Рішення № 29506092, 15.02.2013, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/214/13

Справа № 2603/7919/12

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Таран Н.Г.,

при секретарі - Величко Л. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" про стягнення суми страхової виплати, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Індіго» про захист прав споживача та стягнення суми страхової виплати, мотивуючи тим, що 10 серпня 2010 року між сторонами укладено договір страхування наземного транспортну № 206-П0190-10, за яким було застраховано належний позивачу транспортний засіб Мітсубіші Ланцер, державний номерний знак НОМЕР_1, страховою вартістю 104000 грн.

21.07.2011 року о 18 год. 30 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Позивач відповідно до умов договору страхування повідомив страховика про настання страхового випадку та надав заяву і всі інші документи в підтвердження настання страхового випадку. Проте, відповідач не вчинив жодних дій щодо виплати страхової суми позивачу, в зв'язку з чим позивач сам здійснив ремонт свого автомобіля на загальну суму 34659,00 грн. Тому, позивач звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути з відповідача на його користь вказану суму страхової виплати, 3% річних в сумі 1039,77 грн., пеню за прострочення платежу в сумі 5198,85 грн., судові витрати по справі 4000,00 грн..

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечивши щодо його задоволення, з мотивів викладених в письмових поясненнях, також пояснив, що позивач не вчасно надав документи для прийняття страхового акту, відремонтував автомобіль на СТО за своїм власним вибором не погодивши письмово даний вибір з відповідачем.

Заслухавши пояснення сторін, та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 10.08.2010 року між сторонами укладено договір страхування наземного транспортну № 206-П0190-10, за яким було застраховано належний позивачу транспортний засіб Мітсубіші Ланцер, державний номерний знак НОМЕР_1, страховою вартістю 104000 грн. (а.с. 12-13).

21 липня 2011 року о 18 год. 30 хв. на 32 км + 800 м по автодорозі Київ-Знамянка сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. За наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.2 КК України внаслідок акта амністії, а кримінальна справа закрита (121-122).

ОСОБА_1 звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування 22 липня 2011 року (а.с. 100).

Заявами від 12.09.2011 року та 21.11.2011 року позивач просив відповідачів провести виплату коштів готівкою з каси (а.с. 9,11).

Заявами від 24.02.2012 року та 21.10.2011 року позивач звертався з заявами про надання документів за даним страховим випадком та наданням страхового акту (а.с.8,10)

На всі вказані заяви відповіді відповідачем не надавались, що підтверджується поясненнями позивача, представника відповідача та копією страхової справи.

Листом від 29.02.2012 року позивачу повідомлено, що по ДТП, яке сталося 21.07.2011 року затверджено страхове відшкодування в розмірі 17329,50 грн. та вказана сума буде виплачена на протязі трьох місяців. (а.с. 83). У страховій справі відсутній даний лист, його походження представник відповідача пояснити не зміг.

Як вбачається з копії страхової справи страховий акт складено 01.02.2013 року під час розгляду справи судом та прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування у вигляді 50 відсотків від суми відновлювального ремонту, оскільки позивач відремонтував автомобіль на СТО, яка не акцептована в страховій компанії та не погодив вибір СТО з відповідачем.

Проте, з таким висновком відповідача суд погодитись не може, виходячи з наступного.

Дійсно, відповідно до п.18.2.9 договору страхування передбачено необхідність письмового погодження зі Страховиком (представником) вибір Станції технічного обслуговування для проведення ремонтно-відновлювальних робіт (а.с. 12). П.18.3.5 передбачено право страховика зменшити розмір страхового відшкодування на суму, що не перевищує 50 відсотків від розміру матеріального збитку, якщо страхувальник після страхового випадку відремонтував пошкоджений транспортний засіб на станції технічного обслуговування, яка не акцептована Страховиком.

Відповідачем суду не надано жодних доказів (додатку до договору страхування або іншого документу, що підтверджує перелік СТО на яких має бути проведено відновлювальний ремонт) на підтвердження того, що відремонтований автомобіль позивачем на станції технічного обслуговування, яка не акцептована Страховиком. Крім того, як вбачається з копій документів поданих позивачем жодних дій, в тому числі відмови у виплаті грошового відшкодування з каси відповідача, з моменту звернення позивача з заявою про проведення страхового відшкодування, тобто з 10.08.2010 року, не здійснено.

Враховуючи наведене, відсутність достатніх доказів на підтвердження того, що відремонтований автомобіль позивачем на станції технічного обслуговування, яка не акцептована Страховиком; те, що позивач повідомив страховика в строк, передбачений договором страхування про настання страхового випадку, страховик не вчинив жодних дій щодо вчасного проведення виплати страхової суми, тривалість прийняття рішення щодо складання страхового акту - майже півтора року, суд дійшов до висновку про необґрунтованість відмови страховика у виплаті страхової суми страхувальнику в розмірі повної вартості відновлювального ремонту неправомірною.

Судом встановлено, що позивачем за ремонт свого автомобіля сплачено 34659,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦПК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Оскільки страховик не здійснив страхову виплату позивачу у строки встановлені договором, страховий акт складено з порушенням строків на звернення з письмовими заявами не реагував та відповіді не надавав, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру страхового відшкодування та стягнення з відповідача на користь позивача 34659,00 грн. страхової виплати.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 відсотків річних судом встановлено наступне.

Так, згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові, а також у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 990 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема, сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і, на відміну від пені, не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Так як ст. 979 ЦК України встановлено, що разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату), то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому, доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення трьох відсотків річних є безпідставними, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних за період просрочки виконання відповідачем зобов'язання по виплаті страхового відшкодування є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до п. 25.4 договору укладеного між позивачем та відповідачем встановлено, що страховик за несвоєчасне проведення розрахунків сплачує страхувальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на час виникнення заборгованості.

Отже, відповідно до укладеного між сторонами договору позивач має право на стягнення з відповідача пені, а тому в цій частині позовні вимоги позивача також підлягають задоволенню

Оскільки при подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору, то з врахуванням ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 408,98 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, а також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу, які ним фактично понесені та документально підтвердженні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 979, 988 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго», про захист прав споживача, відшкодування збитків задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (код за ЄДРПОУ 33831166) на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків 34659,00 грн., 3% річних - 1039,77 грн., пеню за прострочення платежу в сумі 5198,85 грн., 4000 грн. суму витрат за послуги з надання юридичної допомоги, а всього - 44897,62 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот дев'яносто сім грн. 62 коп.).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (код за ЄДРПОУ 33831166) на користь держави судовий збір 408,98 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20.02.2013 року.

Суддя: Н.Г.Таран