Рішення № 29497925, 18.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.13 Справа № 913/106/13-г

Провадження №6/913/106/13-г

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС КАНЦ", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 13 320 грн. 45 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Повіланський О.О., дов. б/н від 16.08.2012;

від відповідача - не прибув;

за участю ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 07.07.1995.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13 320 грн. 45 коп. за договором № ДК-1057/12 від 01.01.2012, в тому числі: борг за поставлений товар в сумі 12 597 грн. 39 коп., 3% річних в сумі 133 грн. 99 коп., пеня в сумі 589 грн. 07 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, правом на участь в судових засіданнях не скористався, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що в тому числі свідчить і відмітка органу зв'язку на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення, а саме ухвал суду від 08.01.13 і 28.01.13.Тобто, в даному випадку, відповідач мав реальну можливість надати пояснення або заперечення по справі.

В той же час від відповідача будь-яких клопотань не надійшло.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні, представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, за якою зазначено, що після подачі позову до суду, відповідачем було здійснено часткове погашення суми заборгованості. Так, за розрахунком позивача, залишок боргу складає 12 597 грн. 39 коп. Виходячи з цього, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12 597 грн. 39 коп., 3% річних в сумі 133 грн. 99 коп., пеню в сумі 589 грн. 07 коп.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач має право зменшити або збільшити розмір позовних вимог, що і було здійснено в даному випадку. При цьому зменшення ціни позову ніяким чином не порушує прав відповідача. Виходячи з цього, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, у зв'язку з чим позовними вимогами слід вважати саме вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13 320 грн. 45 коп., в тому числі: борг в сумі 12 597 грн. 39 коп., 3% річних в сумі 133 грн. 99 коп., пеня в сумі 589 грн. 07 коп.

Також позивач наданий акт звірення розрахунків між відповідачем станом на 18.02.2013, згідно якого відповідачем підтверджено залишок заборгованості на користь позивача в сумі 12 597 грн. 38 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ «ДЕМІС КАНЦ» - позивачем у справі («Постачальник»), та ФОП ОСОБА_4 - відповідачем у справі («Покупець»), був укладений договір поставки № ДК-1057/12 від 01.01.2012.

За умовами вказаного договору позивач зобов'язався поставити у власність товар в кількості, якості та за ціною передбаченими договором. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

На виконання умов договору позивач за відповідними видатковими накладними (арк. справи 13-18) поставив, а відповідач прийняв певний товар, який останній в повній мірі не оплатив, у зв'язку з чим за розрахунком позивача станом на день подачі позову - 17.12.2012 залишилась заборгованість в сумі 17 230 грн. 01 коп.

Оскільки вказана сума відповідачем в добровільному порядку оплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом. В той же час після подачі позову відповідачем була сплачена частина заборгованості, у зв'язку з чим позивач просить стягнути борг в сумі 12 597 грн. 39 коп. , 3% річних в сумі 133 грн. 99 коп. та пеню в сумі 589 грн. 07 коп.

В обґрунтування вимог за позовом позивач також посилається на норми ст. ст. 526, 549, 611, 625 ЦК України та інші.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, 01.01.2012 між сторонами у справі було укладено договір № ДК-1057/12, за умовами якого «Постачальник» - позивач у справі, зобов'язався поставити відповідний товар, а «Покупець» - відповідач у справі, зобов'язався прийняти та оплатити на умовах договору відповідну продукцію.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець - зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до п. 7.1 договору поставки сторони узгодили, що він вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012.

На момент звернення із позовом, доказів припинення дії договору сторонами не надано.

Згідно п. 2.5 договору оплата за товар здійснюється на умовах відстрочення платежу в 15 календарних днів з моменту поставки.

Згідно п. 3.1 поставка здійснюється за замовленням відповідача за допомогою зв'язку факсиміле або засобами зв'язку, що забезпечують фіксацію тексту.

Із матеріалів справи вбачається, що в період: серпень - вересень 2012 року, за відповідними видатковими накладними позивач поставив відповідачу певний товар - продукти харчування, який відповідачем в повному обсязі не оплачений, у зв'язку з чим залишилась заборгованість на суму 12 597 грн. 39 коп.

Відповідач вказаний факт не оспорив, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 530 ЦК України згаданого кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, позивач виступає як кредитор, а відповідач - як боржник.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону, а також Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Тобто на момент звернення до суду у позивача виникло право вимоги заборгованості за поставлений товар в сумі 12 597 грн. 39 коп.

Відповідач доказів повної оплати отриманої продукції не надав, доводи позивача не оспорив. При цьому згідно акту звірення розрахунків станом на 18.02.2013 відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 12 597 грн. 39 коп.

Виходячи з наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 30.08.2012 по 17.12.2012 в сумі 133 грн. 09 коп. слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, станом на 17.12.2012 за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 17 230 грн. 01 коп.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, виходячи з наведених вище норм діючого законодавства та фактичних обставин справи вбачається, що позивач правомірно нарахував 3% річних в сумі 133 грн. 99 коп. і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 589 грн. 07 коп. за період з 30.08.2012 по 17.12.2012 слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.2 договору сторони узгодили, що в випадку прострочення оплати за поставлений товар, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким із видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи з фактичних обставин справи та доводів позивача вказаних у позовній заяві, суд вважає, що нарахування пені в сумі 589 грн. 07 коп. за період з 30.08.2012 по 17.12.2012 є обґрунтованим та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 12 597 грн. 39 коп., 3% річних в сумі 133 грн. 99 коп., пеню в сумі 589 грн. 07 коп. (всього 13 320 грн. 45 коп.).

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

В той же час, позивачу слід повернути надмірно сплачений судовий збір в сумі 111 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_2) ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ» м. Дніпропетровськ, вул. Південна, буд.2-Б, код 36295682, р/р 26009962503588 в ПАТ «ПУМБ» борг в сумі 12 597 грн. 39 коп., 3% річних в сумі 133 грн. 99 коп., пеню в сумі 589 грн. 07 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 22.02.2013

Суддя Т.А. Василенко

Помічник судді Є.В. Добродзій

Надр. 5 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу на адресу: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44;

3 - позивачу на адресу: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Південна, буд. 2-Б;

4 - відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 (рекомендованим листом з повідомленням);

5 - відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 (рекомендованим листом з повідомленням).

Вих. №

4

22.02.2013