Рішення № 29500317, 21.02.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" лютого 2013 р. Справа № 15/5007/1438/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Терехов О.Л. - представник за довіреністю №3177-О

від 24.09.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ)

до Приватного підприємства "Євробуд-9" (м.Житомир)

про стягнення 50391,03 грн.

Спір вирішується у більш тривалий строк за клопотанням позивача у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Євробуд-9" про стягнення 50391,03грн., з яких: 42000,00грн. заборгованості по простроченому кредиту, 5444,85грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1056,18грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1890,00грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

08.02.2013р. на адресу господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 07.02.2013р., згідно якої Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" просить стягнути з відповідача заборгованість по простроченому кредиту в розмірі 40391,03грн. та судові витрати (а.с.118).

В судовому засіданні представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог від 07.02.2013р.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, господарський суд вважає, що заява позивача про зменшення позовних вимог від 07.02.2013р. не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві з урахування заяви про зменшення позовних вимог від 07.02.2013р., а також на виконання вимог ухвали суду від 31.01.2013р. надав письмові пояснення, згідно яких ПАТ КБ "Приватбанк" зазначає, що датою укладеного між сторонами договору банківського обслуговування б/н є 18.02.2011р., оскільки 17.03.2011р. - це дата встановлення кредитного ліміту по даному договору (а.с.119).

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві та поясненнях від 31.01.2013р. у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав.

Слід зазначити, що копія ухвали господарського суду Житомирської області від 21.12.2012р. про порушення провадження у справі, яку було направлено на адресу ПП "Євробуд-9" (10014, м.Житомир, вул.Кафедральна,8), повернулась до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

До господарського суду також, із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання", повернулись копії ухвали від 15.01.2013р. про відкладення розгляду справи на 31.01.2013р. та ухвали від 31.01.2013р. про відкладення розгляду справи на 21.02.2013р., які направлялись відповідачу за адресою: 10014, м.Житомир, вул.Кафедральна,8.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Приватного підприємства "Євробуд-9" є: 10014, м.Житомир, вул.Кафедральна,8 (а.с.85).

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання останнім письмового відзиву, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2011р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (позивач) та Приватним підприємством "Євробуд-9" (відповідач) було підписано Заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки (а.с.69), згідно якої відповідач погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг", у тому числі з Умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.privatbank.ua, тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування б/н від 18.02.2011 року.

Цим підписом відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах позивача - договорі банківського обслуговування.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26003060524037, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що у позовній заяві від 26.10.2012р. ПАТ КБ "Приватбанк" в обґрунтування позовних вимог посилається, зокрема, на заяву про відкриття поточного рахунку, яку було підписано 17.03.2011р.

Разом з тим, господарський суд приймає до уваги надані до матеріалів справи представником позивача письмові пояснення від 07.02.2013р., згідно яких позивач зазначає, що 18.02.2011 року ПП "Євробуд-9" звернулось до ПАТ КБ "Приватбанк" з заявою про відкриття поточного рахунку. 18.02.2011 року ПП "Євробуд-9" було відкрито поточний рахунок, а 17.03.2011 року встановлено кредитний ліміт, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку. Вказує, що в подальшому, в зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості. Зазначає, що в своїй позовній заяві позивач посилався на договір банківського обслуговування №б/н, вказуючи, при цьому, дату 17.03.2011 року (дата встановлення кредитного ліміту), однак, договір банківського обслуговування було підписано саме 18.02.2011 року. Посилаючись на викладене, ПАТ КБ "Приватбанк" просить суд вважати вірною дату укладення договору банківського обслуговування №б/н 18.02.2011р. (а.с.119).

Згідно з п. 3.18.1.16. Умов, при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст.З Закону України "Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України).

Згідно п.3.18.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "Кредит") надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п.3.18.1.3 зазначених вище Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.18.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (п. 3.18.1.6. Умов).

Пунктом 3.18.6.1. Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором від 18.02.2011 року виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 42000,00грн., що підтверджується випискою з рахунку ПП "Євробуд-9" №26003060524037 (а.с.52, 71-72).

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас, ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до п.3.18.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно п. 3.18.4.1.1 Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2. Умов).

Відповідно до п. 3.18.4.1.3 зазначених Умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Пунктом 3.18.4.1.3 Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9 Умов).

У відповідності до п.3.18.4.4. Умов, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10 Умов).

Відповідно до п.3.18.2.3.4 Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання за договором від 18.02.2011р. перед ПАТ КБ "Приватбанк" у повному обсязі не виконав.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, виписки з банківського рахунку ПП "Євробуд-9" (а.с.70-78) та розрахунку заборгованості (а.с.50-51), вбачається, що в результаті невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між ПАТ КБ "Приватбанк" та ПП "Євробуд-9" договором банківського обслуговування від 18.02.2011 року, у відповідача станом на 19.10.2012р. утворилась перед позивачем заборгованість по простроченому кредиту в сумі 42000,00грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 5444,85грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 1890,00грн. та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 1056,18грн.

16.10.2012р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою від 11.10.2012р. вих.№10316ZRL1S01C про усунення порушення та погашення заборгованості за договором банківського обслуговування (а.с.9), факт направлення якої підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 16.10.2012р.(а.с.8).

Із наявної в матеріалах справи виписки з банківського рахунку ПП "Євробуд-9" (а.с.71-72), письмових пояснень представника позивача від 31.01.2013р. (а.с.114), а також заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.02.2013р. вбачається, що 14.11.2012р. відповідач погасив частину боргу в розмірі 10000,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, оскільки з моменту здійснення розрахунку заборгованості (19.10.2012 року) до моменту внесення коштів в сумі 10000,00грн. (14.11.2012 року) нарахування відсотків, комісії та пені на прострочену заборгованість не зупинялось, заборгованість ПП "Євробуд-9" перед ПАТ КБ "Приватбанк" зросла. У зв'язку з цим вказані кошти у розмірі 10000,00грн. у відповідності до п.3.18.4.10 Умов та правил надання банківських послуг були розподілені позивачем на погашення наявної заборгованості відповідача по процентам за користування кредитом у розмірі 5444,85грн., по комісії за користування кредитом у розмірі 1890,00грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 1056,18грн., а також частково на погашення заборгованості по простроченому кредиту у розмірі 1608,77грн. Непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем по простроченому кредиту в сумі 40391,03грн.

Згідно заяви представника позивача від 21.02.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем по простроченому кредиту станом на 21.02.2013р. не змінилася та встановить 40391,03грн. (а.с.125).

Пунктом 3.18.4.10. Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що зобов'язання виконуються в такій послідовності: кошти отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості, насамперед спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п. 3.18.2.2.16, 3.18.2.3.15, далі для погашення неустойки згідно розділу 5 цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг", далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості виконується не пізніше дати, зазначеної в п.3.18.1.8. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат Банку відповідно до п.п. 3.18.2.2.16, 3.18.2.3.15 за погодженням сторін можлива зміна термінів погашення кредиту.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача існувала непогашена заборгованість перед позивачем по простроченому кредиту в сумі 40391,03грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

На час прийняття рішення, відповідач доказів погашення перед позивачем заборгованості по простроченому кредиту в сумі 40391,03грн. суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з відповідача 40391,03грн. заборгованості із простроченого кредиту обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі ст.ст. 11, 525, 526, 549, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ч.1 ст.193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Євробуд-9" (10014, м.Житомир, вул. Кафедральна, буд.8, ідентифікаційний код 36427918)

на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570)

- 40391,03грн. заборгованості з простроченого кредиту,

- 1609,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.02.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з пов.)