Рішення № 29504400, 11.02.2013, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1109/6989/12

Номер провадження 2/404/62/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі : головуючого судді Кулінка Л.Д.

при секретарі Береда Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до ОСОБА_2, про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя, а саме: просив визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину легкового автомобіля «Мітцубісі - кольт», 2007 року випуску - державний номер НОМЕР_1; визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину грошових коштів в сумі 279554 грн.; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в розмірі 319554,00 грн.; виділити ОСОБА_2, залишивши у її власності легковий автомобіль «Мітцубісі - кольт» - державний номер НОМЕР_1.

Заявою від 25.09.2012 року позивач уточнив позовні вимоги (а.с. 40-41).

Згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач просив визнати спільною сумісною власністю подружжя наступне майно: легковий автомобіль «Мітцубісі - кольт», 2007 року випуску - державний номер НОМЕР_1, та грошові кошти від продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_3 в сумі 559109 грн. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в розмірі 319554 грн., залишивши у її власності легковий автомобіль «Мітцубісі - кольт», державний номер НОМЕР_1.

На обґрунтування позову зазначив, що він та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.09.2003 року. У шлюбі народилась дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини та ведення спільного господарства з відповідачем припинили з вересня 2009 року. За час проживання в шлюбі за спільні сумісні кошти придбали наступне майно: легковий автомобіль «Мітцубісі - кольт», 2007 року випуску - державний номер НОМЕР_1 вартістю 80000,00 грн. та житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_3, вартістю 553109,00 грн. Всього придбано майна на суму 639109,00 грн. Право власності на легковий автомобіль Мітцубісі - кольт», державний номер НОМЕР_1 зареєстровано за відповідачем по справі ОСОБА_2, проте придбаний він під час шлюбу.

Крім того, 7 березня 2012 року відчужено житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_3, який є об'єктом права спільної власності подружжя, за договором купівлі-продажу № 219. Продаж житлового будинку вчинено за 559109,00 грн. Позивач вказує, що грошові кошти від продажу будинку були отримані в повному обсязі відповідачем по справі ОСОБА_2, якими вона в подальшому розпорядилась на власний розсуд, поклавши на депозитний рахунок в ПАБ КБ «ПриватБанк». Так як житловий будинок був придбаний, під час шлюбу, то грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку, позивач вважає спільною сумісною власністю. Таким чином, свою частку в спірному майні позивач визначає в сумі 319554,00 грн., з яких: 279554,00 грн. - 1/2 частини грошових коштів від продажу житлового будинку та 40000,00 грн. - вартість 1/2 частини легкового автомобіля «Мітцубісі - кольт» - державний номер НОМЕР_1, за який позивач просить присудити йому грошову компенсацію, залишивши легковий автомобіль у власності відповідача.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнала. Заперечуючи позовні вимоги вказала, що як і зазначив позивач звертаючись до суду, однією сім'єю вони з вересня 2009 року, а фактично з січня 2009 року, не проживали, спільного господарства не вели. В січні 2009 року відповідач переїхала разом з 3-х місячною дитиною до своєї матері. 01 лютого 2009 року вимушена була вийти на роботу, так як мала кредитні зобов'язання в ВАТ КБ «Надра» за придбаний автомобіль «Мітцубісі - кольт» - державний номер НОМЕР_1, а також змушена була самостійно утримувати малолітню дитину. Під час шлюбу з ОСОБА_1 придбали спільний будинок, який в березні місяці 2012 року був проданий. Під час продажу відповідач зазначає, що лише давала згоду на продаж, а продавцем будинку був, безпосередньо, ОСОБА_1, і кошти від продажу будинку він забрав собі. Також повідомляє, що дійсно має декілька депозитних рахунків, проте наполягає, що джерело походження цих коштів не має ніякого відношення до коштів, отриманих від продажу будинку. Також вказує, що під час шлюбу, в листопаді 2007 році, особисто оформила кредитне зобов'язання у ВАТ КБ «Надра» на придбання автомобілю «Мітцубісі - кольт» та кошти сплачувала самостійно зі своїх доходів, так як позивач не працював. Кредит сплатила ще до продажу будинку, а тому те, що вартість транспортного засобу сплачена разом з колишнім чоловіком заперечує, тим більше, що банку також нею особисто сплачувались і відсотки за користування кредитом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

В період з 06.09.2003 року по 30.07.2012 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.07.2012 року про розірвання шлюбу (а.с. 39).

Під час шлюбу сторони придбали легковий автомобіль «Мітцубісі - кольт», 2007 року випуску - державний номер НОМЕР_1 та житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_3. Даний факт визнається сторонами, а тому відповідно до частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, не підлягає доказуванню.

У відповідності до листа № 10/3650 від 21.05.2012 року за даними АІПС УДАІ легковий автомобіль «Мітцубісі - кольт», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, чорного кольору, зареєстрований на праві власності за громадянкою ОСОБА_2 (а.с. 13). Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 11 на звороті) автомобіль «Мітцубісі - кольт», 2007 року випуску - державний номер НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_2, вбачається, що даний автомобіль придбаний в 2007 році, тобто в період зареєстрованого шлюбу.

Згідно договору «Автопакет» № 401/08/11/2007/8840-6823/КФ від 08.11.2007 року відповідачу, ОСОБА_2 був наданий кредит в сумі 16262,37 доларів США на придбання автотранспортного засобу та витрат, пов'язаних з державною реєстрацією автотранспортного засобу в МРЕВ при УДАІ УМВС України (а.с. 54-60). Поручителем по кредитному зобов'язанню відповідача виступив позивач, ОСОБА_1.

За повідомленням Кіровоградського регіонального управління ПАТ КБ «Надра» від 15.02.2012 року № 4895, станом на 15.02.2012 року зобов'язання ОСОБА_2 по договору «Автопакет» № 401/08/11/2007/8840-6823/КФ від 08.11.2007 року виконані повністю.

Із наданих сторонами пояснень та доданих доказів на їх підтвердження слідує, що спірний автомобіль придбаний за кредитні кошти, які були отримані відповідачем, під час перебування сторін у шлюбі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 Сімейного кодексу України).

Тобто, у результаті придбання подружжям майна за кредитні кошти боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір. Крім того, позивач виступав поручителем по кредитним зобов'язанням.

Враховуючи зазначене, а також те, що кредитні зобов'язання виконані під час перебування сторін у шлюбі, доводи відповідача про те, що кредит сплачений нею особисто судом не приймаються.

Відповідно до частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частин 1, 2 статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином судом встановлено, що легковий автомобіль «Мітцубісі - кольт», 2007 року випуску - державний номер НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Статтею 69 Сімейного кодексу України визначено, що дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

За частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частинами 2, 4 статті 71 Сімейного кодексу України, передбачено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою.

Неподільною є річ, яка у разі її фізичного поділу втрачає свою цінність та призначення, перестаючи існувати як первісна річ.

Постановою № 11 від 21.12.2007 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 Сімейного кодексу України та статтею 372 Цивільного кодексу. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Зважаючи на те, що автомобіль є неподільною річчю, а також те, що із змісту позовних вимог вбачається та підтверджено в судовому засіданні, позивач згоден на грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на легковий автомобіль «Мітцубісі - кольт», 2007 року випуску - державний номер НОМЕР_1, суд вважає за можливе задовольнити в цій частині позовні вимоги частково, оскільки суд не бере до уваги вартість автомобіля, вказаного сторонами, а приймає до уваги оцінку транспортного засобу виходячи з його ринкової вартості, як то зазначено у висновку експерта № 002-13 про незалежну експертну оцінку легкового автомобіля марки «Мітцубісі - кольт», 2007 року випуску - реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 (а.с. 111-126).

Щодо позовної вимоги про поділ грошових коштів від продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_3 судом встановлено наступне.

Згідно договору купівлі-продажу від 07.03.2012 року продано житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_3 (а.с. 9-12). Продавцем по вказаному договору є ОСОБА_1. За пунктом 4 договору купівлі-продажу від 07.03.2012 року, продаж житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями вчинено за 559109,00 грн. В судовому засіданні сторонами повідомлено, що на час продажу будинку 559109,00 грн. було еквівалентом 80000,00 доларів США. Вказана обставина підтверджена також показаннями свідка ОСОБА_4, який є покупцем будинку.

В пункті 9 договору купівлі-продажу від 07.03.2012 року сторонами по даній справі повідмолено, що відчужуваний житловий будинок є об'єктом права спільної власності подружжя, оскільки набутий за час шлюбу в зв'язку з чим, відповідачем по справі, ОСОБА_2, на продаж житлового будинку та укладення договору купівлі-продажу надана згода.

За поясненнями позивача грошові кошти від продажу будинку були отримані в повному обсязі відповідачем по справі ОСОБА_2, якими вона в подальшому розпорядилась на власний розсуд, поклавши на депозитний рахунок в ПАБ КБ «ПриватБанк», при цьому ним зазначено, що з вересня 2009 року шлюбні відносини та ведення спільного господарства з відповідачем припинено. Змістовних пояснень про передачу грошових коштів відповідачу, в період, коли шлюб існував формально, позивач суду не надав. Та обставина, що з 2009 року фактично шлюбні відносини між сторонами припинено визнається відповідачем. Також відповідачем визнається наявність депозитних рахунків в ПАБ КБ «ПриватБанк», проте, що грошові кошти, які знаходились на цих рахунках є коштами від продажу будинку нею заперечується.

В забезпечення доказів, за клопотанням позивача, ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.11.2012 року витребувано у ПАТ КБ "Приват Банк" відомості про розмір грошових вкладів, внесених ОСОБА_2 в період з 01.03.2012 року по 01.07.2012 року в РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" на її ім'я та інформацію про розмір грошових вкладів, внесених на депозитний рахунок ОСОБА_2 в період з 01.03.2012 року по 01.07.2012 року в ПАТ КБ "ПриватБанк" на її ім'я.

Від ПАТ КБ «Приватбанк» судом отримана відповідь, згідно якої на ім'я відповідача, ОСОБА_2, відкрито сім депозитних вкладів та надані довідки про рух коштів по цим депозитним рахункам, однак коли саме депозитні вклади відкриті не вказано. Посилання позивача на те, що 07.03.2012 року на депозитні рахунки відповідача було покладено 30000,00 доларів США та 28000,00 доларів США (а.с. 88, 89) і що ці грошові кошти є коштами, отриманими від продажу житлового будинку судом оцінюються критично, оскільки загальна сума цих коштів (58000,00 доларів США) не відповідає сумі, за яку був проданий будинок (80000,00 доларів США). Крім того, із руху коштів вбачається, а також зазначено і самим позивачем, що саме ці суми були зняті з депозитних рахунків 25.04.2012 року та 10.05.2012 року відповідно (а.с. 88, 89), тобто під час перебування сторін у шлюбі.

Показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судом також не приймаються, оскільки вони засвідчили, що відповідач кошти перерахувала, поклала в сумку і вийшла з ними з нотаріальної контори, що не може бути прийнято як доказ того, що саме ці грошові кошти були внесені на депозитний вклад.

Відповідно до положень статтей 10 і 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Частина 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України та статті 60 Цивільного процесуального кодексу України покладають на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не доведено належним чином, а судом при розгляді справи не встановлено наявність підстав щодо поділу грошових коштів від продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_3, оскільки докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог в цій частині ґрунтуються на припущеннях.

Судові витрати розподіляються відподвіно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 60, 69, 70, 71, 72 Сімейного кодексу України, статтями 368, 372 Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати легковий автомобіль "Мітцубісі - кольт", 2007 року випуску, чорного кольору, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_2 від 08.11.2007 року, зареєстрований в ДАІ ГУ УMBС України м. Кіровограда спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя стягнути з ОСОБА_2 (що проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (що проживає за адресою: АДРЕСА_2) грошову компенсацію за 1/2 частку в спільному майні подружжя - автомобіля "Мітцубісі - кольт", 2007 року випуску, чорного кольору, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_2 від 08.11.2007 року, в розмірі 31770,50 грн., залишивши за ОСОБА_2 право власності на автомобіль "Мітцубісі - кольт", 2007 року випуску, чорного кольору, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_2 від 08.11.2007 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (що проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (що проживає за адресою: АДРЕСА_2) 349,63 грн. судового збору та 39,76 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Д. Кулінка