Постанова № 29498133, 20.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.13 Справа № 5015/4707/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта», м.Луцьк

на рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2012 року

у справі № 5015/4707/12

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Львів

до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта», м.Луцьк

до відповідача -2 приватного підприємства «Світчай», м.Львів

про стягнення заборгованості у сумі 81 878,61 грн.,

з участю представників:

від скаржника - не з»явився;

від позивача -ОСОБА_3.- представник

В ході судового засідання представнику відповідача права і обов'язки, передбачені ст..22 ГПК України роз'яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважного представника в засідання не скерував, в зв'язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Розгляд апеляційної скарги відкладався, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника скаржника та поданим ним клопотанням.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.12.2012 року у справі №5015/4707/12 (суддя Станько Л.Л.) задоволено позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Львів та стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» та приватного підприємства «Світчай» 78 639,67грн. основного боргу, 1 662,57 грн. судового збору, а також з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» 3 725,17 грн. пені і 746,78 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач 1- товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта», м.Луцьк подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2012 року у справі №5015/4707/12, посилаючись, зокрема, на те, що оскаржуване рішення є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. На думку апелянта господарським судом Львівської області рішення від 25.12.2012 року прийняте з порушенням норм територіальної підсудності, також апелянт в апеляційній скарзі заперечує дійсність договору поруки №2. Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

27 березня 2012 р. між ФОП ОСОБА_2 (постачальник) та ТзОВ Торговий дім "Аванта"(покупець) було укладено договір поставки № 246-12А, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язувався поставляти товар в кількості і асортименті згідно накладних, а покупець (вдповідач-1) в свою чергу зобов'язувався приймати товар по цінах, зазначених в накладних та своєчасно здiйснювати оплату.

Позивач з 12 квітня 2012 р. по 19 вересня 2012 р. здійснив поставку товару відповідачу-1 на загальну суму 80159 грн. 82 коп.,що підтверджується видатковими накладними: № 607 від 12.04.12, № 775 від 18.04.12, № 819 від 19.04.12, № 1034 від 24.04.12, № 1143 від 25.04.12, № 1219 від 26.04.12, № 1204 від 26.04.12, № 1364 від 30.04.12, № 1424 від 02.05.12, № 1624 від 07.05.12, № 1678 від 08.05.12, № 1755 від 09.05.12, № 1808 від 10.05.12, № 1826 від 10.05.12, № 1844 від 10.05.12, № 1994 від 14.05.12, № 2063 від 15.05.12, № 2134 від 16.05.12, № 2224 від 17.05.12, № 2428 від 21.05.12, № 2500 від 22.05.12, № 2658 від 24.05.12, № 2844 від 28.05.12, № 2934 від 29.05.12, № 3027 від 30.05.12, № 3012 від 31.05.12, № 3120 від 31.05.12, № 196 від 06.06.12, № 332 від 07.06.12, № 698 від 12.06.12, № 788 від 13.06.12, № 850 від 14.06.12, № 853 від 14.06.12, № 1008 від 18.06.12, № 1086 від 19.06.12, № 1122 від 20.06.12, № 1224 від 21.06.12, № 1453 від 26.06.12, № 1501 від 27.06.12, № 1591 від 28.06.12, № 565 від 17.07.12, № 622 від 18.07.12, № 685 від 19.07.12, № 702 від 19.07.12, № 875 від 23.07.12, № 1256 від 30.07.12, № 14 від 01.08.12, № 70 від 02.08.12, № 350 від 07.08.12, № 416 від 08.08.12, № 480 від 09.08.12, № 675 від 14.08.12, № 747 від 15.08.12, № 825 від 16.08.12, № 832 від 16.08.12, № 988 від 20.08.12, № 1155 від 22.08.12, № 1491 від 29.08.12, № 1574 від 03.09.12, № 1648 від 04.09.12, № 1814 від 06.09.12, № 2111 від 12.09.2012, № 2168 від 13.09.2012, № 2174 від 13.09.2012, № 2452 від 19.09.2012, № 2469 від 19.09.2012 належно завірені копії долучені до матеріалів справи).

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач-1 повинен провести повний розрахунок за отриманий товар протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач-1 свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості товару виконав частково, здійснив оплату у розмірі 620, 15 грн. та провів взаємозалік на 900, 00 грн. На час розгляду справи заборгованість відповідача-1 перед позивачем, згідно первинних бухгалтерських документів становить 78639,67 грн.

Позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, нарахував 3 725, 17 грн. пені та 746,78 грн.- 3% річних.

Крім цього, 19.09.2012 р. між позивачем та відповідачем 2 - приватним підприємством «Світчай», м.Львів укладено договір поруки №2, який скаржник вважає фіктивним.

Згідно Постанови Верховного суду України від 12.09.2012 року № 6-88цс12 в якій суд виклав свою правову позицію, щодо згоди боржника на укладення договору поруки, в якій зазначено, що згоди останнього на його укладення законом не вимагається та відсутність такої згоди не може бути підставою для визнання такого договору недійсним».

У відповідності до умов договору поруки поручитель (відповідач-2) зобов'язувався солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання ТзОВ Торговий дім "Аванта", зобов'язань за договором поставки № 246-12А від 27.03.2012 р.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав.

Відповідно до ст..625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох відсотків річних простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. договору поставки № 246-12А від 27.03.2012 р. за невиконання взятих на себе зобов'язань по оплаті відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше 20 % від вартості партії товару.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідачем - 2 зобов»язання за договором поруки не виконано, суму боргу в добровільному порядку не сплачено.

Відповідно до частини 3 ст. 15 ГПК України в справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Позивач звернувся з позовом, зазначивши одним з відповідачів ПП "Світчай", місцезнаходження якого - м. Львів. Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Світчай" за договором поруки взяло на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань по договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем -1. Таким чином, при винесенні ухвали про порушення провадження у справі, судом було дотримано вимоги ст. 15 ГПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2012р. у справі № 5015/4707/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Судові витрати покласти на відповідачів.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Повний текст постанови складено « 21» лютого 2013р.

Головуючий суддя Михалюк О. В.

суддя Новосад Д. Ф.

суддя Мельник Г. І.