Ухвала суду № 29509492, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-10084/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-10084/12/2070

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000260172 від 20.04.2012 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що посилання відповідача на порушення СПДФО ОСОБА_1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий, березень 2012 року на загальну суму 66.452,00 грн., внаслідок чого занижено суму, яка підлягає нарахуванню для сплати в бюджет по декларації за лютий, березень 2012 року на суму 66.452,00 грн. є безпідставними та незаконними, оскільки СПДФО ОСОБА_1 при веденні господарської діяльності дотримано всіх вимог чинного законодавства України. Укладені ним правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані недійсними. Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи документами. Контрагент позивача - ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», мав право у лютому, березні 2012 року виписувати на адресу позивача податкові накладні, а СПДФО ОСОБА_1, відповідно до п.201.8 ст.208 Податкового кодексу України, мав право на нарахування податку та включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: приписи ст. ст. 44, 184 Податкового кодексу України, Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 978, положення ст.ст.7, 9, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрований Харківською районною державною адміністрацією Харківською області 24.07.2003 року №24710170000003410, місце проживання фізичної особи - підприємця: АДРЕСА_1, Харківський район, Харківська область, 62461.

З 31.07.2003 року за №7681 підприємець узятий на облік в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції, правонаступником якої є Харківська об'єднана державна податкова інспекція у Харківської області Державної податкової служби. Позивач має свідоцтво платника ПДВ від 06.10.2003 року № НОМЕР_2, видане Харківською ОДПІ, індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1 (т.1.а.с.32-37).

На підставі службового посвідчення, виданого Харківською ОДПІ, та на підставі наказу Харківської ОДПІ "Про надання дозволу на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки " від 15.05.2012 № 139, відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1. ст75, п.п.78.1.1. п.78.1. ст. 78, п.79.1 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних та юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Харківської ОДПІ Горбань Лілією Борисівною, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Ф-ОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з питання взаємовідносин з ТОВ „Бізнес консалтинг плюс" (ЄДРПОУ 37093546) за період: лютий-березень 2012 року.

Результати вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки оформлені актом від 23.05.2012 року №621/17-НОМЕР_1 (т.1.а.с.22-31).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, податковою встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1: п.198.6 ст.198, п.201.8 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 66.452,0 грн., в тому числі по періодах: лютий 2012 року у сумі 26.627,0 грн., березень 2012 року - у сумі 39.825,0 грн.

З посиланням на зазначений акт перевірки, 19.06.2012 року відповідачем винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0000260172, яким СПДФО ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 116.291,00 грн., з яких 66.452 грн. - основний платіж, 49.839 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (т.1,а.с.6).

Не погодившись з вказаним рішенням, СПДФО ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ „Бізнес консалтинг плюс", а також правомірність віднесення сум до податкового кредиту, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач - СПДФО ОСОБА_1, мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ „Бізнес консалтинг плюс", код ЄДРПОУ 37093546.

Так, на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2010 року №17 та додаткової угоди від 26.12.2011 року, укладеного між ТОВ „Бізнес консалтинг плюс"-(продавець) та СПДФО ОСОБА_1-(покупець), продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності, відповідно до рахунків-фактур: сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товарно-матеріальні цінності на умовах вказаного договору (т.1.а.с.38-41).

Фактичне укладання та виконання умов вказаного договору підтверджується виписаними ТОВ „Бізнес консалтинг плюс" на адресу позивача податковими накладними: від 29.02.2012 року №133 на суму з ПДВ 58.800,00 грн. (т.1а.с.44), від 16.02.2012 року №81 на суму з ПДВ 57.000,00 грн. (т.1.а.с.48), від 10.02.2012 року №57 на суму з ПДВ 43.960,00 грн. (т.1.а.с.52), від 02.03.2012 року №9 на суму з ПДВ 59700,00 грн. (т.1.а.с.56), від 15.03.2012 року №27 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.60), від 16.03.2012 року №34 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.64), від 29.03.2012 року №49 на суму з ПДВ 59.850,00 грн. (т.1.а.с.68).

Також, реальність здійснення договору купівлі-продажу підтверджується видатковими накладними від 29.02.2012 року №БК00000133 на суму з ПДВ 58.800,00 грн. (т.1а.с.43), від 16.02.2012 року №БК00000081 на суму з ПДВ 57.000,00 грн. (т.1.а.с.47), від 10.02.2012 року №БК00000057 на суму з ПДВ 43.960,00 грн. (т.1.а.с.51), від 02.03.2012 року №БК00000009 на суму з ПДВ 59700,00 грн. (т.1.а.с.55), від 15.03.2012 року №БК00000027 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.59), від 16.03.2012 року №БК00000034 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.63), від 29.03.2012 року №БК00000049 на суму з ПДВ 59.850,00 грн. (т.1.а.с.67), рахунками-фактури від 29.02.2012 року №БК00000133 на суму з ПДВ 58.800,00 грн. (т.1а.с.42), від 16.02.2012 року №БК00000081 на суму з ПДВ 57.000,00 грн. (т.1.а.с.46), від 10.02.2012 року №БК00000057 на суму з ПДВ 43.960,00 грн. (т.1.а.с.50), від 02.03.2012 року №БК00000009 на суму з ПДВ 59700,00 грн. (т.1.а.с.54), від 15.03.2012 року №БК00000027 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.58), від 16.03.2012 року №БК00000034 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.62), від 29.03.2012 року №БК00000049 на суму з ПДВ 59.850,00 грн. (т.1.а.с.66).

Транспортування товару проводилося автомобілем ГАЗ - 3302-14 (держ.№АХ4054КХ) на підставі договору оренди автотранспорту від 01.01.2012 року, укладеного між СПДФО ОСОБА_1-(орендар) та ОСОБА_3-(орендодатель) (т.2.а.с.207), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 29.02.2012 року №ТТН0000133 (т.1.а.с.45), від 16.02.2012 року №ТТН00000081 на суму з ПДВ 57.000,00 грн. (т.1.а.с.49), від 10.02.2012 року №ТТН00000057 на суму з ПДВ 43.960,00 грн. (т.1.а.с.53), від 02.03.2012 року №ТТН00000009 на суму з ПДВ 59700,00 грн. (т.1.а.с.57), від 15.03.2012 року №ТТН0000027 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.61), від 16.03.2012 року №ТТН0000034 на суму з ПДВ 59.700,00 грн. (т.1.а.с.65), від 29.03.2012 року №ТТН0000049 на суму з ПДВ 59.850,00 грн. (т.1.а.с.69).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 01.02.2012 року №608 на суму 24.000,00 грн., від 06.02.2012 року №615 на суму 14.400,00 грн., від 12.02.2012 року №625 на суму 15.500,00 грн., від 14.02.2012 року №626 на суму 11.300,00 грн., від 15.02.2012 року №629 на суму 13.300,00 грн., від 23.03.2012 року №638 на суму 17.000,00 грн., від 27.02.2012 року №648 на суму 21.600,00 грн., від 27.03.2012 року №707 на суму 42.200,00 грн., від 21.03.2012 року №699 на суму 45.800,00 грн., від 12.03.2012 року №678 на суму 40.000,00 грн., від 05.03.2012 року №671 на суму 20.000,00 грн., від 28.02.2012 року №654 на суму 15.000,00 грн., (т.1.а.с.70-81).

Придбаний позивачем товар у ТОВ „Бізнес консалтинг плюс" в подальшому був реалізований ТОВ «Ларєв», ПП «ВТФ «Легіон Центр», ПП «Орхідея-Суми», ТОВ «Український Рітейл», ТОВ «Виробничо кондитерська група «Лісова Казка», ТОВ «Альфа-Рітейл», ТОВ «Союз супермаркетів Харкова», ТОВ «Восторг», СУАП «Європоль» ТОВ НВПП «Стінг», а саме: на підставі договорів на поставку товару від 01.01.2011 року №22 (т.1.а.с.94-98), від 01.01.2012 року №35 (т.1.а.с.99-104), від 01.01.2011 року №28 (т.1.а.с.119-124), від 08.02.2011 року №27 (т.1.а.с.140-145), від 29.04.2011 року №СТМ/14 (т.1.а.с.157-162), від 31.05.2011 року №ЛС-361 (т.1.а.с.196-198), від 10.06.2010 року №1102-0340 (т.1.а.с.211-218), від 01.01.2012 року №674, від 01.01.2011 року №493 (т.2.а.с.1-7), від 01.01.2009 року №867 (т.2.а.с.47-51), від 01.01.2011 року №18, від 02.01.2012 року №120 (т.2.а.с.108-114), від 01.01.2012 року №305 (т.2.а.с.159-165).

Виконання сторонами вказаних договорів підтверджується податковими накладними від 15.02.2012 року №72, від 29.02.2012 року №127 (т.1.а.с.105-106), від 12.03.2012 року №50 (т.1.а.с.108), від 22.03.2012 року №100, від 28.02.2012 року №126 (т.1.а.с.110-111), від 24.04.2012 року №99 (т.1.а.с.113), від 04.04.2012 року №16, від 31.05.2012 року №95, від 22.05.2012 року №56, від 07.05.2012 року №6 (т.1.а.с.115-118), від 16.02.2012 року №77 (т.1.а.с.126), від 01.03.2012 року №4 (т.1.а.с.129), від 16.03.2012 року №68 (т.1.а.с.132), від 29.03.2012 року №141 (т.1.а.с.134), від 20.04.2012 року №95 (т.1.а.с.136), від 21.05.2012 року №49 (т.1.а.с.138), від 17.02.2012 року №87 (т.1.а.с.147), від 02.03.2012 року №16 (т.1.а.с.149), від 16.03.2012 року №69, від 23.02.2012 року №111, від 30.03.2012 року №140, від 06.04.2012 року №34, від 30.05.2012 року №78, від 18.05.2012 року №50, від 11.05.2012 року №23, від (т.1.а.с.151-156), від 16.02.2012 року №74 (т.1.а.с.164), від 23.02.2012 року №102 (т.1.а.с.167), від 01.03.2012 року №2 (т.1.а.с.170), від 08.03.2012 року №33 (т.1.а.с.173), від 22.03.2012 року №80 (т.1.а.с.176), від 19.04.2012 року №80 (т.1.а.с.179), від 12.04.2012 року №56 (т.1.а.с.182), від 05.04.2012 року №24 (т.1.а.с.185), від 24.05.2012 року №71 (т.1.а.с.188), від 17.05.2012 року №41 (т.1.а.с.191), від 10.05.2012 року №11 (т.1.а.с.194), від 27.02.2012 року №121 (т.1.а.с.200), від 06.03.2012 року №22 (т.1.а.с.203), від 25.04.2012 року №110 (т.1.а.с.206), від 14.05.2012 року №24 (т.1.а.с.209), від 14.02.2012 року №57 (т.1.а.с.220), від 14.02.2012 року №58 (т.1.а.с.222), від 21.02.2012 року №88 (т.1.а.с.224), від 28.02.2012 року №122 (т.1.а.с.226), від 06.03.2012 року №18 (т.1.а.с.228), від 13.03.2012 року №48 (т.1.а.с.230), від 20.03.2012 року №82 (т.1.а.с.232), від 27.03.2012 року №112 (т.1.а.с.234), від 18.04.2012 року №64 (т.1.а.с.236), від 10.04.2012 року №37 (т.1.а.с.238), від 03.04.2012 року №6 (т.1.а.с.240), від 29.05.2012 року №Ко00080 (т.1.а.с.242), від 22.05.2012 року №52 (т.1.а.с.244), від 15.05.2012 року №30 (т.1.а.с.246), від 08.05.2012 року №10 (т.1.а.с.248), від 14.02.2012 року №71 (т.2.а.с.9), від 24.02.2012 року №115 (т.2.а.с.12), від 02.03.2012 року №14 (т.2.а.с.15), від 09.03.2012 року №38 (т.2.а.с.18), від 17.03.2012 року №72 (т.2.а.с.21), від 23.03.2012 року №104 (т.2.а.с.24), від 30.03.2012 року №137 (т.2.а.с.27), від 27.04.2012 року №111 (т.2.а.с.30), від 20.04.2012 року №83 (т.2.а.с.33), від 13.04.2012 року №57 (т.2.а.с.36), від 06.04.2012 року №25 (т.2.а.с.39), від 23.05.2012 року №63 (т.2.а.с.42), від 18.05.2012 року №47 (т.2.а.с.45), від 14.02.2012 року №65 (т.2.а.с.53), від 17.02.2012 року №84 (т.2.а.с.55), від 21.02.2012 року №90 (т.2.а.с.57), від 21.02.2012 року №91 (т.2.а.с.59), від 24.02.2012 року №114 (т.2.а.с.61), від 28.02.2012 року №125 (т.2.а.с.63), від 07.03.2012 року №27 (т.2.а.с.67), від 13.03.2012 року №53 (т.2.а.с.69), від 13.03.2012 року №54 (т.2.а.с.71), від 17.03.2012 року №75 (т.2.а.с.73), від 20.03.2012 року №88 (т.2.а.с.75), від 23.03.2012 року №103 (т.2.а.с.77), від 28.03.2012 року №118 (т.2.а.с.79), від 30.03.2012 року №138 (т.2.а.с.81), від 27.04.2012 року №116 (т.2.а.с.83), від 24.04.2012 року №97 (т.2.а.с.85), від 20.04.2012 року №86 (т.2.а.с.87), від 18.04.2012 року №68 (т.2.а.с.89), від 13.04.2012 року №60 (т.2.а.с.91), від 11.04.2012 року №42 (т.2.а.с.93), від 06.04.2012 року №31 (т.2.а.с.95), від 04.04.2012 року №8 (т.2.а.с.97), від 29.05.2012 року №83 (т.2.а.с.99), від 25.05.2012 року №72 (т.2.а.с.101), від 18.05.2012 року №44 (т.2.а.с.103), від 11.05.2012 року №19 (т.2.а.с.105), від 08.05.2012 року №8 (т.2.а.с.107), від 14.02.2012 року №69 (т.2.а.с.116), від 22.02.2012 року №96 (т.2.а.с.119), від 02.03.2012 року №15 (т.2.а.с.122), від 09.03.2012 року №36 (т.2.а.с.125), від 15.03.2012 року №58 (т.2.а.с.128), від 23.03.2012 року №98 (т.2.а.с.131), від 28.03.2012 року №124 (т.2.а.с.133), від 25.04.2012 року №98 (т.2.а.с.136), від 18.04.2012 року №71 (т.2.а.с.139), від 11.04.2012 року №44 (т.2.а.с.142), від 04.04.2012 року №13 (т.2.а.с.145), від 31.05.2012 року №87 (т.2.а.с.148), від 23.05.2012 року №62 (т.2.а.с.151), від 15.05.2012 року №35 (т.2.а.с.154), від 11.05.2012 року №17 (т.2.а.с.157), від 14.02.2012 року №70 (т.2.а.с.167), від 22.02.2012 року №97 (т.2.а.с.170), від 02.03.2012 року №8 (т.2.а.с.173), від 09.03.2012 року №37 (т.2.а.с.176), від 15.03.2012 року №59 (т.2.а.с.179), від 20.03.2012 року №90 (т.2.а.с.181), від 29.03.2012 року №122 (т.2.а.с.184), від 26.04.2012 року №107 (т.2.а.с.187), від 18.04.2012 року №73 (т.2.а.с.190), від 13.04.2012 року №52 (т.2.а.с.193), від 05.04.2012 року №15 (т.2.а.с.196), від 23.05.2012 року №61 (т.2.а.с.199).

Видатковими накладними від 12.03.2012 року №Ко00050 (т.1.а.с.107), від 22.03.2012 року №Ко00100 (т.1.а.с.109), від 24.04.2012 року №Ко00099 (т.1.а.с.112), від 04.04.2012 року №Ко00016 (т.1.а.с.114), від 16.02.2012 року №Ко00077 (т.1.а.с.125), від 01.03.2012 року №Ко00004 (т.1.а.с.128), від 16.03.2012 року №Ко00068 (т.1.а.с.131), від 29.03.2012 року №Ко00141 (т.1.а.с.133), від 17.02.2012 року №Ко00087 (т.1.а.с.146), від 02.03.2012 року №Ко00016 (т.1.а.с.148), від 16.03.2012 року №Ко00069 (т.1.а.с.150), від 16.02.2012 року №Ко00074 (т.1.а.с.163), від 23.02.2012 року №Ко00102 (т.1.а.с.166), від 01.03.2012 року №Ко00002 (т.1.а.с.169), від 08.03.2012 року №Ко00033 (т.1.а.с.172), від 22.03.2012 року №Ко00080 (т.1.а.с.175), від 19.04.2012 року №Ко00080 (т.1.а.с.178), від 12.04.2012 року №Ко00056 (т.1.а.с.181), від 05.04.2012 року №Ко00024 (т.1.а.с.184), від 24.05.2012 року №Ко00071 (т.1.а.с.187), від 17.05.2012 року №Ко00041 (т.1.а.с.190), від 10.05.2012 року №Ко00011 (т.1.а.с.193), від 27.02.2012 року №Ко000121 (т.1.а.с.199), від 06.03.2012 року №Ко00022 (т.1.а.с.202), від 25.04.2012 року №Ко00110 (т.1.а.с.205), від 14.05.2012 року №Ко00024 (т.1.а.с.208), від 14.02.2012 року №Ко00057 (т.1.а.с.219), від 14.02.2012 року №Ко00058 (т.1.а.с.221), від 21.02.2012 року №Ко00088 (т.1.а.с.223), від 28.02.2012 року №Ко00122 (т.1.а.с.225), від 06.03.2012 року №Ко00018 (т.1.а.с.227), від 13.03.2012 року №Ко00048 (т.1.а.с.229), від 20.03.2012 року №Ко00082 (т.1.а.с.231), від 20.03.2012 року №Ко00082 (т.1.а.с.231), від 27.03.2012 року №Ко00112 (т.1.а.с.233), від 18.04.2012 року №Ко00064 (т.1.а.с.235), від 10.04.2012 року №Ко00037 (т.1.а.с.237), від 03.04.2012 року №Ко00006 (т.1.а.с.239), від 29.05.2012 року №Ко00080 (т.1.а.с.241), від 29.05.2012 року №Ко00080 (т.1.а.с.241), від 22.05.2012 року №Ко00052 (т.1.а.с.243), від 15.05.2012 року №Ко00030 (т.1.а.с.245), від 08.05.2012 року №Ко00010 (т.1.а.с.247), від 14.02.2012 року №Ко00071 (т.2.а.с.8), від 24.02.2012 року №Ко00115 (т.2.а.с.11), від 02.03.2012 року №Ко00014 (т.2.а.с.14), від 09.03.2012 року №Ко00038 (т.2.а.с.17), від 17.03.2012 року №Ко00072 (т.2.а.с.20), від 23.03.2012 року №Ко00104 (т.2.а.с.23), від 30.03.2012 року №Ко00137 (т.2.а.с.26), від 27.04.2012 року №Ко00111 (т.2.а.с.29), від 20.04.2012 року №Ко00083 (т.2.а.с.32), від 13.04.2012 року №Ко00057 (т.2.а.с.35), від 06.04.2012 року №Ко00025 (т.2.а.с.38), від 23.05.2012 року №Ко00063 (т.2.а.с.41), від 18.05.2012 року №Ко00047 (т.2.а.с.44), від 14.02.2012 року №Ко00065 (т.2.а.с.52), від 17.02.2012 року №Ко00084 (т.2.а.с.54), від 21.02.2012 року №Ко00090 (т.2.а.с.56), від 21.02.2012 року №Ко00091 (т.2.а.с.58), від 24.02.2012 року №Ко00114 (т.2.а.с.60), від 28.02.2012 року №Ко00125 (т.2.а.с.62), від 02.03.2012 року №Ко00012 (т.2.а.с.64), від 07.03.2012 року №Ко00027 (т.2.а.с.66), від 13.03.2012 року №Ко00053 (т.2.а.с.68), від 13.03.2012 року №Ко00054 (т.2.а.с.70), від 17.03.2012 року №Ко00075 (т.2.а.с.72), від 20.03.2012 року №Ко00088 (т.2.а.с.74), від 23.03.2012 року №Ко00103 (т.2.а.с.76), від 28.03.2012 року №Ко00118 (т.2.а.с.78), від 30.03.2012 року №Ко00138 (т.2.а.с.80), від 27.04.2012 року №Ко00116 (т.2.а.с.82), від 24.04.2012 року №Ко00097 (т.2.а.с.84), від 20.04.2012 року №Ко00086 (т.2.а.с.86), від 18.04.2012 року №Ко00068 (т.2.а.с.88), від 13.04.2012 року №Ко00060 (т.2.а.с.90), від 11.04.2012 року №Ко00042 (т.2.а.с.92), від 06.04.2012 року №Ко00031 (т.2.а.с.94), від 04.04.2012 року №Ко00008 (т.2.а.с.96), від 29.05.2012 року №Ко00083 (т.2.а.с.98), від 25.05.2012 року №Ко00072 (т.2.а.с.100), від 18.05.2012 року №Ко00044 (т.2.а.с.102), від 11.05.2012 року №Ко00019 (т.2.а.с.104), від 08.05.2012 року №Ко00008 (т.2.а.с.106), від 14.02.2012 року №Ко00069 (т.2.а.с.115), від 22.02.2012 року №Ко00096 (т.2.а.с.118), від 02.03.2012 року №Ко00015 (т.2.а.с.121), від 09.03.2012 року №Ко00036 (т.2.а.с.124), від 15.03.2012 року №Ко00058 (т.2.а.с.127), від 23.03.2012 року №Ко00098 (т.2.а.с.130), від 28.03.2012 року №Ко00124 (т.2.а.с.132), від 25.04.2012 року №Ко00098 (т.2.а.с.135), від 18.04.2012 року №Ко00071 (т.2.а.с.138), від 11.04.2012 року №Ко00044 (т.2.а.с.141), від 04.04.2012 року №Ко00013 (т.2.а.с.144), від 31.05.2012 року №Ко00087 (т.2.а.с.147), від 23.05.2012 року №Ко00062 (т.2.а.с.150), від 15.05.2012 року №Ко00035 (т.2.а.с.153), від 11.05.2012 року №Ко00017 (т.2.а.с.156), від 14.02.2012 року №Ко00070 (т.2.а.с.166), від 22.02.2012 року №Ко00097 (т.2.а.с.169), від 02.03.2012 року №Ко00008 (т.2.а.с.172), від 09.03.2012 року №Ко00037 (т.2.а.с.175), від 15.03.2012 року №Ко00059 (т.2.а.с.179), від 20.03.2012 року №Ко00090 (т.2.а.с.180), від 29.03.2012 року №Ко00122 (т.2.а.с.183), від 26.04.2012 року №Ко00107 (т.2.а.с.186), від 18.04.2012 року №Ко00073 (т.2.а.с.189), від 13.04.2012 року №Ко00052 (т.2.а.с.192), від 05.04.2012 року №Ко00015 (т.2.а.с.195), від 23.05.2012 року №Ко00061 (т.2.а.с.198).

Перевезення товару за вказаними правочинами здійснювалося на підставі товарно-транспортних накладних від 16.02.2012 року №ТТН00077 (т.1.а.с.127) від 01.03.2012 року №ТТН0004 (т.1.а.с.130), від 29.03.2011 року №ТТН00141 (т.1.а.с.135), від 20.04.2012 року №ТТН00095 (т.1.а.с.137), від 21.05.2012 року №ТТН00049 (т.1.а.с.139), від 16.02.2012 року №ТТН00074 (т.1.а.с.165), від 23.02.2012 року №ТТН00102 (т.1.а.с.168), від 01.03.2012 року №ТТН00002 (т.1.а.с.171), від 08.03.2012 року №ТТН00033 (т.1.а.с.174), від 22.03.2012 року №Ко00080 (т.1.а.с.177), від 19.04.2012 року №ТТН00080 (т.1.а.с.180), від 12.04.2012 року №ТТН00056 (т.1.а.с.183), від 05.04.2012 року №ТТН00024 (т.1.а.с.186), від 24.05.2012 року №ТТН00071 (т.1.а.с.189), від 17.05.2012 року №ТТН00041 (т.1.а.с.192), від 10.05.2012 року №ТТН00011 (т.1.а.с.195), від 27.02.2012 року №ТТН000121 (т.1.а.с.201), від 06.03.2012 року №ТТН00022 (т.1.а.с.204), від 25.04.2012 року №ТТН00110 (т.1.а.с.207), від 14.05.2012 року №ТТН00024 (т.1.а.с.210), від 14.02.2012 року №ТТН00071 (т.2.а.с.10), від 24.02.2012 року №ТТН00115 (т.2.а.с.13), від 02.03.2012 року №ТТН00014 (т.2.а.с.16), від 09.03.2012 року №ТТН00038 (т.2.а.с.19), від 17.03.2012 року №ТТН00072 (т.2.а.с.22), від 23.03.2012 року №ТТН00104 (т.2.а.с.25), від 30.03.2012 року №ТТН00137 (т.2.а.с.28), від 27.04.2012 року №ТТН00111 (т.2.а.с.31), від 20.04.2012 року №ТТН00083 (т.2.а.с.34), від 13.04.2012 року №ТТН00057 (т.2.а.с.37), від 06.04.2012 року №ттн00025 (т.2.а.с.40), від 23.05.2012 року №63 (т.2.а.с.43), від 18.05.2012 року №ТТН0047 (т.2.а.с.46), від 14.02.2012 року №ТТН00069 (т.2.а.с.117), від 22.02.2012 року №ТТН00096 (т.2.а.с.120), від 02.03.2012 року №ТТН00015 (т.2.а.с.123), від 09.03.2012 року №ТТН00036 (т.2.а.с.126), від 15.03.2012 року №ТТН00058 (т.2.а.с.129), від 28.03.2012 року №ТТН00124 (т.2.а.с.134), від 25.04.2012 року №ТТН00098 (т.2.а.с.137), від 18.04.2012 року №ТТН00071 (т.2.а.с.140), від 11.04.2012 року №ТТН00044 (т.2.а.с.143), від 04.04.2012 року №ТТН00013 (т.2.а.с.146), від 31.05.2012 року №ТТН00087 (т.2.а.с.149), від 23.05.2012 року №ТТН00062 (т.2.а.с.152), від 15.05.2012 року №ТТН00035 (т.2.а.с.155), від 11.05.2012 року №ТТН000017 (т.2.а.с.158), від 14.02.2012 року №ТТН00070 (т.2.а.с.168), від 22.02.2012 року №ТТН97 (т.2.а.с.171), від 02.03.2012 року №ТТН00008 (т.2.а.с.174), від 09.03.2012 року №ТТН00037 (т.2.а.с.177), від 15.03.2012 року №ТТН00059 (т.2.а.с.179а), від 20.03.2012 року №ТТН00090 (т.2.а.с.182), від 29.03.2012 року №ТТН00122 (т.2.а.с.185), від 26.04.2012 року №ТТН00107 (т.2.а.с.188), від 18.04.2012 року №ТТН00073 (т.2.а.с.191), від 13.04.2012 року №ТТН00052 (т.2.а.с.194), від 05.04.2012 року №ТТН00015 (т.2.а.с.197), від 23.05.2012 року №ТТН00061 (т.2.а.с.200).

Для здійснення господарської діяльності СПДФО ОСОБА_1 укладено договір з компанією «Овин» ТОВ про сумісну діяльність від 20.01.2003 року та додаткову угоду до договору оренди виробничого приміщення від 01.11.2008 року, за яким компанія «Овин» ТОВ зобов'язується надати свої виробничі приміщення, право використання торгової марки підприємства, проводити сумісні рекламні акції продукції підприємства, загальний контроль по якості товару, розробка санітарних, гігієнічних, технічних та інших норм, стандартів та правил встановлених діючим законодавством, а також передає в орендне користування приміщення під виробництво кондитерських виробів, а також виробниче устаткування за адресою: АДРЕСА_2, 62461 (т.2.а.с.204-206).

Колегія суддів зазначає, що долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи. Так, приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

На підтвердження факту виконання договорів позивачем надані суду податкові та видаткові накладні, товарно - транспортні накладні.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Харківська ОДПІ у Харківської області Державної податкової служби, в ході розгляду справи до суду не надав.

Колегія суддів не бере уваги посилання апелянта на неправомірність віднесення сум до податкового кредиту на підставі виписаних ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» податкових накладних, оскільки наявне рішення ДПІ у Жовтневого району м. Харкова від 31.01.2012 року за №9/15-02-36 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» та виключення даного підприємства з Реєстру та вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року по справі № 2-а-1558/12/2070 визнано дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо анулювання свідоцтва платника податків на додану вартість за НОМЕР_3, дата початку дії свідоцтва 08.07.2010 року, видане ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс (код ЄДРПОУ 37093546) - неправомірними. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 31.01.2012 року за №9/15-02-36 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість за НОМЕР_3, дата початку дії свідоцтва 08.07.2010 року, видане ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс"(код ЄДРПОУ 37093546). Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс"(код ЄДРПОУ 37093546, юридична адреса: 61020, м. Харків, пров. Метизний, 5) платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова вчинити дії щодо внесення до Реєстру платників податків на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс"(код ЄДРПОУ 37093546, юридична адреса: 61020, м. Харків, пров. Метизний, 5) платником податку на додану вартість з дня скасування реєстрації.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до абз.3,4 п.3 Інформаційного листа Вищого Адміністративного Суду України № 1172/11/13-10 від 02.08.2010 р., у разі набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Отже, таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків, і тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Також слід зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи та іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Оскільки, СПДФО ОСОБА_1 належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, сколегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ „Бізнес консалтинг плюс", а також правомірність віднесення сум до податкового кредиту, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів СПДФО ОСОБА_1, та як наслідок позов підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року по справі № 2а-10084/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-10084/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.