Ухвала суду № 29507492, 18.02.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1329/2-136/11 Головуючий у 1 інстанції: Гоцко В.І.

Провадження № 22-ц/783/946/13 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія: 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року колегія суддів cудової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Мацея М.М..

секретар - Дідусь О.Р.

з участю позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Лозан С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 1 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Кий Авіа Гарант" про порушення умов трудових договорів та стягнення заробітної плати ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_2 у лютому 2010 року звернувся з позовом до ПАТ СК "Кий Авіа Гарант" про порушення умов трудових договорів та стягнення недоотриманої заробітної плати, компенсації за порушення строків виплати заробітку. Заявами 29.09.2010 р., 02.03.2012р., 02.04.2012 р., 23.04.2012 р., 18.05.2012 року позовні вимоги неодноразово уточнював, зменшував та збільшував та в кінцевому просив стягнути з відповідача суму недонарахованого заробітку з січня 2007 року по квітень 2009 року із зазначенням сум за спірні місяці, компенсацію за несвоєчасно виплату заробітної плати за ці ж місяці, за період 2007 та 2008 року суми за вислугу років, компенсацію за неотримання такого виду доплати до заробітку, суму посадового окладу березень, червень, вересень 2007 року та суму компенсації за ці місяці, а всього 223 093 грн. 52коп. та судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням суду від 01 серпня 2012 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному об"ємі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не дослідив правовідносин за період 2007 року, не врахував вимоги ЗУ "Про оплату праці" та ч.4 ст. 97, ч.3 ст.32 КЗпП України, роз"яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року та не взяв до уваги розрахунок заборгованості по невиплаченій заробітній платі, наданий позивачем. Судом не надано належної оцінки розбіжностям у розрахунках сторін що стосуються спірних місяців 2007 року та не врахував, що у розрахунках відповідача присутні суми агентської винагороди, які безпідставно включені відповідачем в розрахунок заробітної плати і відповідач не надав доказів, що кошти агентської винагороди, які включені відповідачем в розрахунок заробітної плати позивача за цей період сплачені саме за надання послуг агентами філії Західної регіональної дирекції. Суд безпідставно надав віри твердженням відповідача про те, що за 2007 рік позивач отримав суму заробітної плати за вислугу років, що за період 2007 року становить 2567 гр. 97 коп, а тому безпідставно відмовив у позові в цій частині та про стягнення суми індексації за порушення термінів її виплати. Необґрунтованими вважає висновки суду про відмову у позові в частині стягнення частини заробітку за 2008рік, оскільки послався на призупинення дії Положення про оплату праці працівників відповідача від 27 червня 2007 року згідно рішення Наглядової Ради від 30.11.2007 року та введення з 1 січня 2008 року нового положення, оскільки не можна було вважати припиненим трудовий договір укладений між сторонами 26.12.2006 року /очевидно описка у апеляції замість 29.12. 2006 року/, оскільки по спливу його терміну трудові відносини між сторонами тривали і позивач повинен був працювати на умовах, визначених цим трудовим договором. Наказ генерального директора від 03.12.2007 року, що виданий на підставі вказаного вище рішення наглядової ради - не містить посилань про те, які саме нові умови оплати праці вводяться та з якого часу. Суд не врахував, що наказ по своїй суті змінює умови оплати праці працівників без їх згоди, що є порушенням вимог КЗпП України. Відповідачем не надано суду нового Положення про оплату праці працівників філії, на підставі якого нараховувалась та виплачувалась заробітна плата з початку 2008 року. Суд безпідставно зазначив у рішенні, що позивач нараховував собі заробітну плату та мав повний доступ до інформації щодо порядку її нарахування, не звернув увагу на те, що відомості про нарахування заробітної плати підписувались головним бухгалтером та генеральним директором відповідача. Суд безпідставно послався на дані перевірки податкової інспекції. Наданий відповідачем розрахунок заробітної плати позивача в 2008 році не відповідає формі розрахунку, котра передбачена додатком до трудового договору та не врахував факт не нарахування в 2008 році суми за вислугу років. Аналогічне порушення допущено при вирішення питання про відмову у позові в частині заробітку за 2009 рік. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову .

При розгляді справи за апеляційною скаргою позивач таку підтримав.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що суд повно та всебічно, детально дослідив усі обставини справи, допитав свідків, оцінив письмові докази. Вірно врахував, що з 2008 року було припинено дію відповідного Положення про оплату праці працівників, що в 2009 році з позивачем укладено новий трудовий договір і оплата праці проводилась згідно його умов. Протягом періоду роботи на посаді директора філії з 2005 по 2009 рік, та будучи членом Правління ЗАТ, позивач жодного разу не звертався з притензіями щодо неналежного нарахування заробітної плати, при звільненні отримав всі належні суми до виплати. Вимоги про стягнення на його думку недоплаченого заробітку заявив по спливу кількох місяців після звільнення, неодноразово змінював суму позову, обраховуючи такі за однаковим принципом з використанням додатків до відповідного Положення, котре припинило свою дію. Просить врахувати, що судом досліджені усі письмові докази надані сторонами, допитані свідки - керівники інших філій, бухгалтер, показаннями яких спростовано вимоги позивача в цілому. Тому просись апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступні обставини .

Ст.21 КЗпП України передбачає, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства установи організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін .

Ст. 24 КЗпП України регламентує порядок укладення трудового договору, зокрема, що такий як правило укладається у письмовій формі та визначає випадки, за яких додержання письмової форми договору є обов»язковим.

Відмовляючи в позові судом вірно встановлені фактичні обставини справи. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивач згідно наказу від 01.08.2005 року за №31-к перебував на посаді директора філії "Західна регіональна дирекція ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант" і 29 грудня 2006 року між сторонами укладено трудовий договір №07/4Ф-1/ОТД. Згідно його умов позивач призначений на посаду директора Філії "Західна регіональна дирекція ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант" на визначений строк - з 1 січня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. включно, визначили режим роботи позивача - п"ятиденний робочий тиждень і ненормований робочий день /п.5.1 трудового договору/. Наказом №26 - К від 24 листопада 2009 року позивач звільнений за скороченням штату працівників /п.1 ст.40 КЗпП України, а.с. 65 том. 1/.

П.6.1 Трудового договору від 29.12.2006 року визначено розмір посадового окладу позивача - 560 гривен та передбачено про подальше можливе зростання посадового окладу, яке оформляється наказом по товариству. Процедура нарахування та розміри сум за вислугу років передбачена у "Положенні про оплату праці працівників ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант". Одноразові виплати за виконання окремих завдань обумовлються додатково. Трудовим договором передбачено, що додаткова заробітна плату вираховується за методикою, викладеною в Додатку №1 до цього трудового договору та у Додатку №4 до "Положення про оплату труда працівників ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант" / а.с. 8-12том. 1/.

Згідно Додатку №1 до Трудового договору від 29.12.2006 року № 07/4Ф-1/ОТД визначено Умови, методика й принципи ведення господарської діяльності та матеріального заохочення працівників Філії "Західна регіональна дирекція ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант" /далі Філія/ /а.с. 12-13 том. 1/. П. 6 цього додатку визначена методика розрахунку так званого чистого доходу, отриманого Філією у звітному місяці - Дч та п.7 Додатку №1 до цього ж Трудового договору № 07/4Ф-1/ОТД передбачено, що кожному працівнику Філії або Представництва встановлюється на 2007 рік відповідний відсоток від Дч, який наведений у таблиці. Стосовно директора філії % від Дч визначений до 10 %.

Крім того, у додатку № 1 до трудового договору № 07/4Ф-1/ОТД від 29.12.2006 р. п. 8, 9, 10 зазначені коефіцієнти, які стосуються виконання планів доходів, витрат філії для оцінки якості роботи та трудової дисципліни позивача, з врахуванням яких позивач вважає, що йому не нараховано частину заробітку за вказаний у позові період.

Оскільки змін і доповнень до укладеного Трудового договору сторонами 29.12.2006 року не вносилось і по закінченні трудового договору на наступний рік зі сторони відповідача не було запропоновано укладення іншого трудового договору , то вважає, що вказаний трудовий договір був дійсним на наступний 2008 рік і трудові відносини фактично тривали на попередньо визначених сторонами умовах. Тому з врахуванням Додатку №5 до Положення про оплату праці працівників ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант" - Правил нарахування заробітної плати працівникам філій та Представництв ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант", з врахуванням іншої суми посадового окладу директора філії, котра була визначена у штатному розписі на 2008 рік і становила 1400 гривен на місяць - позивач вирахував суми заробітної плати, які вважає ним недоотримано.

Відмовляючи в позові, суд вірно взяв до уваги те, що 30 листопада 2007 року на засіданні Наглядової ради ПАТ СК "Кий Авіа Гарант" прийнято рішення, що відображено у протоколі № 5 Про призупинення дії Положення про оплату праці працівників ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант", яке введено в дію з 27 червня 2007 року. За змістом цього рішення відмінено доплату за вислугу років працівникам, покладено на ТВО Голови правління ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант" обов»язок по розрахунку та нарахуванню додаткової заробітної плати працівникам Товариства.

На підставі цього рішення Наглядової ради 3 грудня 2007 року видано наказ № 811-Л про призупинення дії вказаного вище Положення в частині розрахунку та нарахування додаткової заробітної плати, затверджене Президентом концерну "Кий Авіа" 26.06.2007 року та введеного в дію 27 червня 2007 року /а.с. 93, 94 , 96 том. 1/. Колегія суддів звертає увагу, що за змістом цього наказу Положення про оплату праці працівників відповідача, на яке посилається позивач вводилось в дію лише з 27.06.2007 року, отже до цього не діяло і не було підстав для нарахування додаткової заробітної плати працівникам по обумовленому у Положенні принципу з врахуванням Додатків №№ 1- 8 до нього /а.с. 37 -43 том. 1/.

Враховуючи мотиви позову та апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що такими мотивами позивач намагається довести, що з підстав відсутності змін та доповнень до укладеного між сторонами 29.12.2006 року трудового договору з визначеним терміном дії до 31.12.2007 року та продовження його дії в у подальшому з наведених вище підстав, відповідач повинен був керуватися діючим на час укладення трудового договору принципом оплати праці. Крім того, позивач не погоджується з законністю рішення Наглядової Ради ЗАТ, як такого, що вносить зміни в умови праці працівників без їх згоди.

Слід взяти до уваги, що рішення Наглядової Ради товариства від 30.11.2007 року та виданий на його підставі наказ № 811-Л від 03.12.2007 року позивачем не оскаржувались. Такі є чинними, а отже підлягали до виконання, що не спростовано доводами апелянта. Саме з врахуванням такого рішення і наказу, відповідач виплачував позивачу заробітну плату .

Крім того, з матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку правовідносинам сторін, що тривали в 2009 році Так, суд врахував, що 16 січня 2009 року між сторонами укладено інший трудовий договір № 1- ФЗ/09, за умовами якого позивач призначений директором тієї ж філії до 31 грудня 2009 року з обумовленням сторонами умов оплати праці. А отже попередній трудовий договір втратив чинність /ас. 44-47 том. 1/. На цей час була призупинена була дія Положення про оплату праці працівників ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант" за 2007 рік. Тому матеріальне та соціально побутове забезпечення Директора філії визначалось п. 6 нового Трудового договору з врахуванням процедури нарахування та розмірів встановлених у Положенні "Про оплату труда працівників ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант" за методикою, викладеною у додатку № 5 до цього положення. Згідно копії такого Положення - таке узгоджено Президентом Концерну "Кий Авіа" лише 08.05.2009 року, а отже лише з часу введення такого Положення у дію, позивач отримував відповідну заробітну плату, обраховану згідно його умов з врахуванням затвердженого посадового окладу - 1 400 гривен, що відповідно вплинуло на зменшення її розміру в порівнянні з 2007 роком, що не можна визнати порушенням умов трудового договору. Суми заробітку відображені у довідках про доходи за спірний період /а.с. 48 -52 , 82 -83, 95 , 137-146том. 1 , а.с. 5 том. 2 /.

З долученої до справи довідки про доходи позивача за 2007 рік, убачається, що останньому нараховувалась заробітна плата, котра включала в себе не лише обумовлену трудовим договором суму посадового окладу, а й інші види платежів, що відповідно коливалось від суми заробітку за місяць від 2 540 гр. до 15 000 гр. на місяць. В цілому за 2007 рік позивачу нараховано та виплачено - 94 797 гривен, хоча за обрахунками відповідача з врахуванням діючого на той час відповідного положення про оплату праці працівників ЗАТ - до виплати в 2007 році позивачу належало 53 927 гр. 28 коп. Відповідачем подано відповідний розрахунок по формулі, що у додатку № 5 до трудового договору діючого в 2007 році.

Суд дав належну оцінку показанням ряду свідків, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_7 котрі обіймали посади директорів інших філій та ствердили доведення до їх відома нового Положення про оплату праці працівників товариства. Свідки ствердили, що як директори філій, як і позивач, який був ще і членом правління товариства, - мали доступ до необхідної інформації щодо правильності нарахування заробітної плати працівникам філії. Суд з метою перевірки обгрунтованості вимог позивач допитав свідка ОСОБА_8 - головного бухгалтера ПАТ СК "Кий Авіа Гарант", яка ствердила факт передачі особисто директорами філій даних про нараховану заробітну плату в електронному вигляді до головного офісу товариства та всі необхідні звітні документи. Пояснила, що такого ж порядку дотримувався і позивач. Зазначила, що товариство перед ним заборгованості по заробітній платі немає.

Колегія суддів вважає, що таким чином спростованим є мотиви апеляційної скарги про нарахування заробітної плати виключно головним бухгалтером ПАТ СК "Кий Авіа Гарант".

Покликання апелянта на те, що судом взято до уваги виключно дані перевірки податкової інспекції, яка не встановила порушень податкового законодавства є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Зокрема, суд окрім акту № 1937/22-0/33307155 від 31 травня 2008 року державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова "Про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 8 лютого 2005 року по 31 грудня 2007 року", яка не виявила порушень, також врахував дані акту № 26-10-86/25 Територіальної державної інспекції праці у м. Києві від 12 січня 2011 року, за результатами якої порушень з боку ПАТ СК "Кий Авіа Гарант" щодо нарахування заробітної плати працівникам товариства не встановлено.

Із змісту вказаного акту вбачається, що перевіркою також проаналізовано наведені вище Положення про оплату праці працівників ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант", введеного в дію наказом № 395 -к від 27 червня 2007 року та Положення про оплату праці працівників ЗАТ СК "Кий авіа Гарант", введеного в дію наказом № 68/1-л від 08 травня 2009 року та їх застосування при нарахуванні оплати праці /а.с. 68- 72 том .3/ В тому числі проведена перевірка з приводу оплати праці директора філії "ЗРД ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант" ОСОБА_2, який з 1 серпня 2005 року обіймав цю посаду і звільнений 24.11.2009 року в зв»язку із скороченням штату працівників. Перевіркою підтверджено виконання відповідачем законодавства, що регулює оплату праці з врахуванням діючих у відповідні періоди Положень про оплату праці ЗАТ СК "Кий Авіа" в тому числі за весь період 2007 року, 2008 років та до часу звільнення позивача в 2009 році. Претензій щодо наявності заборгованості в період перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем позивач не заявляв.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем самостійно проводились розрахунки недоотриманого на його думку заробітку за вказаний у позові період і суми таких нарахувань постійно змінювались без достатнього обґрунтування. Сума позову зростала від суми 88 513 гр. згідно первинної заяви від 16.02.2010 року змінювалась позивачем, в тому числі збільшувалась та зменшувалась і в кінцевому зросла до суми - 223 093 гр. 52 коп. згідно шостої заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 18.05. 2012 року / а.с. 1-7 том 1, а.с. 164-168 том. 1, а.с. 104-106 том. 2 , а.с, 144-150 том. 2 , а.с. 1 том . 3 , а.с. 53-54 том. 3 /.

Мотиви апеляційної скарги з посиланням на акти виконаних робіт по агентським угодам, численні копії яких долучені до матеріалів справи, як на доказ обґрунтованості позову, суд першої інстанції підставно не взяв до уваги, так як з посиланням на такі позивач ставить під сумнів невідповідність суми страхових платежів зазначених в агентський договорах, оскільки з такої сплачувалась агентська винагорода більша ніж сума страхових платежів філії та агента разом узяті / а.с. 153- 172, 178- 190 том. 2/. Колегія суддів вважає, що це не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

Наявні у справі численні договори добровільного страхування майна, що укладались позивачем як директором філії ЗРД ЗАТ СК "Кий Авіа Гарант" в 2008 році, копії яких долучено до справи також не підтверджують обґрунтованості вимог позивача / а.с. 6- - 48 том. 3/.

Враховуючи наведені вище обставини колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та всебічно з»ясовані усі обставини справи, дана оцінка доказам, котрі подані сторонами, правильно застосовані норми матеріального права які врегульовують спірні правовідносини, рішення постановлено з дотриманням норм процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача до задоволення не підлягає , рішення районного суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303 ,ст .304 , п.1ч.1 ст.307, ст. 313, п.1ч.1 ст. 314, ст.315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 1 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді