Рішення № 29505284, 06.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/6593/2012 Провадження № 22-ц/795/93/2013 Головуючий у I інстанції - Супрун О. П. Доповідач - Євстафіїв О. К.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЄвстафіїва О.К.,суддів:Тагієва С.Р., Шарапової О.Л.,при секретарі:Рудик І.І.,за участю:позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

У серпні 2012 р. ОСОБА_5 пред'явив позов до ОСОБА_6, в якому, після уточнення позовних вимог, просив стягти з останнього на його користь 1040000 грн. 00 коп. заборгованості за договором позики і судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 19.04.2012 р. ОСОБА_6 позичив у ОСОБА_5 1000000 грн. 00 коп., що станом на 19.04.2012 р. було еквівалентно 125000 доларів 00 центів США, під зобов'язання повернути позичену суму коштів до 20.06.2012 р., про що ними укладено відповідний договір. У цьому договорі також передбачено, що у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань у встановлений строк він має сплатити позикодавцеві 12% річних від простроченої суми. Оскільки ОСОБА_6 не виконав свої зобов'язання за укладеним з ОСОБА_5 договором позики, то він має сплатити ОСОБА_5 заборгованість у вказаній сумі.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення і задовольнити його позов. Доводи апеляційної скарги ідентичні доводам позовної заяви. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено і таке:

- факт укладення сторонами договору позики відповідач не заперечує, вимог про визнання цього договору недійсним він не пред'являє і доказів на підтвердження безгрошовості даного договору не надає,

- у рішенні місцевого суду не зазначено підставу відхилення доводів позивача і наданих ним доказів,

- ОСОБА_6 не надано суду розписку про отримання ОСОБА_5 позичених коштів, як то передбачено п. 3 укладеного ними договору, що свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором.

У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу, а представник ОСОБА_6 просила її відхилити за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що в укладеному сторонами договорі позики відсутні відомості про реальну передачу позивачем відповідачеві коштів. Ці висновки суду є хибними.

Так, по справі встановлено наступне.

19.04.2012 р. сторонами укладено договір позики (його оригінал на а.с. 41). У п. 1 цього договору зазначено, що ОСОБА_5 надає ОСОБА_6 гроші у сумі 1000000 грн. 00 коп., що на день укладення договору еквівалентно 125000 доларів 00 центів США, а останній бере в борг у ОСОБА_5 вказану суму грошей з терміном повернення 20.06.2012 р. Пунктом 3 договору передбачено, що ОСОБА_5 зобов'язується підтвердити факт повернення ОСОБА_6 грошей на виконання даного договору або шляхом вчинення письмової відмітки на договорі, або заявою. Також цим договором передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань по поверненню коштів у встановлений строк він сплачує ОСОБА_5 12% річних від простроченої суми. Даний договір підписано позивачем і відповідачем.

Доказів повернення ОСОБА_6 ОСОБА_5 позичених коштів суду не надано.

З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

Про юридично значимі дії в укладеному сторонами договорі позики йдеться у теперішньому часі. Отже з його змісту прямо й конкретно вбачається, що передача ОСОБА_5 ОСОБА_6 коштів у сумі 1000000 грн. 00 коп. відбулася одночасно з підписанням сторонами тексту договору. Таким чином, сам по собі текст даного договору є доказом отримання ОСОБА_6 у ОСОБА_5 зазначеної у ньому суми коштів на виконання цього договору.

Висновки місцевого суду про те, що позивач не надав доказів на підтвердження факту передачі ним відповідачеві грошей на виконання укладеного ними договору позики від 19.04.2012 р., суперечать змістові цього договору і ст. 1047 ЦК України. До того ж, відповідач не надав суду доказів недійсності або безгрошовості укладеного з позивачем договору позики.

Отже з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню 1000000 грн. 00 коп. на повернення суми позики.

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40000 грн. 00 коп. за прострочення повернення суми позики, виходячи з такого. Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Частина 2 ст. 625 ЦК України приписує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якшо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У контексті спору між сторонами інший розмір процентів законом не передбачений, але відповідно до п. 6 укладеного сторонами договору, у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань у встановлений термін він має сплатити позикодавцеві 12% річних від простроченої суми. 12% річних від простроченої ОСОБА_6 суми становить: 1000000 грн. 00 коп. (розмір простроченої суми) х 12% (визначений договором розмір процентів): 365 (кількість днів у календарному році) х 128 (кількість календарних днів у періоді прострочення - з 21.06.2012 р. по 26.10.2012 р. - кінцева дата період прострочення, вказана в уточненій позовній заяві (а.с. 38) = 42082 грн. 19 коп. Але у порядку ч. 1 ст. 303 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 40000 грн. 00 коп.

З викладеного випливає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням ріщення про задоволення позову.

В порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України у зв'язку з задоволенням позову з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню на відшкодування судових витрат: 3219 грн. 00 коп., 107 грн. 30 коп., 1609 грн. 50 коп. - на відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову і апеляційної скарги (квитанції на а.с. 1, 5, 69), та 1500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката (квитанція на а.с. 39), а всього 6435 грн. 80 коп. Розмір відшкодування витрат по сплаті судового збору апеляційним судом визначено пропорційно до ціни позову і виходячи з ставок, встановлених п/п п/п 1, 8 п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Судом перевірено правильність виконаного представником позивача розрахунку розміру належного позивачеві відшкодування витрат на правову допомогу адвоката (а.с. 40) і встановлено, що він не перевищує граничного розміру відшкодування, встановленого ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Враховуючи викладене, к

еруючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 1046, 1047, 1050 ч. 2 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 листопада 2012 року скасувати, позов задовольнити.

Стягти з ОСОБА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_2, 1040000 (один мільйон сорок тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за договором позики, 6435 (шість тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 80 коп. на відшкодування судових витрат, а всього 1046435 (один мільйон сорок шість тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: