Рішення № 29518575, 18.02.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2013 р.Справа № 18/65/5022-1062/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", вул. Кривоноса, 2б, м. Тернопіль

до відповідача Фермерського господарства "Барселона", с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область

про cтягнення 461 995 грн. заборгованості та 103 799,25 грн. штрафу

За участю представників сторін:

позивача: Демчук С.С, довіреність від 02.01.2013 р.

відповідача: Дуфанець Є.М., довіреність від 14.01.2013 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - фермерського господарства "Барселона" про cтягнення 461 995 грн. заборгованості та 103 799,25 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договорів поставки № 11/01 від 11.04.2012 р., № 22/01 від 22.05.2012 р. та 25/01 від 25.05.2012 р. відповідач не здійснив оплату за поставлений йому товар в повній мірі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі. За невчасну оплату вартості товару відповідно до умов договорів позивачем розраховано і заявлено до стягнення штраф.

Ухвалою господарського суду від 18.12.2012 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 14.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2013 р. розгляд справи відкладено на 28.01.2013 р., який ухвалою господарського суду від 28.01.2013 р. перенесений на 07.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2013 р. розгляд справи відкладено на 18.02.2013 р.

Представник позивача, присутній у судових засіданнях 14.01.2013 р., 07.02.2013 р. та 18.02.2013 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зазначив, що відповідачу було поставлено товар на загальну суму 691 995 грн., а останнім оплачено лише 230 000 грн. Просить суд позов задоволити. В судовому засіданні 18.02.2013 р. подав суду копії сертифікатів якості продукції, відпущеної за договорами поставки № 11/01 від 11.04.2012 р., № 22/01 від 22.05.2012 р. та 25/01 від 25.05.2012 р., зокрема сертифікат №14/1 від 19.03.2012 р. на препарат бактеріальний Біофосфорин, сертифікат №12/6 від 04.05.2012 р. на препарат бактеріальний ФітоДоктор (Спорофіт), сертифікат №13/5 від 26.04.2012 р. на препарат бактеріальний Азотофіксатор грунтовий Біомаг, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-05/84816 від 28.12.2009 р. органо-мінерального добрива Сила життя (Біогумус, Флорист, КОД, Реасил, Гумат калію/натрію).

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов №2 від 10.01.2013 р. Так, стверджує, що на виконання умов договорів поставки відповідачем було сплачено ТОВ "Агроцентр-Галичина" борг на загальну суму 326 220 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №847 від 11.04.2012 р. на суму 10 000,00 грн.; №21 від 15.05.2012 р. на суму 20 000,00 грн.; №858 від 23.05.2012 р. на суму 100 000,00 грн.; №868 від 24.05.2012 р. на суму 100 000,00 грн.; №3 від 03.07.2012 р. на суму 34 700,00 грн.; №75 від 20.07.2012 р. на суму 32 700,00 грн.; №76 від 20.07.2012 р. на суму 21 000,00 грн. (копії платіжних доручень долучено до матеріалів справи). Крім того, за вказівкою позивача частину боргу в сумі 105 000 грн. платіжним дорученням №97 від 21.08.2012 р. було перераховано на рахунок ПП ОСОБА_4, який є директором ТОВ "Агроцентр-Галичина". Також, представник відповідача зауважив, що борг в сумі 114 800 грн. було переведено ТОВ "Агроцент-Галичина" (первісний боржник) на ФГ "Барселона" (новий боржник) згідно договору про переведення боргу б/н від 12.09.2012 р. укладеного з ТОВ "ТД" Ензим-Агро" (кредитор), проте позивачем не списано дану суму з основного боргу відповідача. Просить суд взяти до уваги і те, що позивачем не виконано свої зобов'язання по договорах поставки № 11/01 від 11.04.2012 р., № 22/01 від 22.05.2012 р. та 25/01 від 25.05.2012 р., а саме: не надано сертифікатів якості на товар, який мав скриті недоліки, що, в свою чергу, вплинуло на врожайність, яка стала непомірно низькою. Дана обставина призвела до виникнення форс-мажорних обставин для ФГ "Барселона". Просить суд взяти до уваги дані доводи та в позові відмовити повністю.

Крім того, 18.02.2013 р. представником відповідача подано заяву №8 від 18.02.2013 р. про відкладення розгляду справи для забезпечення особистої участі голови господарства у судовому засіданні, який 18.02.2013 р. бере участь у кримінальній справі в Збаразькому районному суді та заяву №9 від 18.02.2013 р. про залучення до участі у справі підприємця ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору для з'ясування підставності перерахованих згідно платіжного доручення №97 від 21.08.2012 р. 105 000 грн. в погашення заборгованості перед ТОВ "Агроцентр-Галичина".

Розглянувши заяву відповідача №8 від 18.02.2013 р. суд відмовляє в її задоволенні з огляду на те, що у судовому засіданні 18.02.2013 р. був присутній повноважний представник відповідача, а присутність голови ФГ "Барселона" не визнавалась судом обов'язковою.

Розглянувши заяву відповідача №9 від 18.02.2013 р. суд вдруге відмовляє в її задоволенні з підстав, наведених в ухвалі суду від 07.02.2013 р. з огляду на те, що відповідачем не зазначено, яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права або обов'язки підприємця ОСОБА_4, при цьому звертає увагу представника відповідача на те, що згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доведення тих обставин, на які посилається відповідач як на підставу своїх вимог і заперечень лежить саме на ньому.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані ними докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

11.04.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (надалі продавець) та фермерським господарством "Барселона" (надалі покупець) був укладений договір №11/01, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (надалі товар), загальною вартістю 115 995 грн. (п.п. 1.1., 1.2. договору).

На виконання умов договору №11/01 від 11.04.2012 р. позивачем поставлено згідно видаткової накладної №5 від 25.04.2012 р. відповідачу товар на загальну суму 115 995 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару в наступні строки: 34 800 грн. не пізніше 15.05.2012 р., 34 800 грн. не пізніше 15.06.2012 р., 46 400 грн. не пізніше 15.08.2012 р.

22.05.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (надалі продавець) та фермерським господарством "Барселона" (надалі покупець) був укладений договір №22/01, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (надалі товар), загальною вартістю 328 500 грн. (п.п. 1.1., 1.2. договору).

На виконання умов договору №22/01 від 22.05.2012 р. позивачем поставлено згідно видаткової накладної №53 від 23.05.2012 р. відповідачу товар на загальну суму 328 500 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару в наступні строки: 100 000 грн. не пізніше 25.05.2012 р., 120 000 грн. не пізніше 27.07.2012 р., 108 500 грн. не пізніше 28.08.2012 р.

25.05.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (надалі продавець) та фермерським господарством "Барселона" (надалі покупець) був укладений договір №25/01, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (надалі товар), загальною вартістю 247 500 грн. (п.п. 1.1., 1.2. договору).

На виконання умов договору №25/01 від 25.05.2012 р. позивачем поставлено згідно видаткової накладної №52 від 30.05.2012 р. відповідачу товар на загальну суму 247 500 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару в наступні строки: 100 000 грн. не пізніше 22.05.2012 р., 90 000 грн. не пізніше 27.07.2012 р., 57 500 грн. не пізніше 28.08.2012 р.

Згідно п. 7.1. договорів, вони вступають в юридичну силу з дня їх підписання і діють до 01.01.2014 р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цими договорами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 691 995 грн., а саме: згідно видаткової накладної №5 від 25.04.2012 р. товар на загальну суму 115 995 грн., видаткової накладної №53 від 23.05.2012 р. товар на загальну суму 328 500 грн., видаткової накладної №52 від 30.05.2012 р. товар на загальну суму 247 500 грн.

Пунктом 2.1. договорів сторонами погоджено строки оплати вартості товару, які відповідачем не дотримані, а товар не оплачений в повному обсязі.

За вищенаведеними договорами поставки відповідачем здійснені наступні проплати:

- за договором поставки №11/01 від 11.04.2012 р. (рахунок на оплату №24 від 04.04.2012 р.) сплачено 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №21 від 15.05.2012 р. на суму 20 000 грн. та платіжним дорученням №847 від 11.04.2012 р. на суму 10 000 грн.;

- за договором поставки № 22/01 від 22.05.2012 р. (рахунок на оплату №86 від 22.05.2012 р.) сплачено 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №858 від 23.05.2012 р.;

- за договором поставки № 25/01 від 25.05.2012 р. (рахунок на оплату №93 від 23.05.2012 р.) сплачено 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №868 від 24.05.2012 р.

Таким чином, відповідачем загалом було сплачено 230 000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Твердження відповідача про здійснення оплати отриманого товару платіжним дорученням №3 від 03.07.2012 р. в розмірі 34 700 грн., платіжним дорученням №75 від 20.07.2012 р. в розмірі 32 700 грн., платіжним дорученням №76 від 20.07.2012 р. в розмірі 21 000 грн. судом оцінюються критично в зв'язку з тим, що дані кошти сплачені згідно накладних та рахунків (рахунок №132 від 10.07.2012 р., рахунок №136 від 17.07.2012 р., видаткова накладна №78 від 25.06.2012 р.), які не стосуються договорів поставки № 11/01 від 11.04.2012 р., № 22/01 від 22.05.2012 р. та 25/01 від 25.05.2012 р., що є підставою (договори) позову у даній справі.

Судом також не береться до уваги сплата відповідачем 105 000 грн. платіжним дорученням №97 від 21.08.2012 р. на рахунок ПП ОСОБА_4, оскільки дані кошти сплачені згідно рахунку №5 від 20.08.2012 р., що не є предметом даного позову, а продавцем товару за договорами поставки № 11/01 від 11.04.2012 р., № 22/01 від 22.05.2012 р. та 25/01 від 25.05.2012 р. є товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", а не ПП ОСОБА_4

Також, відповідач зазначив, що 12.09.2012 р. йому був наданий договір про переведення боргу б/н від 12.09.2012 р. укладений між ТОВ "Агроцент-Галичина" (первісний боржник), ФГ "Барселона" (новий боржник) та ТОВ "ТД" Ензим-Агро" (кредитор), за яким первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 114 800 грн., а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання у строк до (не зазначено) (п. 2. договору).

Втім, у п. 1 договору про переведення боргу б/н від 12.09.2012 р. вказано, що останній регулює відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (ТОВ "Агроцент-Галичина") у зобов'язанні, що виникає із договору №25-01 від 25.05.2012 р., укладеного між ТОВ "Агроцент-Галичина" та ТОВ "ТД" Ензим-Агро". Поскільки зазначений договір не є предметом позовних вимог, суд у даному провадженні не досліджує правовідносини, які виникли між ТОВ "Агроцент-Галичина" та ТОВ "ТД" Ензим-Агро", відтак критично оцінюється твердження відповідача про необхідність списання 114 800 грн. з його основного боргу.

Крім того, просить суд взяти до уваги і те, що позивачем не виконано свої зобов'язання по договорах поставки № 11/01 від 11.04.2012 р., № 22/01 від 22.05.2012 р. та 25/01 від 25.05.2012 р., а саме: не надано сертифікатів якості на товар, який мав скриті недоліки, що, в свою чергу, вплинуло на врожайність, яка стала непомірно низькою. Дана обставина призвела до виникнення форс-мажорних обставин для ФГ "Барселона".

Так, згідно укладених між сторонами договорів поставки № 11/01 від 11.04.2012 р., № 22/01 від 22.05.2012 р. та 25/01 від 25.05.2012 р. сторони чітко погодили між собою умови та порядок поставки товару. Зокрема, згідно п.п. 3.4., 3.5., 3.6., 3.7. договорів одержання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем у день поставки товару. При прийманні товару покупець зобов'язаний перевірити кількість, асортимент, цілісність тари, пломб (при їхній наявності), а також відсутність ознак ушкодження та псування товару. Одночасно із прийманням товару за якістю покупцем проводиться перевірка комплектності товару, а також відповідність тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, наявність сертифікатів якості й інструкцій із застосування товару. У випадку виявлення під час приймання ушкоджень у тарі або при наявності ознак псування (течі і т.д.), відсутності інструкцій, сертифікатів якості і т.д. покупець повинен негайно сповістити про це продавця і вказати виявлені недоліки в акті або у видатковій накладній. При виявленні покупцем схованих недоліків у товарі складається акт про сховані недоліки в присутності представників сторін, відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості (П 7).

Претензії щодо якості, кількості та асортименту приймаються від покупця виключно на місці, та в момент приймання товару. В разі прийняття товару без заявлених претензій, товар вважається прийнятим, і покупець в майбутньому не може посилатись на недоліки товару (п. 3.10. договору).

Відповідно до розділу 4 договорів якість товару повинна відповідати вимогам даного договору, а також стандартам, держстандартам, які діють на території України. Відповідність якості товару повинна підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виготовлювача, який надається продавцем покупцю під час прийому товару. Одночасно з передачею товару продавець зобов'язаний передати покупцеві наступні документи: рахунок на оплату товару; податкову накладну, згідно норм податкового кодексу України; видаткову (відвантажувальну) накладну; товарно - транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ.

Так, представником позивача зазначалось у судових засіданнях, що при передачі відповідачу товару, йому передавались документи, визначені п. 4.3. договорів, в т.ч. і сертифікати якості.

Підписання покупцем видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3. договорів документів (п. 4.5. договорів).

Судом встановлено, що видаткові накладні №5 від 25.04.2012 р., №53 від 23.05.2012 р. та №52 від 30.05.2012 р. підписані як продавцем, так і покупцем, їх підписи скріплені мокрими печатками підприємств.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, у випадку відсутності сертифікатів якості на певний товар, покупець міг вимагати у постачальника його надання та не підписувати видаткові накладні. Однак, вищезазначені накладні були підписані постачальником та покупцем, що в свою чергу свідчить про виконання позивачем п. 4.3. договорів, крім того відповідачем частково проводилася оплата за отриманий товар. Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які зауваження/застереження з боку відповідача стосовно якості товару, в тому числі і відсутність інструкцій застосування, сертифікатів якості товару, тощо.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що в межах даного судового спору не досліджується якість товару, що відпускався згідно договорів поставки № 11/01 від 11.04.2012 р., № 22/01 від 22.05.2012 р. та 25/01 від 25.05.2012 р., на відсутність якої наголошує останній, оскільки сторони визначили порядок приймання товару за кількістю та якістю в умовах укладених між ними договорів. Як свідчать матеріали справи, дані умови були дотримані обома сторонами, а відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили протилежне.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 5.4. договорів поставки № 11/01 від 11.04.2012 р., № 22/01 від 22.05.2012 р. та 25/01 від 25.05.2012 р. у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даних договорів, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні штраф у розмірі 15 відсотків від ціни договору.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума штрафу за прострочення відповідачем оплати товару становить: за договором поставки № 11/01 від 11.04.2012 р. - 17 399,25 грн., за договором поставки № 22/01 від 22.05.2012 р. - 49 275 грн., за договором поставки 25/01 від 25.05.2012 р. - 37 125 грн.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з фермерського господарства "Барселона" (с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 33579349) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (вул. Кривоноса, 2б, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 37556849):

- 461 995 (чотириста шістдесят одну тисячу дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. боргу;

- 103 799 (сто три тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 25 коп. штрафу;

- 11 315 (одинадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 88 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання "20" лютого 2013 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька