Рішення № 29497939, 18.02.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 р. Справа № 909/65/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Ветеринарія", вул. Тополина 36, с. Угорники, м. Івано-Франківськ, 76492;

до відповідача: Дочірнього підприємства "Авангард Агро" Публічного акціонерного товариства "Авангард", с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77450;

про стягнення 192712 грн. 04 коп., з яких 183973 грн. 31 коп. основного боргу, 8739 грн. 02 коп. 3% річних,

за участю представників сторін:

Від позивача: Бойко О. О. - директор, (довіреність №155 від 18.12.12);

Від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ: Приватним підприємством "Ветеринарія" подано позов до Дочірнього підприємства "Авангард Агро" Публічного акціонерного товариства "Авангард" про стягнення 192712 грн. 04 коп., з яких 183973 грн. 31 коп. основного боргу, 8739 грн. 02 коп. 3% річних.

В судовому засіданні 07.02.13 судом оголошувалась перерва до 14.02.13. В судовому засіданні 14.02.13 судом оголошено перерву до 18.02.13. 18.02.13 розгляд справи продовжено.

В судовому засіданні 18.02.13 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.02.13 не з'явився. У судових засіданнях 07.02.13, 14.02.13 та у відзиві на позов (вх. № 2069/13 від 07.02.13) проти позовних вимог заперечує, зазначає про те, що посилання на договір купівлі-продажу №021 від 03.01.11 є безпідставними, оскільки видаткові накладні на які вказує позивач передували укладенню договору. Також зазначає, що видаткові накладні є неправильно оформленими, а саме неможливо встановити особу, яка отримувала товар від позивача та чи мала така особа повноваження на його отримання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 021 від 03.01.11 ним було поставлено, а відповідачем отримано товар згідно видаткових накладних № РН-0000211 від 25.09.10, № РН-0000265 від 28.10.10, РН-0000262 від 28.10.10, № РН-0000264 від 28.10.10, РН-0000315 від 18.11.10, № РН-0000323, № РН-0000325 від 30.11.10 на загальну суму 200781 грн. 60 коп. За отриманий товар згідно зазначених видаткових накладних відповідач розрахувався частково, внаслідок чого утворився борг в розмірі 183973 грн. 31 коп.

При досліджені договору № 021 від 03.01.11, судом встановлено, що вищевказані накладні не є такими, що оформлені на виконання умов договору № 021, оскільки дата оформлення видаткових накладних передує даті укладення договору. Крім того, на вказаних накладних відсутні посилання на будь-який договір.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у даному випадку має місце постачання товару по накладних без укладення договору поставки у письмовій формі.

Факт постачання товару (ветеринарних препаратів) позивачем та отримання його відповідачем підтверджується видатковими накладними № РН-0000211 від 25.09.10, № РН-0000265 від 28.10.10, РН-0000262 від 28.10.10, № РН-0000264 від 28.10.10, РН-0000315 від 18.11.10, № РН-0000323, № РН-0000325 від 30.11.10, оригінали яких оглянуто судом.

Вказані накладні скріплені підписами та засвідчені печатками сторін, є такими, що відповідають вимогам, які ставляться до оформлення первинних документів.

Так, згідно положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99, N 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Твердження відповідача про неправильність оформлення видаткових накладних внаслідок неможливості встановити особу, яка отримувала товар від позивача є такими, що не відповідають матеріалам справи.

З матеріалів справи вбачається, що отримання товару здійснювалось представником відповідача - Войнар І.І. на підставі довіреностей № АА-173 від 28.10.10, № АА-179 від 11.11.10.

Вказані довіреності відображені в журналі реєстрації довіреностей за 2009р.- 2012р. Дочірнього підприємства "Авангард Агро" Публічного акціонерного товариства "Авангард", оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні 14.02.13, копії долучено до матеріалів справи.

Відповідачем здійснювалась часткова оплата за отримані товари, про що свідчать виписки по банківському рахунку позивача, в яких у призначенні платежу вказано "оплата за ветпрепарати". Відповідачем не подано суду будь-яких інших накладних та не доведено суду, що часткова оплата проводилась за інші товари, а не ветпрепарати.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за отримані ветеринарні препарати становить 183973 грн. 31 коп.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відпуск товару позивачем відповідачу та часткова оплата ним одержаної продукції свідчать про існування між сторонами зобов'язань з приводу поставки товару.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у даному випадку має місце постачання товару по накладних без укладення договору поставки у письмовій формі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію вих. № 21 від 04.07.11 з вимогою здійснити оплату боргу. Відповідачем вказану вимогу отримано 07.07.11, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак вимога позивача про оплату в повному обсязі залишена без відповіді та задоволення.

Відповідачем не подано доказів здійснення оплати за отримані ветеринарні препарати в повному обсязі, доводів позивача щодо наявності боргу в сумі 183973 грн. 31 коп. не спростовано.

З огляду на встановлення судом факту поставки товару (ветеринарних препаратів) відповідачу та порушення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару, позивачем обґрунтовано заявлено позовну вимогу про стягнення 183973 грн. 31 коп. основного боргу.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення 183973 грн. 31 коп. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного положення позивач просить стягнути з відповідача 8739 грн. 02 коп. 3% річних.

Як вбачається з рахунку 3 % річних, позивач визначає початок періоду прострочення виходячи з дати 30.06.11, однак не вказує з яким фактом пов'язане визначення такої дати. Крім того, позивачем здійснено розрахунок 3 % річних виходячи з кількості місяців прострочення, проте такий розрахунок повинен проводитись з врахуванням кількості днів прострочення.

Таким чином, позивачем здійснено нарахування 3 % річних без визначення дійсних періодів прострочення виконання зобов'язання відповідачем та з порушенням методики нарахування, оскільки позивач здійснював нарахування річних не за кожний день прострочення, а шляхом множення суми боргу на кількість місяців прострочення.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком, здійсненим судом, розмір 3 % річних, що підлягає стягненню становить 8588 грн. 78 коп. В решті суми 3 % річних, заявленої до стягнення, слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 183973 грн. 31 коп. основного боргу, 8588 грн. 78 коп. 3% річних. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України, ст. 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Ветеринарія" до Дочірнього підприємства "Авангард Агро" Публічного акціонерного товариства "Авангард" про стягнення 192712 грн. 04 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Авангард Агро" Публічного акціонерного товариства "Авангард", с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77450 (ідентифікаційний код 32704433) на користь Приватного підприємства "Ветеринарія", вул. Тополина 36, с. Угорники, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 23802541) 183973 (сто вісімдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн. 31 коп. - основного боргу, 8588 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 78 коп. - 3% річних, 3851 (три тисячі вісімсот п'ятдесят одну) грн. 24 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 22.02.13