Постанова № 29510570, 06.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 р.Справа № 2а-5817/11/2170

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Гончаруку А.М.,

за участю представника позивача Сторчеуса Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року товариство з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними дій по складанню акта перевірки від 12 жовтня 2011 року № 3468/07-0/00901631 та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2011 року № 0002510700, № 0002530700 та № 0002520700.

В обґрунтування позову зазначалося, що з 22 по 28 вересня 2011 року посадовою особою ДПІ у м. Херсоні проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень, червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 12 жовтня 2011 року за № 3468/07-0/00901631. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2011 року № 0002510700, № 0002530700 та № 0002520700, якими у зв'язку з порушенням п. п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 та п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 213676 грн., визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в 59889 грн. за основним платежем та 14972 грн. 25 коп. за штрафними санкціями, а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у зв'язку з чим застосовано штрафні санкції на суму 69781 грн.. На думку позивача, обставини, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, а висновки щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» не ґрунтуються на чинному законодавстві, у зв'язку з чим прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року відмовлено ТДВ «Херсонський електромеханічний завод» у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ТДВ «Херсонський електромеханічний завод» в апеляційній скарзі зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги положення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також позицію Верховного Суду України щодо відсутності підстав для зменшення бюджетного відшкодування платнику податку у разі невиконання постачальником товарів (послуг) своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, що є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо такого постачальника. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Судом встановлено, що з 22 по 28 вересня 2011 року посадовою особою ДПІ у м. Херсоні проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень, червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 12 жовтня 2011 року за № 3468/07-0/00901631, в якому зазначено про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 та п. .п 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 213676 грн., завищення суми податкового кредиту у розмірі 385427 грн. 42 коп. та завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 325538 грн. 75 коп..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2011 року № 0002510700, № 0002530700 та № 0002520700, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 213676 грн. 08 коп., збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 59889 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 14972 грн. 25 коп., а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції у розмірі 69781 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у м. Херсоні доведено порушення ТДВ «Херсонський електромеханічний завод» вимог п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 та п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині безпідставного нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень, червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за перевірений період позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Український торгово-промисловий Альянс», ТОВ «Міжгалузева промислова група» та ПП «Стилет-Юг».

При цьому позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено угоди:

- з ТОВ «Український торгово-промисловий Альянс» від 15 січня 2010 року № 100115 про купівлю-продаж труб відповідно до доданих специфікацій (т. 1 а. с. 109-110);

- з ТОВ «Міжгалузева промислова група» від 25 серпня 2010 року № 100825 про купівлю-продаж труб відповідно до доданих специфікацій (т. 1 а. с. 139-140);

- з ПП «Стилет-Юг» від 26 серпня 2010 року про надання послуг з поточного ремонту виробничого обладнання (т. 1 а. с. 176-178).

Витрати по вказаним вище угодам безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами. При цьому ТДВ «Херсонський електромеханічний завод» в ланцюгу постачання труб є кінцевим споживачем, який використовує придбаний товар (трубу) у власному виробництві.

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Крім того, витрати за названими вище угодами з ТОВ «Український торгово-промисловий Альянс», ТОВ «Міжгалузева промислова група» та ПП «Стилет-Юг» підтверджуються наявними в матеріалах справи відповідними первинними документами - видатковими накладними, платіжними дорученнями, викопіюваннями з книги реєстрації виданих доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, посвідченнями про відрядження, подорожними листами, технічними паспортами на транспортні засоби, прибутковими ордерами, копії яких надано позивачем до суду першої інстанції.

Будь-які докази, що підтверджують безтоварність господарських операцій за названими вище угодами та обізнаність позивача про можливість порушення податкового законодавства його контрагентами, податковим органом не надано.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Український торгово-промисловий Альянс», ТОВ «Міжгалузева промислова група» та ПП «Стилет-Юг» податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту протягом перевіреного податковим органом періоду.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими доводи апелянта про те, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене свідчить про обґрунтованість позовних вимог ТДВ «Херсонський електромеханічний завод» в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2011 року № 0002510700, № 0002530700 та № 0002520700.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції на підставі положень п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, а також п. 3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1238, знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача по складанню акта перевірки від 12 жовтня 2011 року № 3468/07-0/00901631. При цьому в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не наполягав на задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень не відповідають обставинам справи, постановлене судове рішення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 24 жовтня 2011 року № 0002510700, № 0002530700 та № 0002520700.

В іншій частині відмовити товариству з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2013 року.

Головуючий:

Судді