Постанова № 29506079, 31.01.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/16658/12

Провадження №: 2-а/752/16/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2013 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Фролов М.О., за участю секретаря Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Електромонтаж»до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, треті особи - Дочірнє підприємство «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж», Комунальне підприємство Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради про визнання нечинним з моменту винесення рішення органу місцевого самоврядування, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, треті особи - Дочірнє підприємство «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж», Комунальне підприємство Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради про визнання нечинним з моменту винесення рішення органу місцевого самоврядування.

Просив визнати нечинним з моменту винесення рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 29.12.2003 року № 872 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», яким визначено оформити право власності Дочірньому підприємству «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» (далі - Третя особа ДП «Електромонтаж-420») в м. Бердичів по вул. Леніна, 98, на побутові приміщення, склад, гараж.

Свої вимоги мотивував тим, що 29 грудня 2003 року Відповідач без достатніх підстав виніс оскаржуване рішення № 872.

На думку Позивача, Відповідач при винесенні оскаржуваного рішення не мав достатніх доказів наявності права власності на нежитлові приміщення за вказаною адресою.

Позивач у заяві зазначив, що нормативні акти, на яких ґрунтується оскаржуване рішення Відповідача, а саме: пункт 10 частини «б» статті 30 Закону України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Тимчасове положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно» (затверджено наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445), не надавали Відповідачу права винести рішення, яким визначено «оформити право власності» на нерухоме майно (будівлі, споруди) без попереднього встановлення (підтвердження його існування, відновлення, тощо) такого права.

Тому Позивач вважає, що ніяких підстав для оформлення прав власності не існувало, а Відповідач діяв позазаконно та безпідставно, тому просить суд визнати нечинним з моменту винесення рішення Відповідача від 29.12.2003 року № 872 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», яким вирішено оформити право власності на нежитлові будівлі за адресою: м. Бердичів, вул. Леніна, 98, на Третю особу ДП «Електромонтаж-420».

В ході розгляду справи представник Позивача підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, з підстав, заявлених в позовній заяві та в доданих документах.

Представник Відповідача позов заперечувала, під час судового розгляду надала письмові заперечення.

Третя особа Дочірнє підприємство «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» надала заяву про згоду із адміністративним позовом, посилалася на відсутність у неї додаткових матеріалів та пояснень та просила подальший розгляд справи і ухвалення рішення проводити без участі її представника.

Від третьої особи Комунального підприємства Бердичівське міжміського бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради надійшли письмові пояснення.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін у судовому засіданні.

За таких обставин та вислухавши думку присутніх у судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів без участі учасників, які були сповіщені належним чином, але не з'явилися.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відповідач Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області 29 грудня 2003 року виніс рішення № 872 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна».

Вирішено оформити право власності Дочірньому підприємству «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» в м. Бердичеві по вул. Леніна, 98, на побутові приміщення, склад, гараж.

Проте, оскаржуване рішення Відповідача № 872 не можна вважати чинним з огляду на наступне.

Статтею 86 Цивільного кодексу Української РСР в редакції станом на день винесення оскаржуваного рішення визначено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Зазначене кореспондується з положеннями частини 4 статті 2 Закону України № 697-XII «Про власність» в редакції станом на 29.12.2003 року; власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Стаття 4 ЗУ «Про власність» визначає, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

При цьому, статтею 21 ЗУ «Про власність» визначені підстави виникнення права колективної власності: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 30.01.2012 року, засновником ДП «Електромонтаж-420» є закрите акціонерне товариство «Електромонтаж», яке на підставі рішення Загальних зборів від 28.04.2011 року змінило назву на «Публічне акціонерне товариство "Електромонтаж"».

Державна реєстрація ДП «Електромонтаж-420» була проведена 23.12.1996 року.

Згідно інвентаризаційної відомості станом на 01.01.1993 року склад, гараж, побутові приміщення в м. Бердичеві, вул. Леніна, 98, - побудовані у 1992 році.

Вказане свідчить, що Третя особа ДП «Електромонтаж-420» не могла будувати зазначені нежитлові приміщення у 1992 році.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб'єктом права власності на об'єкти нерухомості за адресою: м. Бердичів, вул. Леніна, 98, на день винесення оскаржуваного рішення був Позивач - Публічне акціонерне товариство «Електромонтаж» (на той час - «закрите акціонерне товариство»).

Однак, Позивачем у власність вказане нерухоме майно Третій особі ДП «Електромонтаж-420» не передавалося, ніяких дозволів на оформлення прав власності Позивач не надавав своєму Дочірньому підприємству «Електромонтаж-420».

Оскаржуване рішення Відповідача ґрунтувалося на копії довідки від 29.12.2003 року № 111/08-01, виданої ЗАТ «Електромонтаж».

Позивач заперечував вказаний документ та посилався на те, що копія довідки ЗАТ «Електромонтаж» від 29.12.2003 року № 111/08-01 виконана електрографічним способом за допомогою факсового апарату і не містить автентичних підписів керівника ЗАТ «Електромонтаж» і головного бухгалтера підприємства, а також не містить автентичного відбитку печатки ЗАТ «Електромонтаж». Таке твердження Позивача не було спростовано Відповідачем або третіми особами.

Суд погоджується з позицією Позивача, що порядок посвідчення копій документів та склад посвідчувального напису встановлений п. 5.27 «Національного стандарту України. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003» (чинний з 01.09.2003 року; затверджений Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55), а саме: відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпис).

Дія державного стандарту ДСТУ 4163-2003 у відповідності до п. 1.1 поширюється на організаційно-розпорядчі документи підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Тому також не є посвідченими належним чином копії інших супутніх документів, що були прийняті Відповідачем від Третьої особи ДП «Електромонтаж-420», - копія довідка управління статистики, копія свідоцтва про державну реєстрацію ДП «Електромонтаж-420», тощо.

З огляду на таке, при прийнятті від Третьої особи ДП «Електромонтаж-420» до розгляду будь-яких копій документів Відповідач Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області повинен був керуватися нормами законодавства, перевірити відповідність оформлення копій документів вказаним вимогам, а при невідповідності копій чи наявності сумнівів у автентичності оригіналу, з якого зроблена копія, - повернути документи заявнику та роз'яснити порядок посвідчення копій документів.

Оскаржуване рішення № 872 було прийнято на підставі довідки від 23.12.2003 року № 403, виданої ДП «Електромонтаж-420».

Проте, станом на 29.12.2003 року нормативні документи не передбачали підтвердження існування права власності на будівлі шляхом видачі і прийняття у якості належного та допустимого документу такого роду довідок.

Вказані докази у сукупності свідчать на користь позиції Позивача щодо нечинності оскаржуваного рішення № 872 з моменту його винесення та не спростовуються іншими доказами або доводами Відповідача та третіх осіб по справі.

Інші документи або копії документів, на яких ґрунтувалося оскаржуване рішення, мають описовий або констатуючий, але не правовстановлювальний характер, як то: копія поповерхового плану: І та II поверхи; копія довідки Житомирського обласного управління статистики від 18.02.1999 року № 20-537 про включення ДП «Електромонтаж-420» до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; копія Свідоцтва про державну перереєстрацію ДП «Електромонтаж-420» від 16.02.1999 року (реєстровий запис від 10.02.1999 року у журналі обліку реєстраційних справ № 39-ЖОЮ).

Згідно пункту 1.4. «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445, в редакції станом на 29 грудня 2003 року, реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ.

Суд вважає, що матеріалами справи та документами, наданими Відповідачем в обґрунтування заперечень, не підтверджено існування 29 грудня 2003 року у Третьої особи Дочірнього підприємства «Електромонтаж-420» права власності на об'єкти нерухомості, для оформлення якого Відповідачем було прийнято оскаржуване рішення.

Також суд відмічає, що пояснення Третьої особи Комунального підприємства Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради від 05.11.2012 року № 1006 мають загальний характер та містять суперечливості. Третя особа спочатку вказує, що право власності було зареєстровано 31.12.2003 року за Дочірнім підприємством «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж», але потім стверджує, що право власності не оформлено прямо на дочірнє підприємство.

Суд не приймає доводів Відповідача про пропуск Позивачем процесуального строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, оскільки Відповідачем не надано доказів направлення копії оскаржуваного рішення Позивачу.

Не є спростованим факт отримання 19.06.2012 року Позивачем від Третьої особи ДП «Електромонтаж-420» копії рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 29.12.2003 року № 872 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» разом із супутніми документами, що свідчить про дотримання Позивачем вимог ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

На виконання вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, під час розгляду справи щодо оскарження Позивачем вищезазначеного рішення, судом було перевірено, чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 29 грудня 2003 року № 872 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» щодо оформлення за Дочірнім підприємством «Електрмонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» права власності на побутові приміщення, склад, гараж за адресою: м. Бердичів, вул. Леніна, 98, судом перевірялося на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки та було встановлено порушення цих принципів Відповідачем.

Суд вважає, що Відповідач неправомірно виніс оскаржуване рішення, так як воно суперечило об'єктивній обставині - відсутності у Третьої особи Дочірнього підприємства «Електромонтаж-420» права власності на об'єкти нерухомості.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом позову в даній справі є визнання нечинним з моменту винесення рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області.

Обсяг та межі власних і делегованих повноважень Виконавчих органів місцевих рад визначені в Главі 2 «Повноваження Виконавчих органів сільських, селищних, міських рад» Закону України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на грудень 2003 року) (статті з 27 по 41 включно).

Вказане свідчить, що Виконавчому комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Таким чином, Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року за №7- рп/2009, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення індивідуального характеру, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки такі рішення вичерпуються фактом свого виконання.

Відповідно, суд дійшов категоричного висновку про наявність підстав для визнання нечинним з моменту винесення рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 29 грудня 2003 року № 872 щодо оформлення за Дочірнім підприємством «Електрмонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» права власності на побутові приміщення, склад, гараж за адресою: м. Бердичів, вул. Леніна, 98.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи Позивача Відповідачем Виконавчим комітетом Бердичівської міської ради Житомирської області суду надано не було.

Враховуючи викладене вище, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Електромонтаж» є обґрунтованими, а обставини, викладені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. 160 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Електромонтаж»до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, треті особи -Дочірнє підприємство «Електромонтаж-420»закритого акціонерного товариства «Електромонтаж», Комунальне підприємство Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради про визнання нечинним з моменту винесення рішення органу місцевого самоврядування -задовольнити у повному обсязі.

Визнати повністю нечинним з моменту винесення рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (пл. Жовтнева, буд. №1, м. Бердичів, Житомирської області, 13300; код ЄДРПОУ 04053602) від 29.12.2003 року №872 «Про оформлення права власності».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з часу її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя