 2 561,10 грн., за грудень 2010 у сумі 570,59 грн.; п.п. 13.1 та 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок з доходів нерезидентів джерелом походження їх з України у сумі 968,93 грн., у тому числі за 3 квартали 2009 року у сумі 536,15 грн., за 2009 рік у сумі 536,15 грн., за 2010 рік у сумі 432,78 грн.; ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Філією Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі розрахунки з нерезидентами за отримані послуги здійснено в іноземній валюті не через уповноважені банки на загальну суму 19 292,57 грн.; п. 3.1. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» філією Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі проведені розрахунки готівкою без подання одержувачем коштів платіжного документа, що підтверджував би сплату покупцем наявних коштів у сумі 74 268,42 грн.; п.п. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4; п.п. 9.11.2 п. 9.11 та відповідно п. 1.2 ст. 1, ст. З, пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, ст. 7, ст.8, п. 9.10 ст.9, ст. 16, п. 17.2 «а» ст. 17, п.19.2 «а» ст.19, ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Усього донараховано податку -293 128,36 грн. У ході проведення перевірки не здійснювалося вилучення копій (оригіналів) фінансово - господарських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до п.п. 20.1.2, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст.20, п.85.4 ст. 85 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000092200/0 від 17.05.11 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 197 585,94 грн. (в тому числі 158 068,75 грн. - податок на прибуток, 39 517,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції), №0000122200/0 від 17.05.11 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 1 211,16 грн. (в тому числі 968,93 грн. - податок на прибуток іноземних юридичних осіб, 242,23 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0000112200 від 17.05.11 про застосування на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» штрафних санкцій у розмірі 74 268,42 грн. за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплати покупцем готівкових коштів, № 0000381710 від 17.05.11 що визначення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 376 212,39 грн. (293 128,36 грн. - податок з доходів фізичних осіб, 73 282,09 грн. - штрафна санкція).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Філією Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі в адміністративному порядку були оскаржені до Державної податкової адміністрації у м. Севастополі вищевказані податкові повідомлення-рішення. За результатами скарги позивача, Державною податковою адміністрацією у м. Севастополі було прийнято рішення №1981/10/25-064 від 21.07.11. Відповідно до якого: податкові повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя від 17.05.11 №0000092200/0 та №0000122200/0 залишені без змін; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя від 17.05.11 №0000112200 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 611,90 грн., в інший частині (66 656,52 грн.) залишено без змін, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя від 17.05.11 №0000381710 скасовано в частині визначення суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 77 430,93 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 29 159,67 грн., в інший частині (податок в розмірі 215 697,43 грн. та штрафні санкції у розмірі 53 924,36 грн.) залишено без змін.

За результатами рішення Державної податкової адміністрації у м. Севастополі №1981/10/25-064 від 21.07.11 ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000212200 від 29.07.11 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66 656,52 грн.; № 0000591710 від 29.07.11 про визначення грошового зобов'язання в розмірі 269 621,79 грн.

Стосовно позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №000092200/0 від 17.05.11, то суд зазначив наступне.

Відповідно до п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)» від 28.12.94 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Не дозволяється відносити до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плати за видовищні заходи.

Додатково до витрат, визначених першим абзацом цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду. Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях: в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів; в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.

Сума добових визначається: у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом; у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює. За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену другим абзацом цього підпункту для інших відряджених осіб. Власник або уповноважена ним особа може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Положення про Філію Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі, Філія є структурним підрозділом Московського державного університету ім.М.В.Ломоносова, основним видом діяльності Московського державного університету ім.М.В.Ломоносова "а його Філії є надання послуг в області вищої освіти. Відповідно до наказів проректора МДУ у філію Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі відряджались співробітниками МДУ (м. Москва) і інших інститутів, для надання науково-методичних консультацій філії, здійснення таких консультацій (начитка теоретичних матеріалів, проведення учбових занять та інш.) відноситься до основного виду діяльності, як МДУ, так і Філії МДУ в м. Севастополі.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з думкою суду першої інстанції, що Філією Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м.Севастополі правомірно було віднесено до складу валових витрат, витрати пов'язані з оплатою відряджень, відповідно до наказів проректора МДУ, а саме: проїзд з місця постійної роботи в м. Севастополь, оплата добових (30 грн. в день), проїзд з м.Севастополя до місця постійної роботи. Оскільки нормами п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334 не встановлено вичерпного переліку документів, які мають підтверджувати зв'язок відрядження з діяльністю платника податків, тому наявність наказів проректора МДУ для надання науково-методичних консультацій філії, здійснення таких консультацій (начитка теоретичних матеріалів, проведення учбових занять та інш.), таким чином, вказані обставини є достатніми свідченнями обґрунтованості включення витрат на відрядження працівників МДУ до м. Севастополя до валових витрат Філії.

Крім того, у суді першої інстанції була проведена судова експертиза, в якій згідно висновків стосовно того, що первинними бухгалтерськими документами підтверджується обґрунтоване віднесення до валових витрат, витрати пов'язані з оплатою відряджень: проїзду з місць постійної роботи в м. Севастополь, оплати добових (30 грн. в день), проїзду з м.Севастополя до місця постійної роботи, а саме: викладачам, які не перебувають в трудових відносинах з Філією Московського державного університету імені В.М. Ломоносова в м.Севастополі, а постійним місцем роботи яких, є головний Московський державний університет ім. В.М. Ломоносова в м. Москві; викладачам, для участі в роботі Державної атестаційної комісії, місцем постійної роботи яких не є Московський державний університет імені М.В. Ломоносова; викладачам, які не перебувають в трудових відносинах з Філією Московського державного університету імені М.В. Ломоносова в м. Севастополі, Московським державним університетом імені М.В. Ломоносова в м. Москві, які здійснювали начитку учбового (лекційного) матеріалу), тестування з російської мови, відповідно до укладених договорів з третіми Вищими навчальними закладами, у вартість послуг яких, на підставі кошторису до договору передбачена оплата Філією Московського державного університету імені М.В. Ломоносова в м. Севастополі добових і транспортних витрат на проїзд до місця відрядження та назад; членам ліцензійної комісії, що здійснювали в 2010 році перевірку Філії Московського державного університету імені М.В. Ломоносова в м.Севастополі, на підставі п. 22 Постанови Кабінету Міністрів від 29.08.03 № 1380 «Про ліцензування освітніх послуг», що привело на думку ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя до завищення валових витрат, за період, що перевірявся, у розмірі 584 973,29 грн. відповідно до акту перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного і іншого законодавства за період 01.04.09 по 31.12.10 № 651/10/22-020/25750506/5 від 26.04.2011 року.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду, що податкове повідомлення-рішення № 000092200/0 від 17.05.11 прийнято відповідачем в порушення норм діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000212200 від 29.07.11, то суд зазначив наступне.

Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.00 № 614 (далі - Положення № 614) розроблено на виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265). Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Положення не поширюється на розрахункові проїзні та перевізні документи на залізничному (крім приміського) й авіаційному транспорті.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Положення № 614 установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16.07.99 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідно до п.п. 1.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення № 88) положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (пунктом 2.7 Положення № 88).

З матеріалів справи вбачається, що вказані чеки відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме: мають Ф.І.П. підприємця, назву документа, даті і місце його складання, назву проданого товару, його вартість. Тому з урахуванням вищевказаних нормативно правових-актів суд дійшов до висновку, що товарні чеки, надані позивачем для проведення перевірки є розрахунковими документами відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, з висновку експертизи вбачається, що товарні чеки є розрахунковими документами відповідно до Закону України «Про застосування реєстрів розрахункових операцій у сфері, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; обов'язкова форма товарного чеку не визначена чинним законодавством України; відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.95, існують обов'язкові реквізити, для товарного чеку, а саме: Ф.І.О. підприємця, назву документа, дату і місце його складання, назву проданого товару, його ціну, умови продажу, зміст господарської операції, показники в натуральному і вартісному вираженні; товарні чеки, на підставі яких Філією Московського державного університету імені М.В. Ломоносова в м. Севастополі проведені готівкові розрахунки з фізичними особами, на підтвердження фінансових витрат такими, які не відповідають вимогам бухгалтерського обліку, є товарні чеки на загальну суму 26 752,33 грн.; проїзні документи в тому числі залізничні квитки та авіа квитки, є належними документами, які підтверджують фінансові витрати особи, що знаходиться у відрядженні; товарні чеки про придбання телефонних ваучерів є належними розрахунковими документами відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 000212200 від 29.07.11 спростовується матеріалами справи та висновкам експертизи, оскільки товарні чеки, залізничні та авіа квитки, товарні чеки про придбання телефонних ваучерів в розумінні вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є належними розрахунковими документами, а отже підтверджують суми витрат необхідних для відшкодування.

Стосовно позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення 0000591710 від 29.07.11, то судом зазначено наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (далі - Закон № 889) (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Відповідно до п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Згідно з абз. «г» п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Пунктом 7.1. статті 7 Закону № 889 встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті. Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки,

створеної відповідно до закону; інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону; дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю; дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва; дохід учасника фонду банківського управління; в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.

Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами цього Закону.

Статтею 8 Закону № 889 передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у не грошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Податковий агент зобов'язаний подавати органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку з доходів фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, які нараховані на користь платників податку, і загальні суми податку з доходів фізичних осіб, які утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету.

Відповідно до п. 9.10 ст. 9 Закону № 889 податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

Норми цього пункту поширюються також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням окремих цивільно-правових дій, які були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або персональних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей: а) якщо при застосуванні платіжних карток під час службових відряджень відрядженою особою - платником податку отримувалася готівка, то платник податку подає звіт про використання наданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження; б) якщо при застосуванні платіжних карток під час службових відряджень відрядженою особою - платником податку здійснювалися розрахунки у безготівковій формі термін подання платником податку звіту про використання наданих на відрядження коштів - не пізніше 10 днів, а за наявності поважних причин працедавець (самозайнята особа) може його подовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питань щодо виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Відповідно до ст. 16 Закону № 889 податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Податок, утриманий з доходів нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку.

Цей порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами юридичних осіб, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - уповноважений підрозділ).

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Відповідно до ст. 20 Закону № 889 розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.

Судом встановлено, що Філією МДУ в м. Севастополі до складу валових витрат було правомірно включено витрати пов'язані з оплатою відряджень: проїзду з місць постійної роботи в м. Севастополь, оплати добових (30 грн. в день), проїзду з м. Севастополя до місця постійної роботи. Податок з доходів фізичних осіб за вказаними сумами позивачем було сплачено у повному обсязі відповідно до положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тому твердження ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя щодо заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 215 697,43 грн. є неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами справи та висновками експертизи.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційна скарга без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.08.12 у справі № 2а-2484/11/2770 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.08.12 у справі № 2а-2484/11/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 лютого 2013 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко