Рішення № 29502682, 20.02.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Бондаренко Н.В., Григоренко М.П.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.

з участю прокурора - Криворучко А.О.,

представника банку - Цибульської О.К.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Березнівського районного суду від 23 листопада 2012 року у справі за позовом першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Рівне до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Рівне про розірвання договору,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Березнівського районного суду від 23 листопада 2012 року позов ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Рівне відсотки за користування кредитними коштами, наданими відповідно до кредитних договорів № 6507С51 від 05.07.2007 року, № 65207С11 від 26.03.2008 року та за № 65208С11 від 17.09.2008 року в сумі 36 584, 80 доларів США та пеню в сумі 353 002 гривні 21 копійку. У задоволенні зустрічного позові відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, постановленим із невірним застосуванням норм матеріального права, ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що місцевим судом при вирішення спору не було взято до уваги рішення Березнівського районного суду від 29.03.2012р., яким задоволено позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, яке набрало законної сили, і яке перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби. У зв'язку з цим стверджує, що, оскільки, його зобов'язання за кредитними договорами, в тому числі й ті, що розглянуті оскаржуваним рішенням, забезпечені іпотекою, продаж предмету якої здійснюється ДВС за стартовою ціною 3 700 000 грн, правові підстави стягувати суми цих зобов'язань ще й за іншим рішенням суду, відсутні. Невідомо з яких причин затягується реалізація іпотечного майна. Вказує, що судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин приписи ч.3 ст. 551 ЦК України, за якою розмір неустойки може бути зменшений, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності скрутного матеріального становища його як боржника. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові заступника прокурора в інтересах ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», а його зустрічний позов - задовольнити.

________________________

Справа №1701/1535/12 Головуючий у 1 інстанції - Мельник В.Я. Провадження № 22-ц 787/256/2013 Доповідач - Ковальчук Н.М.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за кредитними договорами у повному обсязі не погашена, умови кредитних договорів зі сторони ОСОБА_4 повністю не виконані, а тому, у банку є право на стягнення відсотків за користування кредитними коштами до повного виконання зобов"язання та нарахування пені за порушення строків повернення кредиту.

З таким висновком суду першої інстанціїї погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Також є правильними висновки суду про відсутність підстав для розірвання кредитних договорів, а рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову законним.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду щодо неможливості зменшення розміру грошових сум, визначені кредитором як штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки).

Судом встановлено, що між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_4 05.07.2007 року, 26.03.2008 року, 17.09.2008 року укладено кредитні договори відповідно за № 6507С51, № 65207С11 та за № 65208С11, згідно з якими останній отримав кредит - 450 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у доларах США за відповідною формулою, але не менше 13% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості до 4 липня 2016 року, 15 березня 2017 року та до 15 вересня 2020 року.(а.с.6-55).

Умовами кредитних договорів передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цими договорами строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку за кожен день прострочки , включаючи проплати, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення , яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму прострочених платежів, починаючи з виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення простроченої заборгованості.

Кредитні договори забезпечені іпотекою: земельною ділянкою, площею 9296 кв.м та розміщеним на ній цехом по виготовленню меблів зі складськими приміщеннями та сушильною камерою, загальною площею 3733, 5 кв.м

За порушення графіку повернення кредитних коштів рішенням Березнівського районного суду від 29 березня 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами звернуто стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку та на розміщене на ній нерухоме майно за стартовою ціною 3 700 000 гривень.

За положенням п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" ч.3 ст.551 ЦК України, про зменшення розміру неустойки, може бути застосована лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка та не може бути застосовано до інших сум, що нараховуються за умовами договору.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в суді першої інстанції подавав заяву про зменшення розміру неустойки, що підлягала стягненню за кредитними договорами.

Такі доводи містяться і в апеляційній скарзі, які на думку колегії суддів, заслуговують на увагу. При цьому, слід врахувати те, що нерухоме майно, яким забезпечені зобов"язання за кредитними договорами, передане банку на реалізацію. Відповідач має на утриманні троє неповнолітніх дітей, а з передачею банку предмета іпотеки втратив дохід, який мав він та його дружина від підприємницької діяльності в мебельному цеху.

З огляду на наведене, з урахуванням обставин справи, що мають істотне значення, та встановивши, що штрафні санкції в розмірі 353 002,21 грн., є значно великою сумою, врахувавши скрутне матеріальне становище відповідача, колегія суддів вважає за можливе, застосувавши ст.ст. 549, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ухвалити нове рішення про зменшення розміру штрафних санкцій до розміру 35 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Березнівського районного суду від 23 листопада 2012 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» пені з 353 002 (триста п"ятдесят три тисячі дві) гривні 21 копійка до 35 000(тридцяти п"яти тисяч) гривень.

В решті рішення Березнівського районного суду від 23 листопада 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Ковальчук Н.М.

Судді: Бондаренко Н.В.

Григоренко М.П.