Рішення № 29510724, 18.02.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

18.02.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797\552\13р. Головуючий у першій

інстанції Пекарініна І. А.

Категорія 44 Доповідач апеляційної

інстанції Моцний М.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Алєєвої Н.Г.,Саліхова В.В.,

за участю секретаря - Мазнєва Ю.М.,

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 03 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 в якому просила визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2, з тих підстав, що вона є головним наймачем вищевказаної квартири, разом з нею у спірній квартирі зареєстровані та проживають її син - ОСОБА_7, донька - ОСОБА_8, онука - ОСОБА_9, а також зареєстрований її колишній чоловік відповідач ОСОБА_5, який з січня 2011 року залишив квартиру та постійно проживає за іншою адресою: у квартирі АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_3 зазначає, що відповідач участі у несені витрат на утримання спірної квартири не бере, у квартирі відсутні його речі, перешкод у користуванні житловою площею йому не чиниться, а тому відповідно до ст. 107 ЖК України він втратив право користування квартирою.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 03 грудня 2012 року вимоги позову задоволенні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, як таке що ухвалено з порушення норм процесуального та матеріального права. Вказує, що судом під час ухвалення рішення не враховано, що акт про його не проживання у спірній квартирі уповноваженими органами не складався.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з січня 2011 року відповідач у спірній квартирі не проживає, що підтверджується актом, складеним спеціалістом Служби у справах дітей Нахімовської РДА м. Севастополя та показами свідків, фактично проживає в іншій квартирі, спроб вселитися у спірну квартиру не робив, участі унесені витрат на її утримання не приймає та не пред'являє претензій на спірне житло, тому суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

З таким висновком не погоджується колегія суддів апеляційного суду оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_3 зареєстрована в у АДРЕСА_2 (а. с. 3). У вказаній квартирі також зареєстрований колишній чоловік позивача - відповідач ОСОБА_5, шлюб з яким був розірваний рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 20 травня 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України з підстав якої заявлено позов, в разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

З врахуванням зазначеної норми, член сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це, і встановленню в такому випадку підлягають лише обставини й факти, що свідчать про обрання такою особою іншого місця проживання.

Отже, законодавець не пов'язує право користування житлом з перебуванням у фактичних шлюбних відносинах та створенням нової сім'ї, на що також посилається у позові ОСОБА_3

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_10 зазначила, що в січні 2011 року її колишній чоловік ОСОБА_5 добровільно залишив спірну квартиру та проживає в АДРЕСА_1 з жінкою з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах, тому втратив право користування спірним житлом.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 11 постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», відповідно до ст. 107 ЖК України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.

На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України на зазначені положення закону та відповідні роз'яснення уваги не звернув; доводів ОСОБА_5 належним чином не перевірив; не з'ясував і не вирішив: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення, та якими доказами вони підтверджуються або спростовуються.

Всупереч вищезазначених вимог закону суд не встановив та у рішенні не зазначив, яке ж інше постійне місце проживання та коли обрав собі відповідач, де воно знаходиться, кому належить, з чого складається, хто в ньому зареєстрований та не залучив відповідних осіб до участі у справі, належним чином не з'ясував, які докази свідчать про постійне проживання відповідача у ньому, чи зареєстрований він там, чи давали згоду інші особи на його постійне проживання там.

Лише сам факт проживання відповідача у іншому жилому приміщенні з іншою жінкою з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах не свідчить про обрання ним іншого постійного місця проживання.

В заперечення проти позову відповідач зазначив, що інтересу до спірного житла ніколи не втрачав, тимчасово мешкає в квартирі своїх знайомих, бажаючи не створювати незручностей для колишньої дружини та дітей.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а оскільки у справі не встановлено, що відповідач вибув у інше жиле приміщення на постійне місце проживання, в позові належить відмовити.

Акт обстеження умов проживання від 28 листопада 2012 року складеного головним спеціалістом ССД Нахімовської РДА м. Севастополя про те, що відповідач ОСОБА_5 не проживає у спірній житловій площі, а також покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони не підтверджують факту обрання відповідачем іншого постійного місця проживання, що необхідно для застосування ст. 107 ЖК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача ОСОБА_5 підлягає стягненню в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 57,35 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п. 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 03 грудня 2012 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування понесених судових витрат 57,35 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.В.Моцний

Судді: Н.Г.Алєєва

В.В.Саліхов

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797\552\13р. Головуючий у першій

інстанції Пекарініна І. А.

Категорія 44 Доповідач апеляційної

інстанції Моцний М.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

18 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Алєєвої Н.Г.,Саліхова В.В.,

за участю секретаря - Мазнєва Ю.М.,

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 03 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п. 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 03 грудня 2012 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування понесених судових витрат 57,35 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.В.Моцний

Судді: Н.Г.Алєєва

В.В.Саліхов