Ухвала суду № 29510049, 12.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/6454/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Капліна В.В., представника відповідача Тур Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-1670/6454/12

за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет" звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0012482301/1502, № 0012492301/1503, № 0012502301/164, № 0012512301/165, № 0000952303/1504, № 0036851702/1505 від 28 вересня 2012 року.

08 листопада 2012 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду позов Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0012482301/1502, № 0012492301/1503, № 0012502301/164, № 0012512301/165, № 0000952303/1504, № 0036851702/1505 від 28 вересня 2012 року.

Відповідач, не погодившись з зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом вимог ст. 135,137,138,139, 164, 168, 170, 176, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, п. 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 № 637, ст.9,11, 69, 86,159 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.1997 року Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет" зареєстроване Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області.

З 01.07.1997 року позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ № 340 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23490484.

Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет" відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 273932, виданої Управлінням статистики у м. Кременчуці 24.03.2010, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 26.70.0 - оброблення декоративного та будівельного каменю, 63.21.2 - функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, 45.21.1 - будівництво будівель, 28.52.0 - загальні механічні операції, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі.

З 15 серпня 2012 року по 05 вересня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ВБКП "Рассвет" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року.

12.09.2012 року за результатами перевірки складено акт № 3561/22-209-24831310, яким встановлено наступні порушення позивачем:

п.135.1 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 2555479 грн., у т.ч. за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 898742 грн., за ІІ квартал 2012 року -1656737 грн.;

пунктів 198.1, 198.6 статті 198, п.201.4 п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 731353 грн., у т.ч. за грудень 2011 року на суму 258260 грн., за січень 2012 року на суму 7060 грн., за лютий 2012 року на суму 15923 грн., за березень 2012 року на суму 122371 грн., за квітень 2012 року на суму 49178 грн., за травень 2012 року на суму 93776 грн., за червень 2012 року на суму 184785 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 404596 грн. за червень 2012 року, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 4393 грн. за червень 2012 року;

пп.198.6 ст. 198, пп.200.1, пп.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2011 року на суму 225762 грн.;

пп.164.2.11 п.164.2 ст. 164, пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп.168.1.1 п.168.1 ст. 168. пп.170.9.1 п.170.9 ст. 170, абзац "а" п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки з питань щодо повноти та своєчасно внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряє мий період на загальну суму 9149,36 грн., в т.ч. за 2011 рік -2439,80 грн., за 2012 року -6710,28 грн.;

п.3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (встановленої форми та змісту), який підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 60,00 грн.

28 вересня 2012 року на підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення - рішення:

№ 0012482301/1502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 2 555 479 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 828 368,50грн;

№ 0012492301/1503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 731 353 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 365 677 грн.;

№ 0012502301/164, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 225 762 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 112 881грн.;

№ 0012512301/165, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 408 989 грн.;

№ 0000952303/1504 , яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 60,00 грн. за порушення Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні";

№ 0036851702/1505, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 9149,36 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1691,53 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковим повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не у межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав:

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2011 між ВБКП "Рассвет" (покупець) та ТОВ "Ріст" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №41/11, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити металопродукцію в кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання зазначених договорів позивач придбав у ТОВ "Ріст" металопродукцію (листи г/к 2000х6000х8 сталь 09Г2С, листи г/к 2000х6000х9 сталь 09Г2С та шестигранник 46 ст.40Х-10.11 Ріст Я0517) фундаментні блоки Ф-1.

За результатами здійснення господарської операції між ВБКП "Рассвет" та ТОВ "Ріст" з придбання металопродукції та фундаментних блоків, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи:

- рахунки-фактури від 27.10.2011 № РФ-271001, від 28.10.2011 № РФ-281001, від 31.10.2011 № РФ-311002, від 21.11.2011 № РФ-211101 (т.1 а.с.131, 135, 142, 147);

- видаткові накладні від 27.10.2011 № ВН-271001, від 28.10.2011 № ВН-281001, від 31.10.2011 № ВН-311001, від 22.11.2011 № ВН-211101, від 22.11.2011 № ВН-211102 (т.1 а.с.132, 136,143, 149,151);

- податкові накладні від 27.10.2011 № 23, від 28.10.2011 № 24, від 31.10.2011 № 25, від 21.11.2011 № 15 (т.1 а.с.133, 137, 145, 148).

На підтвердження реальності транспортування придбаного ВБКП "Рассвет" товару позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: товарно-транспортні накладні від 28.10.2011 № 55, від 31.10.2011 № 56, від 22.11.2011 № 70, від 22.11.2011 № 71 (т.1 а.с.138, 144, 150, 152); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, накази про прийняття на посаду водія (т.2 а.с. 248-255, т.3 а.с.1-3).

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Ріст", що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с.130, 134, 139-141, 146).

Таким чином, позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Ріст" за придбані товарно-матеріальні цінності, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано оборотні відомості по руху товару по постачальнику ТОВ "Ріст" за жовтень-листопад 2011 року, згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаному постачальнику (т.1, а.с. 128-129).

На підтвердження зв'язку із своєю господарською діяльністю операцій по придбанню у ТОВ "Ріст" листів сталі, позивачем надано акти списання у виробництво металовиробів (том 1 а.с. 75-79) для виготовлення опор контактної мережі, які у подальшому поставлялися у м. Харків на замовлення ТОВ "Паркінг+" на виконання умов договорів субпідряду № 1/011-СП1 від 29.06.2011, № 1/011-СП2 від 29.06.2011, № 31/08-СП2 від 31.08.2011, від 17.01.2012 №17/01-СП 1, №17/01-СП 2 із підтвердженням актами приймання виконаних будівельних робіт (том 2 а.с.151-170).

07 березня 2012 року між ВБКП "Рассвет" (Покупець) та ПП "Троян-СВ" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 07/12М (далі -Договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити металопродукцію та фундаментні блоки в кількості та за цінами у відповідності до рахунків -фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1 Договору). Постачання продукції здійснюється на умовах само вивозу (пункт 3.1 Договору) (т.1 а.с.154-157).

На виконання умов договору ПП "Троян-СВ" виписало рахунки-фактури № 00025 від 07.03.2012, № 00036 від 15.032012, № 00038 від 19.03.2012, № 00075 від 11.05.2012, № 00084 від 25.05.2012, № 00081 від 21.05.2012, № 00079 від 18.05.2012, № 00089 від 30.05.2012, № 00094 від 05.06.2012, № 00093 від 04.06.2012, № 00099 від 15.06.2012 (т.1 а.с.169, 176, 184, 205, 216, 221, т.2 а.с.1, 24, 32, 51, 75);

видаткові накладні № 00055 від 27.03.2012, № 00036 від 15.03.2012, № 00037 від 16.03.2012, № 00042 від 19.03.2012, № 00045 від 21.03.2012, № 00048 від 23.03.2012, № 00053 від 26.03.2012, № 00058 від 28.03.2012, № 00060 від 30.03.2012, № 00110 від 11.05.2012, № 00111 від 15.05.2012, № 00114 від 18.05.2012, № 00130 від 28.05.2012, № 00119 від 22.05.2012, № 00128 від 24.05.2012, № 00123 від 23.05.2012, № 00125 від 23.05.2012, № 00129 від 25.05.2012, № 00115 від 21.05.2012, № 00117 від 21.05.2012, № 00118 від 22.05.2012, № 00121 від 22.05.2012, № 00122 від 23.05.2012, № 00127 від 24.05.2012, № 00132 від 30.05.2012, № 00135 від 31.05.2012, № 00140 від 06.06.2012, № 00143 від 08.06.2012, № 00146 від 12.06.2012, № 00147 від 14.06.2012, № 00148 від 15.06.2012, № 00138 від 085.06.2012, № 00139 від 06.06.2012, № 00142 від 07.06.2012, № 00145 від 11.06.2012, № 00151 від 19.06.2012, № 00154 від 20.06.2012, № 00155 від 21.06.2012, № 00158 від 22.06.2012, № 00149 від 15.06.2012, № 00150 від 18.06.2012, № 00156 від 21.06.2012, № 00157 від 22.06.2012, № 00160 від 22.06.2012, № 00161 від 25.06.2012, № 00163 від 25.06.2012, № 00164 від 26.06.2012, № 00165 від 26.06.2012, № 00169 від 27.06.2012 (т.1 а.с.172, 177, 180, 185, 188, 191, 194, 197, 200, 206, 209, 212, 218, 222, 225, 228, 231, 234, т.2 а.с.2, 5, 8, 11, 14, 17, 25, 28, 33, 36, 39, 42, 45, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 72, 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103);

видало податкові накладні № 70 від 07.03.2012, № 71 від 26.03.2012, № 62 від 15.03.2012, № 63 від 16.03.2012, № 64 від 19.03.2012, № 65 від 21.03.2012, № 66 від 23.03.2012, № 67 від 26.03.2012, № 68 від 28.03.2012, № 69 від 30.03.2012, № 16 від 11.05.2012, № 17 від 15.05.2012, № 28 від 17.05.2012, № 40 від 25.05.2012, № 35 від 22.05.2012, № 38 від 24.05.2012, № 36 від 23.05.2012, № 37 від 23.05.2012, № 39 від 25.05.2012, № 29 від 21.05.2012, № 30 від 21.05.2012, № 31 від 22.05.2012, № 32 від 22.05.2012, № 33 від 23.05.2012, № 34 від 24.05.2012, № 41 від 30.05.2012, № 42 від 31.05.2012, № 46 від 06.06.2012, № 48 від 08.06.2012, № 50 від 12.06.2012, № 51 від 14.06.2012, № 52 від 15.06.2012, № 44 від 05.06.2012, № 45 від 06.06.2012, № 47 від 07.06.2012, № 49 від 11.06.2012, № 55 від 19.06.2012, № 56 від 20.06.2012, № 57 від 21.06.2012, № 60 від 22.06.2012, № 53 від 15.06.2012, № 54 від 18.06.2012, № 58 від 21.06.2012, № 59 від 22.06.2012, № 61 від 22.06.2012, № 62 від 25.06.2012, № 63 від 25.06.2012, № 64 від 26.06.2012, № 65 від 26.06.2012, № 66 від 27.06.2012 (т.1 а.с.170,171, 178, 181, 186, 189, 192, 195, 198, 207, 210, 213, 217, 223, 226, 229, 232, 235, т.2 а.с.3, 6, 9, 12, 15, 18, 26, 29, 34, 37, 40, 43, 46, 53, 56, 59, 62, 65, 68, 73, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104).

На підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей відповідно до договору № 07/12М від 07 березня 2012 року позивачем було надано товарно-транспортні накладні: № 55/03 від 27.03.2012, № 36/12 від 15.03.2012, № 37/12 від 16.03.2012, № 42/12 від 19.03.2012, № 45/12 від 21.03.2012, № 48/12 від 23.03.2012, № 53/12 від 26.03.2012, № 58/12 від 28.03.2012, № 60/12 від 30.03.2012, № 110/05 від 11.05.2012, № 111/05 від 15.05.2012, № 114/05 від 18.05.2012, № 130/05 від 28.05.2012, № 119/05 від 22.05.2012, № 128/05 від 24.05.2012, № 123/05 від 23.05.2012, № 125/05 від 23.05.2012, № 129/05 від 25.05.2012, № 115/05 від 21.05.2012, № 117/05 від 21.05.2012, № 118/05 від 22.05.2012, № 121/05 від 22.05.2012, № 122/05 від 23.05.2012, № 127/05 від 24.05.2012, № 132/05 від 30.05.2012, № 135/05 від 31.05.2012, № 140/06 від 06.06.2012, № 143/06 від 08.06.2012, № 146/06 від 12.06.2012, № 147/06 від 14.06.2012, № 148/06 від 15.06.2012, № 138/06 від 05.06.2012, № 139/06 від 06.06.2012, № 142/06 від 07.06.2012, № 142/06 від 11.06.2012, № 151/06 від 19.06.2012, № 154/06 від 20.06.2012, № 155/06 від 21.06.2012, № 158/06 від 22.06.2012, 149/06 від 15.06.2012, № 150/06 від 18.06.2012, № 156/06 від 21.06.2012, № 157/06 від 22.06.2012, № 160/06 від 22.06.2012, № 161/06 від 25.06.2012, № 163/06 від 25.06.2012, № 164/06 від 26.06.2012, № 165/06 від 26.06.2012, № 169/06 від 27.06.2012 (т.1 а.с.173, 179, 182, 187, 190, 193, 196, 199, 202, 208, 211, 214, 219, 224, 227, 230, 233, 236, т.2 а.с.4, 7, 10, 13, 16, 19, 27, 30, 35, 38, 41, 44, 47, 54, 57,60, 63, 66, 69, 72, 74, 78, 81. 84, 87,90, 93, 96,99, 102, 105).

На підтвердження того, що придбаний у ПП "Троян-СВ" товар використовувався позивачем у його господарській діяльності, а саме: використання у виробництві опор металевих, які в подальшому були поставлені покупцю -ТОВ "Паркінг+", до суду надано: акти списання № Р-00000029 від 31.08.2012 (списання у виробництво металовиробів), № Р-00000027 від 31.07.2012 року (списання у виробництво металовиробів), № Р-00000024 від 30.06.2012 (списання у виробництво металовиробів), договори субпідряду № 1/011-СП1 від 29.06.2011, № 1/011-СП2 від 29.06.2011, № 31/08-СП2 від 31.08.2011, від 17.01.2012 №17/01-СП 1, №17/01-СП 2 укладених між ВБКП "Рассвет" (Субпідрядник) та ТОВ "Паркінг+", відповідно до якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе на свій ризик виконання робіт з капітального ремонту просп. Гагаріна на дільниці від вул. Вернанського до вул. Сидоренківської в м. Харкові (виготовлення та улаштування фундаментів, монтаж опор контактної мережі ОКМ-12, ОКМ-18), довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт (том 2 а.с.151-170).

27.02.2012 року між позивачем та ПП "Сієра-Сервіс" укладено договір купівлі-продажу № 03/12 від, відповідно до умов якого ПП "Сієра-Сервіс" зобов'язався продати, а позивач прийняти та оплатити товар (т.2 а.с.106-108).

На виконання умов договору ПП "Сієра-Сервіс" виписані наступні документи: рахунок-фактура № 1 від 27.02.2012, видаткова накладна № 1 від 29.02.2012 та видало податкову накладну № 1 (т.2 а.с.111-113)

На підтвердження реальності транспортування придбаного ВБКП "Рассвет" товару позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірену копію документу, а саме: товарно-транспортна накладна № 1 від 29.02.2012 (т.2 а.с.114).

Придбаний у ПП "Сієра-Сервіс" товар був використаний в господарській діяльності ВБКП "Рассвет", під час виконання субпідряду № 1/011-СП1 від 29.06.2011, № 1/011-СП2 від 29.06.2011, № 31/08-СП2 від 31.08.2011, від 17.01.2012 №17/01-СП 1, №17/01-СП 2 укладених між ВБКП "Рассвет" та ТОВ "Паркінг+".

Колегія суддів зазначає, що вищевказані первинні документи оформлені належними чином, з дотриманням вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій позивача з контрагентами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача з ТОВ "Ріст", ТОВ "Троян-СВ", ПП "Сієра-Сервіс" мали реальний характер, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ПП ТОВ "Ріст", ТОВ "Троян-СВ", ПП "Сієра-Сервіс" є правомірним.

Враховуючи, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, колегія суддів зазначає, що Виробничо-будівельним колективним підприємством "Рассвет" правомірно заявлено суми включення до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Колегією суддів встановлено, що спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань податкового органу на нікчемність договорів, що укладені позивачем з ПП ТОВ "Ріст", ТОВ "Троян-СВ", ПП "Сієра-Сервіс.

Колегія суддів відмічає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як такого, що не спричиняє реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0012482301/1502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 2 555 479 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 828 368,50грн; № 0012492301/1503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 731 353 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 365 677 грн.; № 0012512301/165, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 408 989 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПАІ № 0012502301/164, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 225 762 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 112 881грн.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки ВБКП "Рассвет" відповідач прийшов до висновку, що позивачем порушено п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року на суму 225 762 грн.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

В суді першої інстанції позивачем до матеріалів справи надані акт № 7894/23-309/24831310 від 21.11.2011 року документальної позапланової виїзної перевірки ВБКП "Рассвет" з питань правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року.

На підставі даного акту Кременчуцької ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011 року № 0001392302/257, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 225 762 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 112 881 грн.

ВБКП "Рассвет" оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до Полтавського окружного адміністративного суду.

22.02.2012 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1670/11094/11 за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, скасоване податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011 року № 0001392302/257, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 225 762 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 112 881 грн. (т.2 а.с.140-143),

17.05.2012 року постанова Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1670/11094/11 від 22.02.2012 року залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від (т.2 а.с.144-150).

Під час розгляду цієї справи судом було досліджено реальність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Монолітбудкомплект".

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПАІ № 0012502301/164, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 225 762 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 112 881грн. прийнято відповідачем не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Щодо позовних вимог позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ № 0000952303/1504, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 60,00 грн. за порушення Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" та № 0036851702/1505, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 9149,36 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1691,53 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Таким чином, для включення до складу витрат сум витрачених коштів підприємства на відрядження працівників необхідною умовою є наявність документів зазначених в пп.14.1.7 п.14.1 ст.140 ПК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено надання документів, визначених податковим інспектором в акті перевірки.

Вимога податкового органу про необхідність надання документів, які підтверджують зв'язок відряджень з виробничою діяльністю підприємства є не правомірною, так як такі документи необхідні лише для службових відряджень органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних кошів ("Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон" №59).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено, що працівником підприємства ОСОБА_4 подано авансові звіти до яких прикріплено чеки про сплату за проживання в готелі "Кремінь" м. Кременчука на загальну суму 1159,59 грн. є "додатковим благом" працівника; згідно звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, наданих на перевірку, встановлено, що посадовими особами підприємства до авансові звітів прикріплені чеки на придбання дизпалива, бензину, газу у різних містах України без оформлення належного відрядження.

Враховуючи, що на підприємстві позивача відсутні накази на відрядження та відмітки про відрядження у табелях робочого часу, відповідач дійшов висновку про ненадання підтверджуючих документів.

Матеріалами справи підтверджено, що понесені витрати на відрядження працівників товариства підтверджені наказами на відрядження, посвідченнями про відрядження із відмітками про прибуття посадових осіб товариства до пунктів призначення, чеками та рахунками (т.3 а.с.137-247а).

Як було з'ясовано судом першої інстанції, кошти на проживання працівника підприємства ОСОБА_4 в готелі "Кремінь" м. Кременчука, були відшкодовані ОСОБА_4 в зв'язку з тим, що вони не є "додатковим благом", а являються прямими витрати підприємства у зв'язку з виробничою необхідністю. 17.01.2012 року підприємство позивача уклало угоду № 17/01-СП1 з ТОВ "Паркінг+", для виконання даного договору позивач придбав транспортний засіб -ГАЗ 3307 АП17. Згідно наказу № 11-к від 27.03.2012 було прийнято на роботу ОСОБА_4 машиністом автомобільного крану (автовишки) 4 розряду (т.3 а.с.159).

Прийняття працівника відбулось згідно направлення на працевлаштування з Харківського міського центру зайнятості, оскільки працівник ОСОБА_4 проживає в м. Харкові, позивачем були відшкодовані кошти по авансовим звітам тільки за період роботи ОСОБА_4 на підприємстві позивача.

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Не відповідає дійсності і твердження відповідача в акті перевірки щодо порушенням позивачем п.3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (встановленої форми та змісту), який підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 60,00 грн.

Відповідно до вимог розділу ІІІ Наказу ДПА України "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" № 984 від 22.12.2010 залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать до завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у випадку їх отримання; інші матеріали, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки та вжиття інших заходів.

А ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів порушення позивачем Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ № 0000952303/1504, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 60,00 грн. за порушення Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" та № 0036851702/1505, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 9149,36 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1691,53 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-1670/6454/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 18.02.2013 р.