Постанова № 29498247, 20.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.13 Справа № 5015/4568/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»

на рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2012р.

у справі № 5015/4568/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Інвест», м.Львів

до Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 2 089 736,24 грн.,

з участю представників :

від скаржника - Поліщак Р.В. - юрисконсульт

від позивача - не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Позивач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2012р. у справі № 5015/4568/12 (суддя Кітаєва С.Б.) задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Інвест», м.Львів та стягнуто з Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м.Львів на користь позивача 2 040 676,38 грн. основного боргу, 23 061,67 грн. пені, 41 274,76 грн. судового збору та 25492,35 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись з даним рішенням в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката відповідач - Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення в цій частині, посилаючись, зокрема, на те, що відповідно до вимог чинного законодавства суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи; у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката можуть братися до уваги, зокрема, тривалість розгляду справи та її складність. Як зазначає скаржник, вказана справа не є складною, оскільки розмір та період нарахування пені визначені договором поставки, встановлені Господарським та Цивільним кодексами України, наявна безспірність суми основного боргу, яка встановлена в претензійному порядку, а справа розглядалась господарським судом Львівської області не тривалий час у 3-х судових засіданнях та за місцем проживання адвоката. Відтак, вирішуючи спір, суд першої інстанції не перевірив розумності визначення сторонами вартості послуг, вказаної у пункті 4 Акту про надані послуги № 1 від 19.11.2012р.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 5 статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в Законі України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту,володіє державною мовою, має стаж роботи в галізу права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування, склала присягу адвоката, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Зі свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю вбачається, що стаж адвокатської діяльності адвоката КозіяТ.В. складає більше шести років.

З матеріалів у справі вбачається, що 02 жовтня 2012 року між адвокатом Козій Тарасом Васильовичем, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1201 від 19.07.2006 року, надалі виконавець, з однієї сторони та ТОВ "Індастріал-Інвест", в особі директора Товариства Дармороз Івана Снергійовича, який діє на підставі статуту, надалі замовник, з другої сторони , укладено Договір №2/10-12 про надання юридичних послуг. В п.4.1 договору передбачено, що замовник оплачує послуги виконавця, передбачені в розділі 1 договору шляхом передоплати у розмірі, визначеному в Актах про надання послуи, що підписується сторонами та є невід"ємною частиною цього договору, протягом 10 банківських днів з дня отримання замовником ухвали про призначення справи до розгляду. 19.11.2011 року сторони підписали Акт №1, у якому погодили, що вартість наданих послуг становить 25 000,00 грн. без ПДВ та що кошти за надані послуги замовник перераховує виконавцю на його банківський рахунок №26008010811351 у ПАТ "МІБ", МФО 380582 .Платіжним дорученням №122 від 23 листопада 2012 року позивач перерахував адвокату Козій Т.В. 25500,00 грн. згідно договору про надання юридичних послуг за договором №2/10-12 від 2.10.2012 року.

Вищим господарським судом України роз"яснено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У даній справі задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу та пені на суму 2 063 738,05 грн., що від уточнених заявою від 14.12.2012 року позовних вимог, які розглядаються у справі, становить 99,97%. Розмір адвокатських витрат в сумі 25500,00 грн від задоволеної суми складає 1,23 % ( 2063 738,05 грн - 100%; 25 500,00 грн -х %; х = 1,23%). Зазначене спростовує доводи відповідача про надмірно великий розмір витрат адвоката, які просить позивач стягнути як судові витрати у справі.

На думку суду у визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, відповідач безпідставно посилається на Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", оскільки цей Закон встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами саме цивільних та адміністративних (однак не господарських) справ.

З огляду на викладене, враховуючи що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.49 ГПК, суд першої інстанції підставно поклав понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що становлять 25 492,35 грн.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2012р. у справі № 5015/4568/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено « 21» лютого 2013 р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.