Ухвала суду № 29510019, 12.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р.Справа № 2а-12084/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника відповідача Лавренчук О.В.

представника позивача Швець Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012р. по справі № 2а-12084/12/2070

за позовом Публічного акціонерного "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 р. задоволено позов ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000102320 від 06.03.2012 р., № 0000092320 від 06.03.2012 року та № 0000082320 від 06.03.2012 р.

Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі Відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою в позові відмовити, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції п.198.1.,198.3 ст.198, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.5.1.,пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не врахування актів перевірок інших податкових органів контрагентів позивача, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ПАТ "НВП "Теплоавтомат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 р. за результатами якої складено акт № 520/232/00225667 від 22.02.2012 р.

За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок заниження податку на додану вартість на загальну суму 239 951 грн. (за березень 2011 року у сумі 155 700 грн., за квітень 2011 року у сумі 24 000 грн., за травень 2011 року у сумі 2 658 грн., за червень 2011 року у сумі 57 593 грн.) у зв'язку із чим позивачу зменшено залишок від'ємного значення сум ПДВ: за квітень 2011 року на суму 17 732 грн., за травень 2011 року на суму 8 654 грн., за червень 2011 року на суму 7 513 грн., за липень 2011 року на суму 7 513 грн., за серпень 2011 року на суму 7 513 грн., за вересень 2011 року на суму 7 513 грн. (т., 1 а.с. 12-67).

06.03.2012 р. Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС (що є правонаступником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000102320, яким ПАТ "НВП "Теплоавтомат" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 62 075,75 грн. (основним платежем 56 438,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 5 637,75 грн.);

-№ 0000092320, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 239 955,00 грн. (основним платежем 239 951,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 4,00 грн.)

-№ 0000082320 від 06.03.2012 року, яким ПАТ "НВП "Теплоавтомат" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 60 694,00 грн. (основним платежем 60 695,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження до ДПА в Харківської області скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 06.03.2012 р.:

-№ 0000092320 - в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7 516,00 грн. (основний платіж - 7 513,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3,00 грн.)

-№ 0000102320 - в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 637,75 грн.

В іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення, а також податкове повідомлення-рішення № 0000082320 (вцілому) - залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового закону не підтвердженні належними доказами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких доводів, є безпідставними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з ТОВ "Технопром.буд", ТОВ "Соф.Тек", ТОВ "Інтехмаш" за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 р.

04.04.2011 р. між позивачем (замовник) та ТОВ "Технопром.буд" (підрядник) укладено договір підряду № 01/04-04-11, про виконання ремонтних робіт по улаштуванню підлоги в приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Кирова, 38, загальною площею 110 кв.м. (з використанням своїх матеріалів). (т.1 а.с. 129-130).

На підтвердження виконання договору позивачем як до перевірки , так і до суду надано акт виконаних робіт від 06.04.2011 р., податкову накладну.(т.1, а.с. 131,132).

Оплата виконаних робіт проведена позивачем у безготівковий спосіб , що підтверджується платіжним дорученням № 514 від 06.04.2011 р.

04.04.2011 р. та 10.05.2011 р. між позивачем (замовник) та ТОВ "Соф.Тек" (підрядник) укладено договори № 02/04 та № 10/5, предметом яких є

-роботи по установці програматора на виробничій дільниці лиття. Загальна договірна вартість вказаних робіт складає 144 000, 00 грн.

-роботи по розробці креслень на підсілювач електрогідравлічний типу УЕГ.С-50/320. Загальна договірна вартість вказаних робіт складає 345 561,00 грн. (том 1 а.с. 139-141, 143-145).

Реальність проведення робіт на узгоджених сторонами умовах підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, на суми їх вартості із урахуванням ПДВ , а також специфікаціями, в яких деталізовано характер та зміст проведених контрагентом позивача робіт (т.1, а.с. 142-150)

Результати операцій за договором 10.05.2011 р. у вигляді приведеного до експлуатаційного стану підсилювача гідравлічного (т.1, а.с 225-250; т.2, а.с 1-38) відображено в оборотно-сальдових відомостях необоротних активів підприємства позивача за 2011 рік (т.1, а.с. 223-224).

Оплату позивачем здійснено перерахування грошових безготівкових коштів на адресу ТОВ "СОФ-ТЕК" згідно платіжних доручень № 779 від 19.05.2011р., № 833 від 24.05.2011р., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (т.1, а.с. 151-154).

Крім того, 01.03.2011 р. позивач (замовник) та ТОВ "Інтехмаш" (підрядник) уклали договір № 01/03-2011, щодо виконання робіт по складанню та впровадженню програмного забезпечення на станок вертикально-фрезерувальний та провести пуско-налагоджувальні роботи згідно додатку до вказаного договору. Загальна договірна вартість вказаних робіт - 934 200,00 грн. Сторони погодили провести розрахунок за виконані роботи шляхом перерахунку коштів, за допомогою векселів або іншим способом (т. 1, а.с. 212-213).

Проведення операцій за вказаним договором підтверджено актами виконаних робіт (том 1 а.с. 216, 217) та податковими накладними, що виписані виконавцем на адресу ПАТ "НВП "Теплоавтомат" (том 1 а.с. 218, 219).

Зобов'язання по оплаті вартості робіт були виконані ПАТ "НВП "Теплоавтомат" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на адресу ТОВ "Інтехмаш", що підтверджено виписками по банківських рахунках, і частково у вексельній формі відповідно до акту приймання-передачі векселів (т.1, а.с. 220, т.2, а.с. 100-108).

У подальшому позивачем використано результати робіт за угодами з ТОВ "Технопром.буд", ТОВ "Соф.Тек", ТОВ "Інтехмаш" у власній господарській діяльності, зокрема, з огляду на те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видом діяльності позивача є науково-технічна розробка, виготовлення, поставка та технічне обслуговування, а також експлуатація пневматичного і гідравлічного обладнання (т.1, а.с 21).

Позивач має у власності будівлю-об'єкт нерухомості, розміщену за адресою вул. Кірова, 38, м. Харків, що підтверджується витягом БТІ про реєстрацію права власності (т.1, а.с. 122)

У період укладення та виконання вище вказаних угод, позивач та його контрагенти мали дійсний статус юридичних осіб, були платниками ПДВ, мали ліцензії на ведення ремонтних та будівельних робіт (т. 1, а.с. 71-73, 76).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, у відповідності до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідні положення містить Податковий кодекс України.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлений ст. 138 ПК України, зокрема, у п.п. 138.1.1 п.138.1 вказаної норми передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п. 138.8 ст. 138 ПК України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема податкові накладні, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Висновок суду першої інстанції щодо законності віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду та суми витрат, понесених ним у зв'язку із оплатою робіт за угодами з ТОВ "Технопром.буд", ТОВ "Соф.Тек", ТОВ "Інтехмаш" до сукупної величини валових витрат підприємства, є вірним.

Апелянт посилається неврахування судом першої інстанції фактичних обставин, що покладені в основу висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

-акту податкової перевірки ТОВ "Інтехмаш" № 1427/234/37263473 від 05.07.2011 р. (щодо порушень позивача за перший квартал 2011 р.);

-акту податкової перевірки ТОВ "Соф.Тек" № 1602/180/37431309 від 02.08.2011 р. (другий квартал 2011 р.);

-акту податкової перевірки ТОВ "Технопром.буд" № 1428/180/36555074 від 05.07.2011 р., складеними Харківською ОДПІ.

В зазначених актах містяться висновки про нікчемність укладених підприємствами угод за відповідні періоди, які вмотивовані посиланнями на ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, з огляду на:

-відсутність у господарюючих суб'єктів виробничих умов й трудових ресурсів, необхідних для ведення фінансово-господарських операцій;

-дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань з ПДВ, податного кредиту на рівні ДПА України й інших інформаційних систем ДПС;

-незвітування контрагентами позивача по податках, ненадання документального підтвердження здійснення виконання будівельних робіт та місць їх виконання.

Колегія суддів вважає правильною надану судом першої інстанції оцінку вище вказаним фактичним обставинам та доказам, а доводи апелянта необґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте в даному випадку висновок одного суб'єкта права - ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова щодо нікчемності певного правочину не можуть бути визнаний достатньою підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки нормами Закону України "Про державну податкову службу України"податкові органи не наділені виключною компетенцією на визнання правочинів нікчемним.

Твердження відповідача про незвітування контрагентами позивача по податках з посиланням на дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДПА, інших інформаційних систем, як про підставу висновку щодо не підтвердження податкового кредиту (валових витрат) позивача, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Доказами порушення правил формування податкового кредиту (наступного корегування податкової звітності з ПДВ, валових витрат) є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту (валових витрат) у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки дотримання контрагентами вимог податкового та іншого законодавства, у тому числі щодо звітування господарюючими суб'єктами по податкам, зборам.

Документи первинної бухгалтерської звітності по господарським угодам з ТОВ "Технопром.буд", ТОВ "Соф.Тек", ТОВ "Інтехмаш" позивачем надано до суду, а також до податкової перевірки відповідача, який не зазначив жодних заперечень з приводу правильності їх форми або змісту в акті за наслідками її проведення.

Тому акти податкових перевірок контрагентів позивача не є достатнім доказом в підтвердження доводів податкового органу про нікчемність виконання угод, укладених між контрагентами та позивачем, і не є підставою для визнання податкового кредиту (валових витрат) позивача непідтвердженими.

Господарська діяльності контрагентів позивача (торгівля, будівництво), не вимагає від них безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту. Трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Висновки відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства з боку позивача не підтверджені доказами, крім відхилених судами обох інстанцій.

Позивачем доведено правомірність формування ним показників податкового кредиту по ПДВ (валових витрат) за наслідками господарських операцій з ТОВ "Технопром.буд", ТОВ "Соф.Тек", ТОВ "Інтехмаш".

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012р. по справі № 2а-12084/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 18.02.2013 р.