Рішення № 29504457, 18.02.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.02.2013

СПРАВА N 320/435/13-ц

(2/320/655/13)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі - Левандовській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати в сумі 15 450 грн. 04 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 10 032 грн. 84 коп. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., зазначивши що він працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» з 12.01.2009 року начальником відділу охорони праці техніки безпеки та екології. 18.09.2012 р. наказом № 155 його звільнено за ст. 38 КЗпП України в зв'язку з виходом на пенсію. Однак при звільненні заборгованість з заробітної плати йому виплачена не була. Сума заборгованості складає 15 450,04 грн. Крім того сума середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплатити на його користь складає 10 032,84 грн. Також позивач зазначає, що своїми діями підприємство відповідача спричинило йому моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000 гривень, оскільки через відсутність коштів він не мав можливості виконувати зобов'язання по кредитному договору, сплачувати комунальні послуги. Все це призводило до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації його життя.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за його відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Однак в матеріалах справи є заперечення представника відповідача, згідно яких позовні вимоги визнає частково. Вважає, що позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки сплинув тримісячний строк позовної давності пред'явлення вказаних вимог, передбачених ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Крім того, позивачем не доведено факт завдання моральної шкоди відповідачем та наявності вини відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27.09.2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вислухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

ОСОБА_1 з 12.01.2009 року прийнятий на посаду начальника відділу охорони праці техніки безпеки та екології в Товариство з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», що підтверджується копією наказу № 271 від 12.01.2009 року.

Наказом № 155 від 18.09.2012 року ОСОБА_1 звільнений за ст. 38 КЗпП України в зв'язку з виходом на пенсію.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати виплачена не була.

Як вбачається з довідки - розрахунку заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» з заробітної плати перед позивачем складає 15 450 грн. 04 коп.

Крім того, ст.117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 передбачено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 "Про практику застосування законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 р. не проведення розрахунку з працівником удень звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Оскільки позивач пропустив трьохмісячний термін (з часу звільнення) звернення до суду з вказаною вимогою, заяв про поновлення строку для звернення до суду від нього не надходило, тому суд вважає, що позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 10 032 грн. 84 коп. не підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень, суд вважає необхідним задовольнити їх частково в розмірі 1000 гривень, з урахуванням спричинених позивачу моральних страждань, порушенням підприємством відповідача його законних прав та з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що позивачу діями відповідача дійсно була завдана моральна шкода, яка виразилась в тому, що ОСОБА_1 через відсутність коштів не мав можливості виконувати зобов'язання про кредитному договору, сплачувати комунальні послуги, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків та змусило позивача докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому суд вважає, що дії відповідача призвели до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що потребувало від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачка суму боргу по заробітній платі в розмірі 15 450 гривень 04 копійки, та моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Крім того, на підставі ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави, в розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р., Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, ст. ст. 3, 15, 57, 59, 88, 107, 208, 212-215, 224-228 суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», (ЄДРПОУ 25482098), на користь ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1), заборгованість по заробітній платі в розмірі 15 450 (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 04 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», (ЄДРПОУ 25482098) на користь ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1), суму моральної шкоди в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», (ЄДРПОУ 25482098) суму судового збору в дохід держави в розмірі 229 гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Н.В.Кучеренко