Постанова № 29513302, 20.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5017/2432/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012у справігосподарського суду Одеської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 15107"допублічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія"простягнення 83 329, 83 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Садовський В.Є. - дов. №33 від 18.02.2013;від відповідача:Чубко І.А. - дов. від 10.05.2012;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 01.11.2012 господарського суду Одеської області (суддя - Гут С.Ф.) позовні вимоги задоволено. Стягнено з ПАТ „Чорноморська транспортна компанія" на користь ТОВ „Автотранспортне підприємство 15107" 83 329,83 грн. заборгованості.

Постановою від 11.12.2012 Одеського апеляційного господарського суду (судді: Головей В.М. - головуючий, Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) рішення від 01.11.2012 господарського суду Одеської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не надано доказів оплати наданих позивачем послуг пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів на автобусних маршрутах.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ „Чорноморська транспортна компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України та ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, у письмовому відзиві на касаційну скаргу, послався на безпідставність доводів та вимог відповідача та просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 01.01.2010 ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія", правонаступником якого є ПАТ "Чорноморська транспортна компанія", та ВАТ "Автотранспортне підприємство 15107", правонаступником якого є ТОВ "Автотранспортне підприємство 15107", (перевізник) уклали договір №48 про надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з автовокзалу.

За умовами договору сторони зобов'язались співпрацювати у сфері обслуговування пасажирів автомобільним транспортом, шляхом організації перевезень з автовокзалу "Привоз" (м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 5), рухомим складом перевізника за маршрутами: №560 "Білгород-Дністровський - Одеса АВ "Привоз"; №565 Т "Затока - Одеса АВ "Привоз"; №539/538 "Одеса АВ "Привоз" Жовтий Яр"; №134 "Приморське - Одеса АВ "Привоз"; №971/972 "Одеса АВ "Привоз" Старокозаче"; №1041/1042 "Одеса АС - 7- Старокозаче"; №1075/1076, 1082/1083, 1080/1081 "Сергіївка - Одеса АВ "Привоз", ч/з Овідіополь, Затоку; №1073/1074, 1077/1076, 1078/1079 "Сергіївка - Одеса АВ "Привоз".

Розділом 4 договору сторони обумовили, що розрахунки з перевізником відповідач проводить двічі в місяць, за першу половину місяця з 22 числа поточного місяця, за другу половину - з 7 числа місяця, наступного за звітним, після підписання акту виконаних робіт. Суму від виручки відповідач перераховує на розрахунковий рахунок перевізника в національній валюті України. Щомісячні дані про взаєморозрахунки перевізник звіряє з реєстром касових відомостей продажу квитків (ф-20 АСС), що надаються ПАТ "Чорноморська транспортна компанія", та підписує акт виконаних робіт за попередній місяць.

Згідно п. 5.12. договору, підставою для матеріальної відповідальності перевізника і ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" є акти перевірок, матеріали перевірок посадовими особами, відомості касових продажів квитків, засвідчені підписами відповідальних осіб.

Господарськими судами також встановлено, що позивач надав відповідачу автотранспортні послуги з організації перевезення пасажирів, визначених договором №48 від 01.01.2010, що підтверджується касовими відомостями за період з 01.06.2010 по 09.09.2010, довідкою ТОВ "Автотранспортне підприємство 15107" №187 від 08.08.2012 та реєстром відправлення зі штампом поштового відділення на адресу відповідача актів здачі-приймання виконаних робіт за липень 2010, серпень 2010, вересень 2010 з супровідними листами.

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доводи відповідача про те, що поштовий реєстр від 22.09.2010 про відправлення позивачем на адресу відповідача актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за період з липня по вересень 2010 року з супровідними листами для їх підписання і оплати суми заборгованості на загальну суму 83329,83 грн., були предметом дослідження господарськими судами попередніх інстанцій і цьому надана належна правова оцінка.

Як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції відповідач не надав докази оплати наданих позивачем автотранспортних послуг, пов'язаних з організацією перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з автовокзалу, тому господарські суди обґрунтовано дійшли висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 83329,83 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 11.12.2012 Одеського апеляційного господарського суду зі справи №5017/2432/2012 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга