Постанова № 29513297, 20.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5013/1313/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Артсіті", м. Кіровоградна постанову від 11.12.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 5013/1313/12 господарського суду Кіровоградської області

за заявою приватного підприємства "Артсіті", м. Кіровограддо боржникафермерського господарства "Агропродукт КС", с. Новопетрівка Кіровоградського району Кіровоградської областіпровизнання банкрутомрозпорядник майна арбітражний керуючий Кноблох І.В. в судовому засіданні взяли участь представники:

ПП "Артсіті"Гавриш Г.О., довір.,ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. КіровоградіМаринич Т.П., довір.,розпорядник майнаарбітражний керуючий Кноблох І.В., паспортВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 03.10.2012 року порушено провадження у справі 5013/1313/12 про банкрутство фермерського господарства "Агропродукт КС" (далі - Боржник, Господарство) за заявою приватного підприємства "Артсіті" (далі - Кредитор, Підприємство) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін - далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2012 року (суддя - Н.М.Коваленко) визнано вимоги ініціюючого кредитора до Боржника в сумі 393 750 грн. основного боргу та 7 875 грн. 00 коп. витрат на судовий збір; введено щодо боржника процедуру розпорядження майном з призначеннням розпорядником майна арбітражного керуючого Кноблоха І.В., якого зобов'язано вчинити певні дії відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії акціонерне товариство "Укрексімбанк" в м. Кіровограді (далі-Банк) звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2012 року та припинити провадження у справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року (головуючий суддя Лисенко О.М., судді: Джихур О.В., Виноградник О.М.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2012 року скасовано, а провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням апеляційної інстанції, приватне підприємство "Артсіті" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року, а ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 05.11.2012 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 6 Закону про банкрутство, ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Кіровограді, скаржника та розпорядника майна Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, місцевий суд встановив, що доказами у справі підтверджується безспірність заявлених ініціюючим кредитором вимог до Боржника, розмір яких відповідає вимогам Закону про банкрутство, а також дотриманий встановлений нормами цього ж закону трьохмісячний термін невиконання Господарством зобов'язань за вказаними вимогами, а тому є підстави для продовження провадження у даній справі про банкрутство.

Скасовуючи відповідну ухвалу місцевого суду, апеляційний суд вказав, що Банк, який подав апеляційну скаргу, має вимоги до Боржника, що забезпечені заставою майна останнього, тому набув статусу учасника провадження у даній справі та має право на апеляційне оскарження, а ініціюючим кредитором не було дотримано трьохмісячного строку з відкриття виконавчого провадження стосовно стягнення боргу з Господарства на користь Підприємства до звернення із заявою у даній справі. У зв'язку з цим, апеляційний суд дійшов висновку про недотримання вимог щодо доведеності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Господарства, у зв'язку з чим провадження у такій справі підлягає припиненню.

Заперечуючи висновки апеляційного суду, заявник касаційної скарги зазначив, що Банк не набув статусу учасника у справі про банкрутство та не має право на оскарження рішень у даній справі, а визначений судами трьохмісячний строк дотриманий та починає свій перебіг з моменту прострочення за угодою - 10.03.2012 року. Незадоволення ж кредиторських вимог до Боржника також підтверджується іншими доказами у справі, а тому підтверджуються ознаки неплатоспроможності.

Однак, суд касаційної інстанції вважає зазначені заперечення такими, що викладені з невірним тлумаченням норм Закону про банкрутство.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Підприємство звернулося із заявою про порушення справи про банкрутство Господарства за загальною процедурою, визначеною Законом про банкрутство.

При цьому, положення ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство визначають обов'язкові підстави для порушення справи про банкрутство за загальною процедурою, що складають предмет спору у такій справі, які полягають у тому, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство за загальною процедурою, за якою здійснюється провадження у даній справі, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство є обов'язковим дотримання положень Закону про банкрутство, у тому числі щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора та строку їх незадоволення - протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника на порядок застосування норм ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство щодо визначення безспірних вимог кредиторів та доказів, що можуть, відповідно до законодавства, підтверджувати безспірні вимоги до боржника.

Так, положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство було встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Норми ст. 1071 Цивільного кодексу України визначають підстави списання Банком грошових коштів з рахунка клієнта.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження та саме з цього моменту починає свій перебіг визначений в ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячний термін.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження та за відсутності доказів невиконання боржником своїх зобов'язань щодо безспірних вимог протягом трьох місяців з моменту порушення такого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Кредитор, визначаючи в своїй заяві про порушення справи про банкрутство розмір безспірних грошових вимог в сумі 401 625 грн., включаючи стягнений з Господарства за рішенням у справі № 5013/597/12 судовий збір в сумі 7 875 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 3-4), не врахував, що за цими вимогами не минув встановлений нормами ч. 3 ст. 6 трьохмісячний термін. Так, як встановив, зокрема, апеляційний суд, посилаючись на докази у справі, виконавче провадження щодо стягнення вказаної суми заборгованості було відкрито постановою органу виконавчої служби 25.07.2012 року (т. 1 а.с. 22), тобто за два місяці та вісім днів до порушення 03.10.2012 року справи про банкрутство Боржника.

У зв'язку із викладеним, суд касаційної інстанції підтримує правомірний висновок суду апеляційної інстанції про скасування ухвали місцевого суду за результатами проведення підготовчого засідання з тих підстав, що Підприємством, в порушення норм ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство та ст. 32-34 ГПК України не були надані докази на підтвердження наявності безспірних кредиторських вимог до Боржника в розмірі триста мінімальних заробітних плат, що не були задоволені саме протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, а відповідно і не доведені визначені нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство підстави та умови для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство Заводу.

Враховуючи вищевикладені та встановлені апеляційним судом з посиланням на докази у справі факти порушення при зверненні Кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство, а також те, що дотримання та підтвердженність належними доказами у справі умов, передбачених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, є обов'язком при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство, недотримання ж будь-якої із передбачених вказаною нормою вимог виключає подальше провадження у справі про банкрутство (якщо справа вже була порушена), відповідно до приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, а господарський суд саме у підготовчому засіданні остаточно досліджує обставини та докази у справі, заперечення боржника та вирішує про наявність, підтвердженність вказаних підстав для порушення справи про банкрутство та, відповідно, обґрунтованість порушення та подальшого провадження у даній справі, висновок апеляційного суду про припинення провадження у справі про банкрутство Господарства, є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги приватного підприємства "Артсіті" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 6, 7, 11, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р.), ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст.ст. 41, 32-34, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Артсіті" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 р. у справі № 5013/1313/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 21.02.2013 року.